Дмитро Сус не завжди був впливовою фігурою у прокуратурі. На початку 2000-х років він працював звичайним слідчим у прокуратурі Хмельницького району, потім перейшов до обласної прокуратури. Однак його кар'єра різко змінилася у 2014 році, коли він переїхав до Генеральної прокуратури України. Там він отримав посаду старшого слідчого з особливо важливих справ, а незадовго до відставки Віктора Шокіна був підвищений до заступника начальника Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах держслужби та власності.
Прихід Юрія Луценка на посаду генпрокурора супроводжувався обіцянками ліквідувати привілейований статус так званого «Департаменту Кононенка-Грановського». Однак Сус не зник з радарів керівництва. Навпаки, 7 червня 2016 року він був перепризначений у цей же підрозділ, отримавши посаду заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки.
Історія створення цього департаменту розпочалася у лютому 2016 року за ініціативою Віктора Шокіна. Новий підрозділ одразу отримав назву «Департамент Грановського-Кононенка» через опіку над ним двох народних депутатів, близьких до президента Петра Порошенка — Ігора Кононенка та Юрія Грановського. Для департаменту миттєво виділили окрему будівлю на вулиці Петлюри, яка раніше була транспортною прокуратурою. Ця будівля стала відома після скандалу з прослуховуванням детективами НАБУ.
Сус отримав посаду заступника начальника разом зі своїм керівником Володимиром Гуцуляком та колегами Сергієм Стороженком та Володимиром Рикуном. Примітно, що всі вони отримали ці посади, незважаючи на відсутність обов'язкового п'ятирічного стажу роботи в органах прокуратури. Це стало можливим завдяки «поблажливості» начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Івана Дзюби.
Основним критерієм для відбору до лав департаменту була не професійна компетентність, а особиста відданість президенту Петру Порошенку. Співробітники, які потрапили на службу до цього підрозділу, часто дозволяли собі поводитися безвідповідально. Зокрема, один із підлеглих Гуцуляка влаштував бійку у внутрішньому дворику департаменту з мешканцем сусіднього будинку, завдавши йому тілесних ушкоджень. Інший працівник їздив п'яним по Києву, а коли його зупинила поліція, запропонував хабар у розмірі 2 тисяч гривень.
Сус заслужив довіру керівництва своєю роботою над справою компанії «Нафтогазвидобування». З 2015 року він займався цією справою, яка мала особливе значення для президента. Компанія була заснована Петром Порошенком, а потім перейшла до нинішнього власника ДТЕК Ріната Ахметова. Департамент розслідував справу про викрадення керівника компанії Олега Семінського, який зник у момент підготовки передачі власності фірми.
Прокурори під керівництвом Суса активно арештовували рахунки, акції, свердловини та видобутий газ компанії, намагаючись призупинити діяльність одного з бізнесів Ахметова. Сус особисто клопотав про арешт майна, а адвокати олігарха навіть скаржилися на нього генпрокурору Віктору Шокіну. Таким чином, хмельницький наглядач набув статусу «особливо довіреного виконавця», якому доручали справи проти всіх, хто ставав на заваді президента та його оточення.
У літку 2015 року Сус вносив до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та порушив кримінальне провадження проти людей Давида Сакварелідзе, які займалися справою так званих «діамантових прокурорів». Спочатку це розцінювали як спробу услужити першому заступнику голови ГПУ Володимиру Гузирю, однак подальші події показали, що це було чітке виконання інструкцій зверху.
У матеріалах за підписом Суса було зазначено, що 10 слідчих, які брали участь у розробці справи «діамантових прокурорів» Олександра Корнійця та Володимира Шапакіна, звинувачувалися у внесенні недостовірних відомостей у справу та порушеннях, пов'язаних із пісочними старателями. Сус вимагав у керівництва СБУ особисті дані всіх співробітників, які брали участь в обшуках у прокурорів, і звернувся до Печерського суду з клопотанням про санкцію на обшук у слідчих Сакварелідзе. Коли про цей тиск на слідство дізнався інший «младопрокурор» Віталій Касько, він розтрубив про це публічно. Внаслідок цього обидві сторони конфлікту опинилися на зустрічі у президента Петра Порошенка. Поки Сакварелідзе та Шокін були у президента, кримінальне провадження проти слідчих було видалено з реєстру. Однак Сус став «кровником» «младопрокурорів».
