Українське суспільство все частіше висловлює занепокоєння щодо впливу американських структур на національні інститути. Особливо гостро це питання постало після розкриття так званої справи «Клопи», яка засвідчила глибоке втручання іноземних спецслужб у роботу Національного антикорупційного бюро. Проте найбільш тривожним виявилося не саме по собі управління НАБУ з-за кордону, а те, що бюро перетворилося на знаряддя корупції найвищого рівня. Крім того, керівництво цієї установи має темне минуле, яке американська сторона, як стверджується, свідомо приховувала.
Недавно читачі дізналися про сумнівну біографію заступника директора НАБУ Анатолія Новака, який мав тісні зв'язки з корумпованим митним чиновником Сергієм Тупальським. Тепер увага звертається на іншого заступника директора — Гізо Углаву, який разом із директором Артемом Ситником став центральною фігурою у справі «Клопи», розслідуванням якої займалася Служба безпеки України. Матеріали цього розслідування, що потрапили до ЗМІ, СБУ назвала «фейковими» через свою прес-службу, однак офіційно не спростувала їхню автентичність. Показовим було мовчання всіх причетних осіб. Вперше ці документи з'явилися на сторінці Станіслава Речинського у соціальній мережі, людини, яка має репутацію надійного джерела компрометуючої інформації. Це суттєво підвищує ймовірність достовірності матеріалів порівняно з офіційними заявами.
Корені Гізо Углави сягають далекої Грузії. Він народився 18 листопада 1975 року у місті Кутаїсі. Інформацію про своїх батьків та родичів він тримає в суворій таємниці, і, за словами обізнаних осіб, на те існують вагомі причини. У грузинському суспільстві родинні та політичні клани мають надзвичайно сильний вплив, а в діаспорах цей зв'язок ще більше зміцнюється земляцтвом. Будь-яке розслідування успіху того чи іншого грузина неминуче приводить до його оточення.
З інтерв'ю, яке Углава дав українській пресі у 2015 році, коли отримав посаду заступника директора НАБУ, випливає цікава інформація про його молоді роки. Він стверджував, що після закінчення школи у 1992 році вступив заочно на юридичний факультет Тбіліського університету, одночасно працюючи в органах прокуратури Грузії на громадських засадах. Таке поєднання викликає здивування, особливо враховуючи, що йому було лише 16-17 років.
Період грузинської історії початку 1990-х років характеризувався хаосом та військовими конфліктами. На тлі протистояння між Гамсахурдіа та Шеварднадзе, ускладненого сепаратистськими рухами в низці регіонів, розгорталася масштабна міжкланова боротьба. У цей період впливові клани розташовували своїх родичів на всі можливі посади, часто без дотримання законності. За грузинськими традиціями закон завжди був на боці сильних. Саме так 16-17-річні хлопці потрапляли на посади «прокурорів та слідчих на громадських засадах» завдяки своїм батькам та дядькам. Одночасно вони навчалися на юридичних факультетах.
Щодо своїх родичів Углава завжди зберігав мовчання. Однак численні джерела Skelet.Org стверджують, що він був пов'язаний із впливовим тбіліським кланом Угулава. До цього клану належали близький соратник Михайла Саакашвілі та екс-мер столиці Георгій (Гігі) Угулава, а також грузинський бізнесмен і так званий «реформатор» Володимир Угулава. За чутками, вони навіть не такі далекі родичі, незважаючи на різницю в одній літері прізвища. Володимир Угулава та Гізо Углава схожі, як рідні брати.
З'являються також чутки про те, що однофамілець та земляк Гізо Углави з Кутаїсі Георгій Углава, відомий під прізвиськом Тахо, є засновником та «духовним лідером» молодіжного кримінального руху «АУЕ». Цей Тахо мав репутацію «злодія у законі» на всьому колишньому Союзі. Однак це лише чутки, до того ж Тахо давно перебрався до Росії.
Кар'єра Гізо Углави могла б розвиватися швидше, але у 1993 році його батько помер (за іншими даними — був убитий). Хлопцю довелося продовжувати роботу на громадських засадах до 1998 року, поки він не отримав диплом юриста — навчання тривало шість років. Потім ще шість років він працював в обласній прокуратурі Імереті, спочатку інтерном, а потім старшим слідчим.
Поворотною точкою стала так звана «революція троянд» у 2003 році. Углава був призначений начальником слідчої частини, а через рік став прокурором міста Зестафоні. Його кар'єрний зліт, ймовірно, був пов'язаний із Гізо Угулавою, який у той же період обіймав посади заступника міністра юстиції, заступника міністра держбезпеки та губернатора Сванетії. Після так званого «великого чищення» 2008 року, організованого Саакашвілі напередодні серпневої війни, Углава піднявся на посаду прокурора Західної Грузії (2008-2009), потім прокурора Аджарії (2009-2010) і, нарешті, заступника Головного прокурора Грузії (до листопада 2012).
