Ельбрус Сосланович Тедєєв розпочинав свій шлях як спортсмен. Народившись у селі Ногір поблизу Владикавказу у Північній Осетії, він тренувався вільної боротьби, долаючи щодня десять кілометрів пішки від дому до спортивного залу. У 1993 році на одному з чемпіонатів його помітив Борис Савлохов, також уродженець Осетії та один із впливових київських кримінальних авторитетів. Савлохов запросив молодого перспективного борця до Києва, і той погодився. Таким чином Тедєєв став учнем одного з найпотужніших київських злочинних угруповань.
Про його зв'язки зі злочинним світом свідчила інформація в оперативно-слідчій базі МВС України. Тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко згадував про це у контексті розбірок у Голосіївському парку. Однак депутат-регіонал Микола Джига, який займав різні посади у системі МВС, заперечив цю інформацію, стверджуючи, що Тедєєв ніколи не перебував на обліку як член злочинного угруповання. Старі оперативники УБОЗу розповідали, що Тедєєв значився в їхній базі під прізвиськом «Скорпіон» і був одним із лідерів угруповання «Солохи», проте у 2001 році його видалили звідти. За припущенням, це не було пов'язано з політичними мотивами, оскільки у той час Тедєєв не планував політичної кар'єри.
Натомість його спортивна кар'єра піднялася на нові висоти. Він переміг у низці чемпіонатів світу та Європи, а у 2004 році став олімпійським чемпіоном, несучи прапор України на церемонії закриття Олімпіади в Афінах. Інформація про його можливу причетність до злочинного угруповання могла б завдати шкоди його міжнародній репутації, тому вона залишалася поза увагою громадськості.
Однак його бійцівські навички виявилися корисними й у політиці. У 2006 році Партія Регіонів готувалася до опозиційної боротьби проти тогочасної влади, що передбачало конфлікти у парламенті. До складу партії взяли кількох спортсменів з бійцівськими навичками: окрім Тедєєва — дзюдоїста Нуруліслама Аркаллаєва, баскетболіста Олександра Волкова та інших майстрів спорту, включаючи Нестора Шуфрича. Коли Партія Регіонів була в опозиції, вони блокували трибуну Верховної Ради, а коли партія прийшла до влади, так само активно розблокували її від опозиційних блокувань. Тедєєв розширив сферу своєї діяльності, беручи участь у розблокуванні трибуни Київської міської ради за часів мерів Юрія Черновецького та Олеся Довгого. Ця робота не вимагала інтелектуальних зусиль, але була прибутковою.
Тедєєв не займався законодавчими ініціативами, виступами чи дебатами, натомість проявляв себе як вірний член партії. Він висловлювався про свого лідера Віктора Януковича: «Для мене Віктор Федорович у прямому та переносному значенні — Бог і цар. Це єдина надія України, яка може витягнути нас із економічної катастрофи та політичного хаосу».
У 2009 році у Голосіївському парку сталася стрілянина за участю осіб кавказьких національностей. Троє людей отримали важкі поранення. Один із боків покинув місце події на «Мерседесі» з депутатськими номерами, виданими Ельбрусу Тедєєву. Серед учасників розбірки був Роберт Тедєєв, названий двоюрідним братом Ельбруса. Однак сам Тедєєв заперечив наявність такого родича, стверджуючи, що його помічники опинилися в парку випадково і не брали участі у конфлікті.
Тодішній міністр внутрішніх справ Луценко представив протоколи допитів затриманих, з яких випливало, що Тедєєв принаймні знав про розбірку, а можливо, й ініціював її. Проте через кілька днів міністр раптом змінив позицію, заявивши, що до Ельбруса Тедєєва у нього немає питань, і справу закрили. Залишилося невідомо, хто насправді був винен у цьому інциденті.
У 2012 році сталася інша подія, в якій Тедєєв був прямо замішаний. Перед будівлею Центральної виборчої комісії на площі Лесі Українки було встановлено незаконний МАФ. Коли комунальники вирішили його демонтувати, приїхали люди, які побили комунальників. Прибув наряд міліції та дільничний, яких також побили. Коли прибула підмога, нападників заарештували та посадили у Печерське РВВС. Однак за кілька годин їх відпустили з вибаченнями. Виявилося, що за них клопотав особисто Ельбрус Тедєєв. Більше того, на міліціонерів, які затримали нападників, наїхала внутрішня безпека МВС, розпочалося розслідування. Дільничного врешті виправдали, але й проти нападників не відкривали кримінальну справу. Цей випадок однозначно доводить причетність Тедєєва до кримінального світу та його зв'язки у Партії Регіонів.
Маючи такі зв'язки у спортивних та кримінальних колах, Тедєєв без проблем міг зібрати групи так званих «титушок». Він першим заступився за них ще 18 травня 2013 року, коли така назва не існувала. Тоді Тедєєв заявив, що побиття опозиції не було, а була взаємна бійка, а гопників, які били журналістів, назвав братами, додавши, що добре, що вони займаються спортом.