Молодий, амбітний та впевнений у собі депутат Київської міської ради Микола Негрич намагається представити себе захисником інтересів киян. Однак за цим образом криються старі скандали, пов'язані з корупцією. Skelet.Org розповідає про сходження до влади столичного політика, якого називають розпилювачем бюджету та забудовником, чия діяльність завдала шкоди місту.
Одна з найбільш показових історій про Негрича стосується дорожних робіт у Києві. На одній із доріг, яку він спонсорував, на свіжому асфальті з'явилися його ім'я та прізвище. Такий демонстративний піар свідчить про його схильність до самолюбування та прагнення до публічного визнання.
Негрич Микола Михайлович походить із Коломиї на Івано-Франківщині. Він народився 29 серпня 1982 року в сім'ї впливового франківського бізнесмена та державного чиновника Михайла Михайловича Негрича. Батько відіграв ключову роль у кар'єрному зростанні сина.
Після закінчення школи у 1998 році молодий Негрич переїхав до Києва, щоб вступити до Інституту міжнародних відносин при КНУ. У 2003 році він отримав диплом юриста-міжнародника. Його перша робота виявилася надзвичайно престижною — він влаштувався в державну акціонерну компанію «Хліб України» на посаду головного економіста управління фінансово-кредитних механізмів. Таким чином, молодий випускник отримав контроль над значними грошовими потоками національної компанії. Через десять місяців його підвищили до начальника управління державних програм та цінового регулювання.
Така стрімка кар'єра не була випадковістю. Батько Миколи вже наприкінці 1990-х років мав зв'язки з компанією «Хліб України» та очолював Коломиську районну державну адміністрацію з 2001 по 2005 рік. Отже, батько прилаштував сина на вигідну посаду. У період 2003–2004 років компанією керував Віктор Бондаренко, відомий своїми тіньовими схемами та практичним доведенням підприємства до банкрутства.
Цікаво, що Негрич-молодший, незважаючи на свою схильність до саморекламування, ніколи не афішував свою роботу в «Хлібі України». У відкритих джерелах про цей період його кар'єри можна знайти лише кілька рядків. За припущенням Skelet.Org, це може бути пов'язано з тим, що його діяльність була далекою від законної. За інформацією джерел, зерно скуповували та перепродавали через різні схеми фірмам-«прокладкам» за мізерні суми, а реальний прибуток потрапляв у приватні кишені.
Через рік 22-річний Негрич раптово залишив компанію. Він повернувся до Коломиї та став директором новоствореного ТОВ «Агропромбудкапітал», яким керує й досі, а також очолював низку інших фірм.
Кілька місяців після його від'їзду з «Хліба України» туди прибув його батько Михайло Михайлович, який отримав посаду заступника голови правління. Він пропрацював лише кілька місяців і подав у відставку. За інформацією Skelet.Org, Михайло Михайлович приїхав до Києва, щоб «замінити хвости» свого сина. Однак ще більш цікавим є той факт, що у 2005 році державна акціонерна компанія «Хліб України» оголосила про свою фінансову неспроможність та необхідність проведення фінансового оздоровлення. Сума необхідної санації становила 1 мільярд гривень.
ТОВ «Агропромбудкапітал» офіційно належить родичам Миколи — його матері Марії Негрич та Тарасу Слюсарчуку, який балотувався до Івано-Франківської обласної ради від партії «Громадянська позиція». Компанія надає широкий спектр послуг: будівництво, вантажні перевезення, оптова торгівля, туризм та рекламу. За своєю структурою це типове ТОВ із численними дочірніми підприємствами, які можуть використовуватися для відмивання грошей.
Негрич повернувся до Києва вже як зять легендарного VIP-забудовника та корупціонера Михайла Голиці. Голиця відомий тим, що очолював Департамент житлового забезпечення КМДА з 1998 по 2010 рік, був президентом холдингу «Київміськбуд» у 2010–2012 роках та керував комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ». Дочка Голиці, Ольга, вийшла заміж за Миколу Негрича. Однак це був не просто звичайний шлюб — Негрич приніс у цей союз не лише свою особистість, а й розгалужену бізнес-мережу, яку він розбудував у рідному місті.
