Недавно в медіа з'явилися повідомлення про міжнародний скандал, пов'язаний із картинами, викраденими з голландського музею та виявленими в зоні бойових дій. У цьому контексті знову згадали ім'я Валентина Олександровича Наливайченка, колишнього керівника Служби безпеки України. Після того як він залишив цю посаду, він активно робив гучні заяви, зокрема про причетність російського політика Владислава Суркова до справи Небесної сотні, а також висував звинувачення на адресу президента та впливового діяча БПП Ігоря Кононенка. Однак спостерігається цікава закономірність: усі ці справи набули розголосу не під час його роботи в СБУ на вулиці Володимирській, 33, коли він мав би займатися ними за службовим обов'язком, а вже після його звільнення. Це більше нагадує спробу повернутися у велику політику через шантаж, ніж справжнє бажання допомогти країні розібратися з серйозними кримінальними справами.
Шляхом до спецслужб
1991 року двадцятип'ятирічний Наливайченко вступив до Інституту розвідки КДБ СРСР імені Андропова. Цей навчальний заклад закінчили також Володимир Путін, Сергій Іванов, Євген Муров, Володимир Якунін та Сергій Наришкін — практично всі вищі посадові особи Російської Федерації. Проте Наливайченко провчився там лише чотири роки, до 1994-го, і несподівано звідти пішов, так і не завершивши навчання. Причини такого раптового відходу з установи, яка готувала кадри для російських спецслужб, залишаються неясними. Однак про корпоративні зв'язки між випускниками цього закладу ходять легенди. Цікаво, що Наливайченко довгий час замовчував цей епізод своєї біографії, хоча служба у КДБ не становила для нього небезпеки, оскільки закон про люстрацію тих, хто служив у держбезпеці, не був ухвалений.
Дипломатична кар'єра
Повернувшись до України, Наливайченко одразу потрапив до номенклатури Міністерства закордонних справ. Того ж 1994 року його призначили другим секретарем посольства України у Фінляндії, Норвегії та Данії. Це було незвичайно швидким просуванням для людини без профільної освіти, яка раніше не працювала в МЗС. Кар'єрні дипломати зазвичай починають з посади референта і потребують років роботи в системі, особливо якщо вони не мають спеціалізованої освіти у сфері міжнародних відносин. Генерал Олександр Скіпальський, у ті роки начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, стверджує, що Наливайченко потрапив до МЗС завдяки протекції російських спецслужб, хоча імена його покровителів залишаються невідомими.
На дипломатичній ниві Наливайченко не здобув особливих успіхів, принаймні про них не відомо широкому загалу. Проте його кар'єра розвивалася успішно. 2001 року він став консулом посольства України у США, ставши третьою за значимістю особою у найпрестижнішому українському дипломатичному представництві. Саме у Вашингтоні він, ймовірно, познайомився з представниками ЦРУ. Можливо, когось здивує, що майбутній глава СБУ співпрацював із двома протиборчими розвідками, але у світі спецслужб це вважається нормальним явищем.
2004 року Наливайченко став заступником міністра закордонних справ. Таке зростання могло б позаздрити будь-якому кар'єрному дипломату. Міністром у ті роки був Костянтин Грищенко, ставленик Кучми, який пізніше підтримав Партію Регіонів. Він послідовно покращував відносини з Росією та гальмував розвиток стосунків з Євросоюзом.
Після Помаранчевої революції у лютому 2005 року його змінив Борис Тарасюк, затятий євроінтегратор та член партії «Реформи та порядок». Тарасюк був досвідченим кар'єрним дипломатом, який розпочинав ще за СРСР. Очевидно, він не довіряв своєму заступнику і відправив його послом до Республіки Білорусь. Проте незабаром Наливайченко знайшов нового покровителя.
Голова СБУ за Ющенка
2006 року президент України Віктор Ющенко призначив Наливайченка головою СБУ, фактично працевлаштувавши його за фахом, недоотриманим в Інституті КДБ. Наливайченко робив усе можливе, щоб сподобатися своєму шефу. Він розсекретив архіви СБУ щодо репресій та агентурної роботи служби в роки Сталіна, хоча багато фігурантів тих справ ще були живі і могли постраждати від переслідувань. Офіцери розповідали, як вони брали під опіку ветеранів спецслужби, які винні лише в тому, що виконували наказ у ті часи.
Наливайченко відкрив Музей жертв репресій та ініціював процес щодо Голодомору. Загалом він займався всім, крім своєї прямої роботи. За його керівництва з СБУ було звільнено найсильніших кадрів, замінених на людей, вірних йому та ідейно близьких. Його заступник Андрій Кислинський звинувачувався в сутенерстві, яким він займався в 90-ті роки, а також мав фальшивий диплом. Генерал Скіпальський стверджує, що саме Наливайченко представив Ющенку свого приятеля Валерія Хорошковського, завдяки чому той став першим заступником секретаря РНБО.
