Навколо проекту сховища ядерних відходів, розташованого за сто кілометрів від Києва, розгорнувся великий скандал. Коли з'ясувалося, що кошторис робіт зріс майже в десять разів, а джерелом фінансування мали стати підвищені тарифи на електроенергію, стало відомо, хто саме отримає ці мільярди. Серед переможців тендеру опинилася фірма «Укрбудмонтаж», яка нині офіційно зареєстрована на дружину відомого київського забудовника Максима Микитася. Її перемога в тендері на суму близько мільярда гривень викликала підозри у кумівстві та корупції, в яку виявилися залучені як будівельні компанії, так і державна корпорація «Енергоатом.
Держкорпорація поспішила захищати свою репутацію, звинувачуючи журналістів у неточностях та навіть у використанні методів російської інформаційної пропаганди. Мішенню критики став інтернет-портал «ГоловКом», автори якого допустилися помилки у описанні процедури тендеру, плутаючи терміни «відкриті торги», «конкурентний діалог» та «переговорна процедура». Це дало «Енергоатому» привід відкинути весь матеріал як недостовірний. Однак сама корпорація допустилася помилки, оприлюднивши список учасників торгів: ТОВ СК «Укрбудмонтаж» (переможець), ПрАТ «Укренергомонтаж» та корпорація «Укрстрансбуд». При детальному аналізі виявилося, що дві з трьох компаній, які брали участь у тендері, належать одній родині.
Максим Вікторович Микитась народився 13 вересня 1980 року у Прип'яті. Його батько, Віктор Григорович Микитась (1946–2016), працював на підприємстві «Південтеплоенергомонтаж» («ЮТЕМ»), яке будувало Чорнобильську АЕС. Під час аварії 1986 року Віктор Григорович брав участь у ліквідації наслідків, після чого потрапив до лікарні, став інвалідом другої групи, але продовжив роботу у «ЮТЕМ». Це стало вирішальним фактором для майбутньої кар'єри його сина. Після катастрофи родина переїхала до Києва, де отримала квартиру як сім'я учасника ліквідації.
Максим закінчив середню школу №286 у 1997 році та вступив до фінансово-економічного інституту (нині Київський національний економічний університет) на спеціальність «фінансовий менеджмент». Вибір економічного напрямку був зумовлений часом: у 1990-х роках бухгалтер вважався єдиною перспективною професією. Варто відзначити, що відомий забудовник не мав спеціальної будівельної освіти. Його рівень підготовки обмежувався економікою будівництва як другою вищою освітою, а в основному він був просто активним бізнесменом. На думку Skelet.Org, це було б прийнятно для звичайних комерційних проектів, але об'єкти рівня «Укриття» та сховища для ядерних матеріалів потребують керівників, які розуміють необхідність відповідального підходу, а не звичної економії на матеріалах та якості. Фірми Микитася мали сумну репутацію не лише через халтурну роботу: вони двічі, у 2008 та 2012 роках, потрапили у скандали, виконуючи роботи на Чорнобильській АЕС.
Після закінчення інституту Максим прийшов працювати до батька, який на той час обіймав посаду заступника директора «ЮТЕМ» (ВАТ). Батько влаштував сина економістом у групу управління проектом «Вірменськ», а потім проектами «Титан» та «Каборга». Згодом Максим почав працювати у ВАТ «РММ Київської ТЕЦ-6», де з 2004 по 2007 рік займав посаду заступника голови правління з економіки, а потім став керівником цього підприємства, яке обслуговувало найбільшу теплоелектростанцію України. Однак до його приходу всі великомасштабні роботи, включаючи установку нових котлів, вже були завершені, тому йому доводилося лише затверджувати кошториси на дрібний ремонт. Це було нецікаво та малоприбутково, тому у 2006 році Максим Микитась заснував власну фірму ТОВ СК «Укрбудмонтаж» — ту саму, яка згодом виграла скандальний тендер у «Енергоатому».
Перший досвід у бізнесі виявився невдалим та скандальним. По-перше, основою для «Укрбудмонтажу» послужило підприємство «РММ Київської ТЕЦ-6», потужності та персонал якого він використав. По-друге, беручись за перші замовлення, отримані за допомогою батька, Максим Микитась одразу ж потрапив у кілька неприємних ситуацій через невміле шахрайство. Монтаж котельні на деревних відходах для компанії «Уніпліт» (Івано-Франківськ) був виконаний настільки погано, що запустити об'єкт не змогли, і замовник подав позов до суду, вимагаючи повернення грошей. Одночасно Максим Вікторович залишив без розрахунків ВАТ «Центростальконструкція» (Рівне), не сплативши 150 тисяч гривень за металоконструкції. Таким чином він ганьбив репутацію свого батька, невідповідально ставлячись до зобов'язань.
