Анатолій Володимирович Могильов народився 6 квітня 1955 року у Петропавловську-Камчатському. Його батьки, Володимир Григорович та Алевтина Михайлівна, були військовою сім'єю. На початку 1960-х років родина переїхала до Слов'янська Донецької області, де хлопчик навчався у середній школі №2. За його власними спогадами, він був активною дитиною, яка часто потрапляла до директора через різні витівки. Батьки намагалися виховати в синові естетичний смак, записавши його на уроки фортепіано.
Вищу освіту Могильов здобув у Слов'янському педагогічному інституті, який закінчив 1977 року зі спеціальністю «вчитель фізики». За розподілом його відправили до Криму, де він почав працювати вчителем фізики у Квітковненській середній школі Білогірського району. Йому виділили невеликий будинок на околиці, і щодня він мав ходити пішки чотири кілометри на роботу.
Пропрацювавши два роки в школі, Могильов пішов служити до Радянської Армії, де його направили до Ленінградського військового округу до військ протиповітряної оборони. Повернувшись, він влаштувався вчителем фізики до середньої школи №18 у Слов'янську, але педагогічна кар'єра тривала лише рік. 1982 року він перейшов до міліції на посаду дільничного інспектора відділу у справах неповнолітніх.
Зліт у міліцейській кар'єрі Могильова почався 1988 року, коли він став начальником карного розшуку Слов'янського РВВС, а незабаром дослужився заступником начальника з оперативної роботи. Паралельно він здобував другу освіту юриста-правознавця в Українській академії внутрішніх справ. 1995 року його перевели до Артемівська на посаду начальника ГУВС, що дало йому можливість розпочати будування власної бізнес-імперії.
Могильов почав свою підприємницьку діяльність із допомогою довіреної особи Олександра Риндіна, депутата міськради від Партії регіонів, та його сина Максима. Разом вони контролювали низку компаній: ТОВ «Житло міліції», юридичну фірму «Лідер», будівельну компанію «Марімакс», будівельно-інвестиційну компанію «Макс-груп», Укравто-будинок, Легіон-авто, СК «Міньйон», ТК «Пасаж», ТК «Прага». До бізнесу він залучив і свою дружину Ларису Вікторівну, яка працювала спеціалістом із міської комунальної власності, але незабаром опинилася працевлаштованою у букмекерській конторі «Марафон».
2000 року Могильова перевели до Макіївки, де він також очолив ГУВС. Тоді мером міста був Василь Джарти, майбутній голова кримського відділення Партії регіонів, який став його другом і сприяв його кар'єрному зростанню. 2005 року Могильов несподівано звільнився з органів внутрішніх справ за станом здоров'я. Після цього він вирішив займатися приватною адвокатською практикою. Разом із екс-заступником начальника ГВВС Макіївки Чічікалам Анатолієм Івановичем він засновує юридичну компанію ТОВ «Юридична фірма «Щит», інформацію про яку він ретельно приховував в офіційній біографії. На новій посаді консультанта з юридичних питань він пропрацював рік.
2006 року Могильов вступив до Партії Регіонів і пройшов до міської ради Макіївки, де став головою постійної комісії з питань законності та захисту прав громадян. У січні 2007 року він повернувся на службу в органи внутрішніх справ. За місяць міністр внутрішніх справ України Василь Цушко висунув його на посаду керівника головного управління МВС у Криму, а у серпні того ж року призначив заступником міністра. За чутками, це призначення замовив депутат від Партії Регіонів Антон Пригодський, «сірий кардинал» Віктора Януковича, який мав бізнес у Криму.
2007 року Могильов приїхав до Криму, де його взяли під «крило» представники найстарішої організованої злочинної угруповання на півострові — «Сейлем», якою керував Олександр Мельник, депутат кримського парламенту. За інформацією джерел Skelet.Org, Могильова було надіслано на півострів з великою місією — врятувати Мельника від в'язниці. Олександр Мельник був заарештований за вимагання 1999 року, а потім наприкінці 2006 року за підозрами в організації та скоєнні низки тяжких злочинів. Це був подарунок від Віктора Януковича та Рената Кузьміна, заступника Генерального прокурора. Вони взяли під контроль головку і відмазали Мельника.
