Походження та освіта
Микола Рудьковський народився у селі Старий Биків Бобровицького району Чернігівської області. За його автобіографічними даними, він закінчив школу з золотою медаллю та Чернігівський державний педагогічний інститут імені Т.Г. Шевченка на факультеті історії з червоним дипломом. У 1990 році пройшов навчання у школі бізнесу при Московському державному інституті міжнародних відносин. Через рік склав іспит з мови і став студентом Віденського економічного університету на факультеті торгової науки.
Ранній бізнес та державна служба
Після кількох років роботи менеджером в австрійських компаніях Рудьковський заснував у Відні власну компанію. З 1994 року він обіймав посаду головного консультанта Адміністрації Президента України. З 1996 року став директором «Держінвесту України» — структури, яка згодом, за ініціативою Рахункової палати, була ліквідована у 2000 році через виявлені численні порушення.
З січня 1998 року Рудьковський працював заступником голови правління АТ «Укргазпром». Після реформування цієї компанії в НАК «Нафтогаз України» він став заступником генерального директора дочірнього комерційного підприємства «Торговий дім».
Політична кар'єра
У 2001 році, будучи членом Соціалістичної партії України, Рудьковський очолив Чернігівський обком СПУ. Він служив помічником депутата-соціалістки Валентини Семенюк, а потім двічі обирався народним депутатом за виборчими списками партії — у 2002 та 2006 роках.
У 2006 році Рудьковський паралельно балотувався на посаду мера Чернігова і переміг на виборах. Однак вже через місяць після голосування він відмовився від посади міського голови на користь депутатського мандату, що спричинило нову виборчу кампанію.
У серпні 2006 року за поданням Прем'єра Віктора Януковича Верховна Рада призначила Рудьковського Міністром транспорту та зв'язку України, замінивши на цій посаді «помаранчевого» Віктора Бондаря. За оцінками низки спостерігачів, саме Рудьковський був одним із головних провідників ідеї входження СПУ до коаліції з Партією регіонів та КПУ. Реалізація цієї коаліції розчарувала багатьох прихильників Соцпартії та її лідера Олександра Мороза, про що свідчили соціологічні дослідження того часу.
У грудні 2007 року, після поразки Соцпартії на позачергових парламентських виборах та формування коаліції між БЮТ та НУНС, Рудьковський передав портфель міністра колишньому однопартійцю Йосипу Вінському, який перейшов до БЮТ.
Сім'я та матеріальний стан
Рудьковський одружений і виховує двох дочок, народжених у 2000 та 2005 роках. Видання «Українська правда» розмістило фото політика за кермом дорогого спортивного автомобіля Aston Martin та поставило питання про відповідність такої розкоші доходам депутата-соціаліста. Те ж видання вивчило житлові умови Міністра у престижному котеджному містечку «Золоті ворота» на Київщині, дійшовши висновку, що умови проживання не відповідають даним його декларації про доходи.
У 2006 році дохід Рудьковського становив 173,336 тисяч гривень, у тому числі 141,020 тисяч гривень зарплати народного депутата та 32,315 тисяч гривень зарплати голови Мінтрансзв'язку. За декларацією, опублікованою у газеті «Урядовий кур'єр», він володів квартирою у Києві площею 101,9 квадратних метрів. Члени його сім'ї не мали офіційних доходів.
За оцінками спостерігачів, Рудьковський вважався небідною людиною, яка мала відношення до нафтовидобувного бізнесу в Полтавській області та була одним із головних спонсорів СПУ. Лідер парламентської фракції соціалістів Іван Бокий у жартівливій манері охарактеризував матеріальний статус однопартійця-міністра словами: «У нас немає олігархів… Хіба Рудьківський олігарх? Так собі, олігархік».
Кримінальні звинувачення та розслідування
У лютому 2008 року Держслужба боротьби з економічною злочинністю МВС виявила нові факти порушення законодавства вищими посадовими особами Міністерства транспорту та зв'язку, насамперед екс-міністром Миколою Рудьковським.
Зокрема, встановлено, що у четвертому кварталі 2007 року Рудьковський видав наказ, яким надав дозвіл на відчуження об'єктів нерухомості 36-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту. За поясненнями ДГЗ, «Міністр здійснив відчуження цілісного майнового комплексу під виглядом окремо визначеного майна, незважаючи на те, що право продажу таких комплексів належить виключно Фонду державного майна України». Кошти від реалізації цього об'єкта в сумі 8,5 мільйонів гривень не надійшли до держбюджету і надалі використовувалися керівництвом Мінтрансу «на власний розсуд».
Крім того, встановлено, що Рудьковський своїми наказами незаконно надав дозвіл на відчуження майна будівельно-монтажних управлінь Донецької залізниці та на безкоштовну передачу основних фондів ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» залишковою вартістю 73,600 гривень у власність Лисичанської філії ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання».
