Станіслав Семенович Березкін, народний депутат України від кількох скликань, залишив у парламенті мінімальний слід конструктивної роботи. Замість законопроектів та реформ його парламентська діяльність зводилася до захисту власних комерційних інтересів, розкрадання бюджетних ресурсів та махінацій із іноземними кредиторами. Людина, яка збудувала своє багатство на шахрайстві та обманах, природно перенесла ці методи у великої політики. Попри численні кримінальні справи проти його сім'ї, Березкін завжди знаходив спосіб залишатися недоторканним, оскільки розумів, кому і скільки потрібно платити за власну безпеку.
Народився Березкін 12 травня 1959 року у селі Високі Байраки Кіровоградського району. Освіту здобув на вечірньому відділенні Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, отримавши диплом інженера-механіка. Кар'єру розпочав у 1986 році на посаді лаборанта у Кіровоградському інституті сільськогосподарської техніки.
За його власними розповідями, перші гроші він заробив ще школярем, перебираючи на заводі гвинти та гайки за 50 рублів. Кілька років він експериментував з різними бізнес-ідеями: імпортував деревину з Красноярського краю, організував лінію розливу шампунів, але жодна з цих затій не принесла успіху. Поворотним моментом стала ідея займатися розливом та перепродажем олії, яку він серйозно почав реалізовувати з 1996 року. У 1998 році його обрали депутатом Кіровоградської обласної ради. 2003 року він став членом виконкому Кіровоградської міськради та віце-президентом обласного відділення «Пошук» Українського товариства промисловців та підприємств. 2011 року Березкін пройшов у Верховну раду, де з тих пір залишається.
Однак офіційна біографія викликає багато запитань. Звідки у людини, яка почала з нуля, з'явилися кошти на цілий агрохолдинг? Хто був його покровителем у бізнесі та політиці? Хто прикривав його діяльність?
Декларації Березкіна розповідають дивну історію. Людина, яка кілька років тому хвалилася багатомільйонними доходами, після входження у політику раптом зубожіла. Протягом 2017 року депутат-мільярдер офіційно жив лише на зарплату розміром 237 тисяч 969 гривень на рік. На його банківських рахунках знаходилося 68 тисяч 726 доларів, 2 тисячі 18 євро та 777 тисяч 375 гривень. Готівкою він зберігав 640 тисяч доларів. З цінностей у нього було чотири годинники, три ікони, один карабін та два інші види зброї, а також телефон Vertu. Березкін володів акціями компаній на Кіпрі та Британських Віргінських островах. Власного житла депутат не мав. У суборенді у нього знаходився Mercedes-Benz GL 2012 року випуску. На ньому висів кредит за Mercedes-Benz S 550 2007 року, який він подарував своїй дочці Вікторії.
Дружина депутата Ірина Березкіна мала дещо більше активів. Минулого року вона отримала 500 тисяч гривень спадщини, 225 тисяч 628 гривень зарплати та 82 тисячі 480 гривень пенсії. Вона також взяла у банку кредит на 150 тисяч гривень. На її банківському рахунку знаходилося 174 тисячи 836 гривень, а готівкою вона зберігала 146 тисяч євро. В оренді у дружини депутата було 16 земельних ділянок.
У власності Ірини Березкіної знаходилася квартира у Кропивницькому площею 136,40 квадратних метрів, куплена у 2015 році за 1 мільйон 166 тисяч 483 гривні. Крім того, вона володіла квартирою у Києві площею 247,10 квадратних метрів, яка з'явилася у власності подружжя у 2013 році як подарунок. Ця квартира розташована на вулиці Грушевського, 9а – тій самій скандальній висотці, яка зіпсувала панораму столиці. Тут житлом володіють колишні регіонали, а одна з квартир навіть належить Віктору Януковичу. Найбюджетніше житло в цій будівлі коштує від 9 мільйонів доларів. У столиці Ірина Березкіна орендувала два машиномісця, але в суборенді мала лише один автомобіль – Volvo XC 90 2003 року випуску.