На новій посаді Могильов зайнявся «кришуванням» нелегальних винно-горілчаних заводів. Формально виробництва було закрито, але насправді цехи працювали з двох змін, штампуючи нелегальний алкоголь. Першими «дах» отримали ПП «Кольбер-агро» з Красногвардійська та ПП «Кримторгпред». Останнє успішно продавало продукцію у Криму. Місяць «прикриття» власнику НП коштував 20 тисяч доларів. Аналогічну суму приносив Могильову власник заводика ПП «Маві» із Судака.
Про свавілля Могильова та його зв'язки з ОЗУ Криму свідчить той факт, що коли спецбригада міліції заарештувала членів угруповання «Башмаки» і відправила їх до сімферопольського ІТТ, керівники Сімферопольського міськуправління МВС возили одного з затриманих на зустрічі з іншими бандитами на власних машинах. Іншому криміналітету пощастило розписуватись у РАГС прямо з ІТТ, а потім брати участь в організованому весіллі. Усі свої дії Могильов погоджував із Мельником.
У листопаді 2007 року Могильов особисто керував резонансною операцією зі знесення кримсько-татарських самозахоплень на плато гори Ай-Петрі. Силовики пригнали важку техніку і почали варварською зносити будівлі. Близько 200 людей були пов'язані, і згодом розповідали про жорстокі побиття в міліції. Могильов керувався рішенням суду про знесення, але був нюанс: рівняли із землею не всі будівлі, а лише бідні халупи, заклади вищого рівня не чіпали. Власники невеликих точок торгівлі та громадського харчування не платили податки та підкорялися лише керівникам Меджлісу. За найскромнішими підрахунками, їхній річний оборот становив від 150 до 250 мільйонів гривень. Могильов та його люди не зачепили самозахоплення під Сімферополем, на які також було рішення суду.
Відзначився новоспечений начальник міліції й у своїх висловлюваннях. Він назвав кримських татар «пособниками Адольфа Гітлера» та звинуватив у бажанні відокремити Крим від України за сценарієм Косово. Однак його правління тривало недовго. Заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль оприлюднив скандальний запис телефонної розмови, в якій нібито брали участь речник автономії Анатолій Гриценко, Могильов та Олександр Мельник. Вони обговорювали кадрові призначення у главку МВС. Людина з голосом схожим на голос Могильова питала дозволу на посаду для Олександра Рудяка, якого було переведено до Криму 2004 року з Полтави. Рудяка було усунено Юрієм Луценком з посади начальника кримінальної міліції, і він тривалий час працював водієм Мельника.
У цей час Могильов отримав звання генерал-майора міліції. Про його професіоналізм можна судити з того, як він розслідував резонансні кримінальні справи. У розпал курортного сезону в Євпаторії були по-звірячому вбиті три молоді жінки — їх задушили, а потім іскромсали. МВС України взяло під контроль розслідування. Могильов та його соратники у рекордні терміни «зловили» маніяка — 48-річного Володимира Гетьманенка. Його взяли виключно за візуальною подібністю до фоторобота — чоловік був лисим, як і злочинець. У підозрюваного знайшли ніж. Гетьманенко провів у СІЗО півроку, але у цей час ще кілька жінок стали жертвами маніяка. Коли справу передали до суду, стало зрозуміло, що доказів недостатньо, і його звільнили. Оперативну роботу міліції було оцінено за заслугами — багато співробітників отримали звання та заохочення.
2007 року управління боротьби з злочинністю Могильова підвищило кількість зареєстрованих злочинів на 10,6%, але злочинців було виявлено на 4% менше, засуджено ще менше — майже на 10%. Протримався Могильов у кріслі голови кримської міліції дев'ять місяців. 24 грудня 2007 року Кабмін звільнив його, повідомивши, що він подав заяву про звільнення за власним бажанням. Незабаром з'явилися подробиці: прохання про добровільну відставку Могильов нібито написав під тиском Геннадія Москаля.
