Розслідування корупції на Київській міській митниці, яке розпочалося журналістськими матеріалами восени 2016 року, набрало обертів лише на початку 2018-го, коли були проведені перші обшуки та затримання. Однак начальник цієї установи Сергій Тупальський не тільки уникав звинувачень, а й готувався до просування по службі, що могло б ускладнити його притягнення до відповідальності. Це явище не випадкове: найскладніші корупційні схеми часто розробляють люди з правоохоронного досвіду, які розуміють, як приховувати сліди своєї діяльності. Тупальський саме такий випадок — він провів 13 років у СБУ, включаючи роботу в спецпідрозділі «Альфа», як він сам стверджує. Його земляк та кум Анатолій Новак також служив у цьому підрозділі, а згодом став заступником директора НАБУ. Цей факт багато пояснює щодо того, як Тупальському вдавалося залишатися поза увагою слідчих та прокурорів. Це свідчить про те, що корупція проникла навіть в антикорупційні структури, залучивши туди ветеранів легендарного спецназу.Уявлення громадськості про спецпідрозділ «Альфа» часто не відповідає реальності. Замість благородних героїв із фільмів та медіа, за чорними масками та броньованими забралами ховаються звичайні люди з тими ж слабкостями, що й працівники інших силових структур — від елітних охоронців ДСО до розпущеного «Беркуту». Якщо корупція спокусила навіть керівництво київського УБОЗ, чому б «альфівцям» задовольнятися скромною зарплатою?Спецпідрозділ «Альфа» був створений у 1970-х роках як підрозділ для звільнення заручників, захоплених терористами. Пріоритет був на порятунку невинних людей, а не на знищенні злочинців. Якби було навпаки, звичайні солдати могли б перетворити захоплений літак на решето, але тоді загинули б і пасажири.У 1980-х роках «Альфу» почали залучати до операцій, коли заручників брали грабіжники, втікачі та збунтовані в'язні. Більшість операцій виконувалися успішно, що створило спецназу репутацію найкращого. Однак це було справедливо з однією застереженням: у 99 відсотків випадків противниками були звичайні бандити або аматорські «терористи» без знань бойової тактики, які значно поступалися спецназівцям у чисельності.Російські «альфівці» усвідомили цю проблему під час Чеченського конфлікту, зіткнувшись із справжнім підготовленим супротивником. Українці не зробили висновків з чужих помилок. Навесні 2014 року, коли спецназівців направили до Слов'янська, вони зазнали перших втрат. У квітні снайпер убив першого «альфівця» — це стала перша офіційна жертва АТО серед українських силовиків. Після цього, за словами журналістів, «альфівці» почали уникати участі в бойових діях проти бойовиків Стрєлкова та Гіркіна.Джерела Skelet.Org повідомляли, що частина спецназівців самовільно покинула Слов'янськ і повернулася до Києва, а решту нібито покарали, направивши в засідку, де загинули троє бійців. Інші джерела стверджували про наявність небажання воювати проти росіян та про проросійські настрої в лавах «альфівців». Начальник Донецького регіонального управління «Альфи» Олександр Ходаковський разом із кількома підлеглими перейшов на бік сепаратистів.Нові спроби використати спецпідрозділ у бойових операціях влітку та восени 2014 року призвели до додаткових втрат. Голова СБУ Валентин Наливайченко повідомляв про сім загиблих. Після цього «Альфу» розумно вивели з фронту. Згодом спецпідрозділ досяг успіхів у тилових операціях, арештовуючи вдома «інформаторів бойовиків» та «адміністраторів сепаратистських сайтів». Для зміцнення патріотичних настроїв у підрозділі провели кадрові чистки. У 2015 році Дмитро Ярош запропонував зарахувати до «Альфи» членів «Правого Сектора», які пройшли АТО, але умови прийому цього не допускали.Бойові невдачі були зрозумілі, враховуючи, що до 2014 року більшість українських «альфівців» мала досвід лише показових навчань, охорони посадових осіб, участі в обшуках на підприємствах та відрядження в Ізраїль. З серйозних операцій вони мали досвід арештів кримінальних авторитетів, торговців наркотиками та найманих вбивць. Це не можна ставити їм у провину — країна була спокійною, тому найкращий спецназ використовували переважно для винесення броньованих дверей офісів. Крім того, українська та російська «Альфи» довгі роки були близькі, тому небажання деяких бійців «стріляти у своїх» було зрозумілим. Однак деякі ветерани, які звільнилися до 2014 року, не мають за спиною жодної справжньої бойової операції. Деякі з них тепер використовують імідж «героїв» як щит для своєї корупційної діяльності.