Василь Пісний
Василь Михайлович Пісний займає почесне місце у списках найбільш корумпованих українських силовиків. Протягом майже трьох десятиліть він послідовно займався рекетом, контрабандою, хабарництвом, побором та посадовими злочинами, накопичуючи значний капітал. Довгий час його діяльність залишалася відомою переважно на Західній Україні, де він виріс і працював, здобувши кримінальне прізвисько «Антибіотик» та репутацію еталонного корупціонера. Проте 19 листопада 2015 року Пісний раптово став відомим на всю країну, коли під час засідання Антикорупційного комітету Верховної Ради активіст та нардеп Володимир Парасюк вдарив його ногою в голову. Більшість українців тоді не розуміли причин цього інциденту, однак мешканці Львівської та Тернопільської областей, які добре знали про діяльність Пісного-Антибіотика, розцінили цей удар як справедливу розплату за корупцію.Василь Пісний народився 2 січня 1963 року у селі Лопушани Зборівського району Тернопільської області. З дитинства він вирізнявся небажанням працювати своїми руками, але прагненням до багатства. Мріючи про керівну посаду в радгоспі, він у 1981-1983 роках відслужив військовий обов'язок. Повернувшись додому, він завдяки своєму старшому братові Богданові, який працював у міліції, влаштувався на роботу в органи внутрішніх справ. Через рік Василь заочно вступив до Львівського сільськогосподарського інституту на спеціальність інженера-механіка, однак у 1989 році, отримавши диплом, він зрозумів, що посада головного механіка радгоспу вже не є перспективною. Замість цього він вирішив поєднати службу в МВС з підприємництвом. Разом із братом та товаришами по службі він заснував кілька підприємств, а у 1990 році вступив на юридичний факультет Львівського державного університету імені Франка.Основним бізнесом Василя Пісного у першій половині 1990-х років, за даними Skelet.Org, була дрібна контрабанда. Використовуючи свої міліцейські погони та зв'язки на митниці, він разом із компаньйонами вивозив до Польщі та ввозив до України різні товари. Зокрема, вони переправляли сигарети та спирт через кордон у каністрах, захованих під сидіннями автомобіля «мерседес» (власниця Марія Курган), через митні переходи Рава-Руська та Шегині до польського міста Томашув. Там спирт передавався на реалізацію громадянам Польщі Богдану Фальгеру та Мар'яну Гонсьору.Саме на цій спиртовій схемі Пісний був викритий. Під час розрахунків з компаньйонами він посварився з ними і почав вимагати борг у Марії Берези, дружини Мар'яна Гонсьора. Спочатку він вимагав 5 тисяч доларів, потім збільшив суму до 6, а потім до 7 тисяч. Коли вимоги не дали результату, Пісний силою відвіз Березу до свого особняка, що будувався в Брюзовичі, і тримав її у підвалі, поки вона не погодилася виплатити хоча б частину суми. Впевнений у своїй безкарності, Пісний відпустив жінку, однак вона одразу звернулася до Служби внутрішньої безпеки МВС.Було проведено спецоперацію, під час якої Береза передала Пісному пачку доларів, помічених спеціальним ізотопом. 10 липня 1995 року його затримали та відправили до СІЗО, де він провів п'ять місяців. Йому ставили в осуд статтю 144-3 КК України про рекет, а також готували звинувачення у зловживанні службовим становищем, контрабанді та незаконних операціях з валютою.На допомогу Василю прийшов його брат Богдан Пісний, який на той момент обіймав посаду начальника УМВС Жидачівського району і був депутатом Львівської облради. Він активно використав свої зв'язки у МВС та прокуратурі, щоб не лише зняти всі звинувачення з Василя, а й повністю перевернути справу. Марію Березу звинуватили в тому, що вона не хотіла повертати позичені гроші і влаштувала провокацію. Службу внутрішньої безпеки звинуватили в тому, що вона підсунула Пісному помічені банкноти. У результаті справу закрили, Василя відпустили та відновили на роботі з виплатою заробітної плати за весь період утримання. Співробітників Служби внутрішньої безпеки змусили перед ним вибачатися, а Богдан Пісний опублікував у газеті «Високий замок» лист під назвою «Провокація». Однак за місяць, 23 квітня 1996 року, у тій же газеті вийшла стаття заступника начальника Служби внутрішньої безпеки Львівського УМВС С. Дільного під заголовком «Оборотні у погонах», в якій він детально виклав справу Пісного та додав ксерокопію його вилученої бухгалтерії, де той власноручно розписав, хто скільки йому винен. За цю публікацію колектив газети потім довго зазнавав тиску з боку братів Пісних.