Історія братів Сегалів тісно пов'язана з крахом банку «Надра», який став однією з найбільших фінансових катастроф в Україні. Щоб зрозуміти, як це сталося, потрібно повернутися до 2006-2007 років, коли банк активно нарощував свої показники та капітали.
У той період «Надра» демонстрував вражаючі результати. Вартість акцій зросла до 19 доларів при номіналі 10 гривень. Банк розмістив 175 мільйонів доларів єврооблігацій, залучив міжнародні кредити на 215 мільйонів доларів та всіма можливими способами збільшував клієнтську базу. За даними Skelet.Org, Сегали розраховували продати банк іноземцям за два з лишком мільярди доларів.
Для розширення клієнтури використовувалися адміністративні методи завдяки зв'язкам співвласників та керівництва банку з найвищою владою. Бюджетників та студентів змушували відкривати зарплатні картки в «Надрах». Працівники підприємств були зобов'язані мати рахунки в цьому банку для отримання заробітної плати. Навіть після краху восени 2008 року, коли банк перестав виплачувати гроші, голова МОЗ Василь Князевич забороняв медичним установам закривати рахунки в «Надрах» та наказував продовжувати перерахування коштів. Аналогічний наказ видав міністр освіти Іван Вакарчук щодо вищих навчальних закладів. Таким чином, навіть міністри працювали на збільшення капіталізації банку, і можна лише здогадуватися про причини їхньої зацікавленості.
Однак уже в січні 2008 року, за вісім місяців до початку світової кризи, рейтингова компанія Standard&Poor's надала банку кредитний рейтинг «В». Це означало, що банк платоспроможний, але несприятливі економічні умови негативно вплинуть на його можливості та готовність проводити виплати за боргами. Фактично це був вирок: акції перестали зростати на міжнародній біржі, і продати банк іноземцям за завищеною ціною стало неможливим. Ніхто не хотів мати справу з фінансовою установою, у якої обсяг кредитних зобов'язань дорівнював або перевищував обсяг активів.
Одною з причин проблем банку були кредити, видані у 2007-2008 роках агрофірмам братів Сегалів. Соєвий комплекс ЗАТ «Каховка Пром Агро» отримав 200 мільйонів гривень. Українські філії американського холдингу ПрАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл» отримали 150 мільйонів гривень. Крім того, кредити видавалися ТОВ «Фрідом Фарм Терра» та ТОВ «Фрідом Фарм Бекон».
У 2008 році Ілля та Вадим Сегал відмовилися від ідеї розбагатіти продажем банку іноземцям і почали переливати його активи у розвиток своїх агрофірм. Проте джерела повідомляли, що розслідування щодо банку не закінчено, а більша частина інформації прихована від громадськості. За даними Skelet.Org, банк роздав у 2007-2008 роках набагато більше кредитів фірмам своїх власників, у тому числі підставним, призначених для виведення та крадіжки грошей. Основними одержувачами були фірми Сегалів та групи «Континіум» Єрємєєва та Лагура.
Для кредитування цих фірм використовувалася схема за участю компаній управління активами «Фінком» і «Круар», які грали роль посередників. Банк купив у них сертифікати на суму 2 мільярди гривень, а КУА потім вкладали ці гроші в фірми Сегалів, Єремєєва та Лагура.
Цікаво, що банк «Надра» працював з цими компаніями й після зміни власника наприкінці 2008 року, коли його придбав Дмитро Фірташ. Переговори про продаж банку Фірташу почалися вже навесні 2008 року, і він був в курсі всіх махінацій та розтрат активів. Попри це, він купив банк у розпал кризи 2008 року.
Справжній грабіж банку його власниками розпочався восени 2008 року. Це були не кредити на розвиток фірм, а відвертий винос грошей під виглядом видачі кредитів. З цих афер до судових розглядів дійшли лише два епізоди.
Перший епізод став причиною оголошення братів Сегалів у розшук. Це була видача Іллі та Вадиму Сегалу кредитів у розмірі 12,5 мільйонів доларів кожному (всього 25 мільйонів) за договором від 29 серпня 2008 року. Видача коштів відбулася 17 жовтня 2008 року, коли банк уже агонізував. Формально гроші мали перерахуватися на рахунок кіпрської фірми «FREEDOM FARM INTERNATIONAL PLC», через яку здійснювалося управління українською філією американського холдингу.
