Два брати на ім'я Негрич — Микола та Михайло — протягом років систематично розпоряджаються бюджетними коштами та земельними ресурсами, залишаючи киянам мізерні результати своєї діяльності. Натомість вони намагаються залишити свої імена на проектах, щоб виборці пам'ятали про них як про благодійників. Недавно депутат Київської міської ради Микола Негрич вирішив піти далі за звичайні звіти про виконану роботу — він залишив своє ім'я навіть на латках ямкового ремонту столичних доріг. Багато киян сприйняли це як провокацію, однак така поведінка цілком відповідає нинішній діяльності Миколи Негрича, який вже другий рік намагається відмити свою репутацію від недавніх скандалів.
Микола Негрич народився 29 серпня 1982 року у місті Коломия Івано-Франківської області. До Києва він приїхав у 1998 році, щоб вступити до Інституту міжнародних відносин при КДУ, який закінчив у 2003 році з дипломом юриста-міжнародника. Одразу після цього влаштувався головним економістом управління фінансово-кредитних механізмів у ДАК «Хліб України». За кілька місяців став начальником управління державних програм та цінового регулювання цієї ж компанії. У вересні 2004 року Негрич став директором ТОВ «Агропромбудкапітал» (ЄДРПОУ 32941442) і займає цю посаду досі, одночасно керуючи кількома іншими фірмами.
Така стрімка кар'єра молодої людини з провінції пояснюється тим, що Микола Негрич є зятем Михайла Голиці — впливової фігури київського бізнесу. Голиця починав у 90-х роках разом із Суркісами у фінансовій афері навколо ФУ «Динамо-Київ», а за часів Олександра Омельченка очолив Департамент житлового забезпечення КМДА. Така людина могла легко влаштувати кар'єру свого зятя, подібно до того, як харківський чиновник і бізнесмен Олег Таранов піднявся разом зі своїм зятем Євгенієм Мураєвим.
Однак між Мураєвим та Негричем є суттєва різниця. Якщо Мураєв до одруження з дочкою Таранова був майже невідомою людиною, то Негрич став чоловіком Ольги Голиці (нині Ольга Негрич) вже будучи впливовою людиною. Справжній секрет успіху Миколи Негрича криється в його коломийському корінні, яке досі залишалося поза увагою журналістів. Батьком Миколи Негрича є Михайло Негрич — відомий на Івано-Франківщині чиновник, який двічі очолював Коломийську РДА (2001–2005 та 2010–2014 роки). Він славився численними скандалами, великим бізнесом, записаним на ім'я дружини Марії та сина, а також тим, що спритно уникнув люстрації.
Михайло Михайлович Негрич народився у 1955 році в селі Косівського району Івано-Франківської області. У 1986 році закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. До 90-х років дослужився до керівної посади, що дозволило йому займатися бізнесом, використовуючи владу та державні ресурси. За інформацією джерел Skelet.Org, у 90-х роках Михайло Негрич мав відношення до торгівлі зерном та спиртом — галузей, де на тіньових схемах збагачувалися багато хто. Є також інформація про його причетність до роботи скандальної ДАК «Хліб України» наприкінці 90-х років, коли вона була зосередженням тіньових схем та махінацій. Саме тому його син Микола одразу після закінчення ВНЗ був працевлаштований за знайомствами батька до «Хліба України» у фінансовий відділ. Період 2003–2004 років у «Хлібі України» під керівництвом Віктора Бондаренка характеризувався найстрашнішими зловживаннями та аферами.
Михайло Негрич піднявся до впливової людини в області, і у 2001 році був призначений головою Коломийської райдержадміністрації. Це призначення відбулося не без допомоги його старого друга та компаньйона Михайла Вишиванюка, який двічі обіймав посаду голови Івано-Франківської ОДА (1997–2005 та 2010–2013 роки). Вишиванюк помер від хвороби у 2016 році. На керівних посадах вони були майже одночасно, обидва — чиновники «режиму Кучми» та «режиму Януковича». При першому призначенні Негрича у 2001 році не обійшлося без допомоги Володимира Литвина, який тоді очолював Адміністрацію президента Кучми. Зв'язок між Михайлом Негричем та Литвином продовжувався й надалі: Негрич багато років очолював Івано-Франківську обласну організацію Народної партії та виборчі штаби «Блоку Литвина». Його заступником із партійної роботи був Олексій Голубчак — начальник обласного управління лісового та мисливського господарства.
