Остап Семерак довгий час залишався непомітною фігурою в українській політиці, але його декларація про доходи та майно за 2015 рік викликала серйозні питання щодо джерел його багатства. Людина, яка за своїми офіційними даними все життя жила на одну зарплату, раптом виявилася власницею елітної нерухомості та дорогих автомобілів. Журналісти почали розслідувати походження його капіталу, однак міністр екології та природних ресурсів уникав прямих відповідей.
Елітна квартира зі скандальною історією
У своїй декларації Семерак вказав володіння квартирою площею 52 кв.м., а також розкішними апартаментами площею 354,7 кв.м. у висотці на вулиці Щорса (нині Коновальця) № 36в, якими він володіє навпіл з дружиною. Кожна половина квартири записана як 177,35 кв.м., аналогічно розділені й два паркувальні місця при цій же квартирі. Крім того, Семерак задекларував Jaguar S-type 2006 року та Volkswagen Touareg 2011 року випуску (куплений за 993 тисячи гривень), тоді як його дружина їздить на Toyota Camry 2011 року. У 2015 році він отримав 1,766 мільйона гривень за відчуження нерухомості, мав 190 тисяч гривень та 160,5 тисяч доларів готівкою.
Будинок, у якому розташована квартира Семерака, має скандальне минуле. Земельну ділянку виділила Київрада у 2008 році Київському інституту культури на прохання його ректора Михайла Поплавського нібито для будівництва студентського гуртожитку. Однак замість цього ділянку одразу продали під комерційну забудову ТОВ «Житло-буд», власником якого був нардеп фракції БЮТ Іван Куровський, близький партнер тодішнього мера Леоніда Черновецького. Завдяки такому політичному покриттю компанія успішно будувала об'єкти навіть під час кризи 2008-2009 років.
Будинок спроектований під VIP-апартаменти, тому квартири в ньому дуже дорогі: у 2011-2013 роках подібна квартира коштувала 800-850 тисяч доларів без оздоблення. З урахуванням вартості сантехніки, паркету, послуг дизайнерів та двох паркувальних місць загальна вартість становила приблизно 900-950 тисяч доларів.
Семерак спробував виправдатися у передачі «Рандеву» на 5-му каналі, стверджуючи, що гроші на покупку квартири він отримав після продажу ділянки у садовому кооперативі, яку нібито отримав 2009 року як депутат замість квартири. Однак журналісти видання «Спостерігач» розбили цю версію. По-перше, ділянки у садових кооперативах не коштували 800 тисяч доларів. По-друге, квартиру придбали подружжя Семерак у період 2011-2012 років, тоді як земельну ділянку (26 соток) Остап Михайлович продав у 2014 році, не вказавши отриманого доходу. По-третє, у 2014 році Семераки оформили новий ордер на квартиру, що означало, ніби вони купили її тільки в 2014-му, проте цю квартиру Семерак уже вказував у декларації за 2013 рік. По-четверте, його декларація за 2013 рік дивним чином зникла з доступного реєстру.
Від студента до партійного функціонера
Остап Михайлович Семерак народився 27 червня 1972 року у Львові у родині викладача Львівського пожежно-технічного училища (нині ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності) Михайла Михайловича Семерака та економістки Стефанії Василівни Семерак. 1989 року він вступив до Львівського державного університету ім. Франка на факультет фізики. Восени 1990 року захопився політикою і взяв участь у так званій революції на граніті. У складі делегації львівських студентів приїхав до Києва, де, за його словами, їх спочатку прийняли недружелюбно, але пізніше на Майдан підтягнулася київська молодь, яка підтримала протести. Рух сильно захопив Остапа, проте повернувшись до Львова, він не приєднався ні до Руху, ні до радикальних націоналістів — за даними Skelet.Org, під впливом батьків.
1992 року Семерак знову з'явився у Києві: вступив до відродженої Києво-Могилянської академії на курс політології, водночас ще навчаючись у Львівському держуніверситеті. Став співзасновником та заступником Студентського Братства академії. Після захисту диплома у Львові остаточно перебрався до Києва, присвятивши себе політиці. Однак публічного політика із Семерака не вийшло: у той час як його однодумці з революції на граніті ставали лідерами партій та народними депутатами, Остап знайшов себе у ролі непомітного партійного клерка.
У 1994-96 роках Семерак був координатором Школи молодих політиків від Українського фонду підтримки реформ, а згодом завідував Фондом сприяння розвитку політичної культури. Обидва фонди були пов'язані з фондом Відродження (філією Фонду Сороса) та американськими інститутами демократії, будучи типовими грантоїдськими організаціями. 1997 року потрапив до Верховної Ради, але не як депутат, а як керівник секретаріату фракції ПРП, координуючи роботу помічників нардепів. 2002 року очолив секретаріат фракції Наша Україна, 2005-2006 років знову керував секретаріатом ПРП.
