Після виборів 2019 року, коли ейфорія від перемоги «зеленої команди» поступово вщухла разом із падінням рейтингів, українці почали розбиратися, хто насправді прийшов до влади. Серед одіозних фігур у новій владі опинилися не лише народні депутати, а й призначені міністри та голови обласних адміністрацій. Одним із них став голова Запорізької обласної державної адміністрації Віталій Боговін. Його поява на цій посаді викликала питання: як простому фермеру вдалося здобути такий високий пост, і хто насправді ховається за цією маскою?
Мешканці запорізької глибинки неохоче говорили про нового губернатора на камеру. Преса писала про нього мало, переважно лише переказуючи його декларації про доходи, які виглядали скромними для людини, що контролює два десятки фірм та 37 тисяч гектарів землі. Раніше, коли він був кандидатом у депутати від партії «Слуга народу», його представляли як людину, яка створила своє агропідприємство. Проте його справжня історія виявилася набагато складнішою та темнішою.
Віталій Вікторович Боговін народився 17 серпня 1969 року у селищі Куйбишеве Пологівського району Запорізької області. Це селище мало бурхливу історію перейменувань: засноване у 1782 році як село Кам'янка, у 1845 році його перейменували на Цареконстантинівку, у 1935-му воно стало селищем Куйбишеве, а у 2016 році, під час процесу декомунізації, отримало назву Більмак. Ця назва походила від місцевого кургану Більмак-могили, де, за легендою, похований одноокий запорізький отаман. Усі ці перейменування ініціювалися «з центру», а місцеві жителі ставилися до них прагматично. Громада навіть подала петицію про повернення селищу його первісної назви, але проукраїнський актив не звернув на це уваги. Так сім з лишком тисяч мешканців селища стали «більмаківцями». Боговін не брав участі в цих дебатах, а ставши губернатором, так і не згадав про петиції земляків. Це відповідало його репутації аполітичного «куркуля», готового підлаштуватися під будь-яку владу, яка приносила йому прибуток та посаду.
Зелені прапори «Слуги народу», під якими Боговін балотувався до Верховної Ради у 2019 році, а потім став губернатором у 2020-му, стали його першим досвідом у політиці. Він обрав цю партію лише тому, що його бізнес-партнери також пішли до «слуг народу». Таким чином, провінційний аграрій, практично невідомий широкій громадськості, раптово здійснив карколомну кар'єру, ставши великим начальником.
Початки його кар'єри були скромними. У 1984 році, після закінчення восьмирічної школи, Боговін вступив до Ногайського сільгосптехнікуму у сусідньому Приморську, обравши спеціальність зоотехніка. З 1988 по 1990 рік він служив в армії, а після повернення став бригадиром трактористів у колгоспі «Україна». Одночасно він заочно навчався у Дніпропетровському аграрному університеті на агронома. Однак тракторів та агрономії його цікавило значно менше, ніж комерція. Спритний Боговін став колгоспним посередником у купівлі-продажу, його послуги були незамінні у першій половині 1990-х років. Він толкав зерно, придбував сонячне масло та добрива, завжди залишаючи собі «винагороду» за посередництво.
Коли він отримав диплом, збіглося це з кучмівським скасуванням колгоспів. На базі колгоспу «Україна» виникло сільгосппідприємство з однойменною назвою, де Боговін став заступником директора з комерційної частини. Далі розвивалася класична схема: керівництво розпорядилося колишніми колгоспниками, прибрало до рук підприємство і у 2000 році створило ТОВ «Україна» (ЄДРПОУ 03749037). Це підприємство контролювало 7 тисяч гектарів землі. Згодом воно перейшло під контроль Сергія Шайдовського, а у 2018 році було перереєстровано на Сумщині. Нині видимого зв'язку Боговина з цією фірмою немає, хоча він міг вийти з неї зі значною часткою.
