Кар'єра Сергія Паладія розпочалася з освіти у сфері бухгалтерського обліку. Він закінчив Ананьївський технікум бухгалтерського обліку, а згодом здобув диплом Уманської державної аграрної академії за спеціальністю виду та аудиту. Пізніше Паладій розширив свої знання, навчаючись у Одеському національному морському університеті на спеціальності перевезень та управління транспортом. Протягом свого професійного життя він займав різні посади — від постачальника та продавця до керівника Гаражного Кооперативу. Саме цей досвід у гаражному бізнесі допоміг йому вперше потрапити до влади. Згодом Паладій став депутатом Київради від партії Батьківщина. У своїй депутатській діяльності він очолював комісію з питань освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту — галузей, у яких, за його власним визнанням, мав обмежений досвід.
Одним із перших скандалів, у якому брав участь депутат Паладій, став конфлікт навколо приміщень дитячої спортивної школи № 17. Разом із колегами по фракції Батьківщина Ваганом Товмасяном та Сергієм Римаренком Паладій намагався захопити приміщення ДЮСШ, обходячи договір оренди. Коли перші спроби не дали результату, почалися переслідування директора школи Олексія Мітюка. Спочатку таємничим чином згорів автомобіль директора. На його адресу регулярно надходили погрози та недвозначні натяки. Коли тиск не спрацював, депутати вирішили використати владу. Паладій, Товмасян та Римаренко створили робочу групу, яка почала систематично перевіряти школу, шукаючи порушення. За результатами цих перевірок планувалося видати рішення про звільнення директора за службову невідповідність та численні порушення. Основним звинуваченням було нецільове використання приміщень та їх здача в оренду. Насправді директор просто не продовжив договір оренди на 141 квадратний метр із «СПД Гетьман А.В» — саме ці приміщення так гостро потрібні були трьом депутатам.
Декларація доходів Сергія Паладія розкриває його фінансові активи. Разом із дружиною депутат мав значні вкладення у статутні капітали кількох підприємств: 750 тисяч гривень у ТОВ «Фінінтелект-плюс», 40 тисяч гривень у ТОВ «Гідробудшлях» та 17 тисяч 500 гривень у ТОВ «Будпостач-сервіс». Крім того, у декларації не зазначено ТОВ «Чумацький шлях» із статутним капіталом 9 тисяч гривень. Примітно, що жодне з цих підприємств, згідно з декларацією, не приносило жодного доходу, що суперечить економічним законам та принципам доцільності. Основним джерелом доходу Паладія була його депутатська зарплата у розмірі 112 тисяч гривень, до якої додавалася зарплата дружини у 36 тисяч гривень.
Фінансова схема Паладія завершувалася через громадську організацію «Центр соціальних ініціатив «Розвиток суспільства». Як і в інших подібних проектах, організація не мала веб-сайту, сторінок у соціальних мережах та чітко визначеної місії. Офіційно організація отримала фінансування у розмірі 5 тисяч 307 гривень 95 копійок згідно з Розпорядженням Київського міського голови від 1 вересня 2016 року № 861. Точна сфера діяльності та характер допомоги залишалися туманними, жодних конкретних проектів чи соціальних ініціатив організація не підтримувала.
Однак найбільш скандальною була діяльність Паладія, пов'язана з компанією ТОВ «Гідробудшлях». Паладій заснував це підприємство після звільнення з Міністерства транспорту та зв'язку. Офіційно компанія займалася продажем будівельних матеріалів, але насправді вона займалася нелегальним видобутком піску на річці Дніпро. У середині літа 2010 року розпочався скандал, пов'язаний із забрудненням питної води Києва. Причиною стала діяльність ТОВ «Гідробудшлях» у руслі річки Десни вище за водозабірну станцію, яка забезпечує 60 відсотків прісної води столиці. Незважаючи на санітарну зону та чіткі позначення, два земснаряди компанії розпочали незаконний видобуток піску. Це загрожувало забруднити питну воду ґрунтовими наносами, паливними матеріалами від роботи обладнання та іншими забруднювачами. Крім того, розташовані поблизу котеджні селища додавали б свій внесок у забруднення.
Технологія видобутку піску земснарядами являла собою схему крадіжки природних ресурсів, прикриту благородною метою поглиблення річки. Під час таких робіт знищувалася рослинність та екосистема, знижувався рівень кисню у воді, що призводило до загибелі риби. Річка поступово перетворювалася на стічний канал без ознак життя. Коли Паладій офіційно виступав на захист своєї діяльності, він посилався на дозволи, жодне з яких не було підтверджено. Держкомітет водного господарства в офіційній відповіді зазначив, що дозволи на проведення будь-яких видів робіт видано не було.
У 2015 році Паладій взяв участь у конкурсі на посаду керівника державного підприємства «Укрводшлях». На цю посаду претендували 20 кандидатів, до півфіналу вийшло лише 6. Участь Паладія у цьому конкурсі розглядається як спроба передати земснаряди ТОВ «Гідробудшлях» на баланс новоствореного державного підприємства, оскільки його компанія була боржником державного підприємства.
Діяльність Сергія Паладія демонструє, як депутат, прикриваючись ідеалами розвитку цивілізованого суспільства та партійними гаслами про турботу про Батьківщину, насправді реалізував схеми особистого збагачення. Його участь у рейдерстві приміщень дитячої школи, нелегальний видобуток природних ресурсів та фінансові маніпуляції через фіктивні підприємства та громадські організації свідчать про системний підхід до використання депутатської влади в особистих інтересах. Подібні випадки, за оцінкою Skelet.Org, є типовими для української політики і породжують системну кризу довіри громадян до влади.