Олексій Чернишов
Київська обласна державна адміністрація за один рік змінила трьох голів, що свідчить про гостру боротьбу різних впливових груп за контроль над регіоном та його ресурсами. Нинішній губернатор Олексій Чернишов став однією з фігур у цій грі, але його офіційна біографія значно відрізняється від реальної історії його бізнесової діяльності. Замість портрета світового професіонала у сфері інвестицій, детальне дослідження його минулого розкриває людину, яка спеціалізувалася на тіньових фінансових схемах та сумнівних мегапроектах забудови.
Довгий час журналісти сперечалися про те, хто саме став покровителем Чернишова — Коломойський, Фукс чи Фельдман. Однак мало хто звертав увагу на той факт, що Чернишов протягом 15 років був бізнес-партнером саме Фельдмана. Хоча Фельдман не мав значного впливу в Києві, його успіх у просуванні Чернишова на посаду губернатора видається неймовірним. За припущеннями, йому могла допомогти фігура Арсена Авакова, хоча це не підтверджено. Водночас відомо про прямий зв'язок між Фельдманом та Коломойським через структуру «Хабада» — той самий канал, що пов'язує інших впливових олігархів та політиків України.
Олексій Михайлович Чернишов народився 4 вересня 1977 року в Харкові в сім'ї Михайла Анатолійовича та Ірини Володимирівни Чернишових (обидва 1955 року народження). У нього є молодша сестра Євгена (1981 року народження). Хоча батьки проживали у квартирі на Холодній Горі, у 1990-х роках Олексій був прописаний у будинку дідуся та бабусі на Володимирській у районі Москалівки. Сім'я була великою і житлом забезпеченою. Найважливіше — його батько працював інженером на підприємстві «Хартрон», одному з провідних харківських оборонних заводів, що займався розробкою та виробництвом систем управління для стратегічних об'єктів, включаючи балістичні ракети, космічні апарати та атомні електростанції.
Михайло Анатолійович Чернишов
Підприємство викликало величезний інтерес у США. На початку 1990-х американці отримали до нього повний доступ, а український уряд включив його до списку підприємств, призначених для приватизації. У 1994 році «Хартрон» та американська корпорація «Westinghouse» (її британська філія) за участю колишнього командувача ВПС США Томаса Ріда створили спільне підприємство «Вестрон» (ЄДРПОУ 22708202). З «Хартрона» до нього було виведено відділ автоматизованих систем. За умовами створення цього СП американці незабаром отримали контрольний пакет акцій «Вестрона» (спочатку 51%, згодом 60%). Про це у вересні 1995 року з захопленням писало видання місцевої організації ОУН в українській діаспорі Великобританії «Вільний шлях». Таким чином Westinghouse отримав контроль над виробником систем управління для українських АЕС, що дозволило корпорації продовжити поглинання української атомної енергетики. З самого початку і до сьогодні генеральним директором «Вестрона» залишається Михайло Чернишов. Протримуватися на чолі цього підприємства протягом чверті століття могла лише людина з відмінними стосунками з головним власником — американцями. Такий «дах» зробив Чернишова значущою фігурою не лише в Харкові, але й у масштабах всієї України. Він не приховував своїх можливостей, але сам у бізнес не вступав, натомість просував свого сина Олексія.
Початок кар'єри Олексія Чернишова виглядав невиразно. Після школи, уникнувши військової служби, у 1994 році він вступив до Харківського гуманітарного університету «Українська народна академія». Цей заклад почав працювати з 1991 року як один із перших приватних вузів Харкова, спочатку як громадська організація, потім перереєстрований як ТОВ, який три роки переїжджав по різних приміщеннях, і саме в 1994 році розташувався в будівлі проектного інституту. Олексій навчався там п'ять років за спеціальністю «економіка підприємств». Однак він, мабуть, сумнівався в якості диплома цього вишу, тому з 1996 по 2002 рік одночасно (заочно) навчався у Харківському юридичному інституті (нині Національний юридичний університет) за спеціальністю «правознавство». Таке паралельне навчання було можливим тому, що перший ректор «Української народної академії» Валентина Астахова одночасно була завідувачкою кафедри, а згодом членом Спеціалізованої ради з захисту дисертацій у Харківському юридичному інституті. Можливо, сім'ї Чернишових та Астахова були близькими знайомими або давніми друзями.
Щоб надати освіті сина більш престижного вигляду, Михайло Чернишов у 1999 році відправив його до США на тримісячні курси «Управління проектами» при пітсбурзькому «Project Management Institute», які організувала корпорація «Westinghouse». Три гучні «корочки» Олексія Чернишова, отримані фактично за знайомством, практично не мали за собою нічого видатного.
Першу роботу Олексію Чернишеву також допоміг батько. У 1998 році він влаштував сина у фірму свого друга Едуарда Рубіна, відомого харківського комерсанта IT-сфери. Рубін розпочав свою діяльність у 1987 році з кооперативу «Синтез», який займався збиранням клонів популярного на Заході комп'ютера «Spectrum». За хитромудрими схемами (можливо, через «Хартрон») кооператив Рубіна отримував у Європі основні комплектуючі, зокрема британський процесор Zilog Z80, оскільки радянські аналоги ще не випускалися. Ці компоненти встановлювали на платах власного виробництва, отримуючи майже «фірмовий» продукт.
