Після революції 2014 року Артем Пшонка, син колишнього Генпрокурора Віктора Пшонки, втік до Росії разом з іншими діячами команди Януковича. Однак його політичний вплив на батьківщині не зник. Навпаки, він став активно розбудовувати нову схему контролю над південною частиною Запорізької області, де раніше мав міцні позиції.
Політичний фундамент Пшонки було закладено ще за часів Януковича. На виборах 2012 року син Генпрокурора переміг у 81-му виборчому окрузі Запорізької області, набравши рекордні 65 відсотків голосів. Цей округ охоплював південний захід регіону – від невеликого міста Токмака з 30-тисячним населенням до низки сільських територій. Перемога була досягнута через систему «підгодовування» бюджетників: вчителів, листоносіїв, працівників сільрад та соціальних працівників залучали до виборчої вертикалі обіцянками грошей та продуктів. Паралельно чиновники всіх рівнів розповідали про чудовість кандидата. Протягом року до зміни влади Пшонка лише зміцнював свій вплив, утримуючи злагоджену команду кураторів, яка стежила за сформованою мережею.
Майдан та революція перервали це феодальне князівство. Батько та син Пшонки втекли до Росії, але там їх зустріли холодно – як жадібних дурнів, які зірвали плани Путіна щодо м'якого поглинання України. За чутками, Путіну належить фраза: «Україну в Януковича з'їли апетити жадібних молодиків!».
У російській адміністрації Артем Пшонка почав розповідати про свій залишений вплив на 81-му окрузі та готовність його задіяти для розгойдування ситуації у прифронтовій області. Розповіді потребували підтвердження, і позачергові парламентські вибори 2014 року виявилися дуже доречними.
Інструментом для реалізації цих планів став бердянський олігарх Олександр Пономарьов. Цей нардеп двох скликань у літку 2014 року вступив до парламентської фракції «За мир і стабільність!» – групи екс-регіоналів, сколоченої за гроші Курченка, молодшого бізнес-партнера родини Пшонки та Януковича. Пономарьов мріяв розширити свій вплив за нової влади. Його округ (78-й) з Бердянськом у центрі межував з округом Пшонки, і між ними існували давні зв'язки – син Генпрокурора допомагав бердянському бізнесменові відбиватися від домагань запорізького «дивлячого» Анісімова.
У вересні 2014 року члени фракції «За мир і стабільність» здійснили скандальний візит до російської Держдуми. Офіційно Пономарьова з ними не було, але неофіційно він брав участь. За чутками, головним предметом розмови з Артемом Пшонкою були парламентські вибори. Пономарьов був спокійний за свій округ – йому вдалося порозумітися з новою владою. Але він хотів більшого: за 81-й округ, що залишився безхазяйним, він намагався домовлятися з представниками старої влади.
Для цього Пономарьов направив на 81-й округ свого молодшого помічника з бізнесу Сергія Валентинова. Однак Валентинов був абсолютно безрейтинговим, і йому потрібна була допомога. Пономарьов домовився з Пшонкою про передачу йому мережі, побудованої два роки тому. За чутками, переговори пройшли успішно. Натомість Пономарьов домовився не лише про політику, а й про економіку: підприємство «Бердянські жниварки» розпочало постачання сільгосптехніки до Білорусі та Казахстану, звідки товар легко перекидався до Росії.
Після московських переговорів у виборчому штабі Валентинова з'явилися цікаві персонажі. Серед них була Юлія Ковалевська – народна депутатка двох скликань, кума відомих Лукаша і Пшонки, помічена у списках «чорної бухгалтерії» Партії Регіонів. Вона тримала на зарплаті куховарку Януковича як фіктивного помічника депутата.
