Придбання квартири в Києві давно стало синонімом ризику та обману. Однак найбільша небезпека часто походить не від дрібних ріелторів-шахраїв, а від респектабельних на вигляд будівельних компаній, які мають потужні зв'язки в органах влади. Такі структури, захищені впливовими покровителями в КМДА та Верховній Раді, практично невразливі для правоохоронців і можуть ігнорувати громадське обурення. Однією з таких фірм є столичний «Фундамент», контрольований Андрієм Пузійчуком та його родиною. Протягом кількох років ця компанія утримувала в обіцянках пайовиків житлового комплексу «Привітний квартал», одночасно здійснюючи масштабні афери та приховуючи сліди своєї діяльності.
У районі Бортничі можна побачити похмурий недобудований об'єкт на вулиці Харченка (колишня Леніна), 55. Це і є той самий ЖК «Привітний квартал», який так і не буде завершений. Проблема полягає не лише в тому, що гроші покупців давно витрачені та виведені в офшори. Фізично завершити будівництво неможливо, оскільки завод, що виробляв залізобетонні панелі для проекту, збанкрутував і припинив роботу. Нині залишаються лише два питання: чи повернуть ошуканим людям їхні кошти та хто демонтуватиме ці руїни.
Історія цього проекту розпочалася у 2005 році, коли Київрада рішенням №110/3574 передала ділянку в розпорядження ТОВ «Аптека-Біокон» (ЄДРПОУ 30263519) для розширення розташованого поруч медико-складського комплексу. Через рік ділянку приватизували, однак компанія не використовувала її за первісним призначенням. Замість розширення складу керівництво знайшло більш прибуткове застосування — комерційне житлове будівництво. Проте криза 2008 року змусила відкласти ці плани.
У 2013 році рішенням Київради від 23 жовтня за підписом секретаря Галини Гереги ділянку дозволили використовувати під житлове будівництво. Це рішення було незаконним, однак його проігнорували, адже «Аптека-Біокон», зареєстрована на кіпрську компанію, контролювалася Ірен Кільчицькою. Будівельні плани знову застопорилися через чергову економічну кризу, але у 2018 році проект отримав новий імпульс.
«Аптека-Біокон» виступила замовником, а проектувальником та генеральним підрядником стали компанії будівельної групи «Фундамент». У ЗМІ розпочалася активна реклама майбутнього ЖК «Привітний квартал», який обіцяв доступні квартири економ-класу в чотирьох панельних багатоповерхівках. Незабаром з'явилися перші покупці — переважно прості люди, які накопичили гроші чесною працею.
Система розрахунків за квартири мала викликати підозри. Замість перерахування коштів замовнику будівництва або спеціальному фонду, гроші надходили на рахунок ПАТ Венчурний корпоративний інвестиційний фонд Хантер (38901468), що належить кіпрській компанії Kotryna Holding Ltd. За документами покупці придбавали не квартири, а якісь «цінні папери», які їм пізніше мали обміняти на житло. Така схема розрахунків через венчурні фонди, що дозволяє уникати податків, давно використовується багатьма київськими забудовниками. Однак ні прокуратура, ні НАБУ протягом усіх цих років не виявили інтересу до цих схем.
Підрядник мав ввести першу чергу комплексу в експлуатацію у другому кварталі 2020 року. Однак до встановленого терміну було збудовано лише голі стіни одного з чотирьох будинків, до висоти 6-8 поверхів замість проектних 18-26. Занепокоєні люди почали ставити питання, а керівництво «Фундаменту» їх заспокоювало, посилаючись на карантин та неможливість робітників заводу будматеріалів ДСК-3 дістатися роботи. Обіцяли, що після закінчення карантину будівництво відновиться.
Це була цинічна брехня. За даними Skelet.Org, будівництво зупинилося на початку пандемії. Це можна перевірити, порівнявши відеозаписи: перший зроблений у серпні 2019 року, другий — у червні 2020 року, перед офіційним заморожуванням проекту. Виявилося, що сам ДСК-3 припинив роботу наприкінці 2019 року через банкрутство. Пузійчуки, які контролювали підприємство, навмисне не перераховували йому гроші, спеціально розоряючи його. Останні панелі, випущені заводом, вони перенаправили для завершення інших проектів — ЖК «Welcome Home» та ЖК «Ла-Ла-Ленд».