Коли у квітні 2015 року Гізо Углаву призначили заступником директора НАБУ, він почав регулярно розповідати про свою спеціалізацію на боротьбі з корупцією та повернення вкрадених коштів під час роботи в грузинській прокуратурі. Ці твердження мали підтвердити його образ «професійного антикорупціонера» з команди «грузинських реформаторів». Однак численні свідчення ставлять цю легенду під сумнів.
Правозахисниця Нана Какабадзе розповідає про те, як насправді виглядала «боротьба з корупцією» у Грузії за часів Саакашвілі. Її розповідь суперечить офіційному іміджу Саакашвілі як «великого реформатора, який зробив Грузію європейською державою». Цей імідж був створений західними політиками та ЗМІ, які потім популяризували образ «грузинських реформаторів» і в Україні. Однак це сталося вже після того, як ці «реформатори», включаючи Гізо Углаву, втекли з Грузії, побоюючись кримінального переслідування. Їхня слава в Україні виявилася недовгою.
На адресу Гізо Углави неодноразово лунали звинувачення в участі в так званій «машині державного рекету» (яку грузини називали «елітним рекетом»). Ця система займалася здирством грошей та витісненням бізнесу у більш-менш заможних громадян Грузії, які не мали щастя належати до правлячих кланів часів Саакашвілі. Творцями цієї системи називали Гігу Угулаву (за його роль заступника міністра держбезпеки), Головного прокурора Грузії Зураба Адеїшвілі (2004-2008, потім міністр юстиції), голову департаменту покарання Грузії Бачо Ахалая та заступника міністра МВС Грузії, який пізніше у 2014-2016 роках також працював заступником міністра МВС України, та інших грузинських «реформаторів».
Важливою деталлю механізму «елітного рекету» були так звані «кишенькові» нотаріуси, які працювали навіть вночі, засвідчуючи дарчі та інші акти передачі власності та капіталів від заарештованих бізнесменів. Ці активи потім переходили до державних фондів, через які потрапляли до оточення Саакашвілі та родичів правоохоронців. Серед таких нотаріусів особливо відомою стала тбіліська контора Ніно Гінтурі. Після зміни влади в країні її ліцензія була негайно анульована, а сама нотаріус зникла.
Мало хто ставив під сумнів, чому грузинські силовики та правоохоронці з команди Саакашвілі — Георгій Лордкіпанідзе, Давид Сакварелідзе, Георге Грігалашвілі та інші — буквально врятувалися втечею з Грузії, як тільки втратили там владу. З ними втік і колишній керівник Фонду розвитку Тбілісі Серго Кавтарадзе, який безпосередньо брав участь у схемах державного рекету.
Якщо ці люди справді боролися з корупцією, то чому Грузія їх відкинула? І чому саме Україна надала їм притулок та можливість почати все спочатку? Цікавим фактом є участь у механізмі «елітного рекету» Володимира Угулави, можливого родича Гізо Углави. У 2012 році його призначили тимчасовим керуючим холдингу «Cartu Group», який грузинська влада заарештувала у лідера опозиції олігарха Бідзини Іванішвілі напередодні парламентських виборів. Під час керування холдингом Володимир Угулава вирішив розграбувати банк, що входив до його складу, шляхом видачі кредитів підставним компаніям. План зірвався лише тому, що 1 жовтня опозиція перемогла на виборах, Іванішвілі став прем'єр-міністром, і Угулаві довелося кидати все й тікати за кордон, як і багатьом іншим «реформаторам» із команди Саакашвілі. В Україні він у 2016 році почав прибирати до рук підприємство «Артемсоль».
Після виборів у Грузії у жовтні 2012 року Гізо Углава вийшов у відставку. Вже у лютому 2013 року він заснував власну юридичну компанію Legal Consulting and Services. Вона знадобилася йому переважно для захисту членів команди Саакашвілі та їхнього майна, здобутого сумнівними способами. Однією з останніх справ юриста Углави був захист екс-мера Гіги Угулави, звинуваченого у розтратах та відмиванні грошей, який був заарештований у липні 2014 року. Незважаючи на всі спроби захисту та твердження обвинуваченого про політичні переслідування, вся Грузія добре знала про його розкішний спосіб життя, часто за державний рахунок. Його дружина їздила народжувати сина в Австрію, щоб дитина отримала австрійське громадянство, при цьому її супроводжували сам Угулава та велика свита родичів, подруг, друзів та соратників, які на тиждень зняли номери у найдорожчому готелі Відня. Це «пологове турне» завершилося грандіозним банкетом, на якому були присутні кримінальні авторитети грузинської діаспори.
Такий захист клієнта став черговою темною плямою в біографії Гізо Углави. Якби він залишився адвокатом, ніхто б не ставив йому це в провину. Однак з квітня 2015 року він став заступником директора НАБУ. Питання про те, чи може боротися з корупцією той, хто так активно її захищав, досі залишається без відповіді.