Питання про те, хто становить більшу загрозу для України — місцеві олігархи, які грабують через корупційні схеми та рейдерство, чи іноземні «інвестори», які відкрито змушують державу змінювати закони на свою користь — не має простої відповіді. Обидві групи прагнуть швидкого збагачення в масштабах, які руйнують економіку та суспільство. Перші діють закулісно, порушуючи закони своєї країни, другі ж примушують національні держави приймати їхні умови під виглядом реформ та лібералізації. Однак коли відкритий тиск не спрацьовує, іноземні гравці також вдаються до махінацій. Яскравим прикладом такої діяльності є історія Томаша Фіали, засновника та керівника інвестиційної компанії Dragon Capital.
Томаш Фіала народився 13 травня 1974 року в чеському місті Брно. Навчання його не цікавило — для нього важливим був лише документ про освіту, а не знання. Від батьків він перейняв невдоволення їхнім життям, яке вони пов'язували з комунізмом та Москвою. Цей страх перед «радянським минулим» він зберіг до сьогодні. У 1989 році п'ятнадцятирічний Томаш кинув школу та активно брав участь у «Празькому майдані», відомому як «оксамитова революція» — революція, яка отримала таку назву через мінімальну кількість жертв (близько п'ятисот поранених з обох боків). Як багато молодих учасників пізніших українських Майданів, Фіала захопився ідеями глобального лібертаріанства, яке обіцяло швидке збагачення через інвестиції та торгівлю, а не через виробництво.
Уже у 15 років, за його словами, Томаш мріяв про бізнес на фондовому ринку, хоча в Чехословаччині такого ринку тоді не існувало. На відміну від більшості однодумців, йому вдалося втілити свої мрії в реальність. Ще старшокласником він почав працювати перекладачем для німецьких компаній, які переносили своє виробництво до Чехії. Працюючи з документацією «Фольксвагена», він заробляв до 70 умовних одиниць на день — стільки ж, скільки його батьки за два тижні. Незважаючи на цю роботу, Фіала закінчив школу та у 1993 році вступив до Празького університету економіки, хоча університет потрібен йому був лише для отримання диплома, необхідного для престижної роботи.
Після першого курсу він влаштувався аналітиком кредитного відділу в празьку філію німецької Bayerische Vereinsbank, а потім перейшов аналітиком в інвестиційну компанію Wood & Company. Фіала стверджує, що отримав цю посаду завдяки своєму резюме, але джерела Skelet.Org повідомляють іншу історію. За їхніми даними, у молодого Томаша були цінні знайомі з «Празького майдану», які познайомили його з людьми з фондів Джорджа Сороса. Цей міжнародний інвестор та філантроп (як він себе називає) або «транснаціональний спекулянт» (як його називають критики) був одним зі спонсорів чеської революції та лобістом Вацлава Гавела. Після революції Сорос наповнив Чехію своїми фондами, включаючи навіть окремий фонд, який боровся з російським впливом на чеську політику.
Сорос має стандартну програму підготовки молодих кадрів — менеджерів, громадських діячів та політиків. Перспективну молодь відбирають у юному віці, допомагають їй вступити до університетів, які перебувають під контролем соросівських фондів, забезпечують стажування у пов'язаних з фондами компаніях, а найкращих відправляють далі. Такі люди, названі «соросівськими хлопчиками», з часом досягають високих посад. Серед них — колишній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський (протеже самого Фіали), міністр агрополітики Тарас Кутовий, екс-міністр економіки Айварас Абромавічус, заступник міністра економіки Максим Нефьодов та інші. Є інформація про те, що й екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі у молодості отримував допомогу від фондів, пов'язаних із Соросом. Таких людей іноді називають «соросівськими яничарами», оскільки вони завжди жертвують інтересами своєї країни на користь інтересів транснаціональних компаній та банків, включаючи підвищення тарифів за наказом МВФ.