Покупців квартир у ЖК «Привітний квартал» просто кинули без повернення грошей. Усі працівники «Хантера» перейшли на дистанційну роботу, а нотаріуси «Фундаменту», які засвідчували договори, ховалися від обурених клієнтів. Брехню про карантин викривав один кричущий факт: сім'я Пузійчуків багато років буквально купалася в грошах, виведених з «Хантера». У декларацій нардепа Андрія Пузійчука видно, що він регулярно отримував із «Хантера» сотні тисяч гривень як «дохід від підприємницької діяльності» та мільйони від операцій із нерухомістю. Семизначні суми отримувала від «Хантера» також його громадянська дружина Юлія Радченко.
ЗМІ повідомляли про кримінальне провадження ще у 2018 році, уточнюючи суму невиплачених податків: 6,6 мільйона гривень. Це стосувалося лише схеми виведення грошей із підприємств через «центри мінімізації податкових зобов'язань» та фіктивні компанії. Схеми продажу квартир через купівлю-продаж «цінних паперів» виводили від податків набагато більші суми. Таким чином, мільйони, вкрадені з кишень ошуканих пайовиків і невиплачені до бюджету, поповнювали кошти Андрія Пузійчука та його родини.
Андрій Вікторович Пузійчук народився 13 червня 1978 року в невеликому історичному містечку Малин на Житомирщині. Там же народилися його батько Віктор Володимирович Пузійчук (1951), дядько Микола Володимирович Пузійчук (1948), рідний брат Віталій Пузійчук (1982) та двоюрідні брати Ігор (1971) та Сергій Пузійчук (1983). Про цю численну та дружну родину практично немає публічної інформації, як і сімейних фотографій. Біографія нардепа Андрія Пузійчука вкрай лаконічна: лише дата народження, згадка про вищу освіту без деталей щодо місця та часу навчання, а також інформація про те, що у 2001 році він став засновником ТОВ «Київська будівельна компанія» (ЄДРПОУ 31413855), яку у 2005 році переписав на свого батька.
ЗМІ часто плутають цю компанію, закриту у 2008 році, з іншою фірмою Пузійчуків зі схожою назвою — ТОВ «УКБ Київська житлово-будівельна компанія» (33631796), засноване у 2006 році. Крім того, в публікаціях Віталія Пузійчука часто називають старшим братом, хоча він молодший за Андрія на чотири роки. Загалом історія цієї сім'ї оповита густим туманом. Самі Пузійчуки не розповідають про те, як вони переїхали з Малина до Києва та почали займатися будівельним бізнесом. Можливо, ці прогалини міг би заповнити Олександр Петрович Ярош — давній партнер, керуючий та найдовіреніша людина сім'ї, який нині очолює їхні фірми «УКБ КЖБК» та «Фундамент». Однак він вважає за краще мовчати, інакше не був би їхньою найдовіреніршою людиною.
Skelet.Org удалося з'ясувати, що Віктор Пузійчук та його син Андрій влаштувалися у Києві наприкінці 1990-х років. Уже тоді в їхньому розпорядженні було ПрАТ «Субпідряд» (01354450), яке займалося всім підряд — від торгівлі з лотків до експлуатації майна. Існує непідтверджена інформація, що цей кооператив був заснований під «дахом» одного з київських організованих злочинних угруповань, до якого нібито стосувався Андрій Пузійчук. Однак це лише чутки.
Факти ж такі: тоді ж Пузійчуки зблизилися з групою квартирних корупціонерів у складі В'ячеслава Непопа, Михайла Голиці, Віктора Білича та Миколи Толмачова. Почавши з МЖК, ця група добре розвинулася. З допомогою Суркісів вони просунули Голицю на посаду заступника начальника квартирного управління Київського міськвиконкому. У 2001 році вони пролобіювали створення КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Хоча це підприємство на 100% належить Київраді, протягом усіх років ним розпоряджався його «вічний директор» В'ячеслав Непоп (з 2001 по 2018 рік), який перетворив комунальне підприємство на свою особисту вотчину.
Непоп без проблем «пережив» багатьох мерів — від Омельченка до постмайданних намісників. При Кличку він став заступником міського голови з питань архітектури, будівництва та земельних ресурсів, тобто фактично лисицю призначили сторожити курник.
