Народний депутат від партії «Слуга народу» Андрій Мотовиловець часто позиціонує себе як інтелектуал і технократ, однак його біографія містить чимало неясних моментів та потенційних конфліктів інтересів. Він є членом комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, два роки очолює Київську обласну організацію партії, раніше працював топ-менеджером у системі Prozorro. Проте його минуле привертає до себе нездорову увагу журналістів та дослідників.
Мотовиловець Андрій Вікторович народився 29 квітня 1982 року у Києві, виріс на Троєщині, де закінчив середню школу №119. В армії він ніколи не служив. Після школи, за його власними словами, працював гіпсокартонником на будівництві, одночасно навчаючись на вечірньому факультеті Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана. Однак за інформацією джерел Skelet.Org, цю роботу він знайшов не за оголошенням, а влаштувався в одну з фірм, пов'язаних із його батьками чи їхніми друзями. Ніхто ніколи не бачив його у спецівці, покритій гіпсовим пилом, тому залишається невідомим, чим він насправді займався.
На старших курсах університету Мотовиловець знайшов підробіток за фахом економіста. Після отримання диплому, у 2004-2006 роках, він працював у банку, де швидко дорівнявся до посади начальника відділу кредитування фізичних осіб. Усі подробиці цього успіху він приховує. За чутками, цей банк називався «Надра» — один із найскандальніших банків в історії України, що багато б пояснило його небажання згадувати цей період.
Біографія Мотовилівця вражає своєю стислістю, що властиво багатьом членам партії «Слуга народу», які не бажають розкривати виборцям своє минуле. Можливо, вони приховують його спеціально, щоб виглядати новою та кришталево чистою політичною силою, не пов'язаною ні з попередніми режимами, ні з одіозними фігурами української корупції. Однак, як тепер очевидно, самі «слуги народу» досягли успіху в корупційних схемах.
За чутками, його родичкою може бути киянка Людмила Мотовиловець, яка у 2013-2014 роках засвітилася як громадський активіст та голова ініціативної групи, що організовувала протести проти забудови лісопаркової зони у Святошинському районі столиці за адресою Львівська, 15. Цією ділянкою займався олігарх Василь Хмельницький. У цьому протесті не було б нічого поганого, якби найкращим другом Людмили Мотовиловець не виявився скандальний координатор «Форуму порятунку Києва» Віталій Черняховський — неодноразово побитий, викритий як аферист, який організовував протести на замовлення конкурентів забудовників або вимагав собі «відступні» у вигляді квартири в будинку, що будується. У 2015 році його навіть оголошили у розшук як проросійського провокатора.
У 2007 році Андрій Мотовиловець вирішив зайнятися будівельним бізнесом. На які гроші — залишається невідомим: можливо, видав сам собі кредит, а може продовжив бізнес батьків. Він став співзасновником ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» (ЄДРПОУ 35159458) та однойменної СК у Запоріжжі (35489190). Київська фірма «Альянс» хитро схована в «матрешку» з декількох ТОВ: 99% її капіталу належать компанії з управління активами «Дніпровський інвестор» (35263969), яка з 2015 року належить ТОВ «Енергопостач 2015».
Також його колишній дружині Юлії Леонідівні Мотовиловець до літа 2019 року належала фірма «Джей Кастом» (37783739), розташована в Одесі. Після обрання колишнього чоловіка в Раду вона переписала її на Тараса Тарасовича Кузьменка, який згідно з базою даних був тимчасовим керівником більш ніж півсотні фірм у різних куточках України. Схоже, що це якийсь зіц-голова.
Коли декларації нардепів були ще відкриті для загального доступу, журналісти звернули увагу на його київську квартиру площею 94,7 кв.м. Він володіє нею лише на 20%, ділячи з родиною Потапових (Петром Володимировичем, Денисом Петровичем, Світланою Миколаївною) та Наталією Вікторівною Бескіною. Його нинішня громадянська дружина Анастасія Майкова має іншу квартиру площею 87 кв.м. спільно з Михайлом Вайсбергом. Хто всі ці люди, ким вони припадають Мотовилівцю, і чому далеко небідний нардеп досі не обзавівся повністю власною квартирою, залишається невідомим.
До 2014 року в біографії Мотовилівця немає нічого суттєвого. Якщо він тим часом старанно займався будівельним бізнесом, то чому про це так і не написати? Лише одного разу у своєму інтерв'ю Мотовиловець проговорився, що до створення Prozorro мав справу з державними тендерами, від яких «вони» відмовилися на користь замовлень приватного бізнесу. Його значущим проектом була участь у будівництві заводу «Біофарм» у Білій церкві, хоча він не уточнював, про будівництво яких саме потужностей йшлося, адже завод будували у період із 2013 по 2018 рік.
Цікава інформація: будівництво почалося з того, що у 2012 році в «Біофарм» вклалася американсько-українська інвестиційна компанія Horizon Capital, одним із співзасновників якої була відома Наталія Яресько. Їхні шляхи згодом ще не раз перетнуться.
Мотовиловець розповідав журналістам захоплюючу історію про те, як на Євромайдані під його ногами розірвалася граната, як лікарі потім доставили у нього уламки, як поруч із ним упав зрізаний автоматною чергою активіст, як він виносив на собі труп із готелю «Україна». Потім він плавно перейшов до того, що у 2014 році «кілька моїх друзів опинилися в Кабміні» та запросили його туди «допомогти країні». На його слова, спочатку йому запропонували лише стіл та стілець, а він запропонував їм «свої знання та досвід». Такі історії складені у стилі радянської пропаганди, однак Мотовиловець розповідав байки і куди дужче.