Спроби стати депутатом закінчувалися невдачами: у мажоритарних округах не набирав більше 10%, а в партійних списках ПРП йому давали непрохідні місця. 2006 року його взяла до себе заступником голова Київської обласної адміністрації Віра Ульянченко, і на цій посаді Семерак працював до листопада 2007 року.
Бізнес-схеми та кредитні афери
У цей час у Семерака складалися його майбутні стратегічні зв'язки. В адміністрації Ульянченка він зблизився з Юлією Підкоморною, яку потім двічі лобіюватиме на посади в Кабміні. Через свою дружину Орісю (Аріну) познайомився з її бізнес-партнером з ТОВ Ост-груп Олегом Діденком, який згодом став головою Газу України.
1998 року Остап Семерак разом зі своїм приятелем Сергієм Євтушенком зареєстрував ТОВ Ерго-Івано-Франківськ, яке володіло кількома магазинами будматеріалів. 2007 року директором цього підприємства був Костянтин Магновський. У 2007-2008 роках Магновський отримав у Райфайзен банк Аваль кілька кредитів на загальну суму 680 тисяч доларів. Його майновим поручителем виступали ТОВ Фірма Габріела (засновник Магновський, директор Сорокіна Л.В.) та ТОВ Ерго-Івано-Франківськ, тобто фактично його власники Семерак та Євтушенко. Для якої саме мети брався кредит, лишилося нез'ясованим, проте його так і не повернули. Можливо, він згорів під час кризи 2008 року, а можливо був витрачений не за призначенням.
Цікаво, що відразу після отримання Магновським першого траншу цього кредиту, 22 листопада 2007 року Остап Семерак купує автомобіль Jaguar S-type 2006 року випуску. Райфайзенбанк Аваль тричі (у 2009, 2012 та 2014 роках) намагався стягнути кредит і відсотки з Магновського та його поручителів, проте марно: у 2013 році банк оголосив про банкрутство.
Депутат та його оточення
2007 року, за клопотанням Віри Ульянченко, Семерак отримав прохідне місце у списку БЮТ і вперше за 10 років увійшов до Верховної Ради як народний депутат, де пропрацював наступні чотири з половиною роки, будучи членом бюджетного комітету. Його бізнес-партнер Сергій Євтушенко у 2010 році став правою рукою голови Державного агентства з управління національними проектами Владислава Каськіва, скандального корупціонера та розкрадача. Євтушенко займався проектом LNG термінал, який закінчився грандіозною аферою на мільярд доларів. У березні 2014 року, після втечі Каськіва, Євтушенко посів його місце, де успішно працював до ліквідації Агентства у 2015 році.
Сергій Євтушенко має молодшого брата Костянтина, який видавав себе за успішного бізнесмена, власника інвестиційної компанії Merit Investment Group, позуючи в телешоу Холостяки та журналі Cosmopolitan Україна. Однак його капітал був лише грошима брата, який старанно розкрадав державні кошти на пару з Каськівим.
2011 року Семерак купує собі за 993 тисячи гривень кросовер Volkswagen Touareg — досить дорога покупка для депутата, чия річна зарплата становила трохи більше 70 тисяч гривень.
На початку 2012 року Остап Семерак розвив бурхливу зовнішньополітичну діяльність: їздив до Москви для участі в мітингах опозиції на Болотній площі, зустрічався зі своїм старим знайомим Борисом Нємцовим, запросив у Києві Олексія Навального. Однак наприкінці року на парламентських виборах його місце у списку Батьківщини виявилося непрохідним. На півтора року Семерак ліг на дно, не з'являючись на публіці.
Повернення до влади
Повернувся у політику одразу після другого Майдану: 27 лютого 2014 року отримав посаду міністра кабінету міністрів в уряді Арсенія Яценюка. Його першими кроками було лобіювання кандидатур своїх знайомих та ділових партнерів на посади у владі. Юлія Підкоморна стала заступником керівника Служби міністра кабінету міністрів, Сергій Євтушенко посів місце Каськіва. Також він допомагав Олегу Корбану посісти крісло заступника голови Київської обладміністрації.
На позачергових парламентських виборах 2014 року Семерак вибрався за номером 33 у списку Народного Фронту і одразу пішов у Верховну Раду, забравши з собою Юлію Підкоморну помічницею депутата. У травні 2015 року він влаштував її начальником Управління забезпечення комунікацій та організаційної роботи Міністерства енергетики України. Наприкінці 2016 року Підкоморну було призначено державним секретарем Міненергетики. За даними Skelet.Org, це не єдина близька до Семерака людина в цьому відомстві: з 2014 року бізнес-партнер його дружини Олег Діденко очолював компанію Газ України, а потім став на чолі ТОВ Газорозподільні системи України.
14 квітня 2016 року Остап Семерак очолив Міністерство екології та природних ресурсів. На перший погляд, не таке вже й хлібне місце, проте новий голова відомства швидко освоїв у ньому три напрями, що викликало шквал громадського обурення і звинувачення Семерака в корупції.