У 2004 році, коли було зареєстровано ТОВ «Агропромбудкапітал», у селі Підгайчики одночасно з'явилася будівельна компанія «Геос» зі слоганом «Геос будує, Геос здає, Геос забезпечує людей житлом». Саме ця фірма стала основою для розбудови бізнес-імперії Миколи Негрича. Завдяки союзу з Голицею СК «Геос» за кілька років значно розширилася. Сьогодні до її структури входять ТОВ «Геос-Девелопмент», ТОВ «Геос-УКБ», інвестиційний фонд «Геос-Інвест», ТОВ «GEOS DESIGN» та інші компанії.
Негрич неодноразово відхрещувався від більшості цих фірм, однак факти свідчать про їх тісний зв'язок: вони мають однакові адреси офісів та спільних бізнес-партнерів. Голиця та Негрич є співвласниками будівельної фірми «Геос Девелопмент», зареєстрованої у 2013 році. Однак у 2016 році Негрич зник із офіційного переліку співвласників компанії та повністю відмовився від неї. За весь період існування «Геос Девелопмент» не збудувала жодного об'єкта, і про цю компанію немає абсолютно жодної інформації у відкритих джерелах.
Фірма «Геос-УКБ» також була створена у 2013 році зі статутним капіталом лише 20 тисяч гривень. Вона офіційно зареєстрована на Сергія Уманця та Богдана Окольнича. Уманець відомий як партнер Негрича з низки компаній, зокрема ТОВ «GEOS DESIGN» (до 2011 року), ТОВ «Вітер Енерджі» та ТОВ «МТЦ». Примітно, що «Геос-УКБ», маючи такий мізерний статутний фонд, отримувала мільйонні підряди на будівництво. У 2014 році за результатами всеукраїнського конкурсу «Професійне визнання» компанія GEOS була визнана найкращою будівельною компанією року.
Однак чи погодяться з цією оцінкою ошукані кияни? Адже вже за рік громадськість у вигляді Антрейдерського союзу підприємців ініціювала акцію протесту проти діяльності цих компаній. На їхню думку, у Києві готувалася величезна житлова афера, аналогічна до скандалу з компанією «Еліта центр». Хоча це справді могло бути правдою.
Будівельний бум після Майдану захлеснув Київ. Щоб зрозуміти корупційну схему, потрібно повернутися в 2001 рік, коли було створено комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» зі статутним капіталом, який повністю належав Київраді. Створення цього КП ініціював Михайло Голиця, який тоді очолював Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА. За ним стояла київська еліта, включаючи братів Суркісів та Олександра Омельченка. Гендиректором «Житлоінвестбуд-УКБ» призначили В'ячеслава Непопа, товариша та компаньйона Голиці. Коли Голиця був змушений залишити цю посаду, йому дали керівництво холдингом «Київміськбуд», а КП стало однією зі складових частин розгалуженої схеми розпилу бюджету.
Найпоширеніша схема махінацій на будівельному ринку працює таким чином: земля здається у найм фірмам, які укладають договори із забудовниками. Останні зводять висотні будинки та житлові комплекси, квартири продаються покупцям. Далі розвиток ситуації може піти двома шляхами: або будинки не узаконюються, оскільки земля не належить забудовнику, або ж коли закінчується термін оренди, власник землі вимагає від покупців житлової площі повторної оплати.
У цю злагоджену схему та тандем увірвався Микола Негрич після того, як одружився з Ольгою Голиці. Його входження до цієї системи розпочало нову главу у корупційній історії столичного будівництва, де трійка забудовників — Голиця, Негрич та їхні партнери — контролюють значну частину ринку та реалізують найбільш гучні та сумнівні будівельні проекти.