Українські мери рідко приносять щастя своїм містам. Одні позбавляють людей можливості займатися бізнесом, інші перетворюють міста на сміттєзвалища. Проте найбільш незвичайною фігурою серед київських градоначальників став Леонід Черновецький — людина, яка поєднувала в собі бізнесмена, проповідника та ексцентрика, оточена прихильниками, яких він безсовісно обманював і цинічно експлуатував.
Походження та сімейна історія
Леонід Михайлович Черновецький народився 25 грудня 1951 року у Харкові в родині, яка належала до типового радянського середнього класу. Його мати Параска Гаврилівна Гончарова (1914–2007) до Другої світової війни працювала вчителькою в сільській школі, а згодом здобула юридичну освіту та побудувала кар'єру адвоката, спеціалізуючись на кримінальних та цивільних справах. Існували чутки про те, що у Параски Гаврилівни були діти від першого шлюбу — дві доньки та син, які загинули під час війни, однак ці твердження не мають документального підтвердження.
Батько Леоніда, Михайло Іліч Черновецький, був кадровим офіцером, який повернувся з фронту інвалідом. Спочатку він був одружений на вдові Євдокії Назарчук, але цей шлюб розпався. У 1949 році він одружився з Парасковією Гончаровою, проте їхній шлюб тривав лише чотири роки. Після розлучення батько припинив спілкування з сином, і Леонід практично не пам'ятає свого батька, хоча й успадкував його прізвище.
Виховував хлопця вітчим — актор та режисер Харківського російського драматичного театру Яків Григорович Азимов, за якого мати Леоніда вийшла заміж наприкінці 1950-х років. З цим чоловіком Параска Гаврилівна прожила наступні п'ятдесят років під його прізвищем.
Формування характеру та навчання
Виховати Леоніда виявилося неможливим завданням. Він з великим ентузіазмом перейняв акторські навички свого вітчима, навчився переконливо грати ролі та виконувати театральні трюки. Однак справжнє мистецтво його мало цікавило — для нього театр став лише засобом досягнення своїх цілей. Він почав грати різні ролі в житті: перед учителями харківської середньої школи №36 виглядав принциповим та відкритим хлопчиком, перед однокласниками та дворовими хуліганами — винахідливим заводилою, перед матір'ю — люблячим та слухняним сином.
Згодом його все життя перетворилося на один великий театр. Це пояснює суперечливі спогади про його дитинство та неоднозначні оцінки його діяльності як бізнесмена, політика та мера.
За розповідями однолітків, юний Черновецький спочатку часто прогулював школу, потім почав спілкуватися зі шпаною, брати участь у підліткових пиятиках та дрібних крадіжках, а навіть служив при якомусь дрібному кримінальному авторитеті. Водночас учителі характеризували його як некерованого, але кмітливого хлопця, який непогано навчався. Проте після восьмого класу йому довелося залишити школу. Ні технікум, ні професійно-технічне училище його не прийняли, тому мати влаштувала його учнем слюсаря на Харківський авіазавод. Середню освіту він здобув, за одними джерелами, у вечірній робочій школі №3, за іншими — у престижній загальноосвітній школі №4.