У його портфелі з'явилося багато інших підприємств. За твердженням джерел Skelet.Org, не всі вони були придбані шляхом чесних угод. Важливу роль у його діяльності відіграв молодший брат Євген Боговін, який став його постійним компаньйоном та найнадійнішим помічником. Євген не закінчив університет, його освіта обмежувалася Ногайським сільгосптехнікумом, куди він пішов слідом за братом. Проте саме Євген став генеральним директором холдингу Landfort. Він мав репутацію «майстра на всі руки», включаючи використання грубої сили, без якої в сучасній Україні важко досягти успіху в аграрному бізнесі. Кілька років тому Євген Боговін раптом став волонтером, надаючи допомогу «хлопцям в АТО», як говорили місцеві. Чи дійшла ця допомога до фронту, залишається невідомим, але місцеві ветеранські організації оголосили його «справжнім патріотом» та своїм великим другом. Це було важливо, оскільки колишні учасники АТО складали кістяк приватних армій, які використовувалися в аграрній війні за врожаї та землю.
У 2000 році Віталій Боговін став директором агрофірми «Батьківщина» (ЄДРПОУ 30791236), створеної у Пологівському районі на базі розпущеного колгоспу з однойменною назвою. За цим коротким записом у його офіційній біографії криється чергова скандальна історія. Директори агрофірм зазвичай не змінюються просто так, і нових не ухвалюють за оголошенням. Призначення Боговина було наслідком переходу контролю над фірмою до інших рук.
За інформацією джерел Skelet.Org, Боговін та пов'язані з ним люди підім'яли під себе «Батьківщину», ввівши її в борги за допомогою схем з паливом та добривами, якими вони торгували в районі. Результатом роботи Боговина у цій фірмі став її поділ: у 2006 році було зареєстровано ТОВ «НВО Агрофірма Батьківщина» (ЄДРПОУ 34217120), директором якого згодом став Євген Боговін. Головним бенефіціаром обох фірм останні 10 років є Олександр Містюк, хоча раніше інформація про власників була недоступна.
Найцікавіше у біографії Боговина залишилося поза офіційними документами. Невідомо, як і коли провінційний торговець зерном та добривами зблизився з молодим генеральним директором корпорації «Агросинтез» (ЄДРПОУ 30345439) Вадимом Коверником, який став його близьким другом та другим (після брата) головним бізнес-партнером. «Агросинтез», зареєстрований у Черкасах, займався торгівлею добривами черкаського «Азоту» та інших виробників. Спочатку Боговін був постійним клієнтом цієї корпорації, а потім, подружившись з Коверником, став «ексклюзивним дистриб'ютором» у районі.
У 2002 році корпорація «Агросинтез» заснувала у Запорізькій області філію у формі ТОВ (ЄДРПОУ 31880541), керівником та засновником якої став Вадим Коверник. У цієї фірми були два цікаві компаньйони. Першим був Володимир Ілліч Слєсаренко, який також володів фірмами «Міжнародний агроцентр» (ЄДРПОУ 33894273) та ПП «Агросинтез-плюс» (ЄДРПОУ 32814569). Людина з таким самим ПІБ була директором ТОВ «Еколого-туристичний центр у Парковому», перереєстрованого в анексованому Криму (ОГРН 1149102134235). Цікаво, що Віталій Боговін мав під Ялтою ділянку в 14 соток, на якій планував зводити будинок. Другим компаньйоном була Ганна Миколаївна Таран. Людина з таким самим ПІБ була помічником нардепа Дмитра Добкіна (молодшого брата Михайла Добкіна) та керівником його благодійного фонду (ЄДРПОУ 38157322), а також співзасновником громадської організації «Форум порятунку Дніпропетровська» (ЄДРПОУ 33907402). Можливо, це були однофамільці, а може й ні.
У офіційній біографії Боговина стверджується, що бізнесменом він став лише у 2006 році, коли заснував ПП «Бізон-тех» (ЄДРПОУ 34216986), яке займалося торгівлею добривами, гербіцидами та насінням. Читачам вселяли, що до цього він був лише найманим топ-менеджером агропідприємств. Але навіщо переписувати біографію? Схоже, новий запорізький губернатор вирішив прибрати з неї подробиці, які не хотів розголошувати. За цією офіційною версією, він почав працювати з Коверником лише з 2008 року, коли той придбав рівну частку у «Бізон-тех». Однак це суперечить іншим даним.
