Людина, яка охоче дає поради про досягнення успіху через наполегливість та спорт, сама побудувала своє багатство на фінансових махінаціях і кримінальних схемах, захищених впливовими бандитськими угрупованнями. Найбільший його «прибуток» виник унаслідок крадіжки 25 мільйонів доларів з власного банку, які належали довірливим вкладникам. Цей «європейський бізнесмен», нагороджений титулом «фінансист року», виявився звичайним аферистом. Попри це, правоохоронні органи так і не змогли затримати його, тому він продовжує брати участь у спортивних змаганнях, розробляти бізнес-плани та проводити платні семінари для наївних слухачів про шляхи до мільйонного статку.
Біографічна прогалина
Офіційна біографія Андрія Аркадійовича Оністрата містить значну лакуну тривалістю близько трьох десятиліть. Записи показують його народження 8 жовтня 1973 року в Києві, але наступна офіційна інформація з'являється лише в грудні 2002 року, коли він став заступником директора київської філії АКБ «Укрсоцбанк». Те, що відбувалося протягом цих 30 років, Оністрат не розголошує публічно, а можливо, й навмисне приховує.
Однак Оністрат схильний до самопіару та повчань, тому часто дає інтерв'ю журналістам, у яких час від часу проговорюється про свою минулість. Уривчасто, недомовляючи, змішуючи реальні факти з вигадками та неправдою, він розкриває окремі деталі своєї справжної біографії. З його розповідей можна дізнатися, що трудову діяльність він розпочав у 1992 році, що означає, що він не служив у армії. Першою його роботою був кіоськ валютного обмінника на Майдані Незалежності.
Цей бізнес перебував під контролем київських організованих злочинних угруповань. За інформацією джерел Skelet.Org, з початку 1990-х років Оністрат «шестерив на сонцівських» — тобто працював на угруповання, пов'язані з Семеном Могилевичем і контрольовані його «фінансовим дивлячим» Олександром Пресманом, який у той час керував грандіозними аферами у Києві. Сам Оністрат згадував своє важке дитинство «на далекій околиці Києва», де мешкало багато «важких хлопців» — типова біографія багатьох кримінальних авторитетів та їхніх помічників.
Стрибок у банківський світ
У 1994 році молодий Оністрат здійснює різкий перехід з вуличного обмінника в офіс банку «ІНКО», заснованого як філія московського «Інкомбанку», який згодом став самостійною установою. Банк «ІНКО» було засновано колишнім комсомольським функціонером Петром Мірошниковим і він увійшов в історію як один з перших українських банків, що зазнали краху у 1995–1997 роках.
Цей момент виявляється надзвичайно показовим: саме в 1994 році в Москві Семен Могилевич став співвласником «Інкомбанку» і використовував його та його колишню філію «ІНКО» для своїх незаконних операцій. Інформація джерел Skelet.Org про те, що Оністрата влаштувала в «ІНКО» кримінальна організація як свою людину для участі в тіньових операціях, повністю узгоджується з цими фактами.
Сам Оністрат розповідав журналістам зовсім іншу історію: він нібито самостійно потрапив на роботу в банк, просто написавши Петру Мірошникову проникливе резюме-лист, і той, зворушений, найняв колишнього мінялу. Слухачі його платних лекцій щиро вірять у цю вигадку. Щодо конкретної посади в «ІНКО» Оністрат не уточнював, але стверджував, що мав справу з кілограмовими упаковками доларів. Можливо, він працював у відділі валютного обміну, через який проходили потоки кримінальних грошей, або в кредитному відділі, очолюваному Федором Шпігом, який видав чимало «проблемних» кредитів, включаючи кредити самому собі, що прискорило крах банку.
З великою ймовірністю штучне банкрутство «ІНКО» було результатом змови як кримінальних угруповань, що співпрацювали з банком, так і його комсомольських власників, які крали через нього мільйони. Андрій Оністрат був частиною цих кримінальних схем. Де він працював після краху «ІНКО» і коли саме залишив банк, сам Оністрат не розкривав. Однак у своїх плутаних та часто суперечливих спогадах він кілька разів згадував 1998 рік.