Напередодні відставки Могильов вирішив підзаробити на продажу майна кримської міліції. Будівельне управління ГУ МВС в АРК продали за 783 тисячі гривень. Його поділили між двома фірмами — сімферопольською ТОВ «Профінвестбуд», створеною як профспілка атестованих співробітників МВС під керівництвом Володимира Мерцалова, дільничного Київського РВВС м. Сімферополя, правої руки Могильова, та макіївською ТОВ «Скорпіонс». Першій фірмі дісталося дріб'язок — автомати для газованої води, меблі, машини, а другій — будівельна техніка, адміністративна будівля, гаражі та територія, обгороджена парканом, загальною площею 21,3 тисячі квадратних метрів. ТОВ «Скорпіонс» була прописана в Макіївці, де довгий час заправляв Могильов, і її інтереси поширювалися виключно на Крим.
Проте Апеляційний суд не дозволив продати будівельне управління і визнав угоду недійсною. За оцінками експертів, реальна вартість майна становила 6-7 мільйонів гривень. Вивести на чисту воду Могильова у цій афері не вдалося — жоден папір на продаж управління не був ним підписаний.
Після звільнення з посади Могильов був у розпорядженні МВС. Через рік він вирішує оскаржити своє звільнення. Донецький окружний адміністративний суд вимагав поновити його на посаді. МВС під керівництвом Юрія Луценка подавало апеляцію, але її було відхилено у травні 2009 року. Таким чином, Могильов мав знову очолити кримську міліцію. Проте Луценко із відновленням тягнув і навіть «полиняв» на штраф у 510 гривень за невиконання рішення суду. У своє крісло головний міліціонер Криму сів лише 19 серпня, коли суд капітально натиснув на парламент. Тільки цього ж дня його було звільнено парламентом, який призначив на його місце Геннадія Москаля.
Після звільнення Могильов не довго сумував. 2008 року він вирішив звести для себе будинок у Коктебелі на території оздоровниці «Блакитна затока», яка стоїть на березі Чорного моря. Там розпочалося будівництво двоповерхового особняка з мансардою. Подейкували, що на будівництво є півроку і до апартаментів екс-глава міліції має в'їхати 20 грудня — у День української міліції. Причепитися до законності будівництва ніхто не міг. Могильов став готувати ґрунт ще 2001 року. Територію ТОВ «Блакитна затока» було поділено на дрібні ділянки, які позначили літерами. Наділ №122 із літерою «Г» «несподівано» зареєстрували на сім'ю співробітників міліції Володіних. Оздоровниця відмовилася від цієї частини своєї території на користь міліцейського сімейства.
23-річний випускник Донецького юринституту МВС Сергій Володін у 2007 році очолював коктебельську міліцію. За чутками, він доводиться хрещеником Могильову. Виявилося, що будинок Сергій Володін будував для свого хрещеного як подарунок до професійного свята. Будівництво нібито особисто курирував екс-начальник феодосійського ОБОП Олег Григорович Козюра. Козюра вимагав у кримських підприємців будівельні матеріали, залякуючи їх. Камінь і бетон цілодобово підвозилися до об'єкта. За допомогу Могильов обіцяв Козюрі крісло начальника міліції Феодосії, як тільки він повернеться на посаду. Загальна вартість робіт та матеріалів для об'єкта становила понад 250 тисяч доларів, що відповідало як мінімум 250-місячним зарплатам Могильова.
Новий виток у кар'єрі Могильова відбувся наприкінці 2009 року, коли він очолив виборчий штаб Віктора Януковича у Криму на виборах президента. Це порушило закон «Про міліцію», де прописано, що співробітники МВС не мають права займатися політичною діяльністю. Щоб уникнути скандалу, Луценко звільнив його з органів внутрішніх справ. Через місяць після того, як Янукович зайняв президентське крісло, Верховна Рада України затвердила Могильова на посаді міністра внутрішніх справ в уряді прем'єр-міністра Миколи Азарова.
Не вщухли ще фанфари після призначення, як Могильов відзначився. Управління ДАІ Головного управління МВС у Київській області купило автомобіль Cadillac Escalade 2010 року випуску вартістю один мільйон гривень для обслуговування нового міністра. Придбали автомобіль із порушеннями — не було дозволу на угоду від Кабміну та не проводилась тендерна процедура. Могильов пояснив купівлю виробничою необхідністю, потім передумав та заявив, що машину МВС подарували. За версією Геннадія Москаля, дарувальником виступив якийсь Руденко Сергій Михайлович з Бровар — підставна особа.