Професійний рівень служби під його керівництвом демонструє історія з гаманцем. У березні 2008 року у фітнес-центрі готелю Хайят у нього вкрали гаманець. Оперативно-розшукового потенціалу СБУ не вистачило, щоб знайти гаманець її голови. Служба також не змогла встановити, хто отруїв самого Ющенка. Проте це не вплинуло на його кар'єру, можливо тому, що він виконував для свого шефа багато непублічних послуг. Наприклад, він видав наказ про підготовку документів щодо передачі поліклініки та госпіталю СБУ на вулиці Липській, 11 фонду Катерини Ющенко-Чумаченко «Україна 3000» під офіс.
Вересні 2008 року він таємно готував спецгрупу з офіцерів підрозділу «А» під керівництвом генерал-майора Чалого для захоплення тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Однак ця операція стала надбанням громадськості, що свідчить про низький рівень професіоналізму. Можливо, саме тому Юлія Володимирівна залишилася на волі.
Державна зрада та американські розвідники
Під час керівництва Наливайченка на Володимирській, 33 почали з'являтися представники ЦРУ. Зокрема там бував Джефрі Іган, тодішній регіональний представник американської розвідки в Україні. Інший співробітник ЦРУ Чарльз Леві мав власний кабінет у центральній конторі СБУ під номером 112 та жив на явочній квартирі на вулиці Паторжинського. Більше того, він мав доступ до документів державної таємниці, що являє собою грубе порушення закону і називається державною зрадою. Чи могла така діяльність відбуватися у головній будівлі СБУ без відома Наливайченка — питання риторичне. Крім того, Наливайченко особисто запрошував посла США та представників ЦРУ на вручення дипломів випускникам Вищої школи СБУ, очевидно, щоб вони знали майбутню агентуру в обличчя.
2008 року народний депутат Геннадій Москаль звинувачував Наливайченка в здачі державних інтересів американцям. 2013 року Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження стосовно Наливайченка за трьома статтями: державна зрада, розголошення державної таємниці та передача конфіденційних відомостей. Тодішній глава СБУ Олександр Якименко заявляв про ці злочини свого попередника, додаючи, що той був завербований під час роботи на дипломатичній службі в США. Ймовірно, ці серйозні звинувачення, які могли спричинити значний термін ув'язнення, стали причиною участі Наливайченка у подіях Євромайдану.
Зв'язки з екстремістськими організаціями
2007 року, будучи головою СБУ, Наливайченко підтримував націоналістичну організацію «Тризуб імені Степана Бандери». Організація потребувала не лише фінансування, а й спеціальних тренерів, зброї, таборів для тренувань та лояльності місцевої влади та міліції. Все це Наливайченко міг їм легко забезпечити. «Тризуб» виник 1993 року, його створив Василь Іванишин. Організація була досить впливовою та незалежною. Іванишин був розумною та амбітною людиною, яка не танцювала б під чужу дудку. 1999 року він відокремився від Конгресу українських націоналістів, силовим крилом якого спочатку себе вважав.
2007 року Іванишин раптово помер у 63 роки, будучи ще не старою людиною. За одними даними, він помер від аневризму аорти, за іншими — від серцевого нападу. Після цього його підозріло швидко поховали на Дрогобицькому цвинтарі. Командування «Тризубом» перейшло до людини Наливайченка, його куму Дмитра Яроша. На 2007 рік припадає пік підтримки цієї організації з боку СБУ. Наливайченко особисто приїжджав у літній табір екстремістів і звертався до них з промовою.
Бізнес та сімейні справи
Щодо власного бізнесу, Наливайченко не займався ним активно, декларуючи річний дохід на рівні 100 тисяч гривень. Однак його родина мала значні матеріальні активи. Його дружина Олена колекціонувала земельні ділянки. 2009 року, коли її чоловік був головою СБУ, вона отримала землю у Києво-Святошинському районі, а також ділянки у двох сільрадах Броварського району, плюс ще одну ділянку на ім'я своєї дочки. Земля призначалася для господарства, садівництва і випасу худоби. Крім того, дружина мала квартиру в новому житловому центрі «Альпійський» на Батиєвій горі в Києві.
Дочка Наливайченка Ольга, незважаючи на молодий вік (26 років), працювала керівником юридичного департаменту компанії ТехноЕнергоТрейд. Ця компанія належала Володимиру Поліщуку, власнику мережі «Ельдорадо», торгового центру Гулівер та банку Михайлівський, а по суті — заступнику голови активів міністра доходів і зборів Олександра Клименка. На дочку записані компанії, якими володіє Наливайченко, з назвами «Смайл трейдинг», «Смайл медіа», «Смайл консалтинг» та інші.
