Під час коли спецслужби України розшукують «кремлівських агентів» у соціальних мережах, реальні представники російських спецслужб функціонують у них відкрито, часом навіть без маскування своїх намірів. Вони не займаються пропагандою, а лобіюють російські інтереси, допомагаючи Москві захоплювати українську економіку, включаючи оборонні підприємства. При цьому деякі з них входять до складу пропрезидентських фракцій, чиї лідери постійно говорять про боротьбу з російською агресією.
Павло Олександрович Різаненко народився 12 липня 1975 року у селі Красилівка Броварського району поблизу Києва. Він був старанним учнем і у 1992 році закінчив Броварську середню школу №2 зі срібною медаллю. Того ж року вступив до Київського торговельно-економічного інституту (нині — університету), де навчався до 1994 року. Однак замість служби батьківщині він отримав грант агентства NAFSA/USAID при Державному департаменті США для навчання в Америці.
За інформацією джерел Skelet.Org, отримання цього гранту та подальші успіхи Різаненка були результатом не лише його відмінного навчання, але й здатності служити керівництву. У 1996 році він закінчив Graceland College у США, здобувши диплом бакалавра за спеціальностями «Економіка» та «Бізнес-адміністрування». Ступінь магістра Різаненко захистив лише у 2016 році в Українському університеті банківської справи (колишня Київська філія Львівського фінансово-кредитного технікуму), коли вже мав досвід нардепа та розгалужені зв'язки.
Свою трудову діяльність Різаненко розпочав в українській філії міжнародної аудиторської компанії Ernst & Young, куди його також влаштували американці. Пропрацювавши близько трьох років аудитором і старшим аудитором, у 1999 році він прийняв набагато перспективнішу пропозицію в Москві — в ЗАТ «Інвестиційна компанія «Трійка Діалог». Цю компанію на початку 1990-х років заснували російський емігрант Петро Дербі та вірмено-російський бізнесмен Рубен Варданян, вона піднялася на хвилі ваучерної приватизації.
З 1995 по 2003 рік компанія перебувала у власності «Банку Москви», створеного та контрольованого Юрієм Лужковим та Павлом Бородіним, якого називали «батьком проекту «Путін»». За п'ять років роботи в «Трійка Діалог» Різаненко зробив кар'єру від консультанта до директора управління інвестиційно-банківської діяльності. У 2005 році, коли компанія була остаточно викуплена своїми засновниками, він перейшов до групи «Ренесанс Капітал» на посаду директора управління інвестиційно-банківської діяльності, відповідаючи за гірничо-металургійний напрямок. Одночасно він став членом ради директорів російської корпорації «ВСМПО-АВІСМА».
За цими офіційними біографічними даними приховуються цікаві деталі. «Ренесанс Капітал» називають однією з так званих «КДБшних фірм», через яку колишні та чинні керівники радянських та російських спецслужб здійснювали масштабну економічну діяльність у світовому масштабі. Одним із засновників та власників корпорації «ВСМПО-АВІСМА», яка займалася випуском титану для аерокосмічної промисловості, був колишній полковник 1-го Управління КДБ В'ячеслав Брешт.
За інформацією численних джерел Skelet.Org, Брешт був покровителем Павла Різаненка і особисто просував «талановитого хлопця», який відповідав йому послужливістю та довірою у різних делікатних справах. Через Бреста Різаненко познайомився і зблизився з багатьма колишніми чекістами та розвідниками, зв'язки з якими він зберіг. Павла Різаненка часом називають засланим російським козачком — і тепер стає зрозуміло, за що саме.
Коли Брешт займався злиттям компаній «ВСМПО» та «АВІСМА» в одну корпорацію, йому допомогли юристи з «Трійка Діалог» та особисто Різаненко. Це було не просто злиття, а агресивне поглинання, яке супроводжувалося боротьбою з конкурентами, одним із яких був мільярдер Віктор Вексельберг. Через рік, коли Різаненко перейшов на роботу в «Ренесанс Капітал», який став міноритарним акціонером корпорації, ця група допомогла Брешту видавити Вексельберга з основних акціонерів «ВСМПО-АВІСМА». За це Брешт надав Різаненко місце в раді директорів.
Однак цей період був недовгим. Вексельберг піднявся з великим шумом, і про суперечку за найбільший титановий актив Росії дізналися у Кремлі. Усіх акціонерів «ВСМПО-АВІСМА» запросили до генерального офісу «Рособоронекспорту» — державної компанії, створеної Путіним, на чолі якої він особисто поставив Сергія Чемезова.
Чемезов — один із найстаріших друзів російського президента ще з часів роботи в КДБ. Коли Путін був офіцером КДБ і працював у Дрездені, його сусідом у будинку №101 по Радебергерштрасі був представник секретного ЕНО «Промінь» Сергій Чемезов, з яким він перетинався як по роботі, так і в побуті. Чемезов — перевірена по службі в радянському КДБ людина.