Сергій Тупальський народився 13 червня 1978 року в селі Малий Мідськ Костопільського району Рівненської області. Там же виріс Анатолій Новак. За даними відкритих баз, там зареєстрований і його старший брат Олександр Тупальський (1976 року народження). Сам Сергій Тупальський був зареєстрований у Бердянську за адресою, яка не схожа на житловий будинок.Хоча Тупальський та Новак були однолітками, їхні шляхи розійшлися у 1995 році. Тупальський вступив до Національної академії Прикордонних військ на спеціальність «інженерна механіка», а Новак через рік пішов служити в Прикордонні війська, а потім займався комерцією. Таким чином, вони не могли разом служити в армії, як стверджував Сергій Тупальський в одному зі своїх інтерв'ю. Якщо він збрехав про спільну військову службу з Новаком, то міг брехати й про багато іншого.Можливо, він щось приховує, і під словами про «завдання» мають на увазі щось інше. Але в будь-якому випадку те, що вони з Новаком друзі дитинства та куми, це факт. У 2000 році Сергій Тупальський поступив на службу до СБУ, яка тривала до листопада 2013 року. Деталі цієї служби він не розголошує, крім того, що нібито якийсь час служив у спецпідрозділі «Альфа» — очевидно, намагаючись створити собі певний імідж. Скільки років він служив і яку посаду займав, Тупальський не розкриває. Однак він є членом ради Міжнародної асоціації ветеранів «Альфа», куди його прилаштував його кум Новак. На жаль, його офіційний послужний список невідомий, а вірити йому на слово не варто.На просторах Інтернету збереглася журналістська стаття 2010 року про деякі справи у СБУ. Цей матеріал міг би залишитися забутим, якби захисники Тупальського, найняті ним наприкінці 2016 року для відбілювання його репутації, не посилалися на нього у своїй гнівній статті.У тому матеріалі «Народної правди» обговорювалися кадрові призначення у Головному управлінні боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ, відомому як Главк «К». Серед інших постатей був згаданий Сергій Тупальський. З цього матеріалу стало відомо, що до 2010 року Тупальський працював у Главку «К» та спеціалізувався на зовнішньоекономічній діяльності, тобто вже тоді займався питаннями митниці та контрабанди.Можливо, саме тоді він прописався в портовому Бердянську? Цікаво й те, що Тупальський нібито прикривався ім'ям керівника СБУ. Справа в тому, що тоді новим головою СБУ став Валерій Хорошковський, який раніше два роки керував Державною митною службою України. Як видно, тема митниці постійно оточувала Тупальського, і його кар'єра була цілком логічною для кадрового прикордонника.За повідомленнями ЗМІ, у 2010 році працівник СБУ Сергій Тупальський разом із братом заснували фірму «Тріумф-СВ» (СВ означає Сергій Васильович). Ця компанія згодом засвітилася у його митних схемах у 2014–2015 роках, коли Тупальський очолив Святошинський пост Київської митниці. Пізніше вони створили ще кілька подібних фірм із приставкою «СВ»: «Груп-СВ» та «Дагаз-СВ».Щодо його кума Анатолія Новака, то у 2003 році той раптом кинув бізнес і теж поступив до СБУ — можливо, на запрошення та за допомогою Тупальського, оскільки «з вулиці» до «Альфи» не брали. Новак, який не мав тоді вищої освіти, не міг розраховувати на кар'єру оперативника, але, згідно з його біографією, вступив до спецпідрозділу «Альфа» спочатку «стажером», а після кількох років тренувань та здобуття вищої освіти отримав офіцерську посаду.Однак його освіта викликає здивування. Його університетами були: Київський бізнес-інститут (2005), спеціальність менеджер; Інститут дистанційного навчання при Національному педагогічному університеті (2007), спеціальність психологія; Інститут післядипломного навчання Національного авіаційного університету (2011), спеціальність юрист; Харківський університет міського господарства (2013), кандидат економічних наук. Все це виглядає хаотично, наче випадково, без цілеспрямованого плану здобуття освіти офіцером спецназу. При цьому жодного диплома профільного вузу СБУ чи військової академії, хоча він згодом працював заступником начальника ЦЗГ.
