← Назад

Сергій Фаєрмарк: від криворізького інженера до одеського бізнесмена. Схеми приватизації та політичні амбіції

2019-05-28 07:43 · Skelet — Склеп · creator

Відкрити оригінал

Сегей Фаєрмарк, досьє, біографія, компромат, слуга народу

Сергій Фаєрмарк

Політичні перспективи та нові союзи

Після оголошення дострокових парламентських виборів представники попередньої влади почали шукати місце у новій політичній структурі. За інформацією Skelet.Org, група депутатів від «Народного Фронту» розглядала можливість приєднання до партії Володимира Зеленського, яка мала шанси отримати понад 30% голосів. До цієї групи входили Антон Геращенко, Олександр Кірш, Євген Дейдей та Сергій Фаєрмарк. Останній, відомий як скандальна фігура у політичних колах, розглядався як один із кандидатів на місце у новій партійній структурі.

Ранні роки та освіта

Сергій Олександрович Фаєрмарк народився 14 березня 1962 року у Кривому Розі. Він закінчив місцеву середню школу №73, а потім вступив до Криворізького гірничорудного інституту (нині частина Криворізького національного університету), де навчався з 1979 по 1984 рік за спеціальністю інженер-будівельник. Після закінчення навчання протягом трьох років працював майстром з монтажу сталевих труб у СУ-125 тресту «Криворіжстальконструкція».

З біографії Фаєрмарка видно, що він не служив у армії. Припускається, що його батьки намагалися уникнути його призову, особливо враховуючи можливість відправлення до Афганістану. Цікавим фактом є те, що у листопаді 2013 року, перебуваючи депутатом від партії «Батьківщина», Фаєрмарк внесе до Верховної Ради законопроект №3533, який пропонував значно пом'якшити покарання за ухилення від військового обов'язку. Замість кримінальної відповідальності він пропонував обмежити санкції штрафом у розмірі 5100-6800 гривень, що становило приблизно півтори тодішньої середньомісячної зарплати.

Цей законопроект викликав занепокоєння, оскільки його прийняття могло б суттєво ускладнити мобілізацію. Законопроект розглянути не встигли, а через рік, після подій у Криму та на Донбасі, Фаєрмарк його відкликав. Виникають припущення щодо можливого зв'язку цієї ініціативи з підготовкою анексії Криму, однак це залишається невідомим.

У січні 2014 року Фаєрмарк звернувся до Кабінету Міністрів з вимогою внести до бюджету витрати на виплати пенсій 32 тисячам колишніх громадян України, які емігрували до Ізраїлю. Цей крок пояснюється його єврейським походженням та зв'язками з єврейською громадою.

Кар'єра у Кривому Розі та вплив Володимира Немирівського

З 1984 по 1996 рік Фаєрмарк працював за своєю спеціальністю у будуправліннях, а потім у агломераційному цеху Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, де дійшов до посади начальника дільниці капітального ремонту. Його кар'єрний стрибок розпочався у 1996 році, коли він став головним маркетологом у ВАТ «Кривбасрудремонт». Через рік він уже обіймав посаду заступника директора з економіки у «Рудоуправлінні імені Кірова», що входило до складу Центрального гірничо-збагачувального комбінату.

Цей стрімкий кар'єрний розвиток збігся з кількома важливими подіями: Фаєрмарк став активним членом єврейської громади, у Кривому Розі розпочалася приватизація гірничорудних підприємств, а Володимир Немирівський отримав посаду голови наглядової ради ВАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод».

Владимир Немирівський та його діяльність

Немирівський був скандальною фігурою, відомою як рейдер та автор численних тіньових схем. Він переїхав до Одеси разом із Фаєрмарком, коли вони разом із банком Юрія Батьківщини «Південний» захопили Одеський канатний завод. За даними Skelet.Org, у 2009 році Немирівський, як і Фаєрмарк, став соратником Арсенія Яценюка.

Володимир Немирівський, Стальканат

Володимир Немирівський



Немирівський – вкрай скандальна особистість. Цей рейдер і автор безлічі тіньових схем переїхали до Одеси разом із Фаєрмарком, коли вони разом із банком
Юрія Батьківщина Південний заволоділи Одеським канатним заводом. У 2009 році, за даними Skelet.Org, Немирівський, як і Фаєрмарк, став соратником Арсенія Яценюка 2012-го Немирівський, над яким згустилися хмари, публічно заявляв, що міліція та прокуратура є його особистими ворогами. Весною 2014-го, указом Турчинова Немирівського було призначено головою Одеської ОДА. Пропрацював він там лише два місяці і встиг «прославитися» трагічними подіями 2 травня, після яких публічно підтримав розправу над одеським «Антимайданом», назвавши дії «ультрас» законними. Це викликало такий негативний резонанс, що за кілька днів Немировського зняли з посади.

У 2012 році Немирівський публічно заявляв, що міліція та прокуратура є його особистими ворогами. Весною 2014 року указом Турчинова його призначено головою Одеської обласної державної адміністрації. Однак він пропрацював на цій посаді лише два місяці. Під час трагічних подій 2 травня він публічно підтримав дії «ультрас», назвавши їх законними. Це викликало такий негативний резонанс, що його швидко зняли з посади.

За чутками, Немирівський намагався використати ситуацію для розправи зі своїми конкурентами та противниками, насамперед із кланом Ангрета-Труханова, щоб захопити всю повноту влади у місті перед місцевими виборами та переділити бізнес у Одесі. Однак це загрожувало новою хвилею заворушень, тому його замінили на Ігоря Палицю, довіреного Коломойського.