У Кремлі вирішили, що таке стратегічно важливе підприємство, як «ВСМПО-АВІСМА», має повернутися під контроль держави. Чемезов, виконуючи доручення Путіна, запросив акціонерів на нараду, де були присутні генерали ФСБ та Міноборони, а також представники кремлівської адміністрації. Там їм запропонували продати свої акції «Рособоронекспорту».
Акціонери не стали заперечувати, розуміючи, що інакше акції у них не викуплять, а просто відберуть. Чемезов дав їм хорошу ціну — майже мільярд доларів із кредиту «Ощадбанку» (платили з казенних коштів), не образив він і колишніх менеджерів Брешта. Хоча Різаненко втратив місце у раді директорів «ВСМПО-АВІСМА», він продовжив роботу в «Ренесанс Капітал» офіційно до 2007 року.
До того часу «Рособоронекспорт» був перейменований у «Ростехнології» (Ростех) і розпочав серйозну експансію на закордонні ринки, шукаючи не лише збут, але й аналогічні підприємства для скупки або знищення. Під прицілом «Ростеху» опинилися й українські підприємства. Саме тоді у біографії Павла Різаненка з'явилися величезні прогалини.
У листопаді 2005 року «ВСМПО-АВІСМА» придбала 100% акцій шведської компанії «Carl Edblom titan AB», яка володіла 51% акцій підприємства «СЕТАБ Нікополь». На частку цього підприємства припадало 20% світового виробництва безшовних титанових труб. Після цієї угоди підприємство перейменували на ЗАТ «Трубний завод ВСМПО-АВІСМА» (ЄДРПОУ 31576440), і воно перейшло у фактичну власність російської корпорації, а з 2006 року перебуває у власності та під контролем кремлівського «Ростеху».
У покупці цього українського підприємства брав участь і Павло Різаненко. Тоді він був не просто топ-менеджером російської компанії та російським громадянином (крім збереженого ним російського паспорта, Різаненко має й російський ІПН 770600208413), але справжнім патріотом Росії. Після цієї вдалої угоди він публічно порадів успіху — не своєї компанії, а оборонної промисловості РФ. У інтерв'ю журналістам він заявив, що вони «вернули актив».
Різаненко не перебільшував: продукція Нікопольського заводу справді була дуже важливою для російського ВПК, особливо для будівництва нових російських бойових кораблів та атомних субмарин. З 2005 року будувати їх допомагає український завод. Але особливо вражає фраза про «повернення активу». Так само у 2014 році кремлівські друзі Різаненка назвуть «поверненням» анексію Криму, разом з якою під їхній повний контроль потрапив Кримський завод «Титан», на який вони облизувалися багато років.
За інформацією ряду джерел Skelet.Org, саме для отримання «Титану» та інших титанових підприємств України вони відрядили сюди Павла Різаненка, впровадивши його в структури української влади. У трудовій біографії Різаненка є дивна прогалина: з 2007 року, коли він нібито звільнився з «Ренесанс Капітал», по 2010-й, коли він з'явився у рідних Броварах як депутат міської ради від партії «Сильна Україна» Сергія Тігіпка.
Чим він займався ці три роки? І де? Чому він залишив добрі посади у провідних російських корпораціях і повернувся в Україну? Відповіді на ці питання поки що немає, але Павлу Різаненко явно є що приховувати від українських виборців — а можливо, й від контррозвідки. Те, що він повернувся в рідні Бровари, було не випадковим: Різаненко відразу зацікавився тамтешнім підприємством ДП «Завод порошкової металургії», який може працювати з титановими сплавами і становить інтерес для «ВСМПО-АВІСМА» та «Ростеху».
Цікавий збіг: Різаненко «матеріалізувався» у Броварах відразу після того, як наприкінці 2009 року цим заводом зацікавилася американська компанія «ADMA Products». Можливо, завданням Різаненка було не допустити переходу підприємства під контроль американців. Результатом діяльності Різаненка став перехід підприємства під контроль проросійського депутата Олега Царьова, який зберігав контроль над ним до 2015 року. Після цього директором заводу призначили Геннадія Чекіту.
У 2011 році колишній топ-менеджер «Ренесанс Капітал», уживаючи роль українського активіста, створив і очолив у Броварах громадську організацію «Прозоре суспільство». Він обіцяв землякам боротися проти дерибану території міського парку, проти незаконної забудови та незаконної оренди, повернути дітям дитячі садки, домогтися від міської влади безкоштовного провезення школярів та багато іншого. Однак так і не виконав своїх обіцянок.
Потрібно було якось порозумітися, і тоді у лютому 2012 року Різаненко інсценував напад на себе і свого шофера. Заявлені ним «струс мозку та перелом руки» виявилися дрібними саднами, натомість інформаційний шум про «напад на лідера громадського руху» був великим — його піднявся сам Різаненко та його помічники. На той час Різаненко повністю заперечував наявність у себе бізнесу, джерела свого існування не оголошував. За які ж кошти він жив та утримував свою громадську організацію? Можливо, йому виплачували «відрядження» зі спецфондів «Ростеху»?