Отримавши цінний урок, Василь Пісний вирішив відійти від дрібної контрабанди та дрібного рекету, зайнявшись більш масштабними справами. Будучи командиром загону ДАІ, він почав «кришувати» інших контрабандистів, у тому числі тих, хто перевозив наркотики. Тих, хто йому платив, Пісний міг гарантовано супроводити від кордону до обласного центру. Тих же, хто відмовлявся платити, він затримував як наркоторговців.При цьому траплялися цікаві епізоди. Зокрема, Пісний із колегами затримав автомобіль із великою партією екстазі на суму в сотні тисяч доларів. Попри інструкції, вони перегнали його у свій гараж нібито для забезпечення охорани заарештованого вантажу. Однак коли прибула слідча група, від великого вантажу амфетаміну залишилося лише кілька пакетів, які запротоколювали. Решта наркотиків, за припущеннями, була передана на реалізацію наркоторговцям, які співпрацювали з Пісним. Саме через цю історію, а також через популярність серіалу «бандитський Петербург», що вийшов у 2000 році, Василь Пісний отримав прізвисько «Антибіотик», яке незабаром пролунало на всю область.Після сутички з Пісним у парламенті Володимир Парасюк заявив журналістам, що одіозного генерала давно «кришують» Юрій Луценко та Степан Кубів. За інформацією джерел Skelet.Org, тісні стосунки Степана Кубіва та братів Пісних почалися ще до першого Майдану. Спочатку Кубів зійшовся з Богданом Пісним, депутатом Львівської облради, а через нього і з Василем. Степан Кубів стояв біля витоків створення партії «Наша Україна» та грав важливу роль у фінансуванні виборчої компанії Ющенка за допомогою свого «Кредит-банку» та коштів Заходу. Брати Писні також зробили свій внесок у «помаранчеву революцію»: Василь Пісний брав участь у переправці учасників революції зі Львова до Києва.Якщо прості активісти добиралися до столиці самостійно, то організовано підвозили «партійну гвардію» та бригади кримінальних авторитетів Володимира Дідуха (Вові Морди) та Ігоря Кривецького (Пупса), чиї люди охороняли Майдан від можливого набігу титушок Януковича. Пісний, який тоді очолював ДАІ у Тернопільській області, вигадав схему «транзиту пасажирів» автотранспортом під прикриттям львівських та тернопільських даішників — цю схему він пізніше використовував під час подій 2013-2014 років. За свою допомогу Василь Пісний був відзначений вождями Майдану-2004, зокрема його комендантом Юрієм Луценком, який став його близькою людиною.Вже у листопаді 2004 року, в атмосфері революційної ейфорії, Пісний придбав собі посаду начальника УБОЗу Тернополя. За кілька місяців він розвалив чимало справ проти організованих злочинних угруповань та авторитетів, набивши свої кишені «відкупними». У лютому 2005 року новим міністром внутрішніх справ став Юрій Луценко, який публічно заявляв про необхідність арешту людей, відомих як корупціонери в системі МВС. Однак замість арештів він сам одразу ж зайнявся корупцією. Вже у березні 2005 року Луценко призначив Василя Пісного начальником УМВС Тернопільської області. За інформацією джерел Skelet.Org із МВС, за це призначення Пісний «заніс» Луценку 230 тисяч доларів. Протягом 2005 року майор Пісний раптово виріс до генерал-майора, хоча він був не єдиним, хто отримував стрімке підвищення звань за Ющенка.Під час реваншу регіоналів у 2006-2007 роках Василя Пісного було призначено начальником Управління з розслідування особливо важливих справ Державної податкової адміністрації Західного регіону. Про його діяльність на цій посаді мало що відомо, однак джерела Skelet.Org розповіли цікаву деталь: призначення Пісного нібито лобіював Степан Кубів. Кубів, який після першого Майдану активно розставляв у податкових органах Львівської області своїх людей, мав у цьому свої інтереси, зокрема замести сліди кримінальних справ, порушених у 2001-2003 роках, коли Львівською ДПА керував Сергій Медведчук, рідний брат Віктора Медведчука. Пісний, на чолі Управління з розслідування особливо важливих справ, напевно, надав Кубіву цю послугу.