Костянтин Глібович Усов, заступник голови Київської міської адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень, розпочинав свою професійну діяльність як журналіст-розслідувач. На початку своєї кар'єри він здійснював розслідування, які привертали значну громадську увагу, однак згодом вирішив перейти до політики, де, як він, очевидно, розрахував, можливості були значно ширші.
Перші спроби Усова в політиці виявилися невдалими. У 2012 році він балотувався у своєму рідному Кривому Розі від партії «Батьківщина», але депутатом не став. Однак два роки потому, змінивши партійну приналежність, він все ж потрапив до Верховної Ради. Як народний обранець Костянтин Глібович Усов здобув сумну славу через те, що прогуляв 43% засідань парламенту, ставши одним із лідерів за цим показником. Крім того, у 2019 році його звинуватили в організації побиття голови Інгулецької районної організації партії «Батьківщина» Вадима Мірзояна. Цей інцидент відбувся у Кривому Розі, де Усов мав значний вплив. Скандал згодом був замовчаний, а сам Мірзоян заявив, що помилився, оголосивши Усова замовником побиття. Справжні обставини цієї справи так і залишилися невідомими, оскільки розбиратися в ній ніхто не поспішав.
Перед тим як розглядати його діяльність на посаді заступника голови КМДА, варто повернутися до його журналістської діяльності, яка справді привертала увагу. Усов розслідував не дрібні корупційні схеми на рівні місцевих органів влади, а наважувався торкатися справ, до яких побоювалися наближатися навіть більш відомі та авторитетні журналісти.
Серед його найбільш гучних розслідувань було дослідження корупції у пологовому будинку Кривого Рогу, де медичний персонал відмовлявся надавати безплатну допомогу недоношеним немовлятам, хоча за гроші також не виконував свої обов'язки. Усов також розкрив справжнього власника суховантажного судна Faina, український екіпаж якого у 2008 році провів майже чотири місяці у полоні у сомалійських піратів. Власником виявився Ігор Урбанський, тодішній заступник міністра транспорту та зв'язку.
На його рахунку також розслідування схеми репресій проти колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, організованих режимом Віктора Януковича. Усов розкрив систему хабарництва та насильства щодо ув'язнених у Лук'янівському слідчому ізоляторі, що спричинило гучний скандал і кримінальне провадження проти керівництва установи.
Однак останнє розслідування Усова про Лук'янівський СІЗО підмочило його репутацію чесного борця за справедливість. Виявилося, що його фільм «Лук'янівка. В'язниця №1» замовили співробітники МВС, які таким чином боролися за посади. Після цього громадськість почала ставити питання про фінансування всіх його розслідувань. Для збору матеріалів залучалися десятки людей та дорога техніка, але джерела фінансування залишалися невідомими. Також залишилося без відповіді питання про те, хто надавав Усову інформацію та виводив його на потрібні джерела, які часто були високопоставленими чиновниками.
В результаті Костянтин Глібович вирішив змінити професію та перейти до політики. Він потрапив до Верховної Ради з мажоритарного округу, що викликало запитання про джерела фінансування його виборчої кампанії, яка була дорогою, особливо враховуючи те, що він представляв Блок Петра Порошенка і виборював мажоритарку у традиційній вотчині Партії регіонів.
Під час парламентської кампанії 2014 року Усова неодноразово пов'язували з екс-регіоналом та колишнім віце-прем'єром Олександром Вілкулом. Зокрема, його виборчий штаб розташовувався у приміщенні рекламно-поліграфічного центру «Артстайл», до якого мав відношення Вілкул-молодший. Крім того, у ЗМІ повідомлялося, що низка кандидатів, включаючи Усова та його головного конкурента Малачевського, мали одне джерело фінансування. За чутками, у вищих кабінетах Кривий Ріг був поділений між «БПП» та «Опозиційним Блоком» — 33-й округ дістався «БПП», а 31-й та 32-й — «Опозиційному Блоку».
Парламентська діяльність явно принесла Усову матеріальні дивіденди. Згідно з його декларацією за 2020 рік, коли він перейшов з посади депутата Верховної Ради на посаду депутата Київської міської ради, він став власником значного майна. У його власності опинилася квартира площею 95,9 квадратних метра у Києві та земельна ділянка площею 3252 квадратних метра у Києво-Святошинському районі. Паркомісце площею 12 квадратних метрів у Києві офіційно належить його дружині, яка, як і належить дружині депутата, є успішною бізнес-вуменом. Щодо цін на ці об'єкти, Костянтин Глібович залишив їх без коментарів у декларації.
Щодо транспортних засобів, родина Усових користується автомобілями, які за ціною значно перевищують середньоринкові показники. У 2020 році загальні доходи Костянтина Глібовича склали 16 млн 828 тисяч 640 гривень. Серед джерел доходів виявилися подарунки від невідомих осіб на загальну суму 6 млн 486 тисяч 710 гривень.
Особливу увагу привертає наявність у Усова банківського вкладу, на який за рік нараховується майже півмільйона гривень лише у вигляді відсотків. Крім того, він зберігає готівку у розмірі 112 тисяч доларів США та 175 тисяч гривень. Решта своїх коштів він довіряє банківській системі.
Декларація також свідчить про те, що сам Костянтин Усов активно займається бізнесом. П'ять років у Верховній Раді дозволили йому створити непоганий бізнес, судячи з його декларації. Одна з його фірм навіть зареєстрована у США. Таким чином, учорашній випускник Національного університету імені Тараса Шевченка та журналіст, який на початку своєї кар'єри мав скромні матеріальні можливості, за час парламентської діяльності накопив значний капітал.
Однак не встиг Костянтин Глібович зайняти посаду заступника голови КМДА, як одразу потрапив у скандал. Справа в тому, що у його віданні опинилися столичні паркування та громадський транспорт, що стало причиною подальших контрверсій.