Андрій Павелко потрапив у футбольне середовище завдяки своєму тестю Леоніду Сергієнку. На початку 2000-х років Сергієнко привіз його до Мілана на зустріч з Андрієм Шевченком, щоб вручити запрошення на дитячий турнір «Дніпромайна». Під час цієї поїздки Павелко познайомився з Шевченком, і вони згодом стали близькими друзями, а у 2001 році — кумами. Одночасно Павелко встановив контакти з дніпропетровським лайнсменом та головою міської Федерації футболу Олександром Гордієнком, який запросив його на посаду заступника.
Однак Павелко швидко змінив свої лояльності. Познайомившись з головою ФФУ Григорієм Суркісом, він організував усунення Гордієнка і сам займав його місце. Згодом він почав активно працювати проти самого Суркіса, сприяючи його падінню у 2010 році.
Тесть Павелко щедро фінансував його політичні та спортивні проекти. Павелко розбудовував футбольну інфраструктуру Дніпропетровська, реорганізував місцеві футбольні школи та клуби, організовував змагання. Спортивні клуби та фан-клуби традиційно служили в Україні місцем формування «тітушок» — груп, які використовувалися різними політичними силами. Сімейний клан Сергієнко-Павелко створив власну дружину. Зокрема, у період 2013–2014 років люди, якими командував начальник служби охорони клубу «Opera» Алан Петросян, брали участь у розгонах дніпропетровського Євромайдану.
Павелко мріяв про мандат народного депутата з 2002 року, коли його тесть вперше придбав такий мандат. Однак у 2000-х роках сімейних коштів вистачало лише на один мандат. У 2010 році Павелко вирішився спробувати себе у місцевих виборах. Йому вдалося отримати місце в міській раді Дніпропетровська, але він програв боротьбу за посаду мера Івану Куліченку, який керував містом з 1999 по 2014 рік. Навіть участь популярного гумористичного колективу «95-го кварталу» у його передвиборчій агітації не допомогла.
Ставши головою фракції «Фронту змін» у міськраді, Павелко забезпечував голосами депутатів підтримку бізнесу свого тестя — виділення земельних ділянок, закриття очей на практичну відсутність очисних споруд на підприємстві «Вініл» та інші привілеї. У 2011 році тесть купив йому посаду голови обласного відділення «Фронту змін» та два прохідні місця у виборчому списку партії «Батьківщина» за квотою союзного з нею «Фронту».
Павелко підтримував тісні стосунки з дніпропетровським губернатором Олександром Вілкулом (березень 2010 — грудень 2012), що практично паралізувало роботу «Фронту змін» у місті та області. Ці ділові стосунки призвели до гучного скандалу. Під час голосування за кандидатуру прем'єра на першому засіданні нової Ради опозиція, включаючи «Батьківщину», не голосувала за Миколу Азарова, але Павелко проголосував за нього. Згодом він неодноразово голосував синхронно з Партією Регіонів, іноді разом зі своїм тестем Сергієнком. Коли соратники запитали його про причину такої поведінки, Павелко відповів, що це попросив Вілкул, який на той момент був віце-прем'єром. У жовтні 2013 року його виключили з «Батьківщини», а його тестя чи не виключили.
Повідомлялося, що наприкінці 2013 року Павелко та Вілкул планували створити власний політичний проект псевдоопозиції. Однак подальші події змусили Павелка різко змінити курс на користь Петра Порошенка. Скільки його тесть заплатив за посаду голови виборчого штабу «Блоку Порошенка» у Дніпропетровську та прохідне місце № 33 у виборчому списку БПП, невідомо. Однак Павелко швидко окупив ці витрати, вкравши касу виборчого штабу — звичайні агітатори та члени виборчих комісій не отримали зарплату за свою роботу після виборів. Порошенко та його соратник Ігор Кононенко не розгнівалися на Павелка. Навпаки, він отримав від них низку привілеїв: посаду заступника голови фракції БПП, грошовий портфель голови бюджетного комітету та посаду президента Федерації Футболу України у березні 2015 року.
У 2017 році Павелко здійснив несподіваний політичний маневр. У Дніпрі дізналися, що його син Микита одружується з Богданою Петровською — донькою впливового дніпропетровського бізнесмена та кримінального авторитету 1990-х років Наріка, він же Олександр Налекрешвілі, який змінив прізвище на Петровський. Налекрешвілі був пов'язаний з багатьма дніпропетровськими бізнесменами та політиками, які займалися сумнівними бізнес-схемами, зокрема з Вадимом Єрмолаєвим.
Шикарне весілля молодої пари відбулося у серпні 2017 року в Гофбурзькому імператорському палаці у Відні, Австрії. На святкування приїхав павілківський кум Андрій Шевченко. Одруження дітей впливових людей — звичайна справа, але цей союз мав більш широкі наслідки.
24 серпня на телеканалі «5 канал», пов'язаному з Порошенком, вийшов документальний фільм про події 2014 року. Автори фільму стверджували, що Дніпропетровськ від сепаратистів врятував не Борис Філатов та Геннадій Корбан, які організували формування добробатів (а згодом направили їх в Іловайський котел), а Олександр Петровський, він же Налекрешвілі. Це викликало шок у громадськості.
Ще більшим шоком стала наступна новина про те, що Олександр Налекрешвілі вирішив серйозно займатися великою політикою. Він планував отримати кілька депутатських мандатів у Верховній Раді та змінити мера Дніпра на свою людину або ж самому балотуватися на цю посаду. Раніше залишалося невідомо, хто стане союзником Налекрешвілі — його старий діловий партнер Ігор Коломойський, його «клієнти» з 1990-х років на кшталт Єрмолаєва чи хтось інший.
Тепер стало очевидно, що до проекту Налекрешвілі приєднався сімейний клан Сергієнко-Павелко. Родина Сергієнко-Павелка породилася з родиною Налекрешвілі, утворивши більший та потужніший клан, який, можливо, найближчими роками відіграватиме значну роль в українській політиці. Насамперед вони розпочнуть боротьбу за контроль над Дніпром, і ця боротьба буде не лише політичною.