Святослав Олійник
Якщо Святослав Олійник отримає посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, це стане серйозною помилкою для президента Зеленського. Призначення на керівні посади осіб, причетних до корупції, завдає непоправної шкоди репутації влади. Детальне ознайомлення з біографією та діяльністю Олійника, який нині займає посаду заступника голови Дніпропетровської обласної ради, дозволяє зробити висновок про його причетність до корупційних схем.
Святослав Васильович Олійник народився 4 грудня 1975 року. За одними джерелами, він уродженець Дніпропетровська (нині Дніпро), за іншими — міста Синельникове Дніпропетровської області. Його батьки були звичайними людьми, однак у нього були впливові родичі. Зокрема, його дядько Микола Васильович Олійник багато років працює суддею Жовтневого райсуду Дніпропетровська. Саме він, за чутками, порадив племінникові обрати юридичну професію.
З дніпропетровським кримінальним світом Олійника пов'язували чутки про його родинні стосунки з так званим «злодієм у законі» Сергієм Олександровичем Олійником, відомим під прізвиськом Умка. Хоча в місті прізвище Олійник носять близько півтори тисячи людей, ці чутки виникли не без підстав. Умка мав безпосереднє відношення до дніпропетровської «ділової еліти», на піднесенні якої залежав Святослав Олійник.
Сергій Олійник (Умка) був найближчим помічником та заступником кримінального авторитета Олександра Налекрешвілі, відомого як Нарік. Його організоване злочинне угруповання співпрацювало з компанією «Приват» Ігоря Коломойського. Аналогічно діяли рейдерська команда Геннадія Корбана та Бориса Філатова, до якої згодом приєднався Святослав Олійник.
Офіційна біографія Олійника містить інформацію про те, що у 1998 році він закінчив юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. Одразу розпочав роботу в прокуратурі, де протягом більше ніж шести років зробив кар'єру: від прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області до заступника прокурора міста Дніпропетровська, неодноразово виконуючи обов'язки міського прокурора. За його словами, він активно боровся з розтратами та розкраданнями у сфері житлово-комунального господарства, притягуючи до суду керівників комунальних служб, пов'язаних з організованою злочинністю. У 2004 році цей прокурор підтримав Майдан та брав у ньому участь, після чого несподівано залишив прокуратуру і перейшов на адвокатську роботу.
Сергій Олійник (Умка)
Сам він мовчить про своє минуле та старанно підчищає в інтернеті весь компромат. У його офіційній біографії можна прочитати лише те, що Святослав Олійник 1998 року закінчив юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. Одразу ж пішов працювати до прокуратури, де за шість з лишком років зробив гарну кар'єру: від прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області до заступника прокурора міста Дніпропетровська, кілька разів виконуючи обов'язки прокурора міста. За його твердженням, він зарекомендував себе нещадною боротьбою з розтратами та розкраданнями у сфері ЖКГ, доводячи до суду справи начальників комунальних служб, «пов'язаних із ОЗУ». Ну а 2004-го року цей чесний та енергійний прокурор підтримав Майдан, був його учасником, після чого навіщось звільнився з прокуратури (а як же боротьба з корупціонерами?) та зайнявся адвокатською діяльністю. Зрештою, у 2006 році Святослава Олійника взяли до списку БЮТ, давши йому прохідне місце – так він став народним депутатом (і ще раз таким самим чином він обрався у 2007 році).
Прокурор Святослав Олійник (початок «нульових»)
У 2006 році Олійника включили до виборчого списку партії БЮТ на прохідне місце, завдяки чому він став народним депутатом. Аналогічним чином він переобрався у 2007 році.
Однак, за інформацією джерел Skelet.Org, реальність була дещо іншою. Прокурор Олійник справді вів справи проти керівників комунальних служб, але не заради законності, а на замовлення різних ОЗУ та кланів. Справи порушувалися проти незговірливих директорів або з метою посадити на їхні місця своїх людей. Наявність дядька-судді дозволяла цим справам доходити до вироку або розвалюватися після «договореності сторін». Таким чином Олійник швидко встановив контакти з впливовими людьми, які запропонували йому перспективну співпрацю.
