Людина, яка довгий час перебувала у розшуку Інтерполу, повернулася в Україну майже без перешкод. В'ячеслав Супруненко, колишній зять київського мера Леоніда Черновецького, був виключений зі списку розшукуваних у травні попереднього року, про що стало відомо 1 грудня. Протягом майже трьох років він перебував за межами України, однак його присутність у різних європейських країнах – Греції, Болгарії, Італії, Швейцарії та Польщі – не викликала серйозних ускладнень. Такі можливості наводять на думку про наявність у нього впливових контактів, здатних навіть утримати від дій міжнародну поліцейську організацію.
Народження та ранні роки
В'ячеслав Іванович Супруненко народився у червні 1976 року. Він здобув освіту у Київському технікумі транспортного будівництва, а згодом навчався у Київському національному університеті імені Шевченка. У молодості разом зі своїм старшим братом Олександром він був затриманий міліцією за групове хуліганство, після чого в поліцейських базах даних значився як «злісний хуліган».
Сімейна історія та кримінальне походження капіталу
Батько братів, Іван Супруненко, у 1980-х роках займав посаду заступника начальника дільниці київського резерву провідників на станції «Київ Пасажирський». Використовуючи рейдерські методи, він встановив контроль над великим штатом цього резерву, де працювало близько чотирьох тисяч осіб. Залякуванням та примусом він змусив підлеглих працювати на себе, вимагаючи від них значних хабарів як умови продовження роботи провідниками. За деякими даними, у цих операціях контролю та залякування йому допомагав відомий кримінальний авторитет Вахтанг Убірія, відомий у злочинному світі як «Ваха».
На основі капіталу, накопленого таким чином, сім'я Супруненків заснувала понад десяток взаємопов'язаних фірм. Для надання своєму бізнесу більшої ваги вони залучили іноземних партнерів: громадянина Гвінеї Карлоса Нунеса, який очолював компанію «С.А.К. Конекшн», та натуралізованого німця Глеба Любомирського, пов'язаного з фірмами «Світ злагоди» та «Східний експрес». Основна діяльність цих підприємств охоплювала надання юридичних послуг, продаж та оренду приміщень, будівництво. «Східний експрес» спеціалізувалася на оптових продажах постільної білизни, а підприємство «Рентекс» займалося орендою та продажем нерухомості.
Шлюб як засіб розширення впливу
Значне розширення бізнесу Супруненків відбулося після одруження В'ячеслава з Христиною Черновецькою, дочкою мера Леоніда Черновецького. З приходом до влади Черновецького та його «молодої команди» у Києві розпочався масштабний земельний дерибан, очолюваний ключовими фігурами цієї команди – братами В'ячеславом та Олександром Супруненками.
Рейдерські захоплення та приватизація
В'ячеслав Супруненко, обіймаючи посаду депутата Київської ради, став так званим сірим кардиналом команди Черновецького. Разом з братом він був головним ініціатором рейдерських захоплень та насильницької приватизації кількох сотень державних та комунальних підприємств. Під їхній контроль потрапили частки комунальних підприємств «Київмлин», «Київхліб», «Київхімволокно» та контрольний пакет акцій «Київміськбуду» (хоча утримати останнього не вдалося, оскільки команда Віктора Януковича, яка змінила Черновецького, не дозволила це).
Нападіння та втеча
Незважаючи на масштабні операції у сфері комунальних розкрадань, до розшуку Супруненко потрапив через зовсім іншу справу. У 2005 році він разом з головою фракції «Блок Черновецького» Денисом Комарницьким напав на адвоката Івана Гранцева у приміщенні Бюро технічної інвентаризації. Вони побили адвоката та відібрали у нього документи, які, за твердженням нападавців, викривали їх у розкраданнях, а також велику суму грошей – близько 20 тисяч доларів. Гранцев намагався зареєструвати права власності на фірму «Книга» (колишня фабрика «Жовтень»), за яку боролися представники молодої команди.
Виявилося, що адвокат Гранцев був бізнес-партнером Андрія Портнова, близького соратника Януковича, який раніше обіймав посаду заступника голови Адміністрації Президента України. У період, коли позиції Черновецького були міцними, справу замовчали. Однак з приходом до влади Януковича та призначенням Віктора Пшонки Генеральним прокурором у 2011 році справу знову порушили, ймовірно, через те, що Портнов не забув старих образ.
Слідство та розшук
Внаслідок розслідування Комарницького затримали та засудили до шести років позбавлення волі умовно. Супруненко ж був змушений терміново втекти за кордон, де провів понад три роки, користуючись награбованими активами.
Того ж 2011 року СБУ передала до прокуратури матеріали щодо незаконного заволодіння структурами В'ячеслава Супруненка об'єктами комунальної власності Києва. У справі фігурували підприємства «Київмлин», «Київміськбуд», «Київводоканал» та банк «Хрещатик». За даними слідства, ці підприємства через додаткові емісії штучно занизили вартість своїх акцій, після чого київська влада «добровільно» передала їх бізнесменам. Всі такі операції проводилися через компанію «Новий регіон», власниками якої були Супруненки.
Повернення та нові схеми
Цікавим збігом є те, що ім'я В'ячеслава Супруненка зникло з розшуку відразу ж після втечі Андрія Портнова до Москви, звідки той судиться з українською владою в європейських судах щодо санкцій, накладених на нього за ініціативою нинішнього уряду України.
Під час Євромайдану Супруненко намагався захопити Київський іподром, але це йому не вдалося. Однак він не припинив спроб, і можливо саме тому іподром зараз стикається з низкою проблем: борги перед кредиторами, плани будівництва торгового центру на його місці та інші ускладнення. Це схоже на навмисні дії, спрямовані на занизження реальної вартості об'єкта для його подальшого придбання за мінімальною ціною.
Олександр Супруненко у парламенті
Поки прокуратура та МВС розбираються з питанням щодо справи В'ячеслава Супруненка, він активно налагоджує контакти з впливовими політиками та бізнесменами в Україні. У цьому йому допомагає його брат Олександр, який пройшов до Верховної Ради VIII скликання на дострокових парламентських виборах. Він потрапив туди, використовуючи старі схеми Черновецького – через підкуп та хабарі. На Олександра навіть було відкрито кримінальне провадження за фактом підкупу виборців на 216-му окрузі у Києві.
Парадоксальність ситуації полягає в тому, що людина, яка фактично безпосередньо купувала голоси для проходу до парламенту, стала членом комітету з питань правової політики та правосуддя. Тим часом його брат спокійно повертається в Україну для здійснення нових «подвигів».