У лютому 2008 року Максим Микитась переключився на житлову забудову Києва, ставши генеральним директором ЗАТ «Київсоцбуд» (пізніше перереєстрованого як ПрАТ). Це підприємство було створене у 2003 році і належало кільком кіпрським офшорним компаніям, про справжніх власників яких можна було лише здогадуватися. У лютому 2008 року дві офшорні компанії продали свої акції двом іншим офшорним структурам, які пов'язували з власниками ЗАТ «Київський вітамінний завод» та ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря». За чутками, у цій угоді брав участь і Віктор Микитась, який таким чином поставив на чолі компанії свого сина. До приходу Микитасей «Київсоцбуд» займався будівництвом об'єктів соціального призначення, але з 2008 року компанія зосередилася на комерційному житлі.
Майже кожен проект Максима Микитася супроводжувався афером та скандалами. Так сталося і з будівництвом ЖК «Берізки» у Вишгороді. Як директор «Київсоцбуду», Максим Микитась найняв для цього проекту свою фірму «Укрбудмонтаж», яка, своєю чергою, залучила субпідрядників. Серед них були ТОВ «Житлошляхбуд» та ВАТ «Укренергобудмеханізація», яким Максим Микитась не сплатив за виконані роботи та орендовану техніку. Він також не повністю розрахувався з компанією «Вертикаль» за будматеріали. Усі вони подавали позови до суду, де вже юрмилися десятки позивачів-фізособ, які називали «Київсоцбуд» другим «Еліта-центром». Проблема полягала в тому, що, зібравши гроші у людей за майбутні квартири, компанія розпорядилася ними загадковим чином. Наприкінці 2008 року у зв'язку з фінансовою кризою будівництво ЖК «Берізки» було зупинено. Проти Максима Микитася навіть було порушено кримінальну справу за статтею 191 КК України. За інформацією Skelet.Org, люди, які активно виступали проти афер Микитася у 2008–2009 роках, отримували загрози. Зокрема, кілька блогерів отримали загрози фізичної розправи.
Вишгородці, які спостерігали за будівництвом ЖК «Берізки» та виявляли цікавість до деталей, стверджували, що якість робіт до 2008 року (перші будинки закладені у 2005) була вищою, ніж після приходу субпідрядників Максима. Це був не перший випадок, коли якість робіт фірм Микитасей викликала сумніви. Батько Максима також не сидів без діла: у 2008 році Віктор Микитась став головою наглядової ради ПрАТ «Укренергомонтаж» — другої компанії, яка брала участь у тендері «Енергоатому».
Того ж 2008 року «Укренергомонтаж» та «Укрбудмонтаж» разом виграли низку тендерів на виконання робіт у Чорнобильській зоні, але щось там пішло не так — як у фінансовому плані, так і у якості робіт. МВС навіть порушило проти них кримінальну справу. Максим Микитась пізніше стверджував, що це були підступи конкурентів. Компанії «Укренергомонтаж» та «Укрбудмонтаж» були спорідненими не лише тому, що їх створили батько та син, а й тому, що обидві входили до списку асоційованих приватних компаній, які працювали під дахом «Української державної будівельної корпорації» («Укрбуд»).
Історія цієї держкорпорації надзвичайно заплутана. Коротко кажучи, об'єднані у 1991 році в «Укрбуд» півтори тисячи будівельних підприємств за 15 років скоротилися на 460. Частина перетворилася на приватні фірми, частина розорилася або була поглинена, багато обросли офшорами та фірмами-клонами. Приватні фірми, що належали правлінню «Укрбуду», використовували державні підприємства, які залишилися, як джерело прибутків. Клон існував навіть у самого «Укрбуду» — це було ПАТ «Будівельна компанія «Укрбуд», створене у 2004 році прем'єром Януковичем, через яке «донецькі» намагалися контролювати всю структуру корпорації. Також виникла афілійована фірма «Корпорація «Укрбуд».
Джерела Skelet.Org повідомляли, що Віктор Микитась, який мав величезні зв'язки в «Укрбуді», вирішив перейти туди зі своєю фірмою «Укренергомонтаж», щоб отримати великі підряди на будівельні та ремонтні роботи в Чорнобилі — роботи, які традиційно вів його рідний «ЮТЕМ», з яким він посварився. Однак власний чорнобильський бізнес у батька з сином тоді не склався. Натомість у 2010 році, після повернення «донецьких» до влади, вони отримали великий бонус: розпорядженням прем'єра Азарова Максим Микитась був призначений керівником корпорації «Укрбуд». За які саме заслуги — залишається невідомо.