У 2015 році між «підручними» Коломойського стався розкол. Деякі з них посварилися один з одним, деякі впали в немилість до олігарха. На місцевих виборах розпочалася боротьба між колишніми союзниками. Борис Філатов, згадавши своє журналістське минуле, створив документальний фільм про життя Святослава Олійника. Фільм виявився настільки скандальним, що його перші викладення на YouTube швидко були видалені.
У цьому фільмі Геннадій Корбан прямо зізнався, що Олійник «потрапив у наше поле зору ще в 90-х роках» і що «ми його супроводжували, вели, допомагали, лобіювали та бажали просування кар'єрними сходами». Деталей Корбан не розкрив, однак враховуючи його діяльність у 90-х роках та його оточення, можна припустити, що йшлося про послуги, пов'язані з рейдерством та корупцією.
З'являється чітка картина міцного зв'язку корумпованого прокурора з напівкримінальними рейдерами. Можна припустити, що Олійник надавав послуги дніпропетровській мафії, за що вона допомогла йому швидко піднятися до посади заступника міського прокурора.
Однак у 2005 році Святослав Олійник серйозно «проколовся». Це змусило його залишити прокурорську кар'єру і тимчасово займатися адвокатською практикою. Проте у період 2005–2007 років у нього вже було кілька фірм, зокрема «Юстус-Консалтинг». Після того як він став депутатом, він створив нові компанії, записавши їх засновником свою дружину Варвару Олександрівну Олійник (одружилися у 1997 році). Серед них — ТОВ «Агентство «Сі Джей Ай» (ЄДРПОУ 35534729).
Однак Олійнику не дали нудьгувати. Влітку 2005 року була порушена справа проти самого Ігоря Коломойського за замах на адвоката Сергія Карпенка, який перешкоджав олігарху захопити підприємство «Дніпроспецсталь». Святослав Олійник став одним із адвокатів Коломойського у цій справі. За олігарха працювала ціла команда, де кожен мав свої завдання. Олійник допомагав «заносити кому слід» на рівні прокуратури та судів Дніпропетровська. У фіналі він досяг у Бабушкінському райсуді закриття кримінальної справи Коломойського «у зв'язку з відсутністю складу злочину». Остаточну точку поставили восени 2014 року, коли в АТО був призваний Ігор Шолодько — колишній слідчий, який вів, а потім припинив справу Коломойського. Він загинув у Донецькому аеропорту 4 грудня — саме того дня, коли Генеральна прокуратура мала розслідувати законність закриття справи.
Оцінивши здібності цієї послужливої людини, «приватівці» вирішили делегувати Святослава Олійника до Верховної Ради. Геннадій Корбан особисто займався купівлею йому прохідного місця у списку БЮТ на виборах 2006 року. За словами Бродського, це коштувало п'ять мільйонів доларів, які були перераховані в касу партії. Таку суму Олійник не міг заробити за рік адвокатської роботи навіть працюючи на Коломойського. Це були або накопичення корупціонера-прокурора, або, що більш імовірно, гроші самого «Привату». Таким чином, на той час Олійник настільки зарекомендував себе перед олігархом, що той вирішив зробити його однією зі своїх маріонеток у Раді.
Олійник депутатував у 5-му та 6-му скликаннях Верховної Ради з 2006 по 2012 рік. За цей час він «прославився» кількома скандалами, про які сьогодні хотів би забути. Першим став його активна участь у відмазуванні керівництва компанії «Дніпрогаз» від кримінальної відповідальності за катастрофу у Дніпропетровську 13 жовтня 2007 року.