Ці компанії приносили доходи Наливайченку у роки, коли його відставили із СБУ і він був народним депутатом. Під час виборів він був керівником групи консультантів «Смайл холдингу». Президентом тоді був Віктор Янукович, а головою СБУ — Валерій Хорошковський, безпосередньо пов'язаний із Дмитром Фірташем. Наливайченко пройшов до Ради за списком УДАРу, також пов'язаного з Фірташем. Його «Смайл холдинг» вигравав тендери на обслуговування «Чорноморськнафтогазу», «Укрнафтовидобування», «Укрнафтогазу» та інших державних замовлень.
2013 року до влади почали пробиватися нові олігархи, і у «фірташевських» структур почалися проблеми. Хорошковський втік за кордон, а на Наливайченка відкрили кримінальну справу. Це змусило його вийти на Майдан.
Повернення до СБУ через Євромайдан
На Євромайдані величезну роль відіграла організація «Тризуб», яка стала ядром Правого сектора. Таким чином, Наливайченко через свого кума та колишнього помічника Дмитра Яроша отримав контроль над екстремістськими організаціями Майдану.
Після перемоги Євромайдану сталося захоплення Криму і розпочалася війна на Донбасі. Нова влада змушена була призначити Наливайченка головою СБУ, оскільки військові та воєнізовані підрозділи були деморалізовані, добробати лише створювалися, а єдиною боєздатною силою залишався ДУК Правий сектор. Прямо з Майдану Наливайченко вирушив до знайомого йому кабінету на вулиці Володимирській, 33.
Під його керівництвом СБУ працювала вкрай неефективно. Служба завалила все, що можна було завалити. Віктор Янукович безперешкодно поїхав до Росії. Крим був «злитий». На Донбасі співробітники СБУ масово переходили на бік ДНР та ЛНР. Олександр Ходаковський, керівник підрозділу «А» СБУ Донецької області, спочатку сумнівався у виборі сторони, але Наливайченко не захотів з ним поговорити по телефону, тоді як представники ФСБ виявили готовність спілкуватися, що стало вирішальним у його виборі. Юлія Мостова, главред газети «Дзеркало тижня», говорила, що можливість купірувати події в Криму та на Сході була Службою безпеки втрачена. Вона також зазначала, що Аксьонов, Костянтинов, Губарєв, Безлер та Пушилін мають випити за здоров'я Наливайченка. Якщо це була початкова мета російських спецслужб та його викладачів з Інституту КДБ, то все вийшло так, як планувалося.
Діяльність на посаді та відставка
Єдиним помітним «досягненням» Наливайченка на посаді голови СБУ можна назвати прийняття на роботу відомих блогерів Сергія Іванова, звільненого раніше з прокуратури за пияцтво, та Дениса Казанського. У Службі дивувалися, чим ці люди там займатимуться. Насправді вони нічим не займалися, просто потріпалися коридорами і пішли.
Під час його керівництва СБУ не відповіла на жодний із запитів громадськості. Не було відкрито кримінальних справ проти співробітників «Беркуту», які розганяли Майдан. Не було знайдено організаторів чи виконавців розстрілу Небесної сотні. При цьому Наливайченко через свого радника Маркіяна Лубківського періодично рапортував про затриманих «терористів», «сепаратистів», «шпигунів». Однак оскільки жоден із них не постав перед судом, принаймні не було публічних процесів, народ перестав йому вірити. Натомість він «пробив» собі статус учасника бойових дій.
За інформацією Сергія Лещенка, під час роботи на посаді голови СБУ Наливайченко справді боровся лише за інтереси Дмитра Фірташа. Зрештою, це набридло і суспільству, і Петру Порошенку. Його вирішили усунути, але це було складно, оскільки президент також мав безпосереднє відношення до угруповання Фірташа-Льовочкіна.
Компроміс знайшовся. Наливайченка зняли не указом президента, як того вимагає процедура, а голосуванням Верховної Ради. Нардепи Леонід Ємець та Борислав Береза стверджують, що його відставку поміняли на угоду про проведення виборів мера Києва в один тур, на яких мав перемогти Віталій Кличко. Вибори пройшли у два тури, але Кличко переміг.
Сам Наливайченко деякий час «потріпався», оголосив про намір йти на вибори президента, потім заявив про створення своєї політичної сили. Однак далі розмов справа не пішла. Після деякої мовчанки він знову з'явився на Антикорупційному форумі, який влаштував Міхеїл Саакашвілі. Там він звинуватив владу України в крадіжці 15 мільярдів доларів та намагався зробити низку гучних звинувачень. Таким чином, він щосили намагається повернутися у політичне життя країни, хоча поки що це не дуже виходить.
