Парадокс політичної кар'єри Віталія Хомутинника полягає в його здатності залишатися впливовою фігурою незалежно від змін у владі. П'ять років тому він був наближеним до Віктора Януковича, керував молодіжним крилом Партії Регіонів та займався схемами з відшкодування ПДВ. Нині він входить до парламентської фракції «Відродження», користується підтримкою Ігоря Коломойського і знову опікується питаннями ПДВ. Його стійкість у політиці та бізнесі викликає питання: як колись наймолодший депутат Верховної Ради перетворився на одного з найбагатших народних обранців?
Народження політичної зірки
Коли у 2002 році Хомутинника вперше обрали до Верховної Ради, йому було 26 років, що зробило його наймолодшим депутатом на той час. Цей факт привернув увагу медіа, особливо коли через рік його запросили радником до прем'єра Януковича, а потім він очолив молодіжне крило Партії Регіонів. Публіка захоплювалася «генієм» та «вундеркіндом», а сам Хомутинник активно культивував цей образ, вигадавши собі нову біографію. За його розповідями, з 15 років він возив джинси з Туреччини, потім займався пошивом спецодягу, наполегливо заробив перший мільйон, одночасно закінчивши дві академії. Однак опублікування його справжнього минулого могло б позбавити його депутатського мандата та всіх нажитих статків.
Сім'я та кримінальні зв'язки
Віталій Юрійович Хомутинник народився 4 серпня 1976 року у Макіївці Донецької області. Його батьки були далеко не простими робітниками, як він стверджував. Мати, Валентина Іванівна, працювала на комбінаті «Спецодяг» і заробляла на неофіційних замовленнях. Батько, Юрій Володимирович Хомутинник, обіймав посаду начальника на комбінаті «Ремпобуттехніка» — обласній мережі комбінатів побутових послуг. Однак джерела Skelet.Org повідомляли, що Юрій Володимирович мав безпосереднє відношення до ювелірних майстерень, що входили до складу «Ремпобуттехніки». Через ці майстерні на той час здійснювався тіньовий оборот золота, насамперед краденого. За чутками, у місцевого криміналу він мав прізвисько «Юра Золотий» через активну скупівлю «лівого золота» як у злодіїв, так і у циган.
Донецькі ювеліри того часу мало нагадували кіношних майстрів. У ювелірній майстерні «Ремпобуттехніки» напроти гастронома «Москва» у Донецьку працював майбутній кримінальний авторитет Євген Кушнір, старший брат якого служив слідчим у міліції. Саме Кушнір, чия банда згодом була звинувачена у вбивствах Ахатя Брагіна, Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня.
Підліткові роки та перший бізнес
Молодий Віталій не мав наміру йти стопами батька. Ювелірна майстерня здавалася йому нудною, як і школа. Свої найкращі підліткові роки він проводив на вулиці у компанії старших хлопців, які займалися хуліганством та гоп-стопом. Віталік виступав у ролі задираки: чіплявся до обраної жертви, провокуючи її на конфлікт, після чого з-за рогу з'являлися його «помічники». Жертвам пропонували «відкупитися» або просто били. Одного разу вся компанія потрапила до міліції. Старші друзі Хомутинника отримали тюремні терміни, а його, 15-річного, врятував батько. Юрій Володимирович переконав сина, що заробляти великі гроші в бізнесі набагато краще та безпечніше, ніж грабувати перехожих.
Хомутинник припинив криміналізм і зайнявся тіньовим бізнесом, не продовжуючи навчання у школі чи ПТУ. У 1991 році, маючи атестат про закінчення 9 класів, він офіційно оформився до ДП «Спеціалізоване управління рекультивації та механізмів будівництва», а насправді займався човниковою торгівлею. Офіційно бізнес вів Володимир Лемешко, старший товариш Хомутинника, якому довіряв його батько. Гроші на розкрутку надав Юрій Володимирович, а також забезпечив синові захист від місцевих організованих злочинних угруповань.
Поки Макіївку контролювали Едуард Брагінський (прізвисько Чирик, знайомий із молодим Віктором Януковичем), Василь Джарти (прізвисько Вася-Біта) та Самвел Мартіросян — давні знайомі Юрія Володимировича по золотих схемах — на бізнес Віталіка ніхто не наїжджав. У 1994 році розпочалася велика кримінальна війна зі стріляниною, і Брагінського вбили, але до того часу Віталій Хомутинник уже сформував власну «бригаду» з друзів, що вийшли з тюрми, переконавши їх, що тепер він — їхній лідер. Батько радів, що старший син взявся за розум. Цього не можна було сказати про молодшого сина Юрія Юрійовича Хомутинника (народ. 1983), який з кінця 1990-х вів розгульне життя мажора, поповнюючи кишенькові гроші викраданням дорогих автомобілів.