Уже за рік дружні компаньйони вирішили самі займатися вирощуванням зернових. Для цього вони придбали агрофірму НВП «Солодководне» (ЄДРПОУ 35815811), головним активом якої були 2,8 тисячи гектарів землі. Це стало першою офіційною латифундією Боговина та Коверника, з якої розпочався їхній агрохолдинг «LANDFORT». До 2012 року їхнім основним бізнесом залишалася торгівля сільгоспхімією та насінням через структури «Бізон-тех», які пізніше виросли в «BKW Group», що об'єднала їхні основні активи.
У 2012 році до них приєдналася щойно створена агрофірма «Альянс» (ЄДРПОУ 37957216), яка контролювала майже 6 тисяч гектарів землі. Подробиці цього злиття не розголошувалися, але відомо, що за два роки «Альянс» з якоїсь причини офіційно вийшов із «LANDFORT». Можливо, причина полягала в тому, що його власником та директором був кримчанин Дмитро Хведзевич — знову з'являється кримський слід у схемах Боговина. Реальні стосунки «Альянсу» з групою Боговина-Коверника залишилися прихованими від громадськості.
У 2013 році компаньйони придбали агрофірму «Відродження» (ЄДРПОУ 30844848), розташовану неподалік Волновахи у Донецькій області. Це додало їм ще 2,8 тисячи гектарів землі. З цього моменту Боговін та Коверник розпочали земельні перегони, нарощуючи свої латифундії шляхом придбання нових агрофірм. У 2014 році вони стали власниками ТОВ «Алоїнс-Агро» (ЄДРПОУ 32721464) та ТОВ «Придонецьке» (ЄДРПОУ 00853286), які додали до їхнього земельного банку ще 11,8 тисячи гектарів ріллі.
Цікаво, що у 2019 році, перед виборами, обидва ці підприємства були переписані на фірму «БКВ Груп», зареєстровану на Кіпрі за адресою Нікосія, вулиця Ставру, будинок 56, офіс 104. За цією ж адресою зареєстровані бенефіціари ПП «Лендфорт-Дніпро» (ЄДРПОУ 25223209), агрофірми «Вишневата» (ЄДРПОУ 40921623) та інших підприємств, що входили до агрогрупи Боговина-Коверника.
У 2015 році вони придбали агрофірму «Весна» (ЄДРПОУ 39674699) та ПП «Колосисте», яке було перейменовано на «Лендфорт-Дніпро». У 2017 році Боговін та Коверник стали власниками агрофірми «Вишневата». У 2018 році вони приєднали ПСП «Прогрес» (ЄДРПОУ 30085680) із 2,5 тисячами гектарів землі та ТОВ «Агронік-2017» із 900 гектарами.
Однак їхнім головним видобутком стало ПСП «Росія», перейменоване на «Лендфорт-Азов», яке контролювало 8,8 тисячи гектарів. Це збільшило загальний земельний банк латифундистів до 37 тисяч гектарів. Творцем цього підприємства був Анатолій Ніколенко, нардеп першого скликання, який понад двадцять років керував своїм дітищем. Незабаром після придбання його Боговиним та Коверником Ніколенко помер.
Всі основні придбання вони здійснили після другого Майдану, після початку АТО, у період 2014–2018 років, коли в Україні розгорілася аграрна війна за землю. У цій війні рейдери використовували приватні армії з «титушок» та «ветеранів», а також перевірені схеми поглинання підприємств через борг. Про методи, за допомогою яких брати Боговини та Вадим Коверник нарощували свій земельний банк, можна здогадатися з скандальної історії з фермерським господарством «Ходацький Рід», яка просочилася в пресу.
Журналістам вдалося зв'язатися з власником господарства, який виявився винен фірмі Боговина «Бізон-тех» понад три мільйони гривень. За твердженням фермера, цей обов'язок було створено штучно, а визнати його змусили погрози від людей Боговина. Ці погрози виявилися не порожніми: однієї ночі фермерський будинок підпалили. Справа дійшла до суду, який одразу став на бік Віталія Боговина. Той заявив, що фермер все це вигадав, щоб не повертати борг.