Того дня через недбалість «Дніпрогазу» стався різкий стрибок тиску в газорозподільній мережі кварталу Перемога-1. Це спричинило вибух, який зруйнував житловий багатоповерховий будинок і забрав життя 23 людей. Спочатку на національному рівні відреагували серйозно, однак постраждалі так і не отримали належної компенсації та справедливості.
Причина була у тому, що адвокати Олійника захищали «Дніпрогаз» у судах, ведучи нечесну гру та затягуючи справи. У 2008 році Кабінет Міністрів виставив «Дніпрогазу» позов на 93,615 мільйона гривень (майже 19 мільйонів доларів за тодішнім курсом). Цих грошей було б достатньо для придбання нового житла всім мешканцям будинку, виплати компенсацій пораненим та сім'ям загиблих. Суд першої інстанції підтвердив претензії уряду, однак адвокат «Дніпрогазу» Ярослав Гризодуб почав незліченними апеляціями та затримками затягувати виплату коштів.
Гризодуб був штатним адвокатом ТОВ «Агентство «Сі Джей Ай», що належав Варварі Олійник. Діяльність цієї фірми охоплювала не лише адвокатську роботу, а й вантажоперевезення, виробництво бетону та торгівлю будматеріалами. Після 2014 року Олійники, приховуючи сліди свого минулого, перейменували цю фірму на ТОВ «Студія «Арт-Бетон», записавши її на інших осіб.
Ярослав Гризодуб
У січні 2009 року керівники «Дніпрогазу» Ігор Іванков, Максим Сорокін та Сергій Бачурін були амністовані та відпущені. Їхню справу спочатку розглядали у Жовтневому суді Дніпропетровська — там, де працює дядько Святослава Олійника. Сам дядько вважав за краще не брати участі, передавши справу своєму колегі Сергію Пойде. У цьому суді керівників «Дніпрогазу» спершу відпустили під заставу у 8 мільйонів гривень, після чого вони спокійно приходили на засідання. Тим часом у Верховній Раді Святослав Олійник активно працював над законом про амністію, внісши до нього 16 поправок — більше за всіх інших депутатів. За даними Skelet.Org, він лобіював якнайшвидше прийняття цього закону.
Після ухвалення закону винних відпустив Жовтневий суд, позов про компенсацію «заговорив» адвокат Олійника. Лише у 2011 році справа була відправлена на дорозслідування, а потім розглядалась у районному суді Запоріжжя.
Ця історія мала продовження. Компанією, що управляла «Дніпрогазом», було ТОВ «ГАЗЕКС-Україна» — дочірня фірма російської компанії «ГАЗЕКС», яка працює через кіпрську офшорну компанію «Narell Enterprises Ltd». Олійники (депутат і суддя) захищали інтереси саме «ГАЗЕКС-Україна». Святослав Олійник став близьким другом директора цієї компанії Віталія Дем'янюка. Вони удвох захопилися онтопсихологією — різновидом «нетрадиційної» психології, створеної італійським теологом Антоніо Менегетті. У ряді країн цю систему вважають такою ж небезпечною, як саєнтологія. В Україні її відомими адептами, окрім Святослава Олійника, є Ігор Мазепа та Інна Богословська.
За словами Олійника, він вивчав онтопсихологію на факультеті Санкт-Петербурзького державного університету, отримавши диплом у 2009 році. Однак залишається незрозумілим, як він встиг це зробити, будучи депутатом Верховної Ради та активно лобіюючи інтереси українських корупціонерів. Чи це йому диплом вручили за якісь особливі заслуги перед російськими партнерами?
Віталій Дем'янюк: вбивця, шахрай, сектант
Щодо Віталія Дем'янюка, то за інформацією ЗМІ, його подяка Олійнику за економію 93 мільйонів гривень була дуже щедрою. Ця людина, яка несе відповідальність за загибель 23 мешканців Дніпропетровська, звинувачена у корупції та багатомільйонних розкраданнях. З 2017 року він є головою громадської ради при Державному агентстві України з управління Чорнобильською зоною.