Ще більш неоціненну допомогу на цій посаді Пісний надав своєму сватові Степану Ворожбіту, який працював у службі боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської області. Ворожбіт став автором контрабандної схеми, за якою на посаді Рава-Руська за вантажі, що перевозилися, взагалі нічого не платили в державну скарбницю, завдавши їй збитків у розмірі близько мільйона гривень (200 тисяч доларів за тодішнім курсом). Коли Ворожбіт був викритий, його рятував сват Пісний, який узяв справу собі «на контроль», а потім, мабуть, просто припинив розслідування. Цікаво, що Степан Ворожбіт успішно продовжив роботу на митниці навіть після скандалу 2016 року, коли його звільнили за розпорядженням прем'єра Гройсмана. Звільнений Ворожбіт просто перейшов працювати на інший митний пост.Із поверненням Юрія Луценка в крісло міністра внутрішніх справ у 2007 році, до нього одразу «підкотив» Василь Пісний. Вже у грудні він отримав призначення на посаду начальника УМВС Львівської області. Ця посада була набагато «жирнішою», ніж посада начальника Тернопільської міліції, оскільки давала доступ до західного кордону з Польщею та широкі можливості для контрабанди — улюбленого «бізнесу» сімейки Пісних. За інформацією ЗМІ, Василь Михайлович заплатив за цю посаду 3 мільйони доларів. Він негайно почав «відбивати» цю суму, вимагаючи підношення від підлеглих.У лютому 2008 року у ЗМІ, зокрема у «Львівській газеті», з'явилося анонімне звернення від нібито працівників МВС Львівської області до президента Ющенка. У ньому викладалася компрометуюча інформація про нового начальника. Крім скарги на побори (до 100 тисяч доларів за збереження посади), у зверненні розповідалося про кримінальне минуле Пісного, зокрема про «спиртову справу». Також повідомлялося, що замовне вбивство кримінального бізнесмена Бориса (раніше засуджений член львівської організованого злочинного угруповання Пампухи), яке сталося 3 лютого 2008 року в центрі Львова біля собору Святого Юра, було пов'язане з братом начальника міліції. Нібито Борис почав заважати контрабандному бізнесу Богдана Пісного, за що його одразу ж «прибрали», обставивши вбивство як «кримінальні чвари».Відразу після цієї публікації Василь Пісний виявив нервозність і дуже швидко оголосив про розкриття справи. Вбивцею був оголошений рецидивіст, який нещодавно вийшов з в'язниці і за кілька днів до цього разом із подільниками пограбував зал ігрових автоматів. Версію вбивства переглянули, і замість «кримінальних розбірок» воно перетворилося на банальну «спробу викрадення чи пограбування автомобіля», під час якої грабіжники нібито й застрелили власника машини Бориса. «Розкриття» справи вражало відвертою підтасовкою, навіть сам Пісний зізнався, що вбивців знайшли «випадково», але швидко. Львів'яни, коментуючи цю новину, просто недобре сміялися. Цікаво, що відразу після успішного «розкриття» про справу забули, а інформацію про неї витерли з інтернету, доля ж обвинувачених залишилася невідомою.Загалом Василь Пісний почав заробляти собі у Львові вкрай негативну репутацію корупціонера-беззаконника, і прізвисько «Антибіотик» гриміло на всю область. У травні 2008 року у ЗМІ з'явився новий лист неназваних працівників МВС, в якому наводилися нові факти: від загроз журналістам «Львівської газети» до перерахування «розцінок», встановлених Пісним. Зокрема, начальники МРЕВ «заносили» Пісному від 30 до 60 тисяч доларів, а вартість посади рядового інспектора МРЕВ становила 10-15 тисяч. Однак Юрію Луценку було на це начхати, так само як і Степану Кубіву — з якими брати Писні тепер дружили сім'ями.Саме Луценко зробив Василю Пісному подарунок до Дня Незалежності 2008 року, включивши його до генеральського списку на підвищення звання разом із такими «легендами луценківської корупції», як Володимир Бедріковський, Василь Топчій та Анатолій Даниленко. Указом президента Ющенка №753/2008 Василю Пісному було надано звання генерал-лейтенанта міліції.