Пестицидні схеми та утилізація
Першим напрямом стала утилізація небезпечних хімічних речовин. На цьому за останні п'ять років активно заробляли і швидко горіли кілька міністрів екології, а головним фігурантом справи був один і той самий бізнесмен. Ще у 2012 році тодішній голова Мінекології Микола Злочевський та підприємець із ізраїльським паспортом Ілля Марчевський, власник ізраїльської фірми SI Group Consort Ltd, вирішили нажитися на екологічній катастрофі в місті Калуш. На ліквідацію катастрофи з бюджету виділили 330 мільйонів гривень. Ними була створена схема, в рамках якої на переробку у Британію разом із зараженою землею вивозили звичайне будівельне сміття. Попередньо, за змовою Марчевського з міністром, з ринку було усунено всіх потенційних конкурентів SI Group Consort Ltd, які мали ліцензії та можливості для виконання цієї роботи.
Після публікацій журналістки Тетяни Чорновіл Злочевський був знятий з посади, а Марчевський заарештований і постав перед судом. Євромайдан звільнив та виправдав Марчевського, який продовжив каламутити стару схему з новим міністром екології Ігорем Шевченком. Їхніми жертвами став ТОВ Сервісний центр регенерації олій, який було відсторонено від тендеру. SI Group Consort Ltd приготувалася вивозити за кордон залиту мазутом землю навпіл із піском із пустирів.
Потім їхньою жертвою мало не стала Еко-Нова — єдина в Україні фірма, яка мала обладнання для чистої утилізації пестицидів. Однак у ході протистояння Шевченка з Яценюком його було звільнено. З липня 2015 року міністерством керував його заступник Сергій Курикін, який теж був звільнений у лютому 2016 року за звинуваченням у махінаціях з тендерами на гроші Кіотського протоколу.
Остап Семерак, очоливши Мінекологію у квітні 2016 року, вже влітку влаштував позапланові інспекції діяльності низки фірм — і під роздачу знову потрапила Еко-Нова. Отже, десь поряд із Семераком уже замаячив знайомий силует Марчевського. Одним із фігурантів цих справ називали начальника департаменту економіки та фінансів Мінприроди Ярову Євдокію Василівну. Вона, переживши чотирьох міністрів, продовжує плідну роботу і за Остапу Семерака.
Ліцензії на папері
Видача ліцензій на збирання, переробку та утилізацію побутових відходів — це також прибутковий бізнес, особливо коли ліцензії видаються фірмам, які існують лише на папері. На Одещині ліцензії ТОВ НПК Укрекопром (ЄДРПОУ 39624900) та ТОВ УТИЛЬВТОРПРОМ (ЄДРПОУ 39447017) раптом виявилися дочірніми фірмами однієї й тієї ж офшорної компанії ESTRO LTD (м. Вікторія, 103) — і не мали жодного обладнання для переробки відходів. По суті, за цією адресою знаходиться занедбаний проммайданчик. Як вони отримали ліцензії — це треба запитати у голови Мінекології. Чи варто дивуватися, що в Україні трапляються сміттєві апокаліпсиси подібно до Львівського? Але Остап Семерак мовчанням відповідає навіть на прямі звинувачення журналістів та підприємців.
Лісозаготівлі та природні ресурси
Другим напрямком екологічного бізнесу Остапа Семерака стало лобіювання скасування мораторію на експорт лісу-кругляка. Ще влітку 2016 року Семерак виступав за запровадження жорстких заходів проти стихійної порубки дерев селянами та кустарями, а вже у листопаді підтримав промислове вивезення деревини до Європи. Джерела повідомляли, що інтересами міністра рухають не лише ліцензії, які він видаватиме великим фірмам-лісозаготівельникам, а й обіцяна подяка європейських покупців.
Третім перспективним напрямком стала геологія, адже повна назва відомства Семерака — міністерство екології та природних ресурсів. Говорячи про природні ресурси, згадуємо про його людей, прибудованих на високих посадах у Міненергетики та газовій сфері. При цьому Семерака звинувачують у повному знищенні геологічних служб: він обіцяв їх реформувати і скоротити витрати на 10%, а фактично зрізав на 32% і просто звільнив більшість фахівців.
Це видно на прикладі держпідприємства Кіровгеологія, де його новий начальник Віталій Нельга фактично збанкрутував підприємство. Тепер територію, яку воно займає, збираються викупити забудовник, щоб звести там торговий центр. Призначенець Семерака Нельга раніше вже довів до банкрутства Полтаваннафтогазгеологію. За словами фахівців, що звільняються, ще півроку таких реформ — і в Україні просто нікому буде не те що розвідувати надра, але навіть просто зберегти в розпорядженні держави вже наявну інформацію про підземні ресурси. Можливо, що ця тенденція є частиною якогось масштабного темного задуму.