Темні моменти 1998 року
В одному інтерв'ю Оністрат хвалився, що нібито заробив того року свій перший мільйон доларів на якихось хитрих фінансових схемах. В іншому ж інтерв'ю він скаржився, що того ж 1998 року «втратив на якийсь час свободу, втратив усі гроші, над моїм життям нависла загроза». Жоден журналіст не поставив йому прямого питання: чи був Оністрат арештований і чи перебував у камері слідчого ізолятора, і за які саме злочини?
Джерела Skelet.Org повідомляють лише уривчасту інформацію про те, що Оністрат тоді «погорів на великих грошах» і що афера, в якій він брав участь — чи то як окремо, чи то як член керівництва фінансової установи — торкалася інтересів впливових осіб.
Новий образ та спортивна кар'єра
Покинувши позаду темні 1990-ті роки, у 2002 році Оністрат розпочинає своє життя мало не з чистого аркуша. З дипломом Київського національного економічного університету він приходить до «Укрсоцбанку», який тоді належав Валерію Хорошковському, і отримує посаду заступника директора столичної філії. Біла сорочка та краватка, голлівудська посмішка, англомовна ділова термінологія — у новому співробітнику нічого не нагадувало його минулого як касира кримінальної організації.
Одночасно Оністрат активно займається спортом, культивуючи імідж «західного менеджера», який регулярно бігає та відвідує спортивні залі. Однак спортивні амбіції виявилися набагато ширшими. З 2003 року він бере участь у мотоспортивних змаганнях на своєму гоночному мотоциклі «Kawasaki ZX 10R» у складі команди «Info300 Racing Team», здобувши титул чемпіона України. З 2007 року Оністрат почав брати участь у марафонах, змагаючись у багатьох престижних міжнародних забігах, включаючи Бостонський, Лондонський та Берлінський марафони.
У листопаді 2012 року Андрій Аркадійович був обраний віце-президентом Федерації тріатлону України завдяки своєму фінансовому внеску у розвиток цього виду спорту. Цьому передувала невдала спроба Оністрата захопити посаду президента Федерації легкої атлетики рейдерським методом. Ця історія була досить скандальною: Оністрат запустив цілу медіа-кампанію з дискредитації тодішнього керівництва Федерації. Він навіть організував групу легкоатлетів — учасників Олімпіади-2012, які звинуватили керівництво Федерації у розтраті коштів і руйнуванні українського спорту. Після цього вони висунули кандидатуру Оністрата, який активно піарив себе. Однак буквально в останній момент Оністрат з невідомих причин зняв свою кандидатуру на користь Ігоря Гоцула, отримавши утіху у вигляді посади заступника голови Федерації тріатлону.
Банківські інтереси та походження капіталу
На той час Оністрат уже став співвласником банку «Національний кредит». Це досить цікава історія, адже ніхто ніколи не запитував, на які кошти він придбав цей банк. Справді, навряд чи зарплата заступника начальника, а згодом начальника київської філії «Укрсоцбанку» (з 2004 року) була настільки великою, щоб дозволити йому накопичити капітал на придбання власного банку.
Отримати відповідь на це питання можна, звернувши увагу на попередні події. У 2004 році «Укрсоцбанк» був куплений Віктором Пінчуком, після чого Оністрата підвищили до начальника київської філії. У 2007 році Пінчук продав «Укрсоцбанк» італійській групі «UniCredit» за 2,2 мільярда доларів. Після цього Оністрат протягом більше року працював на італійців, залишивши свою посаду лише в січні 2009 року, у розпал фінансової кризи, яка супроводжувалася масовими банківськими аферами.
У той період багато банків масово видавали кредити своїм власним компаніям, конвертували та виводили гроші за кордон, а їхні топ-менеджери непогано «заробляли» на валютних операціях. Це може бути відповіддю на питання про походження капіталу Оністрата.
Паралельні бізнес-інтереси
У період 2007–2008 років у Андрія Оністрата з'явилося багато фінансових бізнесів — так про нього говорили в банківських колах Києва. Серед цих власних підприємств називали кредитний брокеридж та страхування, якими Оністрат займався у партнерстві з Миколою Лагуном, відомим своїми банківськими аферами. При цьому він залишався керуючим найбільшої столичної філії «Укрсоцбанку» — тобто мав можливість використовувати кошти цього банку у своїх цілях і потім замести всі сліди під час кризи.