Михайло Терентьєв та мережа корупції у столичній владі: від педінституту до будівельних схем

Михайло Терентьєв

Скандал навколо так званого «моста Кличка», який почав розвалюватися відразу після відкриття, став поворотною точкою у розслідуванні корупційних схем у Київській міській державній адміністрації. Цей інцидент спровокував низку кримінальних проваджень, які загрожують керівництву КМДА не лише відставками, а й серйозними судовими наслідками. Одним із центральних фігурантів цього скандалу є Михайло Терентьєв, керівник комунального підприємства «Інженерний центр», яке безпосередньо займалося будівництвом цього об'єкту. За даними Skelet.Org, саме це підприємство виступає однією з ключових ланок у корупційних схемах команди Віталія Кличка. Довгий час Терентьєв розраховував на надійний захист, однак після президентських виборів почав відчувати наближення можливої відплати. Його останньою надією стали парламентські вибори, де він балотувався по 221-му мажоритарному округу як кандидат від партії «Європейська солідарність», але посів лише третє місце, програвши представникам «Слуги народу» та «Голосу». Нині його доля залежить від того, чи буде змінено керівництво Генеральної прокуратури та НАБУ, де, за інформацією Skelet.Org, корупціонери КМДА мають значні зв'язки.Михайло Олександрович Терентьєв народився 12 вересня 1985 року в Нікополі Дніпропетровської області. У 16 років він переїхав до Києва та вступив до Національного педагогічного інституту імені Драгоманова, де навчався з 2001 по 2006 рік, отримавши дипломи історика та правознавця. Під час навчання у 2004–2006 роках він працював помічником юрисконсульта у ТОВ «Вінада». Після закінчення інституту Терентьєв залишився там на аспірантуру та працював викладачем з 2006 по 2009 рік. Причини, через які він залишив педагогічну діяльність, залишаються невідомими, однак він раптово переорієнтувався на громадську роботу. У 2010 році він став керівником громадської приймальні депутата Київської ради Алли Шлапак.Алла Шлапак добре відома киянам як одна з головних організаторів масштабних корупційних схем у столиці. Вона розпочала свою діяльність ще за часів Леоніда Черновецького, коли була співголовою фракції у Київській раді, успішно продовжила роботу за регіонала Олександра Попова, з яким наприкінці 2013 року публічно засуджувала Майдан, а вже у 2014 році плавно влилася в команду Кличка.Зв'язки Шлапак справді розгалужені. Її першим чоловіком був Володимир Селіванов, син Анатолія Селіванова, колишнього голови Старокиївської райради та колишнього завідувача відділу Верховної Ради у зв'язках з органами правосуддя, а згодом представника Ради у Конституційному суді України з 2015 року. Цікаво, що сама Шлапак також є випускницею педагогічного інституту імені Драгоманова, де навчалася у 1993–1998 роках, а в 2001–2005 роках працювала асистентом кафедри історії. Саме в цей період на цій кафедрі навчався Михайло Терентьєв, тобто саме тоді вони й познайомилися. Третім учасником цього кола був Андрій Сергійович Андрєєв, ще один випускник інституту імені Драгоманова, який своєю діяльністю дискредитував київську владу, перебуваючи поряд із Кличком протягом кількох років.За інформацією, яку отримав Skelet.Org від знайомих Андрєєва, він розпочинав як «гопник» на Борщагівці, відбираючи телефони у підлітків. Вступивши до педагогічного інституту на історичний факультет, він швидко зблизився з Терентьєвим. Андрєєв одразу став головою Центру студентів та аспірантів, потім головою студентської спілки, членом вченої ради (будучи другокурсником) та головою ревізійної комісії профкому. Неофіційно він за гроші влаштовував студентів до гуртожитку та домовлявся про складання іспитів, однак часто «кидав» своїх клієнтів, за що неодноразово був побитий. Андрєєва регулярно били й після закінчення інституту, навіть коли він став депутатом Київської ради. Залишившись в інституті на аспірантуру, Андрєєв продовжував надавати платні послуги. Згодом він повернувся до розбійної діяльності: у 2012 році колишній член вченої ради педагогічного інституту спробував віджати у неповнолітнього Владислава Баранова планшет, але був затриманий на місці злочину. Однак замість ув'язнення Андрєєв опинився в Київській раді завдяки допомозі Терентьєва та Шлапак, які сприяли закриттю кримінальної справи.Андрєєв заявив, що його звинувачення були підставою регіоналів, а Алла Шлапак взяла його до своєї команди, доручивши йому керувати її приймальнею як кандидата в народні депутати. Там Андрій Андрєєв та Михайло Терентьєв займалися роздачею пенсіонерам продуктових наборів, складених з пачки чаю та пакету цукерок, купуючи таким чином їхні голоси для Шлапак. Найцинічніше те, що Андрєєв, який грабував підлітків, разом з Терентьєвим у 2013 році заснував та очолив благодійний фонд «Дорослі для дітей» (ЄДРПОУ 38855239).