Навколо міністра освіти Сергія Квіта розгорівся новий гучний скандал. За інформацією поінформованих джерел, міністр намагається призначити на посаду голови наглядової ради Національного педагогічного університету імені Драгоманова Анатолія Толстоухова — екс-регіонала та близького соратника одіозного Дмитра Табачника. Таке кадрове рішення викликає серйозні питання, адже Толстоухов має за собою довгий шлейф скандалів, корупційних звинувачень та зв'язків із режимом Януковича.
Питання про доцільність такого призначення постає особливо гостро через два роки після перемоги Майдану. Яке відношення колишній член Партії регіонів Толстоухов має до реформування системи освіти, яку міністерство намагається трансформувати? Чому продовжуються призначення на керівні посади колишніх соратників Януковича, за якими тягнеться не один корупційний шлейф?
Толстоухов походить з Донеччини, з міста Харцизьк. На його рахунку немає жодних грандіозних досягнень у науці чи педагогіці, крім стажу роботи. Натомість він відомий своїми скандальними політичними витівками, кримінальними справами та зв'язками з впливовими колами режиму.
Одним із перших скандалів, пов'язаних із Толстоуховим, була його причетність до розколу Національної демократичної партії у 1998 році за часів президентства Кучми. Партія розділилася, і Толстоухов опинився серед розкольників, які розійшлися з Анатолієм Матвієнком та його проукраїнськими соратниками. Згодом, у 2004 році, НДП Толстоухова підтримала Януковича на президентських виборах.
Коментуючи цей конфлікт, Матвієнко підтвердив, що на той момент вважав Толстоухова своїм близьким соратником і не очікував такого вчинку. Матвієнко охарактеризував подальший політичний шлях Толстоухова як «блукання» та порадив йому залишити цю практику. Колишній глава НДП висловив подив щодо спроби запровадити Толстоухова до керівництва університету Драгоманова, враховуючи його неоднозначну біографію. «Якщо я підпадаю під норми закону про люстрацію, то Толстоухов — тим більше», — сказав політик. Однак Матвієнко визнав, що українська влада впала в іншу крайність, призначаючи багато нових чиновників і ігноруючи досвідчені кадри. Проте він наголосив, що на держслужбу необхідно призначати патріотів і людей із чистою репутацією, чого Толстоухова навіть із натяжкою не вийде назвати.
Під час президентської виборчої кампанії 2004 року міністр Кабінету міністрів Толстоухов та Дмитро Табачник намагалися втрутитися у діяльність редакції газети «Урядовий кур'єр». 25 листопада 2004 року, всупереч забороні Верховного Суду, вони підготували та підписали до друку номер газети з інформацією Центральної виборчої комісії про визнання Януковича переможцем другого туру президентських виборів. За цим фактом Головне слідче управління Генеральної прокуратури проводило досудове слідство за частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України — перевищення службових повноважень. Табачник назвав цю справу «суто політичною».
Під час Помаранчевої революції Толстоухов отримав скандальну популярність, коли, будучи міністром Кабміну, закрився в блокадному уряді, куди нікого не впускав протягом тривалого часу. За словами регіоналів, він охороняв будівлю від можливого захоплення демонстрантами, однак чутки стверджували, що він банально витрачав запаси спиртного та знищував компрометуючі документи. Крім того, під час революції Толстоухов викрився в тому, що збирав студентів низки українських ВНЗ і, використовуючи адміністративний ресурс, агітував на підтримку Януковича.
Після того, як Янукович переконався у відданості Толстоухова, запропонував йому увійти до списку регіоналів на парламентських виборах 2006 року. Однак Толстоухов віддав перевагу дивному політпроекту «Еко +25%». За підсумками виборів, коли Толстоухов очолював виборчий штаб цього блоку, політпроект зазнав грандіозної поразки, набравши лише 0,47% голосів виборців. Навіть у рідному місті Харцизьку підтримка його політсили прагнула нуля. Після цього він знову зблизився із Партією регіонів.
У липні 2005 року правоохоронці провели обшук у квартирі Толстоухова у рамках розслідування справи про крадіжку документів із Львівського історичного архіву. Йшлося про 44 листи Грушевського, які подарували Януковичу до Національного історичного музею. Однак доказів причетності Толстоухова до цього факту тоді не було знайдено. Сам Толстоухов сприйняв обшук як політичний тиск, дивуючись на його поверховість.
У 2015 році ГПУ відновила розслідування справи про крадіжку дорогих картин із будівлі уряду. Директор Національного художнього музею Анатолій Мельник повідомив, що в будівлі Кабінету міністрів зникли шедеври українського імпресіоніста Миколи Глущенка. 18 творів мистецтва з колекції музею було передано до будинку уряду для експозиції у серпні 2001 року. Серед них були чотири картини Глущенка: «Вітрила на морі» 1951 року, «Дніпровські дали» 1937 року, «Село біля річки» 1951 року та «У рибальському колгоспі» 1952 року.
