Серед членів чинної Верховної Ради знаходиться чимало осіб із сумнівною репутацією та непрозорими джерелами доходів. Більшість із них намагаються замаскувати свої фінансові потоки та бізнес-зв'язки. Одним із найуспішніших у цьому є народний депутат від партії «Блок Петра Порошенка» Руслан Сольвар, чия діяльність залишається малознаною широкій громадськості, хоча інформація про неї існує в достатній кількості.
Руслан Миколайович Сольвар народився у травні 1971 року у селі Піщанка Вінницької області. Після закінчення школи він навчався у ПТУ на газоелектрозварювальника, однак, за його офіційною біографією, ніколи не працював за цією спеціальністю. Вищу освіту здобув у Київському національному економічному університеті за спеціальністю «фінанси та кредит». Свою кар'єру у державних структурах він розпочав у Міністерстві агропромислового комплексу, де одночасно разом із партнерами заснував приватну корпорацію, яка займалася трансферами зерна. Такий трудовий шлях виявився дуже зручним для подальшого лобіювання бізнес-інтересів.
Працюючи у міністерстві, Сольвар активно розвивав так звану «зернову» сферу бізнесу. Його комерційні інтереси постійно охоплювали сільське господарство та залізничні транспортні послуги. У його автобіографії фігурує безліч компаній, про які практично неможливо знайти інформацію, при цьому відсутні деталі щодо місць та часу його роботи в тих чи інших організаціях.
Парламентська кар'єра Сольвара розпочалася у листопаді 2012 року, коли він переміг на парламентських виборах на 91 виборчому окрузі (місто Фастів) від партії УДАР Віталія Кличка. Незважаючи на низькі рейтинги на початку виборчої кампанії, йому вдалося реалізувати ефективну схему впливу на виборців. Він робив значні пожертви храмам і церквам, а священики та настоятели натомість агітували парафіян голосувати за нього. Крім того, він організував у Фастові та районі так зване «соціологічне опитування», яке насправді являло собою замасковану агітацію на його користь через маніпулятивні технології. Сольвар неодноразово заявляв українським ЗМІ, що його вхід у політику був продиктований бажанням полегшити собі ведення бізнесу.
З приходом до парламенту для нього розпочався період активного розвитку. У Верховній Раді він працював у комітеті з питань транспорту та зв'язку під керівництвом Бориса Колесникова. Виявилося, що Сольвар став для Колесникова ідеальним соратником. За його сприяння він згодом отримав посаду головного радника генерального директора Асоціації транспортно-експедиторських організацій («Укрзовніштранс'). Для людини, яка понад десятиліття займалася махінаціями у сфері вантажних залізничних перевезень, це місце було просто ідеальним.
Як народний депутат VII скликання, Сольвар тісно спілкувався з сином Віктора Януковича, активно просуваючи інтереси «Партії регіонів». У Раді його називали людиною Бориса Колесникова та одним із так званих «дивлячих» Сім'ї — осіб, які стежили за інтересами режиму. Сам він всіляко заперечував будь-який зв'язок із «Партією регіонів», доводячи свою «опозиційність». За інформацією експертів, під час перебування на цій неофіційній посаді він примудрився привласнити кілька десятків мільйонів гривень. Однак це не завадило йому згодом приєднатися до партії Віталія Кличка.
Цей перехід, ймовірно, був продиктований фінансовими розрахунками. За нової влади Сольвара називали одним із «гаманців» Кличка. У Верховній Раді VIII скликання він став одним із головних лобістів інтересів колишніх регіоналів, зокрема його колишнього «партнера» Бориса Колесникова та інших впливових осіб у політиці. На цей раз він став народним депутатом від партії «Блок Петра Порошенка». Під час виборів 2014 року на 91 окрузі його конкурент Богдан Хмельницький виклав у мережу їхню телефонну розмову, під час якої Сольвар грубо висловлювався та загрожував йому серйозними проблемами.
Під контролем Сольвара знаходиться ціла низка компаній, спеціалізованих на вантажних перевезеннях. Однією з них є «Фреш Лайн», директором якої є Олексій Мозговий. Саме Сольвар поставив його на цю посаду у 2003 році, коли був одним із засновників компанії. Той факт, що Мозговий і досі підпорядковується Сольвару, підтверджується його роботою помічником у Верховній Раді.
