Євген Володимирович Мураєв, народний депутат України та кандидат у президенти, сьогодні позиціонує себе як проросійський політик. Однак за його офіційним іміджем криється багаторічна практика того, що можна назвати політичною проституцією — готовністю брати гроші як від російських пропагандистів, так і від українських націоналістів, залежно від обставин. Його кар'єра демонструє закономірність, яка повторюється протягом понад десяти років: змінювання позицій, партій та союзників залежно від матеріальної вигоди.
Біографія Мураєва справді нагадує казку про раптовий успіх. Він народився 2 грудня 1976 року у Зміїві Харківської області. Його батько, Володимир Кузьмич Мураєв, був генеральним директором АТЗТ «Рапід». Мати, Ольга Олексіївна Мураєва, працювала доцентом кафедри хімії у Харківському національному університеті міського господарства ім. А. Н. Бекетова. Деякі ЗМІ припускали спорідненість Мураєва з екс-прем'єром України Миколою Азаровим, але сам політик це заперечував.
Мураєв закінчив харківський фізико-математичний ліцей № 27, а у 1994 році вступив на економічний факультет Харківського державного університету ім. Каразіна. У 1999 році він отримав диплом із червоною стрічкою. Другу вищу освіту він здобув уже будучи депутатом — у 2014 році з відзнакою закінчив Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого. Варто відзначити, що Мураєв активно піклується про свою репутацію, регулярно сплачуючи ЗМІ значні суми за позитивне висвітлення його діяльності. Інтернет переповнений замовними матеріалами про його нібито важкий трудовий шлях до мільйонерства.
Однак піарники часом допускаються помилок. На сайті offshoreview.eu повідомлялося, що вже через півроку після закінчення вузу у 1999 році Мураєв очолив одну з приватних компаній. Це викликає питання: як студент став керівником фірми, і куди подівся попередній директор? Йдеться про ТОВ «Анклав», яке займалося оптовою торгівлею нафтопродуктами. Пропрацювавши там рік, він перейшов на посаду директора ТОВ «МКМ-Харків» (торгівля ПММ), де працював з 2001 до 2007 року. У 2009-2010 роках він обіймав посаду генерального директора ТОВ «Східна фінансова група». За його власними словами, свій перший мільйон Мураєв заробив у 22 роки саме на торгівлі ПММ. Вся його бізнес-кар'єра до входження в політику була пов'язана з цією сферою економіки.
На початку 2000-х років увійти в бізнес торгівлі ПММ було складно, оскільки всі ніші вже були зайняті з часів 1990-х років. Однак Мураєв мав потужну підтримку. Його «дахом» був президент «Укрсиббанку», народний депутат України у 1994-1998 роках, заступник міністра Кабінету міністрів та голова Нацагентства з управління державними корпоративними правами Олег Таранов. Невдовзі Таранов став тестем Мураєва, одружившись з його дружиною Валерією Мураєвою.
Кар'єра Євгена Мураєва розвивалася також за підтримки Вадима Рабіновича, який приходився дядьком його дружині Валерії. Це були всі відомі факти про Мураєва як майбутнього політика. Решта його біографії — це вже політичний екшн, наповнений змінами позицій та союзників.
Мураєв вступив у політику у 2006 році, коли його обрали депутатом Харківської обласної ради V скликання від партії «Віче», якою керувала Інна Богословська. З цього моменту розпочалася його кар'єра як політичної повії. Лоббюючи інтереси власного бізнесу та шукаючи теплого місця біля влади, він почав переходити з партії в партію, то угодовуючи олігархам, то виступаючи проти них.
В облраді Мураєв очолив постійну комісію з питань паливно-енергетичного комплексу, енергозбереження та житлово-комунального господарства, що дозволило йому безперешкодно лобіювати власні бізнес-інтереси на Харківщині. У 2010 році він знову пройшов до облради, але вже від Партії регіонів. 15 квітня 2010 року розпорядженням президента України Віктора Януковича Мураєва було призначено головою Зміївської районної державної адміністрації. У цей період він встановив тісні стосунки з Михайлом Добкіним та Геннадієм Кернесом, з якими він підтримує добрі відносини й досі.
21 листопада 2012 року Мураєва звільнили з посади голови району у зв'язку з його обранням до Верховної Ради України за мажоритарним округом № 181 від Партії регіонів. До червня 2014 року він входив до фракції «Партії регіонів», а потім перейшов до групи «За мир і стабільність», яку сформували колишні регіоналисти та комуністи. Цю групу пов'язували з «сім'єю» Януковича, зокрема з Сергієм Курченком, Сергієм Арбузовим та Олександром Клименком. 26 жовтня 2014 року Мураєва переобрали до парламенту від партії «Опозиційний блок», і він став членом Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
Через два роки політик оголосив про вихід із фракції «Опозиційного блоку». Після цього разом із Вадимом Рабіновичем він створив партію «За життя». Однак 21 вересня 2018 року Мураєв заявив про вихід із цієї партії, звинувативши Рабіновича у роботі на Петра Порошенка. На той час Рабинович схилявся до підтримки Юлії Тимошенко та мав намір об'єднатися з «Опоблоком». За даними Skelet.Org, Мураєва дратував Віктор Медведчук, який прийшов у партію і був затребуваний для південного сходу.
Мураєв гучно оголосив про свій вихід, заявивши: «Ми заберемо людей, ідеї, вашу довіру та підтримку. Для нас політика — не бізнес-проект, здатний забезпечити сите старість і не згаяне нашвидкуруч ток-шоу. Ми створюємо партію, де не буде випадкових людей. Я готовий стати попереду і запропонувати Україні проект країни, якого вона ніколи не мала».