Зникнення останньої було виявлено музейними співробітниками у лютому 2004 року, а на початку 2005 року вони переконалися у крадіжці ще однієї роботи — «Вітрила на морі». До 2010—2011 років розголосу вдавалося уникати, поки комісія художнього музею не провела офіційні звірки наявності картин у будинку уряду. Інформація потрапила до ЗМІ, які з'ясували й інші скандальні подробиці: «уцілілі» полотна — «Дніпровські дали» та «Село біля річки» — виявилися неавтентичними, їх підробили. Хімічний аналіз показав, що у Кабміні висять копії, створені у 2000-х роках. Під приціл слідства потрапили колишній перший віце-прем'єр Дмитро Табачник та його друг екс-міністр Кабміну Толстоухов, який в уряді Януковича відповідав за урядове господарство. Злодії поки що не покарані, а справа дивним чином загальмувалась.
У 2011 році Толстоухов опинився в епіцентрі скандалу, пов'язаного з виданням його книги «Харцизьк: час, події, люди. Том 1». Видання книги мало здійснюватись за державний рахунок у рамках програми «Українська книга». Планувалося надрукувати та поширити 1000 екземплярів. Загальна вартість виготовлення становила 350 тисяч гривень, що означало 350 гривень за один екземпляр за рахунок держскарбниці, тобто українських платників податків.
За інформацією з відкритих джерел, Толстоухов очолює суспільство дружби з Росією, постійно відвідує Москву, консультується з побіжним Азаровим, розпускає плітки про «захоплення влади в Україні націоналістами», ганьбить нинішнього українського президента та уряд, пропагує російську мову та брутально нав'язує її студентам.
Нещодавно вибухнув новий скандал навколо Толстоухова. Будучи свого часу співголовою наглядової ради університету разом із Василем Кременем, він, за словами педколективу та студентів, нічого конструктивного для ВНЗ не зробив. Тепер одіозний екс-регіонал захотів стати одноосібним головою наглядової ради, усунувши від влади академіка Кремня. Толстоухов якимось чином увійшов у довіру до Квіта і, не дочекавшись офіційного призначення, захопив на початку березня кабінет, міцно прибивши до нього мідну дошку з оголошенням свого високого статусу.
Це той самий Толстоухов, який свого часу «завів» до університету проросійськи налаштованих особистостей, включаючи Табачника та інших, які з хрипотою в голосі «переконували» суспільство у необхідності реанімації та захисту російської мови. За інформацією джерел, цей одіозний політик використовує апробовані раніше технології: наклеп, шантаж, залякування, а головне — як «ударну силу» — оплачених і ангажованих студентів, які позиціонують себе як «активісти».
Так звані «борці проти корупції» підписують складені Толстоуховим листи про «суперечності та зловживання», які нібито існують в університеті, звертаються до міністра та інших органів влади. Той у свою чергу організовує чергову масову перевірку, яка по суті зриває навчальний процес, розколює колектив. Хоча суттєвих недоліків комісії не знаходять, ні Толстоухов, ні студенти, ні міністр не зупиняються: на противагу чинному законодавству України, звернення, комісії, перевірки не припиняються.
Постає закономірне питання: хто ж ці активні «борці за справедливість»? Вдалося з'ясувати, що ні у навчанні, ні у студентській науці, ні в громадських справах вони нічим себе не виявили. За інформацією видання, це колишні вихованці одіозного заступника Табачника Євгена Сулими: Олександра Новик, Богдан Кучер, Дмитро Мельник, Лев Лещенко, Сергій Зайченко та інші. Ці «активісти» з піною біля рота зводять наклеп на університет і його керівництво, розчищаючи шлях Толстоухова до університетської влади. Студенти повинні знати, що Новик свого часу «стукала» Сулімі на дійсних активістів майдану; що Лещенко спекулює студентськими профспілковими путівками; що самопроголошений «студентський лідер» Зайченко цурається звіту за використання коштів, передбачених для розвитку студентського руху.
Здорові сили університету — студенти, викладачі, співробітники — звернулися до керівництва держави за підтримкою. Національний педагогічний університет імені Драгоманова — лідер педагогічної освіти України — це храм науки, освіти та культури, який треба берегти та розвивати, стверджуючи авторитет української освіти у світі. Таким, як Толстоухов, у університеті місця немає. Постає цілком логічне питання: про яке призначення Толстоухова взагалі може йти мова? Проти екс-регіонала треба відкривати кримінальні справи, викликати на допити і судити, а не повертати у владу.
Міносвіти щодо цього дивного кадрового рішення поки що нічого чіткого не коментує. До речі, зовсім недавно міністр Квіт опинився у гучному антикорупційному скандалі — Міносвіта запустила схему з освоєння бюджетних грошей на закупівлю шкільного обладнання через «підгодовані» комерційні структури.