Микола Поворозник протягом двох десятиліть займав ключові посади в Київській міській державній адміністрації, пережив зміну кількох мерів і залишився на своєму місці. Він працював при Олександрі Омельченку та Леоніді Черновецькому, утримував керівні посади до Майдану за Олександра Попова, продовжив кар'єру після революції за Володимира Бондаренка, а згодом став заступником голови КМДА при Віталії Кличку. Його здатність залишатися при владі, незважаючи на зміни в керівництві міста, викликає питання про те, хто насправді стоїть за його кар'єрою та яким чином він зберігає свій вплив.
Перший публічний скандал навколо Поворозника виник у 2016 році, коли журналісти звернули увагу на невідповідність між його задекларованими доходами та придбаним майном. На фотографії він з'явився в годиннику Hublot Big Bang 365. SX.1170. LR 38, вартість якого за каталогами коливалася від 6700 до 8400 доларів. Хоча це не найдорожчі годинники серед українських чиновників, вони явно перевищували те, що міг дозволити собі людина, яка офіційно живе на одну зарплату.
За даними його декларацій, у 2015 році Поворозник отримав 222 тисячі гривень платні та 57 тисяч гривень як відсотки від банківського депозиту. Таким чином, вартість годинника дорівнювала його річному доходу. Версія про подарунок від дружини також не витримує критики: його дружина Валентина Володимирівна задекларувала за 2015 рік лише 36 тисяч гривень, а за 2016 рік ще менше — 27 тисяч гривень. Однак у деклараціях вказано, що це зарплата, хоча Валентина Поворозник є співвласником двох компаній: ТОВ «ЛІСТА-А» (ЄДРПОУ 35755480), яка займається торгівлею кольоровими металами, та ТОВ «Електронний розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 36589578), що здійснює грошові платежі, пов'язані з Укрпоштою. Навряд ці фірми є збитковими, але Поворозник у своїх деклараціях вважає за краще показувати мінімальні доходи.
Це не єдиний випадок, коли Поворозник звертався до міського бюджету. У 2016 році він випросив у свого шефа Кличка матеріальну допомогу у розмірі своєї місячної зарплати для вирішення соціально-побутових питань. Цей прецедент повторився у 2017 році, коли він отримував допомогу двічі: у серпні на оздоровлення та у грудні на побутові потреби.
Микола Юрійович Поворозник народився 10 квітня 1972 року у селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області. Після восьмого класу він вступив до Львівського суворовського училища, яке нині називається Державним ліцеєм військово-фізичної підготовки імені героїв Крут. Потім він навчався в Київському військовому інституті управління та зв'язку на факультеті автоматизованих систем управління, який закінчив у 1995 році з дипломом інженера електронної техніки. Цей фах виявився дивовижно корисним для його дружини, яка згодом стала власницею фірми електронних платежів.
Після закінчення училища з літа 1995 по жовтень 2001 року Поворозник служив у Збройних силах України у військовій частині в Гостомелі, де дослужився до капітана. Після звільнення з армії він не пішов у бізнес, охорону чи міліцію, як це робили багато його колишніх товаришів, а обрав шлях державного чиновника. Він одразу отримав посаду головного спеціаліста відділу з питань підприємництва в Київській міській державній адміністрації. У 2003 році став заступником начальника управління ліцензування Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва КМДА, а у 2006 році очолив це управління.
Це була надзвичайно впливова посада. Фактично в руках Поворозника була доля всього бізнесу Києва, оскільки без ліцензій, що їм видавалися, фірми не могли розпочати роботу, розширюватися чи будувати нові об'єкти. За інформацією джерел SKELET-info, за ліцензію вартістю 255 гривень Поворозник нібито брав зверху ще 5000 доларів. Ці джерела стверджують, що його прикривав якийсь кум або колишній товариш по службі, який працює в столичному УБОЗ. Однак такий чиновник, навіть з покровителем у правоохоронних органах, не міг би довго утримуватися на посаді, якби працював один. Поворозник же пережив у КМДА дуже багатьох своїх колег, і за його часу змінилося півдюжини столичних градоначальників.