Наступного витку конфлікту Сус набув у весні 2016 року. 30 березня ГПУ у особі Суса викликала на допит екс-заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе. Йшлося про справу про зникнення 2 мільйонів американських доларів, виділених на реформу прокуратури. Сакварелідзе пізніше написав, що Сус кілька днів тому під загрозою пред'явлення підозр, маючи дозвіл на проведення обшуків, шантажував працівників Генеральної інспекції та схиляв їх до «співпраці» для отримання помилкових свідчень. На згадку про цю зустріч залишилося селфі, зроблене адвокатом грузинського експата Ксенією Проконовою.
У квітні 2016 року Сус застосував подібну тактику проти іншого «младопрокурора» Віталія Касько. Коли Касько виходив з офісу громадської організації «Нова Країна», до нього підійшли чотири особи у цивільному на чолі з Сусом. Незважаючи на спроби Касько відмовитися від повідомлення про свій новий статус, Сус героїчно читав заздалегідь надрукований текст біля оперного театру. Слідство у справі про незаконне заволодіння Каськом двома державними квартирами продовжувалося навіть за генпрокурора Луценка.
Сус також був активним фігурантом у справі голови Апеляційного суду Києва Анатолія Чернушенка. 19 червня у кабінеті Чернушенка було проведено обшук, під час якого знайшли велику суму грошей. Генпрокурор Шокін заявив, що ініціює у Верховній Раді зняття суддівської недоторканності та арешт судді. Обшук став новим витком конфлікту між прокуратурою та апеляційним судом у справі «Нафтогазвидобування». Прокуратура неодноразово отримувала дозволи на арешт майна та рахунків газовидобувної компанії, але апеляційний суд щоразу скасовував ці рішення. Сус разом із групою співробітників проводив обшуки у будинку Чернушенка та членів його сім'ї, а також у режимно-секретному відділі Апеляційного суду, де зберігаються абсолютно секретні матеріали, пов'язані з негласними розшуковими діями спецслужб. Після цього суд перейшов під контроль керівництва, чуйно виконуючи побажання Грановського та Кононенка.
Зі справою екс-міністра Сергія Злочевського у ГПУ відбувалися дивні речі. Тривалий час після Євромайдану ГПУ відмовлялася порушувати кримінальне провадження щодо екс-чиновника режиму Януковича, незважаючи на те, що британські правоохоронці це зробили і заморозили його активи. Пізніше активи були розморожені за «довідкою» з ГПУ про те, що проти нього в Україні не ведеться провадження. Сус використовувався у цій історії з «тильного боку»: з його подачі спочатку накладалися арешти на майно компаній екс-міністра, а потім вони таємниче знімалися.
У 2014 році Сус подав клопотання у кримінальному провадженні про присвоєння грошових коштів посадовими особами ПАТ «Укргазвидобування» протягом 2010-2014 років при виконанні договорів про податкову діяльність. У цьому провадженні були задіяні компанії «ЕСК «Еско-Північ», ТОВ «Парі», ТОВ «Перша Українська газонафтова компанія», ТОВ «НВП «Зонд» та ТОВ «Інфокс». Перші три компанії входять до холдингу Burisma, де високі посади обіймають син віце-президента США Хантер Байден та екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський. Холдинг називають дітищем Злочевського.
У липні 2016 року Печерський районний суд Києва заарештував 32 свердловини компаній, що входять до газодобувного холдингу Burisma: 20 свердловин «Еско-Північ», 12 свердловин «Першої Української газонафтової компанії» та одну свердловину ТОВ «Системойлінженіринг». Однак 25 липня той же суд скасував арешт 14 свердловин на Західній Україні за клопотанням ТОВ «Парі». Сус не став перешкоджати зняттю раніше накладених арештів, не з'являючись до суду на розгляд позовів та передаючи заяви про своє непротивлення діям позивачів.