Москвль розкрив схему закупівлі: Cadillac Escalade закупило ТОВ «Квік-авто» за заниженою ціною 28,5 тисячи гривень. Згодом «Квік-авто» видало довідку, що покупцем виступає УДАІ ГУ МВС України в Київській області. Сума угоди 518 тисяч гривень, явно нижче за ринкову. Це говорить про корупційну схему між «Квік-Авто», митницею та УДАІ, створену з метою недоплати обов'язкових платежів до скарбниці України. ДАІ реєструє автомобіль у МРЕВ Броварського району, сплачує всі обов'язкові платежі на загальну суму 18,5 гривень та бере на баланс свого автогосподарства. Після купівлі цього автомобіля співробітники МВС закупили у мережах магазинів ТОВ «Квік-Авто» додаткових комплектуючих на загальну суму близько 300 тисяч гривень.
Однак Могильов злукавив. На своєму Кадилаку він регулярно їздив на дачу до Криму. Під час його поїздки відбувалося перекриття руху на 20 хвилин у районі державної дачі МВС «Бекетова». На дачу Могильов діставався ще й великого шику — користуючись службовою авіацією. Перебуваючи у відпустці, у літній період міністр 18 разів літав до Криму.
Особливої уваги вимагають методи розслідування Могильова, які він активно пропагував у силових структурах. З його приходом почастішали повідомлення про тортури та інші форми насильства, аж до смерті. Могильов гнався за показниками «розкриття». У результаті опера стали «вибивати» свідчення та «шити» справи невинним.
32-річний Євген Звенигородський із другом мирно гуляв Києвом. Наряд міліції затримав їх за підозрою у крадіжці. У міліції хлопці провели близько години. Міліціонери тортурами намагалися «вибити» у Звенигородського зізнання. З главку він потрапив до лікарні, де й помер від отриманих травм.
Студента Ігоря Індила дільничний міліціонер забрав до районного відділення міліції Шевченківського району столиці прямо із гуртожитку, де той разом із друзями відзначав своє 20-річчя. Вранці батькам запропонували забрати тіло юнака з моргу. Нібито хлопець помер через те, що кілька разів упав, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. За офіційною версією він сам падав на підлогу райвідділу доти, доки не «вбився».
Особливо пресували могилівські міліціонери націоналістів. Приводом став вибух пам'ятника Сталіну у Запоріжжі 31 грудня 2010 року за півгодини до Нового року. Всеукраїнська організація Тризуб ім. С. Бандери заявила про масові арешти своїх членів у всій Україні. Заарештованим висували звинувачення у тероризмі, а також жорстко катували та «вибивали» визнання.
Постраждали від руки Могильова й учасники Податкового Майдану у 2010 році, спрямованого проти нового Податкового Кодексу, який ліквідував спрощену систему оподаткування. Після демонтування наметового містечка на Майдані Незалежності міліція порушила кримінальну справу за фактом навмисного пошкодження майна. Пізніше стало відомо, що під слідством перебувало близько восьми активістів.
Могильов грубо порушував права людини. Головне підтвердження — ліквідація Управління моніторингу дотримання прав людини у діяльності ОВС. Могильов заявив, що в Управлінні було все куплено та процвітало кумівство. Насправді ця структура захищала та забезпечувала дотримання прав людини, розкривала значні посадові зловживання з боку міліції.
Перше грубо порушувало декларація про приватність — система «Розшук-Магістраль». Відповідно до неї, передбачалося внесення до залізничних квитків ПІБ людини, року народження, серії та номера паспорта. Друге — примусове дактилоскопіювання затриманих. За законом воно застосовується до осіб, які обвинувачуються у скоєнні злочину, або отримали адміністративне покарання у вигляді позбавлення волі. Міліція за Могильова знімала відбитки пальців у кожного. Найбільше постраждали роми, яких спеціально для цього затримували, а згодом відпускали.