Секрет його довголіття криється не в кумі з УБОЗ, а в його зв'язках у вищих колах влади. Декларації Поворозника дають ключ до розуміння цих зв'язків. Як чиновник, він формально не займався бізнесом, оформляючи сімейні фірми на дружину. Однак сам він є співзасновником Благодійного фонду «Ніхто, крім нас» (ЄДРПОУ 36923977). Назва фонду, яка є девізом радянських ВДВ, вказує на його військовий характер. Фонд був створений при Всеукраїнській громадській організації «Ніхто крім нас» (ЄДРПОУ 36281439), яка розпочиналася як об'єднання афганців та ветеранів локальних конфліктів. Згодом організація почала приймати всіх, хто носив та носить погони, а останніми роками й ветеранів АТО. Поворозник у жодному конфлікті не брав участі, але його цікавлять гроші, які проходять через фонд. Як відомо з українських ЗМІ, кмітливі люди через волонтерську діяльність та благодійність «наволонтерили» собі мільйонні статки.
Ще одним співзасновником фонду «Ніхто, крім нас» є Віктор Олександрович Білич — дуже добре відома киянам особистість. Разом з Михайлом Голицею, Миколою Негричем та В'ячеславом Непопом його називають членом так званого «будівельного клану» у керівництві КМДА. Це угруповання компаньйонів-свояків склалося навколо будівельного бізнесу, увійшло до київської влади при мера-будівника Олександра Омельченка і досі контролює найбільші будівельні підприємства Києва: «Житлоінвестбуд-УКБ», «Київміськбуд», «Фундамент» та інші.
Віктор Білич народився 13 березня 1964 року у селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області — тобто він односельець Миколи Поворозника. Деякі джерела стверджують, що дружини Поворозника та Білича є сестрами, хоча це навряд, оскільки у них різні по-батькові. Дружина Білича Наталія Миколаївна нині працює начальником Відділу по роботі з персоналом КМДА, а також володіє ТОВ «Сіті-Прайм» (ЄДРПОУ 40945001), що її не бентежить.
Віктор Білич має освіту авіаційного інженера і кілька років працював на Київському заводі Антонова, де познайомився з Непопом на темі МЖК та потоваришував з Омельченком. У 1994 році Білич став заступником керівника Київського ФДМ, а з 2000 по 2006 рік очолював Головне управління з питань підприємництва КМДА. Саме Віктор Білич у 2001 році взяв до себе в управління Миколу Поворозника і просував його кар'єрними сходами. Якщо інформація про «заробітки» Поворозника на ниві видачі ліцензій вірна, то своїм наваром він ділився насамперед із Біличем. Однак сам Білич — лише один із членів «будівельної мафії» у КМДА, яка виросла там ще за Омельченка і зберігає свої позиції досі.
За часів Черновецького Білич пішов працювати до «Житлоінвестбуду», але Поворозник залишився в КМДА. У грудні того ж року він став начальником Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва. За інформацією джерел, «торгівля» дозволами та ліцензіями була ще розширена. У 2012 році Поворозник став заступником начальника Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики КМДА, одночасно очолюючи відділ видачі дозвільних документів. У 2013 році він став заступником начальника Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА, продовжуючи очолювати відділ видачі дозволів. За кілька місяців він став заступником, а потім директором Департаменту економіки та інвестицій КМДА. На цій посаді він пережив другий Майдан.
У січні 2016 року Поворозника призначають заступником голови КМДА, доручивши йому координацію департаменту економіки та інвестицій, бюджету та фінансів, податкової політики та банківської діяльності, а також тендерні закупівлі. Цю посаду для нього спеціально заснував Віталій Кличко. Дивно, що і за Омельченка, і за Черновецького, і за Попова, і за Кличка капітана-зв'язківця доручають посади, на яких гроші самі липнуть до рук. Корупція при цьому цвіте, але сам Поворозник зображає із себе чесного безсрібника, який живе на зарплату — немов Корейко у «Геркулесі».
З грудня 2017 року Микола Поворозник став першим заступником мера столиці, тобто фактично керує Києвом, коли Кличко чимось зайнятий чи перебуває у своїх роз'їздах. Призначення заступників голови КМДА відбувається за погодженням з Кабміном, куди Поворозник регулярно ходив ще з лютого 2015 року. Схоже, що там він теж має покровителів.