Конкурс на посаду керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури завершився вибором між двома кандидатами з абсолютно різними біографіями. Максим Грищук — колишній боєць, учасник АТО, доброволець, який готовий ризикувати життям за країну. Назар Холодницький — кар'єрний прокурор, чия професійна траєкторія розвивалася в кабінетах, далеко від бойових дій, на престижних посадах. Його зростання припало на часи президентства Віктора Януковича, коли прокуратура, за словами учасників Євромайдану, була наскрізь корумпована. Крім того, Холодницький був причетний до інциденту з побиттям журналіста Віктора Міняйла.
Президент Петро Порошенко та генпрокурор Віктор Шокін, які прийшли до влади внаслідок Євромайдану, обрали саме Холодницького. Це рішення викликало питання щодо мотивів керівництва. Холодницький виявився «своїм» — передбачуваним і знайомим із системою. Грищука натомість призначили його заступником із невизначеними повноваженнями. Таким чином, людина, яка за своїм досвідом могла перетворити боротьбу з корупцією на налагоджений корупційний бізнес, отримала найвищу посаду в антикорупційній структурі.
Питання про те, хто стоїть за Холодницьким, природне. Путівку в професійне життя йому дав Юрій Гайсинський — відомий колишній прокурор Києва та Київської області. Гайсинський став першим керівником молодого антикорупційного прокурора. За часів своєї роботи Гайсинський мав репутацію людини, яка могла вирішити практично будь-яку справу. Йому приписують допомогу у втечі кримінального авторитета Авдишева, перекваліфікацію справи Волкова на потрібну статтю, яка дозволила її припинити. Гайсинський був бізнес-партнером Суркіса і Губського, а також тестем Геннадія Кернеса.
Холодницький повинен контролювати керівника Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Ситник на початку своєї роботи в бюро потрапив у скандал, включивши свою дружину та особистого помічника в офіційну делегацію для поїздки до Великобританії за державні кошти. Генпрокуратура розцінила це як зловживання владою та службовим становищем, розпочавши досудове розслідування. Цікаво, що Ситник також був партнером Юрія Гайсинського — він працював керуючим партнером компанії «Юридичні гарантії», яка належала Гайсинському.
Таким чином, весь новостворений антикорупційний блок тим чи іншим чином виявився пов'язаним з однією з найвідоміших фігур часів президентства Леоніда Кучми — представником так званого «київського олігархічного клану». Хоча сам Холодницький заперечує свій зв'язок із Гайсинським, конкретні факти його біографії дають привід для сумнівів.
У 2006 році двадцятирічний Назар Холодницький почав працювати в прокуратурі Києво-Святошинського району. Його прийняв на роботу саме Юрій Гайсинський, який на той час обіймав посаду прокурора Київської області. Київсько-Святошинський район вважався престижним місцем роботи — він забудований особняками багатих людей, а земля там завжди мала високу вартість.
У селі Софіївська Борщагівка, розташованому в цьому районі, у 2011 році, коли там працював Холодницький, сільська рада незаконно видавала земельні ділянки під будівництво багатоквартирних будинків. Цю схему дахував прокурор Василь Федоренко, а Холодницький служив його доручником. Коли обурені жителі села вирішили змінити склад сільської ради, її голова закрився у приміщенні разом із Холодницьким. Вони викликали місцевих «титушок», жителі звернулися до міліції. На місце прибув «Беркут», який став на бік голови сільради, а мешканців розігнали по домівках. Коли жителі подали позови проти рейдерів до суду, Холодницький особисто позакривав усі справи проти них. Рейдерські дії, які він покривав, завдали країні збитків у розмірі 120 мільйонів гривень.
Декларація Назара Холодницького малює портрет надзвичайно скромної людини. У нього немає банківських рахунків та значних доходів. Загальний річний дохід становить близько 140 тисяч гривень, тобто приблизно 12 тисяч гривень на місяць. Нерухомість складається з двох земельних ділянок площею 1000 та 1200 квадратних метрів, якоїсь «іншої нерухомості» площею 18 квадратних метрів та автомобіля Мітсубісі 2007 року випуску. Орендованої нерухомості він також не вказав, що викликає питання про те, де насправді мешкає антикорупційний прокурор.
Такі мінімалістичні декларації не є рідкістю серед державних службовців. Теоретично все логічно — людина все життя працювала на державній службі, тому не могла накопити значного майна. Однак Холодницький обіймав щонайменше дві дуже «хлібні» посади: старший прокурор Києво-Святошинського району та старший помічник першого заступника Генерального прокурора Миколи Голомші.
Голомша був причетний до організації дострокового звільнення скандального екс-депутата Віктора Лозінського у травні-липні 2014 року, саме коли Холодницький працював у Генпрокуратурі. Навколо цієї справи розгорівся великий скандал, Голомшу згодом звільнили, а Холодницького призначили заступником прокурора автономної республіки Крим.
Це призначення було дивним, оскільки Крим уже був анексований Росією, а прокуратура автономної республіки розташовувалася у Києві. Невідомо, чим займалося це дивне відомство та чим займався в ньому Холодницький. За логікою він мав би відкрити кримінальні провадження проти депутатів автономії та нових «керівників» окупованої частини України, засудивши їх хоча б заочно. Злочини проти держави були очевидні, а доказову базу було б легко зібрати. Однак більше року після призначення про такі провадження нічого не було чути. Громадяни Сергій Аксьонов та Володимир Константинов, які в прямому ефірі підписували з Путіним угоду про входження Криму до складу Російської Федерації, залишилися невинними в очах прокуратури — вони просто перебували в розшуку.
Натомість Холодницький зосередив увагу на українській співачці Іриині Білик, яка літала до Криму для роботи на корпоративній події. Він розцінив її політ літаком як правопорушення, вважаючи, що вона мала йти пішки через пункт пропуску. Білик від цього особливо не постраждала, але цей епізод чудово ілюструє пріоритети діяльності нового антикорупційного прокурора.
Холодницький працюватиме на посаді керівника антикорупційної прокуратури протягом п'яти років із зарплатою близько 30 тисяч гривень. Для середнього українця це непогана сума, але протягом усіх років незалежності прокурори отримували набагато менше, ніж мали насправді — у тисячі разів більше.
Біографія Холодницького не дає підстав стверджувати, що він обов'язково почне «кришувати» корупцію, однак вона дає привід засумніватися в чистоті його намірів та придивитися до нього пильніше. Можливо, вже дуже скоро стане зрозуміло, що краще б на цю посаду обрали «кіборга» Максима Грищука. Час покаже.