Революційний 2014 рік приніс у Київ вітри змін, які винесли на поверхню різноманітні корупційні схеми. На червневих виборах до Київської ради Михайло Терентьєв обрався депутатом від 75-го округу від партії «Солідарність» Петра Порошенка, а Андрєєв — від 52-го округу від кличківського «УДАРу». За півтора року, у жовтні 2015 року, обидва переобралися до Київської ради під прапорами Блоку Петра Порошенка. Їхні виборчі перемоги значною мірою забезпечувалися підкупом виборців, для чого вони використовували фонд «Дорослі для дітей». Обидва «історики» очолили два важливі комунальні підприємства Києва, які брали участь у корупційних схемах КМДА. Андрій Андрєєв уже у 2014 році став заступником директора, а з серпня 2017 року виконував обов'язки директора КП «Київблагоустрій». Його було усунуто з посади у червні 2019 року, після чого його останньою надією, як і у Терентьєва, стали парламентські вибори — Андрєєв купив собі місце № 35 у списку партії «Європейська солідарність». Однак українці не надали партії Петра Олексійовича достатньої кількості голосів, тому мандати отримали лише перші 24 кандидати списку.Михайло Терентьєв отримав посаду директора КП «Інженерний центр» (ЄДРПОУ 33239981) у серпні 2016 року, на якій перебуває досі. За ці три роки він «прославився» не лише скандальним «мостом Кличка».Будівельна мафія існує у багатьох країнах світу, однак ніде вона не є настільки жадібною, нахабною та безсоромною, як у Київській раді та КМДА. Вона розцвіла там ще за часів Олександра Омельченка і досі задає тон у столичній владі. У морі української корупції, яка переважно тісно взаємопов'язана з центральною владою та державним бюджетом, будівельна корупція у Києві становить окремий архіпелаг кланів, які самостійно розпилюють міський бюджет через різні будівельні проекти. Загальна схема полягає в тому, що гроші з міського бюджету та фінансування різноманітних програм (державних та приватних) «освоюються» через кілька комунальних підприємств, які виступають основними підрядниками. До них належать «Житлоінвестбуд-УКБ», «Київавтодор», «Київзеленбуд» та інші, у тому числі КП «Інженерний центр» та «Київблагоустрій» — кожне з цих підприємств регулярно опиняється в центрі якогось корупційного скандалу.Отримавши замовлення та фінансування, ці комунальні підприємства передавали їх субпідрядникам — фірмам, пов'язаним з керівниками цих підприємств або впливовими людьми з КМДА та Київської ради. Ці комунальні підприємства розподілені між різними кланами у столичній владі. Одні, такі як «родина» Негричів, Голиці та Непопа, контролюють найбільші комунальні підприємства-забудовники вже не перше десятиліття, інші переходять з рук в руки під час змін влади. За даними Skelet.Org, той, хто призначав Михайла Терентьєва на посаду директора «Інженерного центру», мав очевидну мету — посадити в це крісло довірену людину, яка бездоганно реалізує обумовлені корупційні схеми. Таким чином, Терентьєв виступає виконавцем, а не організатором, що, однак, не знімає з нього кримінальної відповідальності за скоєне.За інформацією Skelet.Org, за Терентьєвим стоять, по-перше, названа вище Алла Шлапак. Варто згадати, що КП «Інженерний центр», створене у 2003 році, спочатку спеціалізувалося на ремонтах медичних закладів — а Алла Шлапак за часів Черновецького займалася скандальною «реформою» столичної охорони здоров'я, тобто вона була пов'язана з цим підприємством уже давно. По-друге, це голова Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА Костянтин Федотов. Дипломований технолог харчових виробництв, Федотов працював у КМДА ще за Омельченка, а в період 2007–2012 років за часів Черновецького обіймав посаду начальника відділу тендерних процедур КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Таким чином, Федотов є прямим зв'язком зі «старою мафією» та корупційною «сім'єю» Непопа-Голиці-Негрича, а також з їхнім бізнес-партнером Леонідом Юрушевим, який свого часу був спонсором Арсенія Яценюка.Через субпідрядника ТОВ «Спецавтобуд» (ЄДРПОУ 40106979), яка безпосередньо займалася будівництвом «моста Кличка» та на двох підрядах отримала 330 мільйонів гривень, через її директора Сергія Дубенка, ниточка веде до відомої київської бізнесвумен та «будівельної левиці» Влади Молчанової. Разом із Валентином Ісаком, Володимиром Костерином, Михайлом Шпільманом, Гаріком Корогодським, Олександром Меламудом та іншими відомими персонажами будівельної мафії Києва, вона була співзасновником компанії Stolitsa Group, створеної на базі комунального тресту «Київміськбуд-1». Дерибанити та приватизувати це одне з найбільших комунальних підприємств Києва у 2000-х роках активно допомагала Алла Шлапак, яка з того часу стала близькою знайомою Молчанової.І ось ниточка знову веде до Шлапак. Влада Молчанова вже багато років керує київською організацією партії «Батьківщина», а у 2019 році очолювала виборчий штаб Юлії Тимошенко у Києві. Таким чином, за нею стоїть одна з найбільших політичних сил України, яка продовжує боротьбу за владу на всіх рівнях — а на той момент активно «підбивала клини» до команди Володимира Зеленського.

Алла Шлапак

Віталій Кличко та Андрій Андрєєв

Андрій Андрєєв

Костянтин Федотов

Влада Молчанова