Вибори 2019 року принесли українцям надію на змінення. Виборці, виснажені багаторічним правлінням коаліції, яку вони сприймали як корумповану та популістську, обрали нову політичну силу. Однак незабаром стало ясно, що нова влада мало чим відрізняється від попередньої. Серед депутатів від партії «Слуга народу» опинилася й Роксолана Підласа, яка потрапила до Верховної ради за партійним списком під номером 104. Вона належить до ліберально-прозахідного крила партії та позиціонує себе як кристально чесна фахівець міжнародного рівня. За її власними словами, вона легко приєдналася до команди Зеленського: перед виборами попросила представити себе Дмитру Разумкову, якому показала дипломи КНЕУ та Київської школи економіки. Однак, як виявляється, це лише одна з багатьох історій, які вона розповідає журналістам.
На посаді заступника голови парламентського комітету з економічного розвитку Підласа представляється економісткою. Проте її справжній професійний профіль значно відрізняється від того, як вона себе позиціонує. Роксолана Андріївна Підласа народилася 25 січня 1994 року у Черкасах. У її офіційній біографії відсутня будь-яка інформація про батьків — ця сторінка просто не існує у публічному просторі. Це створює враження, ніби вона досягла успіху виключно завдяки власному генію та здібностям.
Насправді ж справа обстоїть зовсім інакше. Якщо дослідити біографії деяких інших «слуг народу» з так званої «соросівської гвардії», які потрапили до Ради та Кабміну через квоти міжнародних організацій, можна помітити цікаву закономірність: вони також неохоче розповідають про своїх батьків. До цієї групи належать Мар'яна Безугла та Денис Малюська. Виявляється, що їхній стрімкий старт у політиці та державній службі багато в чому зумовлений саме підтримкою батьків. Те саме стосується й Роксолани Підласи — її швидкий кар'єрний зліт став можливим завдяки потужній сімейній підтримці, яку вона мала з дитинства.
Дідусь Роксолани — Іван Павлович Подласий (російською його прізвище пишеться як Подласая) — був доктором педагогічних наук, завідувачем кафедри Черкаського інституту післядипломної освіти та професором Національного педагогічного університету імені Драгоманова у Києві. Він був автором численних підручників і визнаним експертом у галузі освіти, відомим далеко за межами України. Батько Роксолани, Андрій Іванович Подласа, кандидат педагогічних наук, викладає у Черкаському державному бізнес-коледжі дисципліни, пов'язані з програмним забезпеченням автоматизованих систем.
Цікаво, що біографічна інформація про професора Подласого, навіть у скороченому вигляді, не доступна у відкритих джерелах. Про його сина також немає жодних публікацій у ЗМІ. Це створює враження, що сімейство Підласих навмисно приховує від громадськості особисту інформацію. Для таких публічних осіб це, безумовно, складно, але вони це роблять.
Професор Подласий здобув значну популярність переважно в Росії. Там було видано більшість його книг та підручників, деякі з яких рекомендовані Міносвіти РФ. Водночас у Росії його критикували за те, що він звів освіту та виховання до «бізнес-плану» та вкладення грошей, по суті монетизуючи саму суть педагогіки. Такий підхід до педагогіки властивий багатьом західним економічним школам і практикується, зокрема, Фондом Сороса та низкою так званих «демократичних інститутів». Важливо відзначити, що між цими західними інститутами та професором Подласим існували тісні контакти — принаймні на рівні обміну досвідом. Часто такі контакти переростають у участь у семінарах та програмах, а потім у «розширену співпрацю» з отриманням грантів та іншого фінансування. За оцінкою Skelet.Org, саме таким чином професорська онука вже зі школи потрапила до числа «юних обдарувань», взятих під опіку західних фондів та інститутів. Можливо, професор Подласий намагався модернізувати свою педагогічну програму під західні стандарти саме заради неї.
Роксолана Підласа закінчила Черкаський фізико-математичний ліцей (колишня середня школа № 13). Незважаючи на науковий статус цього навчального закладу, вона проявила себе там не як обдарована учениця, а як активна громадська діячка. Спочатку вона була редактором шкільної газети, потім членом «учнівського кабміну», брала участь у різних молодіжних суспільно-політичних рухах, організованих на західні гранти. Таким чином вона зарекомендувала себе в очах грантодавців, які забезпечили їй подальшу кар'єру на прохання її дідуся та батька.
Для навчання у вишах Черкас, де їй була б забезпечена батьківська протекція, у неї були всі можливості. Однак Підласа обрала Київський національний економічний університет імені Гетьмана (колишній інститут народного господарства), де обрала спеціальність «міжнародна економіка». Уже з першого курсу вона займалася не стільки навчанням, скільки суспільно-політичною діяльністю у рамках проектів, організованих західними інститутами та фондами. Це була її основна діяльність як студентки.