Однак вивести таку суму валюти, видану фізичним особам, було практично неможливо через кризу. Тому Ілля Сегал, Вадим Сегал та директор банку Ігор Гіленко створили схему: банк видав доручення про видачу грошей латвійському банку «TRASTA KOMERCBANK». У результаті брати отримали на свій рахунок за кордоном 25 мільйонів доларів, які навіть не довелося виводити з країни, а «Надра» залишився винен латвійському банку.
Другий відомий епізод пограбування — видача двох кредитів дніпропетровським фірмам у листопаді 2008 року, коли банк перебував у перехідному становищі. ПП «Найт» отримала 210 мільйонів гривень, ТОВ «К-Л-О» — 170 мільйонів гривень. Перша фірма займалася роздрібною торгівлею, друга була зареєстрована у квартирі та була відверто підставною. Вже навесні 2009 року обидві фірми самоліквідувалися, а їхній борг банку (з відсотками — понад 414 мільйонів гривень) було списано через відсутність коштів та майна.
Цікаво, що обидві фірми також мали борг компаніям Єрємєєва та Лагура близько 800 тисяч гривень. Численні джерела повідомляли, що «Найт» та «К-Л-О» були частиною схеми Єрємєєва та Лагура для виведення грошей з банку та інших підприємств. Проте цю справу успішно зам'яли. Чи то ця схема була більш вдалою, чи Єремєєва та Лагура мали більші зв'язки, але їм не довелося тікати з України, як братам Сегалам.
У Skelet.Org є інформація, що Вадим та Ілля Сегал бігли зовсім не через кредитний борг у 25 мільйонів (який став боргом лише у липні 2009), а через масштабніші фінансові афери. Ці ж афери стали причиною поспішної втечі в лютому 2009 року директора банку Ігоря Гіленка, який також не став чекати розгляду по кредитних махінаціях. Він втік у Росію, яка відмовила Україні у видачі Гіленка на підставі того, що він є російським громадянином.
Важко повірити, що люди, які поверталися мільярдами гривень, банально втекли із 25 мільйонами доларів (400 мільйонів гривень за курсом 2009 року) у кишені. Тим більше, що протягом 2009-2010 років Сегали проводили переговори з новими власниками та керівництвом банку про реструктуризацію боргу, потім судилися з Фірташем, коли той почав забирати їхні українські агропідприємства за борги. Однак через цю «дрібницю» братам не варто було без огляду тікати з України, де перед ними залишалося чимало перспектив. Вони не повернулися навіть після зміни влади у 2010 році, хоча могли б списати все на політичні переслідування колишнього режиму.
Джерела Skelet.Org повідомляють, що справжню причину втечи Сегалів треба шукати в величезному рефінансуванні банку «Надра», яке він отримав восени 2008 року (не враховуючи викупу державою облігацій на суму 700 мільйонів гривень).
Рефінансування проводилося в кілька етапів. Перший вражав своєю корупційною суттю: кредит рефінансування в розмірі 1,5 мільярда, що виділявся Нацбанком, на 206 мільйонів перевищував встановлений законом розмір (50% капіталу банку-отримувача). При цьому його половина йшла на викуп акцій «Надра», які потім передавалися як застава Нацбанку.
Порушуючи закони та власні постанови, Нацбанк видав нові постанови, безпідставно збільшуючи кредитну стелю для банку. У жовтні-листопаді 2008 року видав ще два кредити на суму 2 та 3,6 мільярдів гривень. Загальна сума коштів, отриманих банком від Нацбанку, з урахуванням викуплених облігацій, сягала 7,8 мільярда гривень. Ця сума могла бути більшою: у листопаді 2008 року Ігор Гіленко майже досяг домовленості з Нацбанком про надання ще 1,4 мільярда гривень стабілізаційного кредиту, однак у грудні ця домовленість була розірвана (можливо під тиском прем'єра Юлії Тимошенко).