Юлія Ковалевська (у дівоцтві – Ляхович) була яскравою постаттю навіть за мірками «Партії регіонів». Медсестра за освітою, вона зробила швидку кар'єру партійного функціонера, не без допомоги покійного прем'єра Криму Василя Джарти. Після переїзду до Києва у 2006 році двічі ставала депутатом ВР, працювала у Клюєва, відповідаючи за інформаційні спецкампанії. У 2011 році увійшла до міжфракційного депутатського об'єднання «Молодіжний вибір», створеного молодшим Януковичем та О. Пшонкою. У 2012 році за допомогою Лукаша та Пшонки стала керівником відділу навчання партактиву та агітаторів Центрального апарату «Партії регіонів».
Після Майдану Ковалевська не зникла. За допомогою впливових екс-регіоналів вона утрималася на посаді першого заступника/в.о. Голови Національного агентства України з питань державної служби – органу з повноваженнями проводити службові перевірки та розслідування щодо будь-яких державних органів та чиновників. За чутками, її призначення замкнуло корупційну схему «Прокуратура–СБУ–Нацдержслужба» щодо створення апарату з високих посадових осіб, яких доводили до правопорушень, а потім вибивали гроші.
Ковалевська – тонкий психолог та маніпулятор, досвідчена в інтригах. Вона має широкі зв'язки у Центральній виборчій комісії, що дозволяють впливати на процес підрахунку голосів. Її чоловік Артем Валерійович обіймає керівні посади у ТОВ «ДІАД» – кондитерській фабриці, яка перебралася після 2014 року з Горлівки до Пензенської області Росії. Сама Ковалевська займається неоднозначною політичною діяльністю, працюючи разом із «Українським вибором» кума Путіна Віктора Медведчука.
Осені 2014 року Ковалевська починає роботу у виборчому штабі Сергія Валентинова від «БПП». Громадськість Запорізької області помітила її лише через рік, восени 2015-го, коли вона з'явилася у списку «Опозиційного блоку» у Запорізькій облраді. Її фірма «ВІП-Консалтинг» стала підрядником у кампанії Валентинова. Формально вона навчала членів виборчих комісій, фактично ж Ковалевська працювала «людиною-ключем» щодо відновлення та запуску мережі Пшонки, яка більше року перебувала у бездіяльності.
З собою Ковалевська привезла Тетяну Грабан та Наталю Корнійченко. Працюючи у штабі Валентинова як менеджери «ВІП-Консалтингу», вони потім стали його штатними помічниками у Верховній Раді на постійній основі для нагляду. Примітно, що на Facebook-сторінці Тетяна Грабан вказує місцем роботи також інформаційну фірму в Москві.
Навіть із вірними помічниками Ковалевська не змогла б достукатися до кожного голови сільради та директора школи без допомоги численних поплічників Артема Пшонки, що залишилися на окрузі. Вона організовувала сеанси зв'язку з «босом у вигнанні» та починала роботу.
У кампанії Валентинова опинилися такі «перевірені кадри» Пшонки: його давній помічник та бізнес-компаньйон Людмила Любим, керівник комунальної установи «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та землячка Пшонки з Краматорська. Як подяка їй разом із Ковалевською забезпечили легке проходження до облради Токмацьким районом від «Опозиційного блоку» на місцевих виборах через рік після парламентських.
До команди входив люстрований керівник Якимівського району Анатолій Блоха, який брав участь у збиранні будівельних відкатів на території округу Пшонки. Заступник Любим по комунальній установі Анатолій Казанцев – також уродженець Краматорська, колишній голова Приазовської РДА. Нині депутат облради Вадим Сухіна – один із керівників благодійного фонду Пшонки та власник аптечного бізнесу. Олег Суржан, про махінації якого з майном токмакської громади писали раніше, протиснувся до облради у цій каденції не від Опозиційного блоку, як його товариші-регіонали, а від «Батьківщини».
До списку входили колишній помічник Артема Пшонки Олександр Вербицький, колишній голова Веселівської РДА Ірина Куковинець та інші. Юлія Ковалевська збудувала всіх цих «пшонківських бійців» у фрунт у штабі Сергія Валентинова, і вони запустили мережу, забезпечивши перемогу нікому не відомому кандидату.