Едуард Рубін
У 1991 році радянські заводи освоїли промисловий випуск власних аналогів «Spectrum», і кооператив Рубіна залишився без роботи. Тоді він переїхав до Німеччини, де відкрив кілька комерційних фірм для ввезення в Україну оргтехніки та побутової електроніки. За даними джерел Skelet.Org, Рубін діяв не самостійно, а як представник цілої «купецької компанії» харківських кооператорів-радіоелектронників, серед яких був і «хартронівець» Михайло Чернишов. Загалом вони реалізовували типову пострадянську схему: хтось їде в Європу чи США, відкриває там фірму на себе або на підставну особу, а потім ця фірма приходить в Україну як «західний інвестор» і створює спільне підприємство з якимось заводом або науковою установою, отримуючи при цьому численні пільги.
У 1998 році Рубін заснував у Німеччині фірму «Telesens GmbH», яка була пов'язана з «Telesens KSCL AG», заснованою в 1995 році радянським емігрантом Геннадієм Маном (народився в 1958 році в Гірках, Москва, син ювеліра Моше Мана та інженера з Ізраїлю). У 1990-х роках Геннадій Ман вирішив вкластися в телекомунікаційний бізнес, ставлячи за мету роздування біржової вартості «Telesens KSCL AG», яка скуповувала телекомунікаційні фірми в Німеччині та Шотландії. Ставши по суті «молодшим партнером» Манна, Рубін того ж 1998 року відкрив у Харкові дочірнє ТОВ «Телесенс» (ЄДРПОУ 30233931), обійнявши посаду його директора. «Телесенс» пропонував програмне забезпечення, а його першими клієнтами стали «Хартрон» та «Вестрон». За інформацією джерел Skelet.Org, саме під ці підприємства і створювали «Телесенс». Того ж 1998 року генеральний директор «Вестрона» Михайло Чернишов влаштував на роботу в «Телесенсі» свого сина Олексія. Чим займався «подвійний студент», який одночасно навчався в «Українській народній академії» та Харківському юридичному інституті, залишилося невідомим — можливо, він нічим не займався і лише отримував велику зарплату, яка була офіційним «відкатом» Рубіна директору «Вестрона».
У 2002 році біржовий міхур Геннадія Манна, який досяг 1,6 мільярда євро, лопнув — Королівський банк Шотландії заморозив рахунки «Telesens KSCL AG». Відповідно, посипалися й усі дочірні фірми. Рубін у цій ситуації застосував нову схему: українську «Телесенс» він вирішив зберегти, але перевести всі її борги та зобов'язання на німецьку материнську фірму «Telesens GmbH», яку він збанкрутував та закрив. Усі подробиці цієї історії були ретельно приховані, але за чутками йшлося про кілька мільйонів євро. Потім Рубін здійснив хитру махінацію з підставною санацією, внаслідок якої частка «Telesens GmbH» у статутному капіталі «Телесенсу» за символічну суму перейшла до групи осіб, серед яких був Олексій Чернишов. Так він став співвласником та підприємцем, причому в його офіційній біографії це записано як «спільно з партнерами викупив українську частину компанії, яка стала самостійною» — без жодного слова про грандіозну махінацію, яка передувала цьому викупу.
Наразі власниками «Телесенсу» є Рубін (90%) та якась Наталія Гнесіна (10%). Невідомо, кому з них Олексій Чернишов передав свою частку у фірмі. Рубін залишався директором «Телесенсу» до 2008 року, а потім став керувати відкритою в Лондоні фірмою «Telesens International ltd», мабуть, вирішивши продовжити справу Геннадія Мана. У 2014 році він знову заснував цю фірму в Німеччині під назвою «Telesens Deutschland GmbH». У 2015 році Рубін став депутатом Харківської обласної ради від партії «Самопоміч» і прогримів скандалом навколо практично рейдерського захоплення Харківського університету радіоелектроніки, де він обійняв посаду в.о. ректора.
Цікавий факт: у 2003 році з «Хартрона» звільнилася група «провідних фахівців», які насправді були фахівцями переважно в комерційній частині. Серед них був колишній директор «Хартрона» з маркетингу Олександр Бек, який разом з кількома колегами одразу влаштувався на роботу в АТ «Інвестор», що належить Арсену Авакову. Вони влаштувалися далеко не рядовими менеджерами: Олександр Бек та Олександр Мотилевський стали заступниками голови правління «Інвестора». Під час втечі Авакова до Італії в 2011 році Мотилевський, залишений в.о. голови «Інвестора», був підставлений і покінчив життя самогубством, залишивши записку, яка викривала Авакова. Цей перехід «хартронівців» до «Інвестора» свідчив про давні міцні ділові зв'язки між Аваковим та IT-кооператорами «Хартрона». Це означає, що такий зв'язок, ймовірно, існує з 1990-х років між Аваковим та сімейством Чернишевих.