Вплив Щербаня
Віталій Хомутинник мав талант завойовувати розташування старших чоловіків, що й забезпечило йому кар'єру мультимільйонера та парламентарія. Його сходження розпочалося у 1993 році зі знайомства з Володимиром Щербанем, який тоді був заступником голови міськвиконкому Донецька. За чутками, це історичне знайомство впливової людини з 17-річним юним бізнесменом відбулося за таємничих обставин у макіївському кафе «Шанс». Ходили чутки, що Хомутинник міг бути далеким родичем Щербаня, представлений йому дорослими людьми, з якими Щербань мав спільні справи, або навіть його коханцем. Інакше було важко пояснити, чому впливова людина впускала юного торговця турецькими пуховиками до свого ближнього кола.
Якими б не були причини, але це сталося. З того моменту справи в родині Хомутинників різко пішли вгору, особливо коли Щербань став головою обласної ради у 1994 році, а потім губернатором Донецької області у 1995 році. Малоприбуткова човникова торгівля була занедбана. У 1994 році вони створили фірму «Каскад», де Віталій Хомутинник став директором з зовнішньоекономічної діяльності. У 1998 році вона була переустановлена в ЗАТ «Каскад» зі співвласниками Володимиром Лемешком та Володимиром Логвіновим.
Щодо Логвінова інформація була суперечливою. ЗМІ повідомляли, що він нібито тесть Віталія Хомутинника — батько його дружини Світлани, але це не отримало підтвердження. Інші джерела Skelet.Org стверджували, що Логвінов був людиною Щербаня, треті — представником донецьких ОЗУ, четверті — давнім другом сім'ї Хомутинників. Можливо, були правими відразу кілька версій. У будь-якому разі, Логвінов мав достатній вплив, щоб зайняти крісло директора в «Каскаді», а потім привести туди бухгалтером свою дочку Ольгу.
«Каскад» став типовою міцною фірмою свого часу, яка займалася всім підряд: торгувала вугіллям, коксом і металом, спецодягом (для цього був приватизований комбінат «Спецодяг», де раніше працювала мама Хомутинника), шахтним обладнанням, брала участь у ваучерній приватизації через ТОВ «Інтайм», торгівлі через ТОВ «Інтайм» та «Укрспецпостачання». Успіх забезпечувало ім'я Щербаня, поки той був першою людиною в області. Коли ж в крісло губернатора посадили Віктора Януковича, Віталій Хомутинник дуже швидко знайшов шлях і до його серця. Це було простіше, маючи за спиною спільних із Януковичем знайомих у «блатному світі», екс-губернатора Щербаня та репутацію великого бізнесмена.
Політичні амбіції
У 1998 році Хомутинник обирався до міськради Макіївки і 22-річний хлопець очолив бюджетну комісію. Того ж року він вступив до Партії регіонального відродження України, засновану тодішнім мером Донецька Володимиром Рибаком, а потім перейшов до ПППУ. Заступництво губернатора Щербаня допомогло Хомутинникові вирішити проблему з освітою. Він роздобув атестат про повну середню освіту та записався до Донецької державної академії управління, диплом якої отримав у 2000 році. Так недоучка став випускником академії, зробивши крок до своєї репутації «вундеркінда».
У 1999 році Володимир Щербань переїхав на губернаторство до Сумської області, прихопивши з собою свого юного компаньйона. Сумчани згадують про період Щербаня зі здриганням: його жадібність, бажання розставити своїх людей на всі посади та прибрати до своїх рук прибутковий бізнес не знали кордонів. Однак у цьому «щербанівському терорі» недооцінили роль сімейства Хомутинників. За повідомленнями ЗМІ, кілька родичів Віталія Хомутинника обіймали у регіоні дуже прибуткові посади, присмоктавшись там на довгі роки. Сам Хомутинник грав роль посланця Щербаня, приходячи до власників підприємств із доброю усмішкою та пропозицією поділитися бізнесом «на хороших умовах». У разі відмови приходили похмурі особи з «поганими умовами».