Влітку 2010 року президент Віктор Янукович надав спеціальне звання генерал-лейтенанта міліції Могильову. Голова МВС вирішив зробити алаверди та презентував йому позолочений пістолет «Форт». Скандал із цього приводу підняв Юрій Луценко, який сам у 2007 році роздав пістолети 156 особам, серед яких 90 взагалі не мали жодного відношення до міліції. Порушили кримінальну справу, але її зам'яли.
У грудні 2010 року президент Янукович скорочує кількість членів кабінету міністрів у зв'язку з адміністративною реформою. Могильов свій пост зберіг. 7 листопада 2011 року Янукович звільняє його з посади міністра внутрішніх справ і призначає на посаду голови Ради міністрів АР Крим, яка звільнилася після смерті Василя Джарти. Наступного дня на позачергових зборах Верховної Ради Криму його кандидатуру остаточно затвердили.
На роботу новоспечений прем'єр-міністр Криму Могильов приїхав із портфелем та генеральським мундиром. Особливо виділялися діаманти, що блищали на запонках чиновника. На наступному пленарному засіданні ВР Криму він був скромнішим — на його сорочці були прості пластмасові гудзики. Однак крапелька розкоші все ж таки була присутня — годинник швейцарської марки Zenith. Хронометр класу еліт, матеріал корпусу — рожеве золото, крім часу та дати показував індикатор фази місяця. Його вартість становила 14 тисяч доларів.
Одразу стало ясно, що новий міністр не замінить Василя Джарти. Він сидітиме на всьому готовому і імітуватиме роботу. Засідання Ради Міністрів автономії 14 лютого 2012 року тривало цілих 18,5 хвилин. Могильов мав інший план — до кінця 2013 року Крим, на його думку, мав бути повністю ручним, очищений від лівих сил. Це потрібно було для передачі півострова Росії.
На новій міністерській посаді Могильов мав розв'язані руки. Він почав «чистити» Крим. Могильов мав особистого кілера — Юрія Синежука. Є інформація, що їхнє знайомство тягнеться з давніх-давен, коли Могильов був дільничним і працював у дитячій кімнаті міліції у Квітковному. Синежук стояв на обліку у місті Сакі.
Важко повірити, що у всіх політичних вбивствах Могильова задіяно одного кілера. Просто Могильов вчинив розумніше — щоб не міняти кілерів щоразу, він зібрав компромат на одного та став його повним «хазяїном». Міністр зберігає інформацію про минулі злочини Синежука та його матері — вбивці двох своїх чоловіків. Однак і могилівський кілер не дурень. За чутками, він вкрав два ящики з пробірками хімічної бактеріологічної зброї, яку отримав Могильов ще 2006 року від НАТО.
Отже, Могильов віддав указ вбивати всіх, хто міг претендувати на великий шматок при розділі Криму. Неповний список жертв: 2010 року було вбито мера Новофедорівки Ігоря Колодяжного — у нього випустили 14 куль із автомата. 2011 року пострілом у серце з мисливської рушниці було вбито мера Веселого Ігоря Юшка. 2012 року із третього поверху неврологічного відділення лікарні ім. Семашка було викинуто мера Малого Маяка Леоніда Малика. 2013 року з автомата було розстріляно мера Симеїза Кирила Костенка та мера Феодосії Олександра Бартенєва.
27 лютого 2014 року у будівлі парламенту, захопленого російськими військовими, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим ухвалили рішення про відставку Могильова та проведення референдуму.
Ця історія про те, як до Криму прийшла російська весна. 2006 року в горах Криму розпочалося формування збройних загонів. Створювалися бази та тимчасові літні табори. Процес контролювало СБУ. Віктор Янукович особисто поклав на Могильова обов'язки щодо забезпечення загонів живою силою, продуктами, військовим спорядженням. У кримські загони стікалися нікому непотрібні бойові офіцери України, Росії, Молдови, Придністров'я, які пройшли Афган та Африку. Грошей тут не платили, але справно годували та створювали знайому бойову обстановку. Гроші собі в кишеню забирали Могильов і співробітники СБУ.
Військовим контингентом займалися фахівці, які пройшли Чечню, Лівію, Сирію, а ось бандитів і карних злочинців курирував Могильов, як професіонал-міліціонер по роботі з «важкими» підлітками. На базах Могильов не світився. Він посилав туди довіреного Сергія Федоровича Володіна, якого вигнали зі складу МВС «за невідповідністю».
