Новий керівник Фонду держмайна України отримав посаду в умовах, які викликали серйозні сумніви щодо законності цього призначення. Віталій Миколайович Трубаров, якому доручено керувати останньою великою хвилею приватизації в країні, має складну біографію, яка поєднує політичні амбіції, козацькі зв'язки та кар'єру в державних структурах часів Кучми та Януковича.
Перед ним стоїть масштабне завдання. Протягом наступних п'яти років ФДМУ планує розпродати близько тисячі об'єктів державної власності. Найбільш привабливі активи можуть піти з молотка вже у 2017–2018 роках. До них належать Центренерго, Турбоатом, Аграрний фонд, Державна продовольчо-зернова корпорація та Об'єднана гірничо-хімічна компанія. Очікуваний виторг від продажу цих стратегічних підприємств має перевищити 10 мільярдів гривень.
Однак саме призначення Трубарова на посаду виконувача обов'язків голови ФДМУ викликало опір у Кабінеті Міністрів. За даними видання «Головком», це кадрове рішення було прийнято під тиском прем'єр-міністра Володимира Гройсмана на останньому засіданні уряду. Деякі члени Кабміну, насамперед міністр юстиції Павло Петренко, активно протестували проти цього призначення, стверджуючи, що воно суперечить закону.
Іх позиція мала під собою правові підстави. Згідно з Законом про Фонд держмайна, у разі відсутності голови ФДМУ його обов'язки повинен виконувати один із заступників відповідно до розподілу обов'язків. Натомість уряд доручив цю функцію Трубарову, який займав посаду керівника апарату Фонду. На момент призначення у ФДМУ працювали три заступники: Володимир Державін, Юрій Нікітін та Євген Асташев, які за законом мали право претендувати на цю роль.
Колишній голова ФДМ Олександр Бондар попередив про серйозні наслідки такого рішення. На його думку, всі договори, які підпише Трубаров у статусі виконувача обов'язків, у майбутньому можуть бути визнані нелегітимними та нікчемними. «На великій приватизації можна поставити хрест, оскільки кожен договір надалі може бути скасований», — пояснив екс-чиновник. Президент Петро Порошенко протягом п'яти місяців не знайшов кандидата на посаду голови ФДМУ, який би отримав підтримку Верховної Ради. Голову фонду за згодою парламенту призначає та звільняє президент. З моменту звільнення Ігоря Білоуса у квітні цього року статус виконувача обов'язків мав Дмитро Парфененко.
Біографія Трубарова розкриває його кар'єрний шлях, який розпочався з мінімальним досвідом. Станом на 2003 рік, коли 30-річний Трубаров очолив відділення ФДМУ на Донеччині, його загальний трудовий стаж ледве перевищував три роки, з яких менше року він провів у самому Фонді. Наприкінці нульових він займав посади заступника начальника управління з питань власності Донецької облради та керівника податкової у Ворошилівському районі Донецька. За президентства Віктора Януковича переїхав до Києва, де став спочатку заступником, а потім начальником ФДМУ Києва. За нинішньої влади працює помічником голови ФДМУ та керівником апарату.
Однак офіційне резюме Трубарова на сайті Фонду держмайна не розкриває повної картини його минулого. У його автобіографії існує значна прогалина з 1997 до початку 2000 року, коли він не працював і не навчався. Цю «білу пляму» допомагає заповнити інформація з сайту Донецького національного технічного університету, де зазначено, що протягом 1998–2003 років Трубаров був членом Народної демократичної партії. Він пройшов шлях від члена молодіжної структури (Народна демократична ліга молоді) до голови обласної партійної організації та входив до складу політради партії.
Аналітична система YouControl підтверджує, що у 90-х роках він керував донецьким осередком Народно-демократичної партії та її молодіжним крилом. На виборах 2002 року Трубаров отримав 214-е місце у списку виборчого блоку «За єдину Україну!» як член Народно-демократичної партії. Номер один цього списку, тодішній глава адміністрації президента Володимир Литвин, заявив, що його команда — це «кадровий резерв гаранта» Леоніда Кучми. А напередодні Помаранчевої революції Трубаров підтримав висування провладними силами Віктора Януковича на пост президента країни.
Політичні амбіції молодого чиновника не обмежувалися межами України. У 2003 році у Москві відбулися збори Постійної міждержавної координаційної Ради козаків трьох країн — Росії, України та Білорусі. Україну представляли два десятки людей, серед яких був Віталій Трубаров, начальник штабу Спілки козацьких організацій України. До російської столиці він приїхав, коли вже був призначений керівником донецького відділення ФДМУ. Деякі інші українські представники на цих козацьких зборах згодом стали відомі як ідейні борці за «Новоросію», зокрема отаман «Кримської козацької спілки» Володимир Черкашин.
Особливу увагу привертає інший учасник козацьких зборів у Москві — Сергій Лазаренко, представник Постійної міждержавної координаційної ради козаків від України. За його біографією, саме Лазаренко організував Союз козацьких організацій України у 90-х роках (структура, яка, за оцінкою джерел, була агентурною структурою російських спецслужб). З 2000 до 2003 року він очолював донецьке відділення ФДМУ. Коли Віктор Янукович залишив посаду губернатора, щоб очолити уряд, Лазаренко пішов слідом — у 2003 році його призначили заступником голови Фонду держмайна.
Трубаров, отримавши місце, що звільнилося в Донецьку, став наступником Лазаренка як на «козацькій» посаді, так і на державній. У 2005 році Лазаренка звільнили разом із його шефом, керівником Фонду Михайлом Чечетовим (який загинув за дивних обставин у лютому 2015 року). Згодом правоохоронці затримали екс-чиновника за звинуваченням в організації замаху на власну дружину Еріку, хоча Лазаренко та його дружина це спростовували. У другій половині нульових Лазаренко працював начальником юридичного департаменту Міністерства вугільної промисловості. У 2010 році ЗМІ писали про викрадення його доньки, студентки Інституту міжнародних відносин, за повернення якої вимагали викуп.
Щодо матеріального стану Трубарова, згідно з його декларацією, основні активи він та його дружина набули за останні три роки. У 2015 році з'явилася квартира площею 107 квадратних метрів вартістю майже 2 мільйонів гривень, машиномісце за 130 тисяч гривень та дві земельні ділянки в Рівненській області (спадщина дружини). Минулого року у власності з'явилися автомобіль Hyundai GrandStarex 2014 року випуску (за 300 тисяч гривень) та Nissan X-Trail 2014 року випуску (за 240 тисяч гривень).
Джерелом коштів на такі масштабні покупки могла стати інформація про те, що Трубаров отримав подарунок у розмірі 250 тисяч гривень від своєї матері Людмили Трубарової. Ще 70 тисяч гривень він отримав за рахунок надання йому майна в оренду. Водночас, згідно з декларацією, чиновнику принесло дохід бджільництво — майже 137 тисяч гривень. Сім'я зберігає готівкою 27 тисяч доларів, 77 тисяч гривень та 10 тисяч євро.