Достатньо подивитися відео, що облетіло країну, де за помахом чарівної палички головлікарі пускали в лікарні роздавачів окулярів Валентинова, а місцеві правоохоронці закривали кримінальні справи. Але гучна масова роздача очок була лише верхівкою айсберга. Набагато більше махінацій виявилися замаскованими, і до обласного центру дійшли лише відлуння.
Щодо фінансування місцевих виборів 2015 року залишається невясним, наскільки щедро вклався Артем Пшонка. Рік тому Олександр Пономарьов провів масштабну скуповування «партійних активів». У його портфель лягли «БПП» на його та валентирівському округах, а нещодавно й усієї області, а також «Наш край» та «Аграрна партія» в межах усієї області. Нардеп чимало витратився на фінансування їхніх виборчих кампаній у регіоні, а також своєї політпіхоти у місцевих радах 78-го та 81-го округів (12 територій). У рідному Бердянську він купив перемогу поспішно підібраному в мери Володимиру Чепурному та дюжині своїх людей у крісла місцевих депутатів.
Ті, хто знають обережного та розважливого Пономарьова, кажуть прямо – дуже багато витрачати на політику для нього зовсім не типово, та й немає таких вільних грошей. А ось фінансовий потенціал Пшонок, батька та сина, оцінюється експертами у півтора мільярда доларів США. Можливо, Олександру Сергійовичу підкинув готівку той самий Артем Пшонка, який роком раніше підсобив з людьми? І який тоді ступінь впливу Пшонки у скуплених Пономарьовим партіях та територіях?
Якщо згадати недавній скандал у Херсоні з «Нашим краєм», де спливли куратори та фінансування від ФСБ, то мимоволі починаєш запитувати – чиї ж гроші Пономарьов вливав у виборчу кампанію своїх партій? За чутками, іммігранти з команди Віктора Федоровича платять у РФ негласний збір на утримання військ у ЛДНР. Для пом'якшення навантаження на власний бюджет, вони лобіюють в РФ бізнес-інтереси комерсантів, що знаходяться тут, за відсоток.
Торік у ЗМІ потрапило листування Сергія Валентинова з менеджером із «Лукойл» (російська нафтова компанія). Нардеп відзначив «зобов'язання перед митницею» щодо «Лукойл». Фірмі Валентинова-Пономарьова «Агрінол» потрібні дешева сировина для їх мастил та олій, а також ринки збуту для готової продукції. А те, що гроші від цих угод йдуть на озброєння того боку фронту – начхати.
Політичні округи Валентинова, Пономарьова та Євгена Балицького, відомого своїми проросійськими заявами, займають південну половину Запорізької області, що примикає до Азовського моря. Вони утворюють ті самі «ворота на Крим», про які так багато говорили рік тому. Євген Балицький теж входив до горезвісної «курченківської» групи «За мир і стабільність». Нещодавно він прославився тим, що «підхопив» тему спецстатусу для регіону після розгону СБУ руху «Соціальне Запоріжжя». На його заходах постійно засідають нардепи Пономарьов та Валентинов, а також депутат обласної ради Людмила Любим.
Якщо припустити, що живу готівку на скуповування партій – Аграрної, «Нашого краю» та частково БПП, рік тому Пономарьов брав у Пшонки-молодшого, то цікаво, на скільки депутатів обласної та районних рад має вплив Артем Вікторович? Виходить, лише прямих соратників у нього в облраді – п'ять, чотири в Опоблоку (Ковалевська, Любим, Сухіна, Балицький-старший) та один у «Батьківщині» (Суржан).
Потенційно у розпорядженні Пшонки ще 10 депутатів фракції «Наш край», де особливо виділяються «пономарівські»: Сергій Ткаченко (голова бюджетної комісії), Олександр Бабанін, Олег Будянський, Олена Бодасюк. А також депутат «БПП» Артем Попов, теж близький до Пономарьова. Усього маємо 16 «мандатів», на які може впливати Пшонка-молодший. Крім того, нещодавно під контроль взята обласна БПП, з її депутатськими багнетами теж можна справи робити.
