Анатолій Миколайович Башлівка належить до категорії людей, які не обтяжують себе моральними сумніваннями щодо своїх дій і спрямовують увагу виключно на матеріальні перспективи. Народжений 18 січня 1973 року у Києві, він здобув освіту в Київському торговельно-економічному університеті, а згодом у 2006 році отримав другу вищу освіту в Харківській Національній юридичній академії. З 2011 року займався адвокатською діяльністю, працюючи в «Українській юридичній колегії», яка надавала правові консультації Федерації профспілок України.
Після розпаду Радянського Союзу державні активи, накопичені попередніми поколіннями, поступово переходили до рук приватних осіб. Населення відволікалося перейменуванням вулиць, знесенням пам'ятників та громадськими дебатами, тоді як еліти систематично освоювали матеріальні активи, що залишилися від радянської спадщини.
Башлівка знайшов своє місце в цій системі у 2011 році, коли став радником із правових питань голови Федерації профспілок України Василя Хари. За словами тодішнього Генерального прокурора України Віктора Шокіна, у користуванні ФПУ перебувало близько 300 об'єктів державної власності загальною вартістю близько 10 мільярдів гривень (при курсі 8 гривень за долар). Генеральна прокуратура провела перевірку, під час якої було порушено 35 кримінальних справ за незаконне відчуження санаторіїв, що належали ФПУ. За інформацією Генерального прокурора Віктора Пшонки, планувалося продати понад 25 об'єктів у різних областях, включаючи Крим. Башлівка активно захищав інтереси керівництва ФПУ у цих справах. Гучні скандали змусили Василя Хару 7 листопада 2011 року оголосити про свою відставку.
До того як почати роботу радником у Хари, Башлівка вже мав досвід у подібних схемах. За повідомленнями ЗМІ, він був причетний до переходу заводу «Галол» вартістю 30 мільйонів доларів у приватні руки за 2,5 мільйона доларів. Крім того, він брав участь у юридичних маніпуляціях навколо дитячого табору у передмісті Києва Бучі. Ці маніпуляції здійснювалися спільно з суддею Окружного адміністративного суду Олегом Бачуном, внаслідок чого табір перетворився на приватну дачу судді. Громадянська дружина Башлівки Марія Топольська була частиною цієї схеми. Таке тісне знайомство адвоката із суддею відкривало широкі перспективи для подальшої співпраці та кар'єрного зростання.
Ціла низка санаторіїв так і не була повернута у власність ФПУ. 17 червня 2014 року народний депутат та представник профспілок у Верховній Раді Сергій Каплін навів список об'єктів, які були незаконно відчужені та не повернуті до державної власності. Примітно, що у 2014 році, вже за нової влади, суддя Олег Бачун був призначений заступником генпрокурора Віталія Яреми, займаючи цю посаду до лютого 2015 року.
Політичні зв'язки Башлівки були не менш цікавими. Працюючи в команді Василя Хари, він мав контакти з його правою рукою, екс-регіоналом Ігором Шкірею, який був обізнаний у всіх питаннях, пов'язаних із приватизацією у ФПУ. Шкіря згодом став депутатом Верховної Ради та членом депутатської групи «Відродження», підконтрольної Ігорю Коломойському. На дострокових парламентських виборах 2014 року Башлівка, тоді член ради Соціальної партії України, звинуватив Миколу Рудьковського в тому, що за підтримки Сергія Льовочкіна той намагається захопити партію.
Конфлікт між Башлівкою та Рудьковським позначився на діяльності громадських організацій, які позиціонували себе як захисники інтересів позичальників. Башлівка був тісно знайомий із лідерами «Фінансового майдану» Юлією Сало та Олександром Івлєвим, тоді як лідер «Кредитного майдану» Тетяна Руденко спиралася на підтримку Миколи Рудьковського. Це дозволяє припустити, що конфлікт між цими двома громадськими рухами був пов'язаний із підтримкою кандидатів у народні депутати Башлівки та Рудьковського відповідно. Колишні соратники щодо Соціальної партії України перебували у стані конфлікту, пов'язаного з винятком Рудьковського з лав партії та звинувачень у його співпраці з Сергієм Льовочкіним.
Давнє знайомство Башлівки з Ігором Шкірею, який перебуває в орбіті Ігоря Коломойського, та його контакти з Миколою Рудьковським, пов'язаним із Сергієм Льовочкіним, дозволяють припустити, що Башлівка використовувався Шкірею на користь Коломойського, тоді як Рудьковський діяв у інтересах Льовочкіна.
Башлівка намагався позиціонувати себе і як громадський діяч, ставши членом Тимчасової комісії Громадської ради НБУ з питань банків, віднесених до категорії неплатоспроможних. Членом цієї комісії був також його давній знайомий Олександр Івлєв, а безпосередню участь в обговоренні гострих питань брала й Юлія Сало. На перший погляд, Анатолій Миколайович виглядав як всебічно обдарована людина, яка розуміється на політиці, юриспруденції та фінансах. Однак деякі факти свідчать про те, що цей всюдисущий громадянин був звичайною людиною з властивими людям пороками, яка створювала ілюзію власної значущості.