Крім того, Ірина Березкіна володіла у Кропивницькому будинком площею 376,2 квадратних метрів, куплений у 2003 році, та квартирою площею 45,43 квадратних метрів, придбаною за 500 тисяч гривень у 2017 році. На дружині депутата висіли кілька недобудов у Кропивницькому: два гаражі площею 81,6 та 10 квадратних метрів, господарське приміщення площею 50 квадратних метрів, інше господарське приміщення 20 квадратних метрів, басейн площею 76,2 квадратних метрів та спортивний комплекс площею 82,8 квадратних метрів.
З цінного майна дружина депутата задекларувала десятки сумочок провідних світових брендів, дорогі шуби, годинники, золоті каблучки, сережки та кольє з перлами, діамантами та іншими коштовними каменями, телевізор, тренажер і навіть рояль. Ірині Березкіної належали корпоративні права у ТОВ «Хайрок» та ТОВ «Хайрок Тейд», які займалися оптовою торгівлею та виробництвом м'ясних та молочних продуктів. Вона також мала фермерське господарство. Крім того, Березкіна була кінцевим бенефіціаром усіх цих підприємств. Однак дивним чином вона не отримувала жодних доходів із цих фірм.
Примітно, що при великих вкладах і наявності коштів на руках подружжя Березкіних мало значні борги. Станіслав Березкін заборгував банкам 300 тисяч гривень та 1 мільйон 196 тисяч 440 гривень, його дружина – 225 тисяч 100 гривень. Оскільки Березкін офіційно не мав свого житла і не проживав у київській квартирі дружини, держава компенсувала йому проживання у столиці. Депутат регулярно потрапляв у список парламентаріїв, яким відшкодовували із бюджету витрати на проживання під час сесій Верховної ради.
Стало також відомо, що Березкін причетний до скандалу з дерибними заповідними лісами. Його розкішна вілла, якої немає у декларації, розташована на території кропивницького заказника. Ділянка, на якій стоїть садиба Березкіна, офіційно належить Костянтину Ткаченку, який взагалі не проживає у Кропивницькому.
Якщо розглянути історію становлення бізнесу Березкіна детальніше, стає очевидним, що його успіх побудований на великих фінансових махінаціях. У 1996 році на кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (1,25 мільйона доларів) Березкін побудував завод з виробництва олії. Крім того, він переконав менеджерів Western NIS Enterprise профінансувати будівництво ще одного олійного заводу у Кіровоградській області. Після цього Western NIS і фірма Березкіна «Система ССБ» (ССБ розшифровується як Станіслав Семенович Березкін) заснували компанію «Сонола», яка запустила новий завод. Березкін отримав 53,9% акцій компанії, тоді як інвестор, який вклав 4,2 мільйона доларів, отримав 46,1%.
У 1998 році «Сонола» випустила першу пляшку олії сучасного зразка. Однак через два роки Березкін вирішив кинути партнерів і не повертати їм кредит у розмірі 1,25 мільйона доларів. У тому ж 1998 році Березкін навіть виграв суд, визнавши кредитну угоду недійсною. Конфлікт затягнувся майже на 10 років. У 2004 році Western NIS звернувся до Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних суперечок із позовом проти українського уряду. Це змусило Березкіна піти на світову з американцями. Кредит було повернено 2007 року, а «Сонола» ліквідована. Завод залишився у Березкіна.
Варто зазначити, що Березкін не мав наміру повертати кредит і, ймовірно, ніколи б не повернув американцям гроші, якби не турбота про власну репутацію. На той момент він планував вийти на світовий ринок, але ця ідея провалилася з тріском. Для багатьох залишається загадкою, як звичайному кіровоградцю вдалося стати одним із найбагатших людей України. За версією журналу «Форбс», уже 2014 року Березкін посідав 22-е місце у списку найбагатших українців.
