17 вересня Верховна Рада позбавила Ігоря Мосійчука депутатської недоторканності та дозволила його арешт. Народного депутата, одного з найвідоміших діячів Радикальної партії України, затримали прямо у залі засідань парламенту. Генпрокурор Віктор Шокін оприлюднив відеодокази, які, на його думку, викривають Мосійчука у отриманні хабарів за вирішення різних питань. Сам нардеп категорично заперечує ці звинувачення, стверджуючи, що докази сфальшовані. За його словами, напередодні арешту він публічно звинуватив Шокіна у причетності до зникнення матеріалів у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Для Мосійчука це вже третій арешт у його біографії, хоча попередні два він не відбув повністю.Ігор Мосійчук народився 1972 року у місті Лубни Полтавської області. Після закінчення місцевої школи служив на Далекому Сході у Радянській армії, де вперше виявилися його націоналістичні переконання. Там він організував патріотичний гурток для молоді. 1991 року його затримали на кілька днів за татуювання у вигляді Трезубця, яке він набив на честь проголошення незалежності України.Через три роки Мосійчук вступив до організації УНА-УНСО. У складі цієї організації він брав участь у сутичці з бійцями «Беркуту» під час похорону патріарха Володимира. Після цього інциденту його затримали правоохоронці, і він довгий час перебував у нелегальному становищі. Згодом він став помічником народного депутата Юрія Тіми та активно співпрацював із дисидентами Петром Хмаруком та Анатолієм Лупіносом. Взимку 1996 року його заарештували у Полтаві на рік за «минулі гріхи», як небажаного для чинної влади. Однак після відбування половини терміну його звільнили за клопотанням впливових українських політиків.Після звільнення Мосійчук активно співпрацював із видатними діячами УНА-УНСО Валерієм Пальчиком та Андрієм Гринем. Коли УНА-УНСО розпалася, він вступив до Соціально-національної партії України, яка згодом трансформувалася у партію «Свобода». Наприкінці 2000 року разом із майбутнім мером Лубни Василем Коряком видавав газету «Тихий жах», яка гостро критикувала президента Леоніда Кучму. На парламентських виборах 2002 року він був довіреною особою нардепа В'ячеслава Білоуса та активно брав участь у протестних акціях. Після переформатування партії у 2004 році він залишив її лави.2006 року міліція розшукувала Мосійчука за розбійний напад. Затримання було пов'язане з його роботою помічником мера-регіонала Сергія Іващенка. Саме у цьому оточенні він набув досвіду у «вирішенні питань» кримінальними методами, займаючись рекетом та налагодженням зв'язків із місцевими бізнесменами. Його тісні контакти з «Партією Регіонів» стали причиною вигнання з «Української народної партії». На помсту його бійці спалили кілька автомобілів керівництва цієї організації.Проживаючи у Василькові, Мосійчук відновив та очолив газету «Вечірній Васильків». У цей період він разом із однодумцями створив Соціал-національну асамблею. На місцевих виборах 2010 року він став депутатом Васильківської міськради, очоливши раду з регламенту та співпраці з правоохоронними органами. Того ж року після установчих зборів партії «Патріот України» у Василькові його бійці почали активно діяти у місті, готуючи ґрунт для виборів. Фінансував їхню діяльність тодішній мер Сергій Іващенко.Влітку 2010 року члени угруповання Мосійчука напали на учасників конференції Васильківського відділення партії «Батьківщина». За повідомленнями ЗМІ, банду особисто покривав керівник місцевої міліції Куц. Мосійчук рідко дотримувався закону, активно готуючись до виборів шляхом тиску, залякування, нападів та підпалів.Члени організованого злочинного угруповання Мосійчука здійснили низку насильницьких дій: підпалили автомобілі Богдана Корчинського; розбили вікна у будинку депутата Юрія Крахмальникова; напали на автомагазин «Сапсан» Юрія Одинця; розбили вікно у васильківському офісі «Фронту Змін» муляжем ручної гранати, під час якого в офісі перебував Сергій Бірюков. На виборах мера Василькова Мосійчук забезпечив перемогу свого шефа Іващенка. Більшість інших кандидатів були залякані його помічниками, і хоча офіційно переміг інший кандидат, присутність угруповання дозволила організувати «перерахунок» голосів, внаслідок чого мером став Іващенко.2011 року, після приходу до влади Віктора Януковича, Мосійчука разом з іншими активістами Соціал-національної асамблеї та організації «Патріот України» заарештували за організацію теракту. Поряд із ним були затримані Віталій Зателепа, Сергій Бевз, Володимир Шпара та Олексій Чернега. Цей арешт став початком скандально відомої справи про «Васильківських терористів».