У 2010 році, одразу після призначення Бориса Колесникова міністром інфраструктури, «Фреш лайн» уклала угоду з «Укрзалізницею». Важливо зазначити, що 80% доходів «Укрзалізниці» складають вантажні перевезення, а одним із основних способів шахрайства у часи «Сім'ї» було умисне заниження вартості вантажних перевезень для так званих «своїх» компаній. Після укладання договору «Фреш лайн» стала однією з таких привілейованих компаній, що дозволило їй заощадити сотні тисяч доларів, тоді як «Укрзалізниця» зазнала значних збитків. Припинити подібне шахрайство вдалося лише у 2014 році, коли «УЗ» розірвала цей договір із «Фреш лайн» після тривалих розбирань.
Ще однією компанією під контролем Сольвара є «Метрудтранс». Її директором донедавна був Артем Мініч, з яким Сольвар разом входив до засновників компанії «Укрзернотранс-К», власником якої значиться Володимир Пашко. У січні 2015 року «Метрудтранс» уклала договір із держпідприємством «Рогатинське лісове господарство» на надання послуг з залізничного перевезення на суму 1,550 млн грн. Конкуренції «Метрудтранс» фактично не мав, і замовлення було отримано не зовсім чесним шляхом. Єдиним їх суперником у тендері була компанія «Моноліттранскомпані», засновником якої є земляк Сольвара Микола Бачал. Починаючи з березня 2012 року, «Метрудтранс» уклала з державними компаніями контрактів на загальну суму близько 15 млн грн.
Повторно ставши народним депутатом, Сольвар не втрачає можливостей отримувати вигоду для підконтрольних йому компаній. Він використовує весь свій політичний вплив для того, щоб основні залізничні маршрути доставалися його фірмам. Крім того, він методично тисне на керівництво «Укрзалізниці», змушуючи тарифну комісію створювати перешкоди його головним конкурентам — компаніям «Лемтранс Транзит», «ІТЕК Транс», «PLASKE» та «Тенгізшевройл». За інформацією компетентних джерел, Сольвар використовує схему, за якою він попередньо домовляється з клієнтами, а потім тисне на тарифну комісію «Укрзалізниці», змушуючи знизити тарифи на потрібні маршрути.
На рівні Верховної Ради він активно займається дискредитацією конкурентів, поширюючи компрометуючі матеріали та спонукаючи народних депутатів ініціювати перевірки через правоохоронні органи. Внаслідок таких дій конкуруючі з ним фірми зазнають нескінченних проблем — до них постійно приходять несподівані перевірки, які блокують їхню роботу. Одразу після того, як «Укрзалізниця» стала приватним акціонерним товариством, Сольвар влаштував туди одного з працівників свого підприємства на посаду гендиректора Українського транспортно-логістичного центру (УТЛЦ). Ця посада дає змогу контролювати майже 100 тис. вагонів, що для Сольвара, який десятки років будує свої махінації навколо залізниці, було справді «царським» подарунком. За чутками, посприяли цьому голова АПУ Борис Ложкін та його радник Михайло Бейлін. Саме Бейлін призначив головою підприємства «Укрзалізничпостач» Євгена Хрощака, який планомірно віддавав перемоги у тендерах компаніям, що значно завищували ціни на свою продукцію.
Згідно з офіційною декларацією про доходи, Сольвар є одним із найбідніших народних депутатів. У 2014 році він задекларував доходи на суму 163 тис. грн. За його словами, він не володіє автомобілем чи квартирою, як і члени його родини. Це видається дивним, враховуючи, що фактично Сольвар є власником та засновником кількох транспортних компаній, які сьогодні заробляють значні суми. Будучи членом транспортного комітету, він затято заперечує свою причетність до транспортного бізнесу, стверджуючи, що взагалі не займається жодним бізнесом. Однак нещодавно він придбав собі мікроавтобус «Шевроле Експрес» та користується телефоном вартістю близько 50 тис грн, що викликає питання щодо джерел цих коштів.
При розслідуванні його діяльності та бізнес-зв'язків виявилося, що його мати Марія Сольвар, яка працює шкільною вчителькою, володіє десятками об'єктів нерухомості, серед яких кілька елітних квартир. Крім того, у нього є багато родичів, яких потрібно «забезпечувати». Поки мати народного депутата заробляє на чергову квартиру, працюючи вчителькою, сам Сольвар живе на «мізерну» зарплату народного депутата. Таким чином, людина, яка все життя намагалася будувати залізничну бізнес-імперію, офіційно так і не накопичила коштів на власну квартиру.