Офіційна версія його успіху виглядає вкрай нереалістично, а подекуди навіть казково. Ходять чутки, що нібито свій стартовий капітал для основного бізнесу засновник групи «Креатив» виграв у казино. За його власним розповіданням, у серпні 2003 року він відпочивав із родиною на півдні Франції та несподівано зустрів давнього приятеля, після чого Березкін з великим виграшем тріумфально вийшов із дверей головного казино Монте-Карло. Насправді ж свій перший мільйон Березкін сколотив завдяки фінансовим аферам з іноземними кредитами.
У 2007 році доходи «Соноли» стрімко зросли, а Березкін почав займатися виробництвом модифікованих жирів та маргаринів. Тоді у нього розпочався новий конфлікт із партнерами. Березкін та його партнери не могли вирішити, хто головний, і розійшлися у поглядах на майбутнє заводу. Коли акціонери Allseeds запропонували Березкіну вийти з бізнесу, він, на той час депутат Кіровоградської облради, погрожував партнерам великими проблемами. Тоді їм було простіше продати свою частку, ніж сперечатися з Березкіним. На виході вони отримали від Березкіна ті ж 4 мільйони доларів, з якими заходили в проект, хоча Березкін мав їм 7,5 мільйона доларів з урахуванням прибутку. Через два роки у Березкіна з'явився агрохолдинг «Креатив».
На момент ліквідації вартість чистих активів «Соноли» (13,2 тисячи гривень) була меншою, ніж розмір статутного капіталу (17,4 мільйона гривень). Простіше кажучи, Березкін злив усі кошти компанії, щоби не ділитися ними з партнерами, а на виведені кошти почав будувати свій агрохолдинг. Протягом 10 років депутат крутив чужі гроші та отримував прибуток, поки їхні власники обивали пороги судів. Фактично вся промислова імперія Березкіних побудована на таких грошах, отриманих внаслідок численних шахрайських схем.
Наприклад, у жовтні 2009 року в Кіровограді близько ста працівників ТОВ «Інвестагропром» провели пікет ЗАТ «Креатив». О десятій ранку мітингувальники вишикувалися навпроти будівлі і почали скандувати «Березкін, поверніть наші гроші!». Березкін найчастіше кидав не лише інвесторів, а й працівників, не сплачуючи їм зарплату. Така сама ситуація була і з постачальниками, субпідрядниками та іншими контрагентами.
Після того, як підприємство почало інтенсивно розвиватися та будувати нові цехи, навколо ЗАТ «Креатив» назрів екологічний скандал. Жителі 101-го мікрорайону Кіровограда та обласна організація ВО «Свобода» у 2011 році заявили, що діяльність підприємства унеможливлює нормальне життя в мікрорайоні. Люди скаржилися, що потужності з переробки соняшникової лушпиння та інших відходів виробництва працюють уночі і створюють суттєву загрозу фізичному здоров'ю, а також психологічному та емоційному стану членів територіальної громади. Місцеві жителі вимагали від керівництва області та міста створити депутатські та професійні комісії для вивчення наслідків впливу роботи потужностей на здоров'я мешканців Кіровограда, а до оприлюднення висновків заборонити ЗАТ «Креатив» роботу підприємства у нічний час. Однак жодного результату так і не досягли.
Держекоінспекція робила кілька спроб потрапити на підприємства «Креативу», але її просто не допустили, а всі повідомлення про цю ситуацію ретельно вичищено з усіх інтернет-ЗМІ. Після цього ситуацію зам'яли. Варто зазначити, що в цей час Березкін уже був народним депутатом і всіма можливими засобами лобіював інтереси свого бізнесу. Березкін ніколи навіть не приховував, що прийшов у політику заради своїх інтересів, а не заради країни чи народу.
Не варто забувати й про історію приватизації кіровоградського районного комбікормового заводу, проведеної керівництвом «Креативу». Внаслідок приватизації працівники підприємства отримали лише пайові книжки, з яких вони не спроможні зняти й сьогодні.