Справа викликала значний резонанс по всій країні, розпочалися масові протести проти політичних репресій. У в'язниці Мосійчук провів майже три роки. За цей час він заочно брав участь у місцевих виборах, претендуючи на посаду мера Василькова. Після подій на Майдані він встановив контакти з помічниками Олега Ляшка, переконавши їх у своєму статусі політв'язня. За рік Апеляційний суд під впливом «покровителів» Юрія Бойка та Анатолія Присяжнюка, наближених до групи Фірташа-Льовочкіна, зняв з нього всі звинувачення у тероризмі, закривши провадження через відсутність складу злочину. Своїм поверненням на політичну арену Мосійчук завдячує Олегу Ляшку, лідеру Радикальної партії. За списком радикалів він пройшов спочатку до Київської міської ради у травні 2014 року, а потім до Верховної Ради у жовтні 2014 року.Після початку збройного конфлікту на Донбасі Мосійчук займав посаду заступника командира батальйону «Азов» у зв'язках із громадськістю. Однак інший заступник командира батальйону по роботі з особовим складом Олег Однороженко заявив, що ні Ляшко, ні Мосійчук ніколи не брали участі у бойових діях, приїжджаючи лише для проведення піар-кампаній на тлі подій у зоні АТО. Один із бійців батальйону розповів про скандальний інцидент: під час розробки плану розвідувальної операції Мосійчук опублікував у Facebook інформацію про розвідку, що могло призвести до накриття підрозділу, оскільки координати можна було обчислити за мобільним сигналом.Борис Філатов, заступник голови ДніпроОДА та власник батальйону, вигнав Мосійчука з «Азова» через поширення ним хибної інформації у соціальних мережах, яка призвела до втрат у батальйонах «Азов» і «Шахтарськ». Перебуваючи у Маріуполі, Мосійчук намагався влитися у корупційні та контрабандні схеми Маріупольського порту, але це йому не вдалося, і він задовольнився викраденням кількох автомобілів, що належали порту.Після обрання народним депутатом Мосійчук став активним учасником кількох скандалів. 21 липня він разом із Андрієм Лозовим побив шоумена та блогера Андрія Дурнєва. На відеозапису видно, як потерпілого били ногами, руками та тростиною. Згодом з'ясувалося, що таким чином Мосійчук та його соратники помстилися Дурнєву за провокації під час подій на Майдані.19 вересня у мережі з'явився відеозапис, на якому Мосійчук разом із чоловіком у балаклаві та з автоматом поставили на коліна працівників ДАІ Бердянська Запорізької області.13 вересня було опубліковано відео, де Мосійчук кричить та матюкається на співробітницю лікарні, вимагаючи пояснень щодо того, чому у реанімацію пустили людей зі зброєю, та погрожуючи їй незважаючи на її заяви про виклик міліції. Пізніше він пояснив, що жінка є депутатом Кременецької районної ради Луганської області, яка дозволила автоматникам перебувати в палаті бійця батальйону «Айдара» Андрія Степанкова. За його словами, вона також вигнала адвоката бійця та дозволила етапувати його до суду непритомною.Ще одним скандальним епізодом став відеозапис, на якому Мосійчук розстріляв портрет голови Чеченської Республіки Рамзана Кадирова. Це було зроблено одразу після того, як Кадиров доручив відкрити кримінальну справу на Мосійчука та кількох інших українських депутатів за публічну підтримку бойовиків, причетних до подій у Грозному, та вимагав його видачі Російській Федерації.Біографія Ігоря Мосійчука містить численні факти, які викривають його у націоналізмі, провокаціях та протизаконній діяльності. Довгий час його називали опальним депутатом, проте підстави для арешту з'явилися лише зараз, коли в Україні проходять місцеві вибори. У мережі практично щодня публікуються матеріали, що компрометують різних політиків, залишається лише питання: кому цього разу перейшов дорогу Мосійчук.