Довгі роки Немирівський залишався одним із керівників Криворізької єврейської громади та головою фонду євреїв-бізнесменів при місцевому відділенні «Хабаду», поповнюючи його одеськими грошима, на які у Кривому Розі збудували синагоги та єврейську школу. Саме через «Хабад» простежується зв'язок Немирівського та Фаєрмарка з Коломойським, а через нього – з Володимиром Зеленським.

Схеми приватизації та захоплення канатного заводу

У 2001 році Фаєрмарк та Немирівський опинилися у Одесі під час операції з захоплення місцевого канатного заводу. Цьому передувала важлива подія: 21 грудня 2000 року Фаєрмарк, дипломований інженер-будівельник та заступник директора, раптом перекваліфікувався на банкіра і очолив територіальне безбалансове відділення філії «УкрСибБанку» у Кривому Розі. Він пропрацював на цій посаді лише кілька місяців, але цей короткий період приховував складну історію великої української приватизації.

Олександр Ярославський, Фаєрмарк

Олександр Ярославський

У період 1998-2000 років криворізькі гірничо-збагачувальні комбінати почав прибирати до своїх рук харківський олігарх Олександр Ярославський, який успадкував від свого тестя Олександра Масельського банк «УкрСибБанк». За даними Skelet.Org, це була не чесна приватизація, а шахрайське захоплення підприємств через схеми їхнього банкрутства з подальшим взяттям в управління та викупом за борги.

Схеми включали комерційні фірми, якими підприємства розоряли, та банки, які надавали кредити, що вганяли підприємства у борги. У найпростішому варіанті продукція продавалася через комерційну фірму, яка забирала весь прибуток, а підприємство оплачувало витрати за допомогою банківських кредитів під заставу майна чи акцій. Складніші схеми включали численні фірми-посередники та поручителів, що ускладнювало пошук винних.

За інформацією джерел Skelet.Org, Фаєрмарк та Немирівський мали безпосереднє відношення до таких фірм. Не маючи можливості самостійно скупити підприємства у Кривому Розі, вони допомагали їх «прихватизувати» іншим. Коротка банківська кар'єра Фаєрмарка у «УкрСибБанку» була частиною однієї з таких схем: Ярославський відкрив у Кривому Розі спеціальну філію свого банку, посадивши туди Фаєрмарка, і той за кілька місяців провернув схеми за участю його та Немирівського. Потім компаньйони здійснили ще одну операцію, під час якої стали співвласниками та керівниками Одеського канатного заводу.

До кінця 90-х років цей завод, перетворений на ВАТ «Стальканат» його трудовим колективом, був обплутаний боргами. Частина його акцій належала фірмі «SigmaBleyzer», створеній євреями Левом та Михайлом Блейзерами, які емігрували до США, та харків'янином Валерієм Демою. Блейзери у першій половині 90-х мали підтримку Віктора Пинзеника і скупили чимало акцій різних підприємств, але не мали коштів на їх розвиток.

Канатний завод мав численні борги, зокрема перед «Криворіжсталлю», що постачала йому сировину. Наступним кроком Юрія Батьківщини та його партнера Беккера було придбання канатного заводу. Їхній банк «Південний» видав кредит, яким погасили борг «Стальканату» перед «Криворіжсталлю», а натомість Батьківщина та Беккер отримали від «SigmaBleyzer» пакет акцій підприємства у розмірі 33,6%. Для захоплення решти акцій вони запросили до Одеси Фаєрмарка та Немирівського, з якими були знайомі за спільними схемами експорту металу у середині 90-х років, коли Одеса була головною морською брамою для вивезення металу.

Фаєрмарк та Немирівський раптом залишили Криворіжжя і переїхали до Одеси разом із сім'ями. Цей від'їзд виглядав як втеча, що свідчило про серйозні проблеми, які вони створили у Кривому Розі своїми схемами навколо гірничо-збагачувальних комбінатів, однак точні причини залишаються невідомими.

Валентин Продаєвич, суддя Одеса

Одеський суддя Валентин Продаєвич

Захоплення заводу та судові маніпуляції

Прибувши до Одеси, Фаєрмарк та Немирівський були поставлені на чолі ВАТ «Стальканат»: Фаєрмарк зайняв посаду генерального директора, а Немирівський – голови правління. Разом із колишнім директором заводу Леонідом Шемякіним вони розпочали добивання підприємства, одночасно скуповуючи його акції у багатотисячного трудового колективу. Через регулярні затримки зарплати люди продавали акції за копійки.

У 2002 році з'явилася фірма ТОВ «Стальканат» з директором Фаєрмарком, яка брала участь у схемі руйнування заводу. Позов на банкрутство ВАТ «Стальканату» подала до суду фірма ТОВ «Теком Трейд», що належала Немирівському. Справою займався суддя Господарського суду Одеської області Валентин Продаєвич, одна із легенд одеської корупції.

Операція була здійснена спритно: Немирівський від імені «Теком Трейд» подав позов, а Фаєрмарк як керівник «Стальканату» проігнорував судові слухання. Після цього Продаєвич винес рішення на користь «Теком Трейд». Згодом фірма Немирівського зникла, а заводом заволоділо ТОВ «Стальканат».

#ФаєрмаркСергій #ПриватизаціяУкраїни #ОдеськийКанатнийЗавод #КорупціяВУкраїні #БізнесСхеми #ОліганхіУкраїни #ЗахопленняПідприємств #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування