Економічна криза 2008 року залишила глибокий слід у пам'яті українців передусім через крах банку «Надра». Цей інститут став символом масштабних шахрайських операцій, унаслідок яких вкладники втратили сотні мільйонів гривень, а державний бюджет постраждав на мільярди. Проте справжні архітектори цих афер — брати Сегали — залишилися в тіні й втекли з України, уникнувши будь-якої відповідальності. Понад вісім років після цих подій жоден із винних не був притягнутий до суду. Більше того, громадськість майже забула про причетність Сегалів до краху банку та виведення з нього мільярдів гривень, які розподілялися у вигляді кредитів. За інформацією Skelet.Org, цей забуток не випадковий: тодішні власники «Надра» висмоктували бюджетні кошти за участю впливових державних посадовців, які мали зацікавленість у замовчуванні цієї історії.Брати-близнюки Ілля Самуїлович та Вадим Самуїлович Сегал народилися 12 червня 1961 року в Семипалатинську (з 2007 року — Сімей) у родині лікарів. Прізвище Сегал походить з давніх єврейських коренів і означає «левіт-помічник» (від іврітського «сган леви»), що асоціюється зі спадковою аристократією. В Україні та США це прізвище часто трансформувалося в Сегаль, що спричинило документальну плутанину: в одних реєстрах брати фігурують як Сегал, в інших, особливо в американських паспортах, як Сегаль. Батько братів не афішував своє походження й навіть українізував своє ім'я, тому в метриках та перших радянських паспортах його сини були записані як «Самойловичі». Родина переїхала до Херсона, а потім до Києва, де обидва брати закінчили школу. Вадим вступив до Московського хіміко-технологічного інституту. За реєстрами за Іллею Сегалом досі значиться дві старі житлові площі у Києві: квартира у «брежнівці» на вулиці Суворова, 11 та приватний будинок на вулиці Планерній, призначення яких залишається невідомим.1989 року брати вирішили скористатися своїм походженням і покинути СРСР, але не до Ізраїлю, а до США. Вони потрапили до Нью-Йорка, де швидко опинилися під впливом емігрантської «російської мафії» та конкретно Семена Могилевича. Про це свідчить лист першого заступника Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ Володимира Шеремети від 21 листопада 1997 року, в якому він повідомив про братів Сегалів. За цим листом, до структур ЗАТ «Київ-Донбас» причетні були Семен Могилевич, брати Костянтинівські, відомі лідери організованого злочинного угруповання Олег Асмаков (Алік Магадан) та один із творців компанії Віктор Тополов. «Київ-Донбас» можна розглядати як спільне дітище грошей українсько-російсько-американської мафії (Могилевич, Асмаков) та вугільних схем Донбасу (Тополови). Саме «Київ-Донбас» у 1993 році став засновником банку «Надра».Важливу роль у створенні «Київ-Донбас» та банку «Надра» відіграв перший президент холдингу Михайло Гріншпон — людина, яка у 1990-х була тісно пов'язана як з донецькими бандитами (організованим злочинним угруповання Аліка Грека), так і з київськими чиновниками. Гріншпон мав близькі стосунки з міністром оборони Олександром Кузьмуком (1996–2001), який займався торгівлею зброєю разом із чиновником Міністерства оборони Анатолієм Довгополим, контрабандою сигарет через військові аеродроми та розпродажем військового майна, включаючи нерухомість військових містечок. Гріншпона називали покровителем Валерія Гелетея та «убоповської мафії» Києва. Його компанія ТОВ «Лоренс Груп» була засновником банку «Авант», який, за повідомленнями, був створений на кошти вбитого київського авторитету «Прища». Для громадськості Гріншпон мав образ «українського Королева»: з 2003 року він працював у Державному космічному агентстві України (до 2014 року), ініціював численні проекти «космічних прориву України», але насправді лише розпоряджався бюджетними коштами.У період 1990–1993 років у Нью-Йорку брати Сегали увійшли до ближнього кола довірених людей Семена Могилевича. Деталі цього входження залишаються невідомими навіть для осіб, які розповідали про кримінальні схеми мафіозного світу. Брати Сегал стали вкрай маловідомими персонажами; після своєї втечі в 2008 році вони стерли про себе майже всю інформацію, включаючи фотографії, крім однієї, на якій зображений Ілля Самуїлович.Відомо, що у 1992 або 1993 році Ілля Сегал прибув до Росії, де очолив банк «Дельта» — фінансовий підрозділ російсько-американського підприємства «САП». Це підприємство, засноване у 1990 році, займалося торгівлею нафтою та нафтопродуктами й входило до сфери бізнесу Могилевича під керівництвом Ігора Ліншиця. 1993 року підприємство було перетворено на Торговий дім «Нафтовий», а банк «Дельта» перейменували на «Нафтовий» — Ілля Сегаль керував ним до 1996 року.Щодо брата Вадима, то є інформація про те, що у першій половині 1990-х він очолював московський «Петрофф-банк», який також пов'язували з Могилевичем та Солнцевською організованим злочинним угруповання. На «Петрофф-банку» Могилевич відпрацював схему «закопування» бандитського капіталу, яку потім застосував на інших своїх банках і фірмах, зокрема й на АКБ «Надра». Суть схеми полягала в тому, що Могилевич продав «Петрофф-банк» своїм надійним людям — братам Сегалам. Вони, своєю чергою, створили структуру з кількох фірм, що володіли одна одною, завдяки чому брати, залишаючись поза публічністю, володіли й керували банком через своїх менеджерів.1997 року за цією ж схемою змінив власників банк «Надра». Все почалося з розколу та розподілу українського бізнесу холдингу «Київ-Донбас» між Могилевичем та Асмаковим (Магаданом). У результаті «Київ-Донбас» з основними активами залишився за Магаданом, а банк «Надра» перейшов до Могилевича. Цей розділ був оформлений як продаж банку братам Сегалам, які спеціально для цього були переведені з Москви до Києва. В Україну вони прибули за американськими паспортами, отриманими ще в еміграції (номери документів указані в листі Шеремета). У 2000–2001 роках брати отримали нові американські паспорти (термін дії американського паспорта становить 10 років, потім його змінюють на новий), залишаючись громадянами США. Саме ці нові паспорти фігурують у їхніх скандальних аферах 2004 та 2008 років. Інформація про отримання братами Сегалами російського чи українського громадянства у відкритому доступі відсутня, хоча отримати український паспорт для них не було б проблеми, враховуючи, як щедро їх роздавали в 1990-х американцям та ізраїльтянам українського походження.Разом із братами Сегалом в Україну з Москви приїхала їхня надійна людина та компаньйон по банку «Нафтовий» Ігор Гіленко. 1995 року він закінчив курси в Центрі підготовки менеджерів при Російській економічній академії імені Плеханова за спеціальністю «валютно-фінансові операції комерційного банку». Хоча Сегали самі підбирали собі ближнє коло надійних людей, Гіленка не було знайдено ними «на вулиці» — його взяли з числа московських менеджерів організованого злочинного угруповання Могилевича. За іншою інформацією, Гіленко міг бути креатурою корумпованих московських силовиків з Міністерства оборони, ФСБ та МНС, які брали участь у схемах Могилевича та вставляли у них своїх «кротів». Одне з джерел Skelet.Org повідомляло, що Гіленко, прибувши до Києва, відразу ж зібрав команду менеджерів з числа колишніх співробітників КДБ-СБУ, які раніше займалися корупційними нафтовими схемами зі своїми російськими колегами. Це підтримує чутки про те, що Могилевич працював на КДБ-ФСБ і мав добрі ділові зв'язки із СБУ.Гіленка поставили братами Сегалом директором і головою правління банку «Надра» — через нього вони здійснювали всі свої схеми, залишаючись при цьому за ширмою. Така секретність довгий час дивувала: навіть якщо Сегали були раніше відомі в Москві як «банкіри Могилевича», чимало інших бізнесменів та чиновників працювали з цим міжнародним мафіозі й навіть займалися криміналом, але потім не ховалися в тінь. Це наводило на думку, що Сегали могли бути замішані в деяких дуже серйозних справах. Після 2008 року багато хто погодився з тим, що саме непублічність і секретність Сегалів допомагали їм здійснювати афери й уникати відповідальності, потім з'являючись у інших місцях.Головою наглядової ради банку «Надра» 1997 року став Костянтин Масік — досвідчений управлінець. У 1989–1992 роках він був першим заступником глави уряду УРСР та віце-прем'єром незалежної України, потім провів п'ять років послом у Фінляндії, після чого його запросили до «Надри» (залишається лише здогадуватися про його знайомство та зв'язки з людьми Могилевича). Головна цінність Масіка на новій посаді полягала у його численних зв'язках серед колишньої радянської номенклатури: він давно був близьким із тодішнім міським головою Києва Олександром Омельченком. За інформацією джерел Skelet.Org, Масик забезпечував банку «Надра» чиновницький «дах» дуже високого рівня — як мінімум, поки у 2006 році на спокій не пішов його старий знайомий Омельченко, який програв вибори Леоніду Черновецькому.