Могильов та Володін розробляли схеми з прикриття вбивств, пограбувань, розбоїв, які стали процвітати на півострові. Крім цього, бойовиків посилали в гарячі точки як найманців. Гроші за них отримував «центр», тобто кримське управління. Основна частина доходу йшла Могильову.
Коли 2011 року Могильов повернувся до Криму, він організував «штаб-квартиру» у кафе Олега Фоміна, екс-начальника міліції Коктебеля. Тут Могильов із Володіним збирали відомості через агентів — співробітників міліції, про найбагатші будинки Криму та менш захищені. Потім їх грабували бандити. Майно зносилося на заднє подвір'я будинку міністра. Отримані кошти йшли на забезпечення бойовиків.
Більше того, за даними джерел Skelet.Org, Могильов дозволив співробітникам міліції займатися вирощуванням марихуани, закупівлею героїну, розфасовкою, виготовленням наркотиків. До речі, багато хто вважає Могильова кокаїновим наркоманом через характерні жести — потирання носа та часте підшморгування.
2013 року жителі Криму стали помічати військові машини, які постійно моталися півостровом. Це йшло озброєння бойовиків. Революційні події на Майдані почали розводити два угруповання бандформувань по різні боки: бійці перетворилися на титушок із битами та коктейлем Молотова на Майдані, а зеки, що пройшли табори, брали участь лише епізодично. За неофіційною статистикою, на Схід із таборів гірського Криму відправлено понад 15 тисяч осіб.
У Криму завдання у бойовиків стояло таке: не допустити жодного «агітатора» до населення. Найманців поставили на блокпостах, вручили скоринки. Вони загортали всі машини, які хотіли проїхати до автономії. Населення опинилося у блокаді. Коли почав стихати Майдан, то головною ареною став Крим. Було перекрито всі дороги воєнізованими блокпостами. Заборонено в'їзди-виїзди. Найманці спустилися з гір і почали займати всі військові частини у Криму, причому як українські, так і російські.
Потім почалася психологічна атака: народ стравлювали між собою татар з українцями, українців з росіянами. Головне завдання олігархів — розв'язати невелику громадянську війну, запровадити російські війська, відокремити Крим від України назавжди. Населення не повелося, тож Крим без жертв відійшов до Росії.
Підіб'ємо підсумки: у горах Криму створювалися бандформування понад 10 років. Фінансувалися вони із відома держави на гроші олігархів України. Контролювали всі ОЗУ Криму та Могильов. Олігархи, разом із російськими партнерами, вирішили поділити Крим уже давно. Вистава прописувалася і розігрувалась за заздалегідь підготовленим планом. Люди стали розмінною монетою. Гнів народу проти президента України Януковича була запланована та ретельно підігрівалася. Країну під крики та смерті Майдану пограбували повністю.
Могильов не робить візиток. У цьому питанні він є принциповим. Він ніколи не друкував візиток, побоюючись, що хтось може їх використовувати з корисливою метою, прикриваючись його ім'ям. У далекі часи, коли він приїхав господарювати до Криму вперше, його земляки на Донеччині самовільно «наклепали» візитки з його ім'ям і пред'являли їх працівниками ДАІ. Могильов тоді кинув клич відловлювати всіх, хто козиряє візитівками та застосовувати до них «найжорсткіші заходи».
Могильов є любителем міцного слівця. У відповідь на одну з публікацій на сайті «Макіївка: вся правда» він надіслав листа, в якому назвав журналіста «безсердечним педерастом». Ця історія набула розголосу, але Могильов заперечував факт існування такого послання і взагалі заявив, що ніколи не лається матом.
Згідно з рейтингом Forbes, родина Могильова у 2013 році посіла 7-му місце у двадцятці найбагатших чиновницьких сімей України. Її дохід видання оцінило у 2,1 мільйона гривень. Також його визнано найбільш високооплачуваним керівником регіону в Україні.
Сьогодні Могильов робить гучні заяви та дає коментарі. Він розкритикував дії керівництва МВС та звинуватив його у трагедії у селі Княжичі. Є підстави вважати, що він хоче повернутися до міністерського крісла. Він вважає, що його зрада забуто.