Не дивно, що Михайло Негрич успішно займався «лісовим бізнесом», оголюючи схили Карпат. У бізнес-списку сім'ї Негричів можна знайти приватні мисливські клуби та господарства в різних областях України. Зокрема, ТОВ «Мисливське господарство «Пліське» (ЄДРПОУ 35891892) та Клуб мисливців та рибалок «Плиски» (ЄДРПОУ 35583823) знаходяться у Чернігівській області. Їхніми власниками є Михайло Негрич та його сват Михайло Миколайович Голиця разом із племінником Владиславом Віталійовичем Голіцею (син Віталія Миколайовича Голиці). Род Голиці походить саме з села Плиски. Там же зареєстровано ТОВ «Пліски-Агро» (ЄДРПОУ 34275671), головою наглядової ради якого був Микола Негрич.
Після першого Майдану на початку 2005 року голову Коломийського району Михайла Негрича відправили у відставку як «чиновника режиму Кучми». Однак він швидко знайшов собі роботу в Києві: спочатку заступник голови правління у «Хлібі України», потім в.о. голови гендиректора «Київспирту». У 2007 році повернувся на батьківщину, де отримав посаду заступника голови Івано-Франківської обласної Державної податкової адміністрації, курируючи акцизи на алкоголь та тютюнові вироби. Саме через махінації з акцизами здійснювалися найприбутковіші «спиртові схеми».
У 2010 році, після перемоги Януковича на виборах, Вишиванюк повернувся на посаду Івано-Франківського губернатора, а Негрич — на посаду голови Коломийської РДА. Першим їхнім спільним проектом була спроба рейдерського захоплення Залучанського спиртзаводу. Михайло Негрич намагався виглядати найпатріотичнішим начальником, регулярно організуючи фестивалі вишиванок та «коломійок», опікуючись місцевим музеєм писанок. Однак місцева опозиція бачила в ньому чиновника від Януковича, замазаного у корупції. Вона звинувачувала Негрича в «кришуванні» масової вирубки лісу в районі. Голова району Негрич та мер Коломиї запросили до регіону австрійську деревопереробну компанію «Holzindustrie Schweighofer» та виділили їй 30 гектарів землі під будівництво заводу. Завод так і не збудували, однак ліс косили квадратними кілометрами.
У лютому 2014 року під вікнами Коломийської РДА шумів місцевий Майдан, який вимагав відставки Михайла Негрича. Чиновник схитрив: на час смути пішов у відпустку. Коли влада в Києві змінилася, Негрич, на відміну від багатьох колег, не звільнявся за власним бажанням. «Я не планую залишати посаду, після відпустки повернуся до виконання обов'язків голови РДА, життя покаже, що буде завтра», — заявив він журналістам. Як депутат Івано-Франківської облради, Негрич намагався зірвати голосування про відставку губернатора Василя Чуднова, якого вимагав звільнити Майдан, і публічно порвав свій бюлетень. Він також засудив інцидент від 3 лютого 2014 року на сесії облради, коли деякі «активісти Майдану» в масках насильно вивели із зали трьох депутатів-регіоналів.
Незважаючи на свою «помірковано прорежимну» позицію, Михайло Негрич залишався на посаді до середини квітня 2014 року, допоки під тиском місцевого Майдану він не був звільнений указом в.о. президента Турчинова. При цьому Негрич зумів уникнути люстрації. У 2015 році «недолюстрований» Негрич оскандалився знову, цього разу через майбутні вибори, на яких він балотувався в мери Коломиї. Михайло Негрич та його старий приятель Любомир Жупанський вирішили взяти під контроль виборчу комісію та місцеву організацію «Солідарності», щоб повернутися до влади під прапорами президента Петра Порошенка. У серпні 2016 року невідомі намагалися підпалити його заміський будинок у селі Королівка.