Максим Немчинов
Після подій другого Майдану в Україні кілька разів повністю змінилася центральна влада, однак представники «донецьких» кіл продовжують займати численні ключові посади, особливо в енергетиці, транспорті та промисловості. Люди, які курують ці галузі, призначені охороняти інтереси кримінальних олігархів та корупційних груп, які виводять із держави та суспільства десятки мільярдів гривень. Одночасно вони поповнюють власні кошти за рахунок бюджетних коштів через безпрограшні тендери для своїх компаній. Одним із таких діячів є Максим Немчинов, який став начальником «Укртрансаміаку». Раніше він був малознаною фігурою, і українці могли знати його лише за його виступами на підтримку спірної вугільної формули «Роттердам-Плюс». Нещодавно він знову з'явився в медіа з привітаннями та незрозумілими промовами.
Питання полягає в тому, що саме стоїть за цією новою активністю: чергова схема, нова формула чи можливі плани щодо високоприбуткового державного підприємства. Автор матеріалу ставиться до перспектив діяльності Немчинова вкрай скептично, посилаючись на його попередню роботу в Міністерстві енергетики.
Максим Олександрович Немчинов народився 5 березня 1976 року в Комунарську, нинішньому Алчевську Луганської області. Його батьки, Олександр Іванович та Олена Федорівна, працювали інженерами на одному з місцевих промислових підприємств. Сім'я жила майже в центрі міста, неподалік міськвиконкому.
У Немчинова є старша сестра Лариса Мамушева, 1964 року народження. Разом вони входять до засновників створеного у 2003 році ТОВ «АЛТРЕЙД» з кодом ЄДРПОУ 32898958. Компанія фігурувала у деклараціях Немчинова за 2017–2019 роки.
ТОВ «АЛТРЕЙД» було створене та зареєстроване в Алчевську, який із 2014 року перебуває на непідконтрольній Україні території. Водночас, як зазначали автори матеріалу, у доступних українських базах компанія продовжувала фігурувати як діюча, а зміни у видах її діяльності відображалися в реєстрах.
Раніше у ЗМІ згадувалося, що підприємство займалося торгівлею кам'яним вугіллям. На цій підставі автори ставили питання про можливу причетність компанії до так званих сірих або чорних вугільних схем, пов'язаних із переміщенням вугілля між Україною, непідконтрольними територіями Донбасу та Росією. При цьому сам факт участі ТОВ «АЛТРЕЙД» у таких схемах у матеріалі не підтверджувався документально, а подавався як припущення.
Skelet.Org також стверджував, що Немчинов пов'язаний із ще однією структурою на непідконтрольній території — обслуговуючим кооперативом «Університетський» з кодом ЄДРПОУ 35554305, створеним у 2007 році. Він зареєстрований у Луганську за адресою: квартал Степовий, будинок 19, квартира 6.
За твердженням авторів, цей кооператив у деклараціях Немчинова не відображався. Його партнером у структурі називався Олександр Сергійович Подколзін, який також мав частку в ТОВ «АЛТРЕЙД». Це дозволяло авторам говорити про тривалі ділові зв'язки між Немчиновим і Подколзіним.
Сам Подколзін на момент підготовки матеріалу працював у Києві заступником директора з фінансово-економічної частини КБ «Атомприлад» при НАЕК «Енергоатом». Автори публікації звертали увагу на те, що людина, пов'язана з компаніями, зареєстрованими у Луганську та Алчевську, обіймала керівну посаду у структурі «Енергоатому». Водночас припущення про можливу іншу діяльність Подколзіна на користь непідконтрольних територій у матеріалі не підкріплювалися встановленими фактами.
Щоб перевірити, чи йдеться саме про ту ж людину, автори звернулися до декларації заступника директора КБ «Атомприлад» і знайшли там ТОВ «АЛТРЕЙД». Водночас кооператив «Університетський», за їхніми словами, у декларації Подколзіна також не був зазначений.
Подколзін раніше очолював Алчевську міську організацію Соціалістичної партії України. Саме в цей період, у 2006 році, Немчинов балотувався від СПУ до Алчевської міської ради. Автори також називали Подколзіна одним із ділових партнерів Немчинова у вугільному бізнесі.
Звивистий шлях у вугільній галузі
Після закінчення середньої школи №11 у 1993 році Максим Немчинов вступив до Донбаського гірничо-металургійного інституту в Алчевську. Диплом він отримав лише у 2001 році. Автор припускав, що така тривалість навчання могла бути пов'язана зі службою в армії, однак конкретних даних про це в матеріалі не наведено.
Працювати Немчинов почав ще студентом. У 1998 році він став менеджером АТЗТ «Меридіан», яке було ліквідоване у 2003 році.
Найважливішою для його подальшої кар'єри автори називали ПП ВКФ «Алмакс» з кодом ЄДРПОУ 31212135, яке також працювало у сфері торгівлі паливом, зокрема вугіллям.