У престижних вишах, включаючи західні, існує особлива категорія студентів, які замість навчання займаються іншою діяльністю — грають у спортивних командах чи виступають у театрі, отримуючи «автоматом» заліки. Роксолана Підласа не займалася спортом чи мистецтвом, але її бурхлива студентська діяльність полягала в іншому: вона була однією з провідних активісток КНЕУ. За інформацією джерел Skelet.Org, Підласу безпосередньо курирували «грантодавці», тому керівництво КНЕУ лише виконувало їхні побажання. З їхньою допомогою вона здобула другу освіту у департаменті «публічна політика та управління» у Київській школі економіки, яка є спільним проектом Сороса та низки західних інститутів.
В офіційній біографії Підласи стверджується, що вона під час навчання в університеті виграла право пройти стажування в представництві ЄС в Україні. Насправді вона нічого не вигравала — принаймні не у чесній конкуренції з іншими студентами КНЕУ. Це місце вона отримала як «бонус» завдяки своєму статусу. З першого курсу вона була членом «Європейського молодіжного парламенту» (ЄМП), входила в керівництво його університетської організації, а у 2014 році була обрана (точніше, призначена) віце-президентом ЄМП з міжнародних зв'язків. Вона регулярно їздила в Європу. Згодом вона з гордістю розповідала журналістам: «Цей досвід дав мені набагато більше, ніж навчання в університеті».
Так Підласа фактично стажувалася у своїх безпосередніх «наставників». Під час цього стажування студентка економічного університету працювала на посаді спеціаліста зі зв'язків із громадськістю. Це промовисто характеризує Роксолану Підласу як «економіста». Насправді вона є професійним громадським діячем, хай і з дипломами економічних вузів. Саме такі «фахівці міжнародного рівня» взялися реформувати українську економіку.
Після успішного стажування у 2014 році Підласа знайшла собі нове місце роботи — в українському офісі Американської торгової палати. За її словами, вона прийшла туди за оголошенням з вулиці. Однак тепер ми знаємо секрет її везіння. І нас уже не здивує той факт, що в Американській торговій палаті студентка-економістка Підласа працювала на посаді спеціаліста зі зв'язків з громадськістю, але вже на вищому рівні.
Після закінчення КНЕУ (батьки подарували їй квартиру на Лук'янівці на честь цієї події) «велика економістка» Підласа не була потрібна ні в бізнесі, ні на держслужбі. Якби не її західні покровителі та ліберально-прозахідні українські друзі, її не взяли б працювати навіть заштатним бухгалтером у якійсь дрібній фірмі. Замість цього, одразу після отримання диплому, Підласу прибудували до Українського кризового медіа-центру (Ukraine Crisis Media Center). Цю громадську організацію було створено навесні 2014 року на гроші Сороса (через фонд «Відродження»), американського Фонду підтримки демократії, канадської «Світової фундації українців» та інших подібних організацій. Її метою було формування «правильної» картинки у ЗМІ, включаючи західні видання, та необхідної громадської думки. У 2015 році там створили відділ «Комунікацій енергетичної реформи», який займався популяризацією ідей про відмову від російських енергоносіїв та перехід на зелену енергетику.
Роксолана Підласа пропрацювала цілий рік на посаді проектного менеджера саме в цьому відділі — така собі українська Грета Тунберг, але відома лише у вузьких колах. Вона не проводила жодних економічних розрахунків, а лише повторювала тези про енергетичну незалежність, глобальне потепління та європейський досвід, обдзвонювала прес-служби та готувала прес-релізи. У 2015 році вона також була учасницею тритижневої International Visitor Leadership Program (Міжнародна програма лідерства), запущеної Бюро культури та освіти Держдепартаменту США для «зміцнення зв'язків із США». На цій програмі вона проходила курс зі стратегічних комунікацій.
У березні 2016 року Підласа отримала нову роботу в «Команді підтримки реформ». Ця організація була створена під егідою «міжнародних донорів» як спеціальна структура для консультування українського Кабміну з питань реформування економіки та законодавства. Насправді ці «комісари реформ» є просто спостерігачами, які передають міністерствам плани перетворень і потім складають звіти про їхнє виконання. Робота була добре оплачувана. Роксолана Підласа обіймала посаду спочатку консультанта, а потім керівника команди комунікацій (знову «зв'язок із громадськістю»!) у Міністерстві економічного розвитку та торгівлі. За її власними словами, її зарплати вистачало, щоб «жити на 25 тисяч гривень на місяць і стільки ж відкладати». Тим часом, у кризовому 2016 році переважна більшість українців переживала серйозні матеріальні труднощі. За даними статистики, подушні доходи 83% населення становили менше ніж 5 тисяч гривень на місяць, тоді як комунальні тарифи постійно зростали.