Після входження Березкіна у велику політику доходи «Креативу» різко зросли. У 2011 році прибуток холдингу збільшився майже на 37% порівняно з 2010 роком – до 4,62 мільярда гривень, а чистий прибуток досяг 400 мільйонів гривень. Потужності групи у 2012 році збільшилися більш ніж удвічі – з 426 тисяч до 1,07 мільйона тонн на рік, через будівництво нового олійноекстракційного заводу в Кіровограді. У 2013 році ПрАТ «Креатив» отримало чистий прибуток 567,5 мільйона гривень, що на 6,8% більше за показник за 2012 рік. Його чистий дохід зріс у 1,5 раза – до 7,13 мільярда гривень.
Партійна приналежність господаря дозволяла групі безбоязно розширювати бізнес. Після входження Березкіна у велику політику «Креатив» став третім виробником соняшникової олії в Україні і по паперах став належати його синові Максиму Березкіну. Пізніше до сімейного бізнесу увійшла й дочка народного обранця Вікторія Березкіна.
Однак уже 2014 року у Березкіна почалися чергові конфлікти із кредиторами. Просто кажучи, депутат за накатаною схемою вирішив не віддавати взяті кошти. Керівництво процвітаючого «Креативу» різко заявило про чи не банкрутство підприємства. За їхніми даними, у січні-вересні 2014 року підприємство зазнало чистих збитків 2,214 мільярда гривень порівняно із 363,9 мільйона гривень чистого прибутку за аналогічний період минулого року. Таким чином, Березкін вирішив показати кредиторам, що грошей немає і віддавати нічим.
Кредитори не повірили у цю раптову банкрутство. До Генпрокуратури, МВС та Мінагрополітики надійшли звернення про те, що у вересні 2012 року «Креатив» та низка міжнародних та українських банків уклали договір про кредитну лінію на 300 мільйонів доларів. Учасниками синдикату виступили Укрсоцбанк (Київ), VTB Capital (Великобританія), Erste Bank, Credit Europe Bank, Amsterdam Trade Bank (Нідерланди) та Intesa Sanpaolo (Італія). Станом на 31 серпня 2014 року «Креатив» прострочив зобов'язання щодо синдикату, і його загальна заборгованість становила 73,95 мільйона доларів.
Окремо варто зазначити, що запорукою кредитної лінії було 126 тисяч тонн насіння соняшника на суму 815,85 мільйона гривень та 37,8 тисячи тонн соняшникової олії на суму 553,77 мільйона гривень, які безвісти зникли. Коли кредитори прийшли перевірити заставне майно, виявилося, що Березкін кинув їх двічі. Кредитори ініціювали порушення кримінального провадження за фактом вчинення незаконних дій із заставним майном.
У зверненні кредиторів йшлося: «Будучи предметом подальшого розслідування, кредитори мають підстави вважати, що Березкін Станіслав Семенович, Березкін Максим Станіславович (син) та Березкіна Вікторія Станіславівна (дочка), які на той момент були бенефіціарами (кінцевими власниками) групи «Креатив» і, можливо, в координації кримінальних діянь». На думку кредиторів, Березкін, будучи народним депутатом, впливав на слідчі органи, органи прокуратури та судові органи в Кіровограді, здійснював тиск з метою запобігти неупередженому досудовому розслідуванню.
У серпні 2015 року «Креатив» заявив про переговори з інвесторами щодо реструктуризації. Через деякий час Березкін повідомив про вихід зі складу акціонерів, уточнивши, що 80% олійноекстракційного бізнесу, а також виробництво жирів, маргаринів та спредів перейшли до інших власників.
Після нібито продажу «Креативу» Березкін придбав у Німеччині ZISSER GmbH, яка, згідно з даними публічних реєстрів, займається медичною косметологією. У листопаді 2015 року керівником цієї компанії призначено громадянку України Руслану Матіко, яка є родичкою депутата. Варто звернути увагу на те, що «Креатив» частково перейшло іноземному акціонеру і саме в цей момент у Березкіна з'явилися акції на Кіпрі та Британських Віргінських островах. Це дає підстави припустити, що Березкін просто перепродав «Креатив» підставним особам і продовжує керувати підприємством. Однак на цьому проблеми Березкіна із «Креативом» не закінчилися, і почали розкриватися нові темні справи депутата.