Але політичного впливу в наш час не вистачає для серйозних розкладів – необхідний ще й силовий ресурс. Тому Пшонка почав активно цікавитись парамілітарними формуваннями, якими в сучасній Україні нікого не здивувати. На півдні області, якраз на округах Валентинова, Пономарьова та Балицького, продовжують цвісти буйним кольором усілякі «самооборони», які часто не знають, на користь кого працюють.
У квітні 2015-го вони влаштували у Бердянську на місцевій сесії показовий бешкет. Раціонального сенсу в ньому не було, а ось для картинки вистачило з лишком. За нальотом стояв О. Пономарьов. У Мелітополі нальоти людей у камуфляжі на підприємства та кабінети чиновників стали регулярними. В інцидентах іноді звучить прізвище Балицького. У Токмаку намагаються усунути секретаря міськради з «БПП», а потім влаштовують «кошмаринг» місцевій муніципальній газеті. В організації нальотів звучить прізвище Валентинова.
При цьому в обласному центрі на півночі області, де гарячих голів набагато більше, таких ексцесів не відбувається. Понад те, тут напіввоєнні структури від безгрошів'я саморозпускаються. У південних округах області вони спеціально «розгодовуються» і іноді показують необхідну картинку. Вочевидь, що «халтурки» не перекривають поточних потреб подібних структур. З урахуванням географії основними спонсорами численних «самооборон» схоже саме люди Пшонки.
Зрозуміло, що Артем Пшонка, бігаючи Москвою, розповідає набагато більше, ніж його люди тут можуть наробити. Зрозуміло, що Пономарьов та Валентинов теж розраховують зробити набагато менше, ніж від них вимагатиме в годину розплати Артем. Хоча Артему Вікторовичу ніщо не заважає діяти в обхід двох нардепів, безпосередньо віддаючи накази своїм добре розставленим людям. За чутками, він особисто періодично телефонує Любім, Вербицькому, Блоху, Казанцеву та іншим – запитати, як справи на території, про що думає електорат, як поводиться його «наступник».
Ніхто не завадить використовувати проросійськи налаштованих членів «пшонківської сітки», відтвореної з політичною метою, для збору інформації та тихого саботажу. Або для того, щоб прийняти та дати притулок групі диверсантів. І точно ніхто не заважає Ковалевській, Любім та іншим персонажам займатися явною і не дуже сепаратисткою діяльністю. Теоретично.
Наприклад, нині Юлія Ковалевська активно займається рухом «Жінки за мир», облаштовуючи його місцеві осередки на окрузі Валентинова. Сьогодні вони збираються, п'ють чайок, пліткують і говорять про здоров'я. Але завтра, у разі загострення на сході або конфлікту на південному кордоні, цілком можуть розпочати «мирне» блокування колон військової техніки. Ну, ми ж типу жінки, ми типу за мир, заберіть руки і не заважайте нам лежати на асфальті.
А «самооборони», які перебувають на фінансуванні Пшонки, навряд чи при загостренні ситуації рушать на фронт добровольцями. А ось вписатися на «охорону стратегічних об'єктів» завжди, будь ласка. Щоб у потрібний момент запустити ці об'єкти диверсантів.
Високих мотивів у діяльності Пшонки не знайти. Ні колишній округ, ні його мешканці, ні всі запорожці нардепа-втікача не хвилюють. Він грає на два фронти. У фокусі уваги – бізнес-інтереси, відновлення впливу тут та отримання там. Будь-якими шляхами – здаванням округу представнику БПП, просуванням своїх людей у владу під різними прапорами, виходом на переговори з «проклятою хунтою» чи шантажем.
Дуже складно відповісти на запитання: як сильно може хитнути Пшонка Запорізьку область у день Х? Та й не журналісти мають на нього відповідати. А взагалі краще з пошуком відповіді провести ще й зворушливу профілактичну роботу – щоби передумов для такого питання взагалі не виникало.