Політичний експерт Володимир Макаровський розцінив цей крок як чергову зраду. Він писав, що Мураєв показав себе справжнім фігляром, перекинувшись до «бандерівців» за гроші екс-прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. За його словами, Мураєв звинувачував своїх колишніх соратників у тому, що вони є «рукою Кремля», «п'ятою колоною» та «єдиним прокремлівським проектом в Україні», хоча раніше сам висловлював відверто проросійську позицію. Експерт пов'язав цю різку зміну політичних поглядів з впливом Яценюка, зазначивши, що Мураєв «метається з однієї крайності до іншої — від проросійських позицій до фактично «фашизму». Макаровський підкреслив, що це справжній продаж переконань, колишніх соратників та принципів, і припустив, що Мураєв «гуляє» за рахунок Яценюка, який намагається поправити своє політичне становище.
25 вересня 2018 року Мураєв заявив про створення нової партії «НАШІ», яку сам очолив. У той же час його розлучення з Валерією Мураєвою супроводжувалося грандіозним скандалом. Нардеп залишив дружину заради молодої актриси. Розлучаючись у Дзержинському райсуді Харкова, подружжя заявило про те, що «втратили довіру та повагу один до одного». Примітно, що Валерія Мураєва, вже розлучена, слідом за колишнім чоловіком вийшла з партії дядька Вадима Рабіновича і приєдналася до «НАШИХ».
Програма партії «НАШІ» передбачала забезпечення незалежності України, перехід до парламентської республіки та федералізацію. Для припинення війни Мураєв пропонував проведення переговорів за участю України, Росії, США та невизнаних республік Донбасу, припинення блокади та покарання винних у розв'язанні конфлікту. У грудні 2018 року Мураєв оголосив про свою участь у президентських виборах, написавши на своїй сторінці у Facebook: «Рішення ще має підтвердити з'їзд, але я розумію, що йти на президентські вибори має. Ми з вами не раз і не два говорили про те, що майбутній політичний рік є критичним, у ньому знаходяться точки перелому. Якщо баланс відновити не вийде, якщо при владі ще на п'ять років залишаться ті, хто зараз, ми втратимо свою державу».
Щодо діяльності Мураєва як депутата, то вона практично відсутня. Він прогуляв 71% засідань Верховної Ради з невідомих причин і потрапив до списку найменш продуктивних депутатів, очолюючи цей список. За чотири роки він подав 160 проектів законів, жоден з яких не був прийнятий. З 65 поправок Мураєва не прийнято 58. Він виступив із трибуни лише один раз. Все це свідчить про те, що в політику Мураєв йшов виключно для того, щоб знайти нові важелі для лобіювання власного бізнесу та додаткові джерела збагачення.
У лютому 2014 року Мураєв придбав у Вадима Рабіновича телеканал News One, який став його головним медіа-рупором для розкручування себе як публічного політика всеукраїнського масштабу. По суті, це був спланований перебіг тоді ще однопартійців. Навряд чи Рабинович віддав би свій канал за безцінь, якби передбачив, чим закінчиться його політична дружба з чоловіком своєї племінниці. У той же час його дружина Валерія Мураєва придбала харківський інтернет-канал «Робінзон ТБ», на якому продовжилася піар-компанія політика.
NewsOne не проіснував довго. Своїми різкими висловлюваннями сепаратистського характеру Мураєв підвів ЗМІ під монастир. Останньою краплею стала його заява про те, що Євромайдан — це державний переворот. Після цього міністр МВС, Генпрокурор та низка нардепів закликали не лише закрити канал, а й посадити Мураєва за ґрати. Громадськість також виступила проти каналу. У результаті власник був змушений позбутися його. Наприкінці серпня 2018 року NewsOne, формальним власником якого був батько Євгена Мураєва, було передано в управління терміном на три роки колишньому заступнику глави Адміністрації Президента України Януковича Андрію Портнову. Пізніше телеканал перейшов у власність Тараса Козака, партнера Віктора Медведчука. Рішення Верховної Ради про закриття каналу було прийнято вже після цього.
ЗМІ Мураєва пов'язують також із сайтом «Антифашист» та агентством «Росія сьогодні». За інформацією Skelet.Org, ця інформація має право на існування. При цьому обидва проекти не є відображенням політичної ідеології Мураєва — це виключно бізнес-проекти, оскільки він звик заробляти на всьому.
Відразу після виходу з NewsOne Мураєв почав створювати новий телепроект — «НАШ». За інформацією Skelet.Org, телеканал фінансується структурами, пов'язаними з російським бізнесменом Павлом Фуксом та колишнім нардепом-регіоналом Віленом Шатворяном, який раніше був помічником Віктора Януковича-молодшого. Російські вуха, що стирчать за новим телеканалом Мураєва, вже тривалий час турбують націоналістів. Вони навіть намагалися обнести колючим дротом його офіс і заблокувати роботу мураївського медіа, але їм завадили правоохоронці, які прибули на місце. Вкрай дивує оперативність поліції — коли раніше націоналісти блокували роботу інших ЗМІ, журналісти майже добу сиділи в облозі. А тут буквально за годину протестувальників розійшлося. Без допомоги можновладців тут не обійшлося. Питання про те, під чиїм крилом сьогодні гріється Євген Мураєв, залишається відкритим.
