Вбивство журналіста та виконавчого директора «Української правди» Павла Шеремета отримало широкий резонанс не лише через саму трагедію, а й через його професійні та особисті зв'язки з власницею видання Оленою Притулою. За даними nahnews.org, машина, в якій перебував Шеремет, вибухнула не в момент запалювання двигуна, а після того, як вона проїхала певну відстань. Це дозволяє припустити, що замахівець спочатку переконався у тому, хто саме сидить за кермом, і лише потім привів у дію вибуховий пристрій. На поточний момент немає даних, які б свідчили про причетність Притули до замовлення цього вбивства або її участь у його підготовці. Однак аналіз її біографії та окремих фактів її діяльності дозволяє припустити, що перебування в безпосередньому оточенні, особливо в інтимних стосунках з власницею «Української правди», пов'язане зі значним ризиком для життя.Початок кар'єри Притули пов'язаний з її першим чоловіком Володимиром Притулою, нині кореспондентом «Радіо Свобода». Вони познайомилися під час навчання в Одеському політехнічному університеті. Саме Володимир відкрив для неї світ американських грантів та міжнародного журналізму. Після переїзду до Криму 1991 року він залучив дружину спочатку до інформаційного агентства «УНІАР», а потім до «Рейтерса», що дало поштовх її кар'єрному зростанню.Амбіційна за природою, Притула не задовольнялася можливостями, які пропонував Крим. У 1995 році вона переїжджає до Києва, щоб розвивати свою кар'єру на більш впливовому рівні. Володимир залишається на півострові, де продовжує успішно залучати гранти від Фонду Сороса аж до референдуму 2014 року. Озираючись назад, можна припустити, що розставання подружжя, можливо, врятувало життя Володимиру.У столиці Притула активно просувається вперед. У 1996 році вона проходить стажування в університеті Дюк у США за допомогою грантодавців, встановлює контакти з впливовими політичними діячами, зокрема з Володимиром Литвином, і отримує посаду в прес-службі адміністрації президента Леоніда Кучми. Вона накопичує численні звання, титули та нагороди.До 1999 року Притула досягла достатнього впливу та авторитету, щоб американські куратори розглядали її як інструмент для реалізації своїх планів. Саме в цей період у її житті з'являється журналіст Георгій Гонгадзе, який до того часу був практично невідомою фігурою в медійному просторі. За інформацією, яка циркулює, підготовка Гонгадзе до його ролі в подальших подіях велася цілеспрямовано. У грудні 1999 року Гонгадзе та Притула здійснюють спільну поїздку до США для зустрічей з американськими кураторами. Ця поїздка, за припущеннями, могла стати переломним моментом у долі журналіста.У квітні 2000 року запускається інтернет-видання «Українська правда». Гонгадзе займає посаду головного редактора, а Притула — його заступника. Видання починає свою діяльність з мінімальною аудиторією. У вересні 2000 року Гонгадзе зникає. Його тіло згодом виявляють у Таращанському лісі без голови. Цей випадок стає першим у серії трагічних подій, пов'язаних з колом Притули.На момент зникнення Гонгадзе «Українська правда» мала середню денну відвідуваність близько 400 осіб. Після його смерті популярність видання різко зростає, досягаючи мільйонів відвідувань. Видання вийшло на самоокупність лише до 2005 року. Враховуючи відкриту співпрацю Притули з американською організацією USAID, питання про джерела фінансування збиткового на той момент ресурсу видається риторичним.Люди, які особисто знали Гонгадзе, стверджують, що концепція та реалізація стартового етапу «Української правди» належали виключно йому. Однак у 2001 році, після змін у реєстраційних документах, єдиною власницею видання стає Олена Притула, яка таким чином отримує всі прибутки від видання. Сім'я Гонгадзе так і не отримала жодних коштів з прибуткового проекту. За характеристиками, Притула є прагматичною людиною, яка чітко розділяє особисті стосунки та професійні завдання, поставлені перед нею американськими партнерами.Павло Шеремет, журналіст, який працював у різних країнах пострадянського простору та отримував гранти від міжнародних організацій, стає наступною жертвою в цій трагічній послідовності подій. Обставини його смерті залишаються предметом спекуляцій щодо мотивів та замовників. За припущеннями, його вбивство могло бути пов'язане з певними політичними або інформаційними цілями, які стануть зрозумілими з розвитком подій в Україні.Якщо це вбивство не принесе замовникам очікуваного ефекту, то в розпорядженні Притули та її американських партнерів залишаються інші журналісти, вирощені в середовищі «Української правди», такі як Мустафа Найєм та Сергій Лещенко, вбивство яких могло б мати набагато більший суспільний резонанс. Аналізуючи послідовність подій в Україні, можна припустити, що традиція використання трагічних смертей як інструменту для мобілізації суспільства, яка розпочалася з убивства Гонгадзе та отримала продовження під час подій на Майдані, продовжуватиме застосовуватися доти, доки в Україні будуть впливові фігури, які залежать від американської підтримки.