Сумські активи
Спільний бізнес Щербаня та Хомутинника поповнили численні підприємства: «Нафтопроммаш», Свіський насосний завод, Білопільський машинобудівний завод, Білопільський сирзавод, Лебединський завод поршневих кілець, Лебединський хлібокомбінат, Конотопський хлібокомбінат, Глухівський м'ясокомбінат, Сумський завод гумотехнічних виробів, Сумська швейна фабрика «Спецодяг», Охтирська швейна фабрика, «Охтирсільмаш», Роменський завод поліграфічних машин, Роменський молокозавод та інші. Для спільного управління ними була створена корпорація «Північно-східна промислова група», 49% акцій якої належало Щербаню. Корпорація працювала до 2005 року, поки Щербань не втік із країни, рятуючись від низки кримінальних справ. Тоді Віталій Хомутинник, який отримав лише легкий переляк, постарався вигідно продати значну частину їхнього спільного бізнесу. Частина активів, що залишилися, у 2005–2006 роках зуміли повернути їх колишні власники, але лише частину. Саме ці сумські підприємства, «віджаті» Хомутинником разом зі Щербанем, становили основну частину його величезного капіталу.
Страховий та аграрний бізнес
У 2004 році Хомутинник активно працював із «Брокбізнесбанком» сім'ї Буряків. Разом із цим банком він заснував СК «Брокбізнесстрахування», через яку потім перевів зернотрейдерську компанію «Агроконтракт» у власність свого ТД «Євросервіс». Це був початок його страхового та аграрного бізнесу.
Парламентська кар'єра
У 2002 році Василь Джарти, старий знайомий родини Хомутинників, який тоді був мером Макіївки, запропонував Віталію спробувати себе у великій політиці та допоміг йому обратися народним депутатом у виборчому окрузі №53. Для цього Хомутинник перереєструвався до новоствореної Партії Регіонів. Через рік саме Джарти порадив «донецьким» поставити Хомутинника на чолі молодіжного крила Партії Регіонів. За інформацією різних джерел, сім'ї Хомутинників і Джарти пов'язувало не лише їхнє спільне минуле у 1980–1990-х роках, а й маловідомий переділ бізнесу у другій половині 1990-х. Вони ділили, крім іншого, частку Самвела Мартіросяна, який перебував у СІЗО. За повідомленнями, «частка Самвела» становила значну, якщо не більшу частину макіївських активів Хомутинника. Коли Самвел вийшов на волю, він не став лагодити розбірки, а спішно покинув місто без будь-яких претензій.
Київська нерухомість
Обраний народним депутатом, Віталій Хомутинник прибув до столиці і одразу купив собі пентхауз на вулиці Ковпака 17, кв. 147. Однак потім він передумав: переписав квартиру на дружину, подарувавши їй також «нульову» Toyota RAV4, і записався в Раді в чергу на отримання казенного житла. За кілька місяців він отримав трикімнатну квартиру на Позняках (Срібнокільська 24, кв. 168), куди прописав маму та молодшого брата Юрія, того самого, який викрадав автомобілі.
Однак цього Хомутинникам здалося мало. У 2005 році вони влаштували рейдерське захоплення будинку за адресою провулок Редутний 6. Захоплення здійснювалося через компанію «Глобус-Інвест», записану на Юрія Хомутинника та Германа Волгу, родича Василя Волги. Того ж 2005 року Хомутинник вирішив віджати собі аквапарк у Криму, можливо, з розрахунком збудувати там невелике бунгало.
Аквапарк у Севастополі
Бізнесмен Микола Стефлюк кілька років будував у Севастополі аквапарк разом із російським бізнесменом Анатолієм Загорським, кожен мав по 50%. Коли аквапарк був майже готовий, Загорський кудись зник і так і не з'явився. Натомість з'явився Віталій Хомутинник, який заявив, що тепер він є співвласником аквапарку, і вимагав переоформити договір. «З Києва він привіз юриста, який взявся той договір переробляти. Коли я побачив новостворений документ, то мого прізвища там уже зовсім не було», скаржився Стефлюк.
Голосіївський маєток
У 2007 році, за допомогою своїх людей у Київраді та знайомства з мером Леонідом Черновецьким, Хомутинник отримав 12 соток землі у Голосіївському районі біля Кончі-Заспи на березі Дніпра. Майже відразу його сім'я незаконно захопила ще 23 сотки території разом із шматком дамби, розширивши ділянку, і звела там три будинки. При цьому вони перегородили своїм парканом дорогу, прокладену дамбою, та відрізали єдиний шлях до дитячого табору «Робінзон».
У серпні 2016 року група активістів влаштувала під парканом маєтку Хомутинників акцію протесту. Вирішивши, що незаконно зведений паркан не є власністю, що охороняється законом, вони його знесли, звільнивши дорогу. У відповідь Хомутинники викликали не лише правоохоронців, а й представників «Всеукраїнської народної ради протидії корупції», які виявилися ще й ветеранами АТО. Ситуація виглядала курйозно: «атошників» викликали для захисту від «атошників». Однак в Україні це вже стає буденністю.