Аналогічно у Печерському суді Сус не заперечував проти того, щоб ТОВ «ЕСК «Еско-Північ», яка має 21 свердловину в Харківській області, зняли обмеження на використання видобутих вуглеводнів, хоча самі свердловини залишилися під арештом. У справі про арешт 12 свердловин Пролетарського родовища Дніпропетровської області фінал виявився ще дивнішим. «Перша Українська Газонафтова компанія» подала апеляцію на арешт, здійснений за клопотанням Суса, але 9 серпня з невідомих причин відмовилася від заяви. Саме виробництво при цьому закрили.
Окрім відсутності необхідного стажу для роботи в департаменті, Сус також не відзначався особливою «добропорядністю». Однак він заповнив анкету доброчесності, де присяжно стверджував, що не порушував закон, не причетний до корупції та задекларував усі свої доходи.
Співробітники НАБУ стежили за Сусом, зазначивши у записці: «Сус Дмитро Миколайович, Audi Q7 2010 р.в., ВХ9125ВМ». Згідно з реєстром власників автотранспортних засобів МВС, цей автомобіль належить мешканці Хмельницького Марії Юрчик 1930 року народження. Вона стала власницею розкішного кросовера у червні 2015 року. Марія Юрчик є бабусею прокурора. Вона зареєстрована у квартирі у Хмельницькому, яка належить матері Суса Людмилі. Цю ж квартиру як місце проживання вказував його батько Микола Сус. Вартість такого автомобіля на вторинному ринку становить 35-40 тисяч доларів.
Сус пояснив у соціальній мережі Facebook, як він придбав дорогий автомобіль. Одному з коментаторів він написав: «Будеш працювати з 08:00 до 03:00, купиш собі «Бентлі». На запитання про розмір його заробітку, прокурор відповів: «Тисяч 300 на рік».
У декларації за 2015 рік Сус вказав заробітну плату у розмірі трохи більше 261 тисячі гривень. Додатково він отримав 92 тисячі гривень від продажу майна. Дружина прокурора отримала трохи більше 10 тисяч гривень «інших доходів» та 650 гривень заробітної плати. За словами Суса, автомобіль він купив лише за 12 тисяч доларів, а те, що він записаний на бабусю, не вважає проблемою.
Подальша доля прокурорської Audi залишається загадкою. Буквально наступного дня після оприлюднення інформації про її власницю Сус заявляє про викрадення автомобіля та пише заяву до поліції. Журналісти «1+1» вирушили до Хмельницького, де виріс Сус. Там їм розповіли, що напередодні пізно увечері Марію Юрчик терміново перевезли на дачу. У поліції підтверджують, що шукають таке авто, але хто його власник — самі з'ясовують. У ГПУ коментувати автомобільний скандал відмовляються, а сам Сус телефоном запевняє, що купив машину за 12 тисяч доларів і жодної заяви про її зникнення не писав.
У власності Суса є ще дві земельні ділянки площею 1000 та 29 квадратних метрів. Він має квартиру площею 31 квадратний метр у прокурорському гуртожитку та гараж площею 20 квадратних метрів. Ще однією квартирою площею 44,6 квадратного метра володіє його дружина. Згідно з декларацією у гаражі місце лише для Citroen C4 VTS десятирічної давності. За останні два роки розбагатіти на автомобіль змогла і дружина Суса — на ній зареєстрований Peugeot 207 2011 року випуску.
Дмитро Сус став людиною дуже потрібною та корисною у ГПУ. Протягом останніх років він служив Віктору Шокіну, виконував усі його доручення, відкривав справи проти неугодних та вирішував питання, які стояли «кісткою в горлі» у керівництва як ГПУ, так і країни. Скрізь, де справа мала сумнівні ознаки та була «шита білими нитками», там з'являвся Сус, який також не особливо дотримувався процесуальних норм. За це він отримував непогані дивіденди — підвищення по службі та покращення матеріального становища. Він виріс зі звичайного слідчого ГПУ до заступника начальника «Департаменту Грановського-Кононенка» і їздить на мажорній Audi Q7.
У «Прокурорської правди» виникло кілька питань: чому такі як Дмитро Сус із чималим багажем корупційних скандалів легко проходять перевірку на доброчесність? Як довго в країні вважатиметься «нормальним» записувати люксові авто на 85-річних бабусь? Чому ГПУ у своїй роботі керується не законом, а послугами таких «ручних» прокурорів, як Дмитро Сус?