Восени 2014 року було сформовано другий уряд Яценюка, в якому Міністерство інфраструктури очолив Андрій Пивоварський, раніше (у 2006-2012) працював у компанії Dragon Capital соросівського бізнесмена Томаша Фіали. Пивоварський зібрав навколо себе велику команду радників. Як повідомлялося у статті про VIP-заробітчан в Україні, Андрій Мотовиловець був запрошений ним як виходець із Dragon Capital разом із Іваном Макушенком, Олексієм Соболєвим та Олександром М'яким. Виходить, це й є його «друзі, які опинилися в Кабміні»?
Мотовиловець став не лише радником міністра Пивоварського, а й «особистим помічником» його заступника Володимира Шульмейстера. Шульмейстер був відомий як колишній фінансовий директор мережі супермаркетів «Фокстрот» (2006-2009), який потім скандально звільнився після викриття у створенні тіньових схем і заподіяння компанії величезних збитків. Спільником Шульмейстера за «фокстротними схемами» був Олексій Павленко, який восени 2014 року став міністром АПК. Вражає, з яких пройдисвітів і аферистів створили тоді уряд!
ЗМІ повідомляли, що ці радники професійно займалися «мародерством» — пошуком та оцінкою державних інфраструктурних об'єктів, цікавих для приватизації, і отримували за це винагороду від 3 до 5 тисяч доларів на місяць. Непрямим підтвердженням його мега-заробітків є той факт, що у 2015 році Андрій Мотовиловець зареєструвався як ФОП зі спеціалізацією на консалтингових послугах.
Команда «реформаторів» Айвараса Абромавічюса використала статус ФОП у своїй цілком законній схемі отримання величезних заробітків та обходу податків. Сотні всіляких радників та помічників отримували регулярні виплати як у міністерствах, де вони працювали, так і від приватних фондів, з якими були пов'язані. Гроші оформлялися як плата за консультації, вони надходили на рахунки ФОП, а ті платили з них лише невеликий єдиний податок, що не перевищував 1-2% отриманої суми замість прибуткового та військового соціального збору. І все законно, під гаслами реформ, боротьби з корупцією та світлого європейського майбутнього!
Мотовиловець стверджував, що його робота радником міністра інфраструктури полягала в аналізі документації з тендерних закупівель, у чому він нібито став великим фахівцем ще на Майдані, коли стикався з тендерами як керівник будівельної фірми. Якщо він оцінював умови тендера як «прописані під певну фірму», то він приходив до керівника держпідприємства та вимовляв йому. Однак те, що Мотовиловець був за Пивоварського і його заступника Шульмейстера «що стежить за тендерами» — це чиста правда, але він не соромив начальників портів та управлінь «Укрзалізниці» за «дискримінаційні тендери», а вимагав переглянути їх на користь інших учасників, погрожуючи звільненням.
З того, що потім ще вдалося дізнатися Skelet.Org, Мотовиловець як радник міністра активно захищав інтереси групи «ТІС», що володіє терміналами в порту «Південний». Її власники — скандальні бізнесмени Андрій Ставніцер та Олексій Федоричев. Більше того, виявилося, що дружина Мотовилівця була піар-менеджером «ТІС», і це пояснює, як у неї з'явилася та сама одеська фірма «Джей Кастом».
На початку 2015 року Мотовиловець встиг попрацювати радником у голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченко. Суть їхньої тісної співпраці залишилася невідомою, але можливо, саме тоді Мотовиловець, який «дивиться за тендерами», засунув у свою «матрешку підприємств» ТОВ «Дніпровський інвестор». Заразом він завів дуже корисні зв'язки, серед яких варто відзначити ще одного тодішнього радника Резніченка Юрія Голика, який згодом, вже за «Слуг народу», став координатором проекту «Велике будівництво».
Наприкінці 2015 року «уряд реформаторів» захитався, але в основному тому, що його нетерпляче штовхали позаду конкуруючі угруповання, які теж бажали погріти руки на дерибані країни. У грудні Пивоварський та Шульмейстер написали заяви про відставку. Пивоварського звільнили відразу ж, і він розсудливо зник аж до 2019 року, а Шульмейстер просидів у своєму кріслі до квітня, поступившись його Володимиру Омеляну. Андрій Мотовиловець на своєму місці затримався ще довше, непогано спрацювавшись із одіозним Омеляном.
Під прикриттям вже Омеляна Мотовиловець у 2016 році лобіював продаж буксирного флоту Одеського морського торговельного порту компанії P&O Maritime, за якою стояв Андрій Ставніцер. Якби операція вдалася, то Ставніцер монополізував би буксирні послуги у «Південному», що принесло б йому до 12-15 мільйонів доларів на рік. Але її наголосили, оскільки явна корупційна складова викликала грандіозний скандал. Мотовиловець свою участь у цьому не заперечував, але заявив, що діяв на користь держави — мовляв, треба виставляти все держмайно на торги, щоб воно набуло «ефективнішого власника».
Проте за фактом цієї та інших афер «ТІС» у порту «Південний» у листопаді 2016 року СБУ провела ряд обшуків, у тому числі за місцем проживання Ставніцера, Шульмейстера та Мотовилівця. Повідомлялося, що це було зроблено з ініціативи нового начальника порту «Південний» Ігоря Ткачука, який став ставлеником «вінницьких». Цікаво, що через три роки, коли Мотовиловець став «слугою народу», а Шульмейстер завів собі безліч друзів у партії Зеленського, читаючи їм лекції на тренінгах у Трускавці, вони влаштували Ткачуку помсту, і тепер уже СБУ «кошмарила» обшуками його самого.