Зв'язки Масіка стали у нагоді й 1999 року: після масової скупки приватизаційних сертифікатів та хитромудрих маніпуляцій з ними «Надра» потрапив під санкції Податкової служби. Було порушено кримінальну справу, банку нараховано 800 мільйонів гривень штрафів і недоїмок. Але за допомогою Масіка проблему залагодили, а справу повісили на старшому касиру Макіївської філії банку.2003 року активи банку вирішили «переховати». Контрольний пакет його акцій переоформили на офшорну фірму «Universal Advisory Capital Limited», директорами якої значилися Ілля та Вадим Сегаль, Ігор Гіленко та Вадим П'ятов. П'ятов, коли почалася атака на банк, став основним відповідальним і переговорником, тоді як Гіленко повівся як страус. П'ятов, який усіляко уникав публічності, також був генеральним директором компанії «Агроком-Україна» та власником ВАТ «Одеський коровай». 2008 року його назвали одним із найбагатших людей України з капіталом у 345 мільйонів доларів. Роль цієї загадкової постаті у справі банку «Надра» досі залишається невідомою; незрозуміло навіть, до якого клану належав П'ятов і які мав зв'язки.Через хитру схему основним формальним власником банку став Ігор Гіленко — офіційно вказувалося, що він контролював 33,4% акцій. Однак численні джерела повідомляли, що Гіленко був лише керуючим братів Сегалів, які були реальними господарями-розпорядниками банку «Надра» до своєї втечи в 2008 році. Ще 18,6% акцій контролював Вадим П'ятов. Ці переформатування у структурі володіння банком розпочалися одночасно із здійсненням братами Сегалами першої гучної афери.Наприкінці 2002 — на початку 2003 року «Надра» уклав договір з компаніями ЗАТ «Українська металургійна компанія» та ТОВ «Гранд плюс», пов'язаними з «Укрсиббанком», що належав харківському олігарху Олександру Ярославському. Суть договору полягала в наступному: компанії Ярославського купували 26% акцій банку «Надра», а 2004 року банк викуповував ці акції назад з націнкою 40%. Таким чином, брати Сегаль ніби брали у Ярославського гроші в борг під 20% річних та заставу своїх акцій. Угода здавалася абсолютно чесною, і Ярославський не підозрював про обман.Але сталося ось що: 2004 року, незадовго до обумовленого терміну, керівництво банку «Надра» (Гіленко, Масік), яке діяло з волі братів Сегалів, провело додаткову емісію акцій, що зменшило частку Ярославського з 26% до 16%. Після цього «Надра» відмовився викуповувати у нього акції з обумовленою націнкою. За інформацією Skelet.Org, Ярославський почав шукати правду та законність у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), проте там додаткову емісію «Надра» визнали законною. Робота ДКЦПФР на той час була наскрізь корумпованою; на маніпуляції з додатковими емісіями там заробляли собі такі рейдери, як Андрій Портнов. Тоді Ярославський спробував шантажувати власників «Надра»: використовуючи свої зв'язки, він переконував казахський банк «ТуранАлем» не давати «Надра» 10-мільйонний синдикований кредит.Однак це не допомогло: 2005 року «Надра» отримав 32-мільйонний кредит від інших банків під гарантії американського «Ексімбанку» — тут зв'язки Сегалів і Могилевича виявилися значно ширшими й крутішими за зв'язки Ярославського. У результаті Ярославський продав свої акції «Надра» бізнесменам Сергію Лагуру та Ігорю Єремєєву — співвласникам групи «Континіум». Єремєєв у 2006 році був начальником виборчого штабу Литвина, у 2012 році увійшов до числа правлячої коаліції, у лютому 2014 року вийшов з неї й пізніше перебіг до Порошенка, був активним спонсором АТО. Влітку 2015 року Єремєєв загинув, отримавши травму голови під час кінної прогулянки. Але це було потім, а у 2005–2006 роках Єремєєв та Лагур стали не лише компаньйонами братів Сегалів, а й їхніми друзями й навіть сусідами: вони разом оселилися на 6 та 7 поверхах у багатоквартирному будинку на вулиці Артема (нині Січових стрільців). У цей же час Єремєєв та Лагур довели свій пакет акцій «Надра» до 33,7%.