З цієї суми на підтримку ліквідності було витрачено лише 3,68 мільярда гривень. Решту 4 з лишком мільярдів кредитів рефінансування плюс кілька сотень мільйонів гривень грошей вкладників у жовтні-грудні 2008 року пішли на закупівлю доларів та євро. Банк купував їх у Нацбанку за пільговим курсом. За цей період «Надра» видав нові кредити фізичним та юридичним особам на суму 2,1 мільярда гривень, включаючи вищезгадані кредити братам Сегалам та підставним фірмам Єремєєва-Лагура.
Виникає питання, хто ще був тим щасливчиком, який отримував кредити від «Надра» у розпал кризи, і чи повернув їх. Але доля цих операцій розголосу не набула. Можливо тому, що надто великі фігури були причетні до цих афер. Наприклад, вони не могли здійснитися без прямої участі тодішнього голови Нацбанку Володимира Стельмаха, який з початку 90-х був довіреною особою Віктора Ющенка.
Чи причетний до них був тодішній президент, залишилося таємницею. Проте в аферах брали участь інші люди з оточення Ющенка. Джерела Skelet.Org повідомляли про причетність голови Секретаріату Віктора Балоги.
Навіть сама покупка банку Фірташем виглядала досить дивно. Не слід забувати, що Фірташ був головою та співвласником скандального «РосУкрЕнерго», з яким були пов'язані структури Могилевича (компанія виросла з них), таємні схеми «сім'ї» Путіна та інтереси Віктора Ющенка з його жадібним до грошей оточенням. Могилевич перебував у тюрмі з січня 2008 по липень 2009 року, заарештований у Москві. Саме у цей час у банку «Надра» й відбувалися всі скандальні справи. Проте ця людина могла керувати бізнесом та політиками навіть із тюремної камери.
Цілком імовірно, що Ілля Сегал, Вадим Сегал та Ігор Гіленко поспішили виїхати з України не стільки щоб не опинитися на лаві підсудних (що було малоймовірно, тоді вони назвали б багато прізвищ), скільки щоб не бути усуненими як зайві свідки. Вони не вірили, що ця загроза зникне навіть після чергової зміни влади.
Смерть Ігоря Єрємєєва, який нібито впав з коня та помер у лікарні влітку 2015 року, сталася за кілька місяців після того, як у Києві знову згадали про Сегалів після багаторічного забуття. А якщо точніше, то згадав про них депутат Сергій Лещенко, який направив у квітні 2015 року звернення до голови СБУ Валентина Наливайченка.
З цього звернення можна було дізнатися, що раніше оголошених у розшук Інтерполом (2011 року) братів Сегалів в Україні більше не чекають, бо СБУ заборонила їм в'їзд до країни. Це здавалося абсурдом: спочатку подавати до міжнародного розшуку, шукати людей для притягнення до відповідальності, а потім опускати перед ними шлагбаум. Але, мабуть, у цьому була логіка.
У 2011 році брати перебували в розшуку лише кілька місяців, у розпал їхнього конфлікту з Фірташем, який «віджимав» у них агропідприємства. Та й то цей розшук був якийсь дивний — на сторінці Сегалів на сайті Інтерполу не було навіть їхніх фото. У 2012 році ні про який розшук уже не йшлося, і про них забули. Ніхто навіть не знав, у якій країні світу вони влаштувалися.
І раптом Лещенко реанімує цю тему, дізнається, що СБУ заборонило Сегалам повертатися в Україну. Але чи це потрібно самим братам, невідомо. Однак незадовго після цього травмувався та помер Ігор Єремєєв.
Про колишнього головного керуючого банку «Надра» Ігоря Гіленка нічого не чути вже багато років, відколи Росія відмовила в його видачі. Чи він живий взагалі, невідомо. Ілля та Вадим Сегал перебувають невідомо де, і навіть без заборони на в'їзд в Україну не висловлюють бажання повернутися на батьківщину.
Таким чином, з команди колишніх власників банку «Надра» у всіх на увазі залишився лише один потенційний відповідач та свідок — Сергій Лагур, який останні роки мовчки займається нафтобізнесом. Можливо тому й займається, що вміє мовчати.