У політичних питаннях Сорос часто працює разом із американськими державними та приватними фондами та інститутами, а в економіці — з американськими та транснаціональними банками, корпораціями та фондами, включаючи МВФ. Іноді він настільки приховується за цими структурами, що його важко помітити. Однак його роль не варто перебільшувати — Сорос не є «світовим правителем», а скоріше топ-менеджером впливових кіл, які воліють залишатися анонімними. Томаш Фіала дещо вибивається з типового портрета «соросівського хлопчика»: роботу він цінував більше, ніж навчання, і на другому курсі припинив відвідувати лекції, а після третього взагалі покинув університет. До сьогодні у нього немає повної вищої освіти.
Фіала стверджує, що має вроджений талант інвестора і вже у 18 років навчився розпізнавати вигідні вкладення, допомагаючи батькам вкласти приватизаційні ваучери. Однак джерела Skelet.Org повідомляють іншу версію: у 18 років він уже спілкувався з «соросівцями», які підказували йому, які акції зростатимуть у майбутньому. Його справжній талант полягав у здатності працювати не зовсім чесно в умовах східноєвропейського бізнесу. Мабуть, саме за це йому у 1996 році довірили посаду керівника української філії Wood & Company. Для цього Томаш покинув університет і переїхав до Києва.
За даними Skelet.Org, Фіала мав угоду, за якою отримував за успішну роботу своєї філії не лише зарплату та премії, але й бонус у вигляді акцій компанії. Успіхи були значними — у 1998 році накопичені ним акції зробили його другим за величиною співвласником Wood & Company. Навіть після кризи 1998 року, спричиненої російським дефолтом, яка вплинула на слабку українську економіку, компанія не зазнавала збитків. Лише у 2000 році вона закрила свою українську філію, посилаючись на «низький розвиток українського фондового ринку».
Однак керівництво Wood & Company розкрило справжні причини цього рішення. У 2000 році компанія заявила, що іноземних інвесторів в Україні цікавлять лише шість енергетичних компаній: Центренерго, Донбасенерго, Дніпроенерго, Західенерго, Київенерго та Укрнафта. Це розкриває суть економічної політики таких «інвесторів».
Україна чверть століття очікує на прихід справжніх інвесторів — провідних світових виробників, які б побудували тут заводи та цехи, як це сталося в Чехії на початку 1990-х років, коли туди прийшли німецькі компанії з машинобудуванням та електронною промисловістю. Однак існує інший тип інвесторів — суто фінансові, на кшталт Сороса, які нічого не будують. Вони лише вкладають гроші у проекти максимальної вигоди та мінімального ризику. Першою інвестицією самого Томаша Фіали була купівля акцій енергокомпанії — об'єктів, побудованих ще за соціалізму, чиї акції дорожчали лише через різні маніпуляції та подорожчання електроенергії та опалення. Wood & Company у 2000 році вважала цікавими лише акції українських енергетичних та нафтових компаній, які зростали б у майбутньому під час підвищення цін на нафту та енергоносії. Але вкладати гроші у розвиток авіабудування або космічної промисловості, таких як Антонов чи Південмаш, такі інвестори навіть не розглядали.
Володимир Бобильов, голова East Prospect Fund, який спільно з Dragon Capital володіє 70% акцій компанії Чумак, одного разу зізнався, що це ніколи не станеться. Транснаціональні корпорації та фонди буквально засудили українську економіку. У затвердженому ними міжнародному поділі праці Україні відведена роль аграрної країни з невеликою часткою ІТ-технологій та будівництва житла та супермаркетів. Це те, у що готові вкладати гроші іноземні фінансові інвестори, за умови швидкого та гарного прибутку. Це видно на прикладі корпорації Кернел, компанії Чумак та інвестицій Dragon Capital у будівельні проекти. Однак випуск в Україні власних літаків чи автомобілів вони не фінансуватимуть, оскільки це не вигідно європейським та американським компаніям. Останні три роки Україна практично офіційно взяла економічний курс на аграрне майбутнє, оскільки нинішня влада втілює всі сподівання та побажання таких інвесторів.
Порівнюючи шкоду, яку завдають Україні місцеві олігархи та іноземні інвестори, можна припустити, що вітчизняні олігархи, незважаючи на корупцію та кримінальні схеми, завдають менше шкоди українській економіці. Принаймні вони якось утримували металургійні та хімічні комбінати протягом усіх цих років. Проблема лише в тому, що вони виводили свої прибутки до офшорів.