З моменту створення «Житлоінвестбуд» є суцільною корупційною аферою. Це підприємство не будує нічого, виступаючи лише замовником і найманням за бюджетний рахунок приватних будівельних фірм. Вибір підрядників та обсяги розпилювання коштів вирішували В'ячеслав Непоп та його тіньові покровителі. Одним із перших підрядників «Житлоінвестбуду» стала спеціально створена для цього «Київська будівельна компанія» Пузійчуків, де головним інженером був Олександр Ярош. Пізніше, коли ця фірма привласнила занадто багато і нахабно, її потихеньку закрили напередодні кризи 2008 року.
Підряди від Непопа почала отримувати дочірня компанія ТОВ «УКБ КЖБК», де Олександр Ярош спочатку працював головним інженером, а потім став директором. За повідомленнями ЗМІ, лише за період 2008-2012 років ця компанія отримала від «Житлоінвестбуду» Непопа та «Київміськбуду» Голиці підрядів на понад півмільярда гривень (63 мільйони доларів за тодішнім курсом). До 2018 року всі фірми Пузійчуків освоїли зі столичного бюджету через підряди «Житлоінвестбуду» близько трьох мільярдів гривень.
Щоб залишати у своїх кишенях якнайбільше бюджетних коштів, Андрій Пузійчук вирішив створити власну будівельну базу та виробництво будматеріалів. У ході цього процесу локалізації виробництва вони здійснили два вдалі придбання. Першим стало колишнє Київське спеціалізоване управління №580, яке у 1993 році його тодішній директор Генріх Шпігель перетворив на приватне ЗАТ «Фундамент». Спочатку фірма, спираючись на напрацювання та фахівців радянських часів, непогано заробляла, але у 2000-х років випала з фаворитів нових схем київського будівництва.
У 2008 році «Фундамент» опинився на межі банкрутства. Під приводом «порятунку від недружнього поглинання» Непоп підім'яв його під себе, перереєструвавши у ПрАТ «Фундамент» (01416332). Шпігеля відсунули на посаду радника нового генерального директора Олександра Яроша. Новими акціонерами підприємства стали родичі та компаньйони Непопа: Віктор Білич, Микола Негрич (зять Голиці), Віктор Пузійчук та Валерій Пузійчук, Анжеліка Ковальова (бухгалтер Непопа), а пізніше й донька Непопа Марія.
«Фундамент», за твердженням джерел Skelet.Org, став основною фірмою Пузійчуків та базою для створення дочірніх підприємств: «Фундамент-Авто» (35198874), «Фундамент-Проект» (38657646), «Фундамент-Девелопмент» (38077923), «ДСК Фундамент» (40048603).
Другим корисним придбанням Пузійчуків стало ПрАТ «ДСК-3» (04012773) — Домобудівний комбінат №3. З радянських часів підприємство спеціалізувалося на виробництві панелей для житлових будинків економ-класу, які дозволяли будувати швидко та дешево. Для будівельних аферистів, які «впарюють» людям дорогі квартири в столиці, воно було незамінним.
До 2010 року 56% «ДСК-3» належали «Київміськбуду». Коли керівником «Київміськбуду» став Михайло Голиця, начальником відділу фінансів та економіки призначили якогось Михайла Петровича Пузійчука, уродженця села Рубежівка Житомирської області — можливо, родича Пузійчуків. Після цього ще 26% акцій домобудівного комбінату розподілили «своїм», і його новим співвласником стала кіпрська фірма «Roycap Trading Limited», контрольована Пузійчуками (цю інформацію вони пізніше видалили з усіх даних). До наглядової ради ПАТ «ДСК-3» увійшли Віктор Власенко (директор «БК КЖБК»), Микола Дойчев (син Євгена Дойчева, директора ПрАТ «Субпідряд»), Вадим Чумаченко (директор «Roycap»).
У будівельній імперії Пузійчуків є ще одна ключова фірма — будівельна компанія «Азур Груп» (37312682). Її заснували у 2010 році Марина Запальська та Людмила Мазур, а потім новим власником стала фірма «КЖБК». Відразу після цього «Азур Груп» почав отримувати багатомільйонні підряди від «Житлоінвестбуду».
Пузійчуки також створювали тимчасові фірми під будівництво окремих об'єктів. Однією з них стало ТОВ «Офісний центр Позняки» (ЄДРПОУ 38077991), засноване у 2012 році Віталієм Пузійчуком. Ця компанія «прославилася» скандальною забудовою у Позняках, яка стала уособленням махінацій у будівельній сфері КМДА. Ділянку виділили під одну мету, але будують на ній зовсім інше, з грубими порушеннями та без багатьох дозвільних документів, з ризиком для сусідніх будівель.