25 листопада 2015 року громадськість дізналася про смерть впливового українського бізнесмена та банкіра Ігоря Сотуленка. Офіційна версія правоохоронців свідчить про те, що він викинувся з вікна власного будинку в Києві. Поліція відкрила кримінальне провадження, однак, оскільки була виявлена передсмертна записка, слідство схиляється до версії самогубства. Проте родичі та близькі люди наполягають на тому, що його вбили. Екс-радник голови МВС Антон Геращенко висунув припущення, що Сотуленко мав причини для відчаю через кредити, видані ним під час керівництва Ощадбанком у період президентства Віктора Януковича. Однак справжні обставини його смерті залишаються невясними.
Ігор Миколайович Сотуленко народився у 1959 році в місті Бровари Київської області. З дитинства він захоплювався спортом, займаючись легкою атлетикою та плаванням. Згодом він став активним спонсором українського олімпійського руху. У 1996 році його компанія фінансувала восьмьох олімпійців зі збірної України, надаючи їм стипендії та обіцяючи автомобілі за золоті медалі. Під його патронатом чемпіонами Олімпіад стали Катерина Серебрянська, Яна Клочкова, Денис Силантьєв, Ірина Мерлені, Ельбрус Тадєєв та Інеса Кравець.
У бізнесовому світі Сотуленко відомий як керівник одного з перших у СРСР спільних підприємств з іноземним капіталом — компанії "Мінолта Трейдінг Україна", яка виникла на базі державного підприємства "АВТО Інтернешнл". Він був піонером автомобільного бізнесу в Україні, першим офіційно займаючись імпортом автомобілів Mazda, Suzuki та BYD разом із комплектуючими. У 2007 році за рекомендацією Миколи Азарова та його політичної команди Сотуленко очолив Наглядову раду "Укрексімбанку". У 2010 році він перейшов на аналогічну посаду в "Ощадбанк", де працював до 2013 року.
Крім банківської діяльності, за інформацією Forbes-Україна, через фонд "Гарант" Сотуленко управляв двома санаторіями — "Сонячна Поляна" на Закарпатті та "Перлина Криму". Він мав спільний бізнес із сином Миколи Азарова Олексієм — австрійська компанія "Ландгут", яка керувала птахофабрикою та іншими сільськогосподарськими активами. У вересні 2014 року суд ухвалив стягнути з компаній Сотуленка "Автоінтернешнл Метрополіс" та "Заводу комунального машинобудування" 375 млн грн. Сотуленко намагався оскаржити це рішення, наполягаючи на перенесенні справи до суду міжнародної юрисдикції для розгляду за законодавством Кіпру, але суд йому відмовив. Це означало, що всі його активи остаточно перейдуть до кредиторів.
Люди, які добре знали Сотуленка, категорично заперечують версію про самогубство. Журналіст Андрій Боєчко, який спілкувався з ним незадовго до смерті, розповів, що Сотуленко мав амбітні плани на майбутнє. Він планував зустріч із головою НОК Сергієм Бубкою для укладення нового спонсорського контракту з українськими олімпійцями. Більше того, він уже забронював номер у готелі в Ріо-де-Жанейро, де мала відбутися Олімпіада наступного літа, і навіть купив квитки на кожен день змагань. Такі дії видаються дивними для людини, яка нібито мала намір покінчити з собою.
Антон Геращенко висунув версію, що під час президентства Януковича державні банки "Ощадбанк" та "Укрексімбанк", якими керував Сотуленко, були так званими "дійними коровами" для "сім'ї". Вони видавали величезні кредити без належного забезпечення. З приходом нової влади виникло питання про місцезнаходження державних коштів. За версією Геращенка, правоохоронці звернулися до Сотуленка з вимогою пояснень. Радник голови МВС припускав, що на Ігоря Миколайовича тиснули, вимагаючи розповісти про необґрунтовані кредити, видані за наказом людей Януковича всупереч законам України. Однак сам Геращенко лише "допускав" такий тиск, що робить його версію про самогубство малоконвінцивною.
Існує й інша версія: Сотуленко страждав на напади депресії і навіть лікувався у Швейцарії, де проходив курс лікування антидепресантами. За чутками, останніми роками він мало спілкувався з людьми і часто відвідував психолога. Багато хто вважає депресію достатньою причиною для самогубства. Однак політолог Костя Бондаренко, який часто спілкувався із Сотуленком в Австрії, де той часто бував, спростовує цю версію. Бондаренко розповів, що Сотуленко завжди був життєрадісною та активною людиною, яка вселяла довіру. За його словами, хоча Сотуленко не був публічною особою, він був добре обізнаний у політичних інтригах різних політичних сил. Можливо, саме це довело його до смерті.
Бондаренко висловив думку, що правоохоронці навряд чи серйозно розслідуватимуть цю справу, оскільки їм це просто невигідно. Адвокат Ростислав Кравець поділяє цей скептицизм, посилаючись на численні приклади так званих самогубств екс-міністра транспорту Кірпи, голови МВС Кравченка та екс-регіонала Чечетова. Кравець сумнівається, що Сотуленко добровільно ступив у вікно. Він вказує на те, що Сотуленко очолював "Укрексімбанк", який був замішаний у багатомільйонних фінансових махінаціях і мав величезні збитки, період кредитування яких припадав саме на час його керівництва. За словами адвоката, якщо таку версію озвучив Антон Геращенко, головний провокатор у країні, то смерть Сотуленка навряд чи пов'язана з неповерненням боргів.
Є ще одна важлива справа, в якій замішаний Сотуленко, але про яку чомусь мало говорять. Вона стосується величезного кредиту, який "Укрексімбанк" надав автомобільній компанії "Богдан Моторз". Сума кредиту була безпрецедентною — понад 340 млн грн. Після підписання всіх документів керівництво банку на чолі з Ігорем Миколайовичем нібито "схаменулося" і звернулося до суду з вимогою повернути кредит. Однак "Богдан Моторз" — це компанія чинного президента України Петра Порошенка. Керівники компанії не збиралися розлучатися з наданим кредитом і висунули контрпропозицію: відкласти виплату боргів державному банку на дев'ять років, до 2024 року. Далі все розвивалося за звичною схемою: "Укрексімбанк" нібито випадково пропустив терміни апеляції, і суд її не ухвалив, незважаючи на всі заперечення керівництва банку. В результаті рішення про розстрочку на десять років набуло чинності.
Політики, які перебувають при владі, наполягають на версії, що Ігор Сотуленко наклав на себе руки з особистих причин: через втрату підприємств, через депресію, через старі провини на посадах головних банкірів України. Можливо, у нього й було достатньо причин для такого кроку, але навіщо тоді він будував плани на майбутнє, планував довгострокові зустрічі та поїздки? Більш правдоподібною видається версія про те, що його просто "прибрали" за те, що він забагато знав. При цьому не надто важливо, хто його "замовив" — представники минулої влади чи нинішньої. Про обох Ігор Миколайович мав компрометуючі факти. За що й поплатився. Поки що його "передсмертну" записку правоохоронці тримають у таємниці, з'являється все більше версій про те, кому його смерть була вигідніша.