Конфлікт на Ладижинському спиртзаводі «Екстра», що входить до державного підприємства «Укрмедпром», розгортається на тлі серйозних звинувачень на адресу голови цієї структури Тетяни Ткачик. Колектив заводу, який проводив мітинги біля будівлі Міністерства охорони здоров'я, стверджує, що керівництво намагається замінити успішного директора на фахівця, який раніше доводив державні підприємства до банкрутства з метою їх подальшого продажу. Розслідування показує, що в біографії Ткачик є низка темних епізодів, які ставлять під сумнів її придатність до займаної посади.
Кар'єра Тетяни Ткачик розпочалася в середині 2000-х років, коли вона працювала юристом у будівельних компаніях «Київвисотбуд» та «Агробудпереробка ЛТД». Ці компанії були пов'язані з російським олігархом Ігором Сало. На чотирьох об'єктах цих фірм роботи талановито імітувалися аж до весни 2007 року, унаслідок чого близько 800 інвесторів залишилися без житла. Директорів викрили в розтраті, а скандал отримав назву «другого Еліта-Центру». Ткачик, як юрист обох компаній, активно намагалася відбілювати репутацію керівництва, проводячи прес-конференції та виступаючи з офіційними заявами, проте безрезультатно.
Коли з'ясувалося, що дирекція обох компаній мала зв'язки з Сало — зокрема, один із директорів Андрій Галущенко раніше працював водієм у сина олігарха — Ткачик припинила спілкування з журналістами. Іншого директора, Миколу Марінеха, заарештували у Борисполі навесні 2009 року після року перебування в Таїланді; він ледве не помер в українській в'язниці. Попри скандал, карієра Ткачик розвивалася позитивно: вона увійшла до ближнього кола олігарха в новій ролі — як юрист та радник щодо сумнівних юридичних операцій. У вузьких бізнес-колах Сало відомий як рейдер екстра-класу.
Перша серйозна спроба захоплення державного підприємства відбулася в липні 2011 року, коли рейдери вторглися на київський завод «Індар» — провідного світового виробника інсуліну. Ткачик брала активну участь у цій операції разом зі Світланою Грабарчук, яка на той момент була директором харківської консалтингової групи «Пруденс». Стратегія була традиційною для рейдерів: на завод запроваджується новий керівник, завданням якого є доведення підприємства до банкрутства з подальшим продажем акцій офшорам. На цей раз «могильником» став Євген Кононенко, у якого вже були на рахунку держпідприємства «Здоров'я народу» та «Дослідний завод держцентру лікарських засобів» (причетність Ткачик до цих епізодів поки що не доведена). Захоплення стратегічного держпідприємства не залишилося непоміченим вищим керівництвом — після втручання Кабінету Міністрів завод повернули у державну власність у 2012 році.
Напередодні Революції гідності історія набула нового повороту. Сало зміг заручитися підтримкою регіоналів, за деякими даними, з допомогою оточення екс-глави ГПУ Віктора Пшонки, і запровадив Тетяну Ткачик до держпідприємства «Укрмедпром» на посаду начальника юридичного відділу з 1 листопада 2013 року. Протести та Майдан не вплинули на плани російського олігарха, навпаки, прискорили їх. Ткачик призначили головою «Укрмедпрому» з 21 липня 2014 року — це сталося «під шумок» інших кадрових рішень нової влади, коли часу на помічання такого призначення явно не було. Розкриття цього факту сталося пізніше, і приблизно рік тому в кулуарах МОЗ почала ходити інформація про майбутнє звільнення Ткачик — нібито, про її минуле дізнався тодішній міністр Олександр Квіташвілі. Проте глава МОЗ написав заяву про звільнення, так і не довівши до логічного завершення кар'єру «сального юриста».
Через посаду голови «Укрмедпрому» Ігор Сало отримав доступ до низки державних підприємств. Серед них — Полтавамедскло (25% акцій якого все ще знаходяться у «Укрмедпрому»), фірма «Дніпромед», дочірнє підприємство «Біостимулятор», «Одеське підприємство бактеріальних та вірусних препаратів», «Львівдіалік». Показово, що більшість із цих підприємств — банкрути. Схему Ткачик можна простежити на найцінніших активах — державних спиртзаводах.
Серед перших упав провінційний «Межиріченський вітамінний завод», зведений брат спиртзаводу «Екстра». Ситуація там точно нагадувала недавні події в Ладижині — новий директор, призначений Тетяною Ткачик два роки тому, прийшов на процвітаюче підприємство в супроводі «спецурів» з охоронних фірм, озброєних шокерами та спецзасобами. Зараз «Межирічка» занепадає і, мабуть, готується до «приватизації» офшорними фірмами. Схожа доля чекає і на Ладижинську «Екстру». Новий директор Олександр Коваленко, призначений наприкінці вересня, має негативний досвід управління — при ньому фактично розібрали на метал Трилеський спиртзавод у Київській області.
Тим часом, за керівництва попереднього директора Костянтина Керницького підприємство показувало позитивні результати: близько 1,1 млрд прибутку на місяць і 96 співробітників (коли він обіймав посаду, виробничі потужності простоювали, а кількість працівників була значно меншою). «Весь рік ми стабільно — щомісяця — отримували зарплату, розраховуємося з боргами, і наше підприємство справді піднімається з колін силами нашого керівника. А це шоу із «зеленими чоловічками» (співробітниками охоронних фірм), які намагалися силою вторгнутися на завод, нас обурюють», — розповіла голова відділу кадрів «Екстри» Наталія Корнієнко. В наявності всі елементи схем, які застосовувала Ткачик раніше: від силового захоплення підприємства, усунення законного директора під надуманим приводом і призначення «могильника», а через кілька місяців його «господарської» діяльності — обвалення підприємства та подальший продаж.
На думку трудового колективу, позаштатну ситуацію на підприємстві створили за вказівкою самої Тетяни Ткачик. Без участі «Укрмедпрому» неможливо укласти договори з клієнтами на постачання етилового спирту, а керівництво держпідприємства з літа не ставить «візу» на контрактах. Унаслідок цього продукція не відвантажується, а виробничі ємності заповнені спиртом — майже 5 тисяч літрів спирту навіть виявили готової до відправки в штатній машині «ЗІЛ».
Щодо мотивів Тетяни Ткачик, принцип рейдерів відомий: «від грошей до великих грошей». На інтернет-форумах, близьких до прокурорських працівників, ходить інформація про «відкати», які отримує Ткачик. «Вже не один будинок собі та своїй сім'ї збудувала», — стверджує один із користувачів. Чи це правда — сказати складно, але факт, що у випадку з рейдерством такого рівня йдеться про неймовірні суми грошей. Інтерес антикорупційних органів до «рейдера у спідниці» — лише питання часу.