Голова Деснянської районної державної адміністрації Дмитро Ратніков опинився у центрі уваги через низку скандалів, пов'язаних із закупівлями та тендерами. Однак його минуле виявилося набагато цікавішим за поточні проблеми, адже десять років тому він був активним прихильником співпраці в межах СНД і сприяв відсуванню України від європейської інтеграції.
Найдорожча електроенергія у столиці
Наприкінці травня 2023 року журналісти видання «Наші гроші» виявили, що Деснянська РДА закуповує електроенергію для освітніх закладів за найвищим у Києві тарифом. Управління освітою під керівництвом Ратнікова платило 6,03 гривні за кіловат-годину, тоді як Голосіївська РДА закуповувала світло за 3,85 гривні за кіловат-годину — майже вдвічі дешевше. Для порівняння, середня ціна, за якою райони столиці купують електроенергію для навчальних закладів, становила 4,99 гривні за кіловат-годину. Попри те, що з початку року ціни на електроенергію впали на 20 відсотків, Управління освітою Деснянської РДА відмовилося зменшити витрати.
Політична кар'єра та численні партійні переходи
Дмитро Геннадійович Ратніков народився 3 квітня 1977 року у Броварах. За 15 років перебування у політиці він змінив чотири політичні сили, поки не потрапив до правлячої партії «Слуга народу». З 2008 по 2020 рік він керував Київською обласною організацією Європейської партії України на чолі з Миколою Катеринчуком. Двічі поспіль, з 2002 до 2010 року, обирався депутатом Броварської міської ради. У 2006 році претендував на посаду мера Броварів, але програв виборах, незважаючи на підтримку впливової тоді організації «Батьківщина».
Ратніков заслужив репутацію одного з найяскравіших представників так званої політичної «секти тушок» — депутатів, які переходили з партії в партію залежно від поточної політичної кон'юнктури. Як типовий політичний пристосуванець, він природним чином опинився у Партії регіонів Віктора Януковича.
Робота на регіоналів та одночасна співпраця з опозицією
У двох скликаннях Верховної Ради (2007–2012 роки) Ратніков працював помічником-консультантом Володимира Рибака, співзасновника та одного з лідерів Партії регіонів, який згодом став останнім «біло-блакитним» спікером Парламенту. Однак одночасно з роботою на регіоналів він поєднував її з роботою на їхніх головних конкурентів. З жовтня 2020 року він був помічником нардепа Ігоря Савченка, обраного за списком «Батьківщини» Юлії Тимошенко.
У 2010 році Ратніков обрався депутатом Київської обласної ради від Європейської партії, але майже відразу перейшов до фракції Партії регіонів. За даними громадської організації Рух Чесно, він був одним із найзатятіших прогульників — протягом кількох років пропускав понад 50 відсотків засідань сесій, а засідання комісій у 2013 та 2014 роках не відвідував взагалі. Через це він став кандидатом на відкликання мандата.
Весною 2012 року, будучи чинним членом фракції Партії регіонів, Ратніков активно намагався видати себе за опозиціонера та вступити до Комітету Опору Диктатурі — об'єднання, створеного для протидії режиму Януковича. Така багатостороння політична натура дозволяла йому маневрувати між різними силами.
Дипломатична кар'єра за часів Януковича
Несподіваний розворот у кар'єрі Ратнікова стався у 2012 році. Президент Янукович та його ставленик у Міністерстві закордонних справ Костянтин Кожара призначили його послом за особливими дорученнями, радником-посланником посольства України в Російській Федерації, а також повноважним представником України у комісії при Економічній раді СНД. Це призначення відбулося незважаючи на відсутність у Ратнікова дипломатичної освіти та будь-якого досвіду роботи у дипломатичній сфері. Таке рішення повністю відповідало кадровій політиці регіоналів, для яких головним критерієм при виборі кадрів була не професіоналізм, а політична відданість. Не можна також виключати, що кандидатуру узгоджували з російськими партнерами.
Ратніков натхненно взявся за дипломатичну роботу. Ще 12 лютого 2014 року, за вісім днів до масового розстрілу учасників Революції Гідності у Києві, він адвокатував подальшу тісну співпрацю та взаємну координацію в межах СНД. Він виступав за підписання Угоди про вільну торгівлю послугами, Угоди про транзит труб транспортом держав — учасниць СНД, а також за скасування експортних мит. Завдяки відсутності в Україні інституту люстрації та громадської репутаційної системи екс-регіонал та прихильник зміцнення зв'язків у межах СНД Ратніков не потрапив під люстраційні процедури і не отримав навіть громадського засудження.
Повернення до політики та місцева влада
Після падіння режиму Януковича Ратніков без особливих труднощів перейшов до партії «Слуга народу» і продовжив свою політичну кар'єру, ніби нічого не сталося. У 2021 році він невдало балотувався на посаду Броварського міського голови, але пройшов до місцевої ради як депутат. Того ж року президент Зеленський видав указ про його призначення головою Деснянської РДА з 11 травня 2021 року — рішення, яке багатьом видалося несподіваним з огляду на його біографію.
Щодо чесності виборів 2021 року, депутат-мажоритарник від Броварів Микола Галушка заявив, що на тих місцевих виборах «всі місця у списках від партії „Слуга народу" було продано, а заклик йти на вибори боротися з корупціонерами та старими елітами, на жаль, просто слова».
Нині Ратніков демонструє підкреслено патріотичну позицію. Водночас автор матеріалу звинувачує його у використанні тендерів у власних інтересах і зазначає, що після численних переходів між різними політичними таборами чиновник зрештою опинився у комфортному для себе становищі.
За оцінкою автора, Ратніков доклав чимало зусиль, пристосовуючись до чергових політичних обставин і змінюючи союзників, щоб зберігати місце біля влади. Тепер, очолюючи Деснянську районну державну адміністрацію, він може розраховувати, що його попередня діяльність — робота з Партією регіонів, просування тіснішої співпраці в межах СНД та численні політичні переходи — поступово забудеться. Саме тому публікація закликала згадати, яким був його попередній політичний шлях і як він дістався нинішньої посади.