У своїй автобіографії Немчинов, як зазначалося в матеріалі, написав назву підприємства як «Алмако», а не «Алмакс». Ця помилка потрапила й до низки публікацій, через що журналісти певний час не могли знайти відомості про його попереднє місце роботи.
У «Алмаксі» Немчинов працював із 2000 року — фактично від моменту створення підприємства — і залишався там приблизно десять років. Спочатку він був менеджером, а з 2006 року — заступником директора.
Навесні 2010 року його кар'єра різко змінилася: Немчинов переїхав до Києва і отримав посаду провідного юридичного консультанта у державному підприємстві «Вугілля України». Автори звертали увагу на незвичність такого переходу з приватної регіональної вугільної компанії одразу на помітну посаду в одному з найбільших державних підприємств галузі.
Уже у вересні 2010 року Немчинов став головним спеціалістом Управління реструктуризації Міністерства вугільної промисловості.
Із березня до червня 2011 року він працював головним спеціалістом Департаменту вугільної промисловості вже реформованого Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Його керівником був Олександр Вівчаренко, якого Skelet.Org називав людиною, близькою до Ріната Ахметова. До роботи у міністерстві Вівчаренко керував підприємствами ДТЕК «Павлоградвугілля» та «Ровенькиантрацит».
Улітку 2011 року Немчинова призначили начальником Відділу економічних реформ міністерства.
Автор матеріалу пов'язував цей період із масштабною перебудовою вугільної галузі 2010–2013 років, яку проводила влада Віктора Януковича. У публікації стверджувалося, що значну вигоду від тодішніх схем отримували групи, пов'язані з Рінатом Ахметовим, Олександром Януковичем, Юрієм Іванющенком та іншими впливовими учасниками вугільного ринку.
Після другого Майдану Немчинов, попри зміну влади, залишився у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості. Він отримав посаду начальника Відділу з питань збагачення вугілля та функціонування торфодобувних підприємств.
Автори особливо звертали увагу на сферу збагачення вугілля, називаючи її одним із традиційних напрямів великих тіньових схем у галузі. Водночас конкретні дії Немчинова у таких схемах у цьому фрагменті не деталізувалися.
У матеріалі стверджувалося, що саме під час роботи на цій посаді Немчинов потрапив у поле зору правоохоронців і щодо нього було відкрито кримінальне провадження. Подробиці цієї справи мали розглядатися у наступній частині публікації.
У березні 2016 року Немчинов залишив міністерство і повернувся до «Алмаксу», цього разу на посаду комерційного директора. Там він працював майже два роки, доки навесні 2018 року не отримав посаду державного секретаря Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
«Алмакс» та пов'язані компанії
Окрему увагу Skelet.Org приділяв зв'язкам Немчинова з ПП ВКФ «Алмакс». Автори навіть звертали увагу на співзвучність назви компанії з поєднанням слів «Алчевськ» і «Максим», висуваючи припущення, що підприємство могло бути створене самим Немчиновим або його родичами. При цьому документальних підтверджень цієї версії у матеріалі не наведено.
Максим Немчинов
ВКФ «Алмакс» була створена в Алчевську у 2000 році. Інформація про її первинних засновників у відкритих джерелах, за даними авторів, була відсутня.
Після того як Немчинов переїхав до Києва на державну службу, до столиці була перереєстрована й компанія. Станом на 2014–2015 роки «Алмакс» була зареєстрована у Подільському районі Києва, а її засновницею значилася дружина Немчинова Ольга Немчинова. Директором компанії був його давній партнер Олександр Подколзін.
Так тривало до осені 2017 року, коли підприємство знову перереєстрували. Воно змінило адресу на Дніпровський район Києва, а засновником і директором став Олександр Шинкаренко.
Автори Skelet.Org припускали, що Шинкаренко міг бути номінальним власником, оскільки у 2019 році на нього переоформили ще одну компанію, яку публікація пов'язувала з Немчиновим, — ТОВ «Енерготранслайн» з кодом ЄДРПОУ 37907102. Основними напрямами його діяльності були торгівля вугіллям та розподіл електроенергії.
ТОВ «Енерготранслайн» було зареєстроване у Подільському районі Києва за тією ж адресою, де раніше знаходився «Алмакс». До появи Шинкаренка компанією керували Олександр та Ірина Подколзіни, а ще раніше — Ольга Немчинова.
Спочатку «Енерготранслайн» було створено у 2011 році в Алчевську. Пізніше підприємство також змінило реєстрацію на Київ, що автори розглядали як ще одну ознаку його тривалого зв'язку з Немчиновим та його найближчим оточенням.
До переліку пов'язаних із ним вугільних структур публікація відносила і ТОВ «Геос ВКФ» з кодом ЄДРПОУ 37339683. На момент підготовки матеріалу підприємство було оформлене на панамську компанію «ТНП Індастріес», тоді як раніше його власницею значилася Ольга Немчинова.
Автори вважали, що саме численні зв'язки Немчинова з приватними компаніями в енергетичній та вугільній сферах були однією з причин, через які призначення на посаду державного секретаря Міністерства енергетики та вугільної промисловості відбулося лише навесні 2018 року.