Проводилася також дослідча перевірка щодо фактів зловживань при передачі права надання разових дозволів на здійснення міжнародних автомобільних перевезень першому заступнику директора державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень». Питання про порушення кримінальної справи мало бути вирішено після підрахунку матеріальних збитків, завданих протиправними діями державних службовців. Матеріали дослідчої перевірки за фактами зловживань мали бути направлені до Генеральної прокуратури для ухвалення процесуальних рішень. Стосовно екс-міністра Рудьковського було порушено кримінальну справу щодо нецільового використання бюджетних коштів.
Конфлікт у партії та арешт
У травні 2010 року під час політради Соціалістичної партії у столичному готелі «Братислава» голова партії Олександр Мороз вирвав мікрофон у свого заступника Миколи Рудьковського. Це сталося під час виступу члена партії Івана Бокого, який звинуватив Рудьковського у підтримці опозиції та екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Бокий заявив: «Рудьковський фінансує шоу Сафіка Шустера, а він підтримує Юлію Тимошенко. Виходить, Соцпартія підтримує своїх опонентів, підтримує опозицію. А соціалістів на ефір ніхто не запрошує вже рік». Коли Рудьковський спробував відповісти, Мороз вирвав у нього мікрофон, сказавши: «Засідання веду я. Виступатимеш, коли закінчиться засідання». Коли Бокий почав говорити про свободу слова в Україні, Мороз відповів: «В Україні свобода слова у того, хто при владі».
У травні 2009 року рішенням суду Рудьковський був звільнений з Лук'янівського СІЗО №13. Він пообіцяв, що не втікатиме з України, але висловив бажання наочно продемонструвати «замовникам» свого висновку, що СІЗО — це не п'ятизірковий готель. «Я не говоритиму багато, той, хто був у виправних установах, він знає, в'язниця — це в'язниця, — сказав Рудьковський. — Я думаю, що ті замовники, які хотіли подати, що я там перебуваю у 5-зірковому готелі, їм потрібно один раз побувати там хоч на екскурсії».
Судовий розгляд та політичні амбіції
У 2008 році справу проти Миколи Рудьковського у Печерському райсуді Києва розглядав суддя Сергій Вовк, який згодом головував на процесі над екс-міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком. За словами Рудьковського, коли Луценко був міністром внутрішніх справ, він переконував керівництво уряду чинити тиск на Печерський суд, мовляв, якщо Рудьковському дадуть термін, то це буде демонстрація боротьби з корупцією. Однак судді навіть під тиском не змогли знайти для цього підстав і закрили справу.
У серпні 2011 року Рудьковський був кандидатом на посаду лідера Соціалістичної партії України. У інтерв'ю «Головкому» він висловив впевненість, що якщо очолить СПУ, партія пройде до Верховної Ради на наступних виборах. Рудьковський зазначив, що вірить у майбутнє партії та що його досвід проведення виборчих кампаній допоможе партії потрапити до парламенту з гідним відсотком голосів. На місцевих виборах на Чернігівщині він очолював список, і соціалісти здобули третю фракцію в обласній раді. Він ставив за мету, щоб соціалісти на наступних парламентських виборах посіли третє місце за кількістю депутатів.
Рудьковський повідомив, що якщо 14 серпня буде обрано головою СПУ, то започаткує практику, за якої лідер залишається на чолі лише доти, поки партія на виборах бере все більше голосів. За його словами, якщо партія на одних виборах отримає 5-7%, на наступних — 15%, а потім результат повернеться до 12%, то лідер має написати заяву про відставку і готувати молодих лідерів для заміни. Він вважав, що лише з таким підходом соціалісти можуть отримати більшість у парламенті, як у багатьох європейських країнах. За його оцінкою, 60% населення поділяє соціал-демократичну та соціалістичну ідеологію, але голосує за харизматичних осіб, які репрезентують ліберальну ідеологію.
У вересні 2010 року, як керівник виборчого штабу СПУ, Рудьковський заявив, що Соцпартія на місцевих виборах має отримати не менше 3% голосів виборців та можливість повернутися у велику політику. Він підкреслив, що партія хоче відрізнятися від інших, більшість яких розмістили на білбордах портрети своїх лідерів — Тігіпка, Тимошенко, Яценюка. Для СПУ важливіше було привернути увагу українців до нагальних проблем, таких як зростання цін, продаж землі та підвищення пенсійного віку. Рудьковський наголошував, що СПУ — це партія з ім'ям та досвідом роботи, особливо на місцях, де у місцевих радах працює понад 20 тисяч соціалістів.
В інтерв'ю у травні 2009 року Рудьковський називав «абсурдною качкою» інформацію щодо його причетності до діяльності «Єдиного Центру». Він вважав, що цю інформацію запустили ті, хто хоче «відвернути увагу від діяльності так званого політика», маючи на увазі Нестора Шуфрича.
Найбільш тісно Рудьковський був пов'язаний із Олександром Морозом та Анатолієм Галичем.