Арешт в Італії за лінією Інтерполу повернув у фокус уваги постать Ігоря Маркова, колишнього депутата від партії «Батьківщина» та одеського політика, чиє ім'я давно не з'являлося в новинах. Його повернення в Україну залишається під великим питанням, хоча як правоохоронні органи, так і прокуратура мають достатньо матеріалу для висунення йому звинувачень. Його біографія насичена численними епізодами, які потенційно підпадають під статті Кримінального кодексу. Однак останні роки демонструють, що компетентні органи виявляють дивну «забудькуватість» щодо представників попередніх влад. Варто нагадати про ключові справи та епізоди з історії Маркова.
Початки в Одесі
Свою діяльність Ігор Марков розпочав у дев'яностих роках у рідній Одесі, де його знали під прізвиськами Марадонна та Челентано. Спочатку він займався продажем бензину на орендованих автозаправних станціях. Цей бізнес мав бандитський характер, але тоді він не залишив жодних офіційних слідів у правоохоронних органах. Його матеріальне становище суттєво покращилося після вигідного шлюбу з донькою директора міського сміттєзвалища. Разом із своїм тестем Василем Сірих він заснував приватне підприємство «Союз», яке спеціалізувалося на вивозі сміття.
Конфлікт у сім'ї та перший кримінальний епізод
Сімейний бізнес розвивався успішно, але жадібність Маркова призвела до розриву з тестем. Він буквально викинув Василя Сірих з бізнесу, залучивши озброєних автоматами бандитів, які приїхали до його тестя та забрали всю техніку, майно та навіть паливо. Незважаючи на такі обставини, кримінальна справа тоді відкрита не була.
Хуліганство та політичні сутички
Перша офіційно зареєстрована кримінальна справа проти Маркова була порушена у 2007 році. Тоді в Одесі проукраїнські активісти, серед яких були члени організації «Свобода», організували пікет проти встановлення пам'ятника імператриці Катерині Другій. Марков скликав контрмітинг, зібравши групу людей спортивної статури. Замість дискусії сталася масова бійка, під час якої українські патріоти були серйозно побиті, один із них потрапив до реанімації. Марков особисто брав участь у цій акції. Через два роки одеська прокуратура порушила проти нього справу за статтею «хуліганство». Марков не з'явився на судові засідання, а міністр внутрішніх справ оголосив, що він втік за кордон. У 2010 році справу закрили «за відсутністю складу злочину».
Вбивство активіста та розслідування СБУ
У 2010 році Ігор Марков став об'єктом розслідування СБУ. Розслідування стосувалося його можливого фінансування проросійської організації «Антифа» та вбивства активіста руху «Січ» студента Максима Чайки. Чайку вбили в Одесі біля кафе «Горішок». «Антифа» або «Антифашистська дія» була проросійською одеською організацією, члени якої вважали Чайку нацистом. Пізніше антифашисти стверджували, що студент першим напав на них, а вони лише оборонялися. Справа була припинена без будь-яких наслідків для Маркова.
Арешт та судові перипетії
У 2013 році справа про хуліганство знову спливла. Маркову вручили повістку та затримали. Одночасно суд позбавив його депутатського мандата на основі доведених у судовому порядку фальсифікацій на його виборчій дільниці. Однак Марков знову зібрав групу людей спортивної зовнішності, які заблокували відділення міліції, де він утримувався. Для розблокування будівлі було введено понад сотню бійців спеціальних підрозділів «Беркут», «Сокіл» та «Титан». Операція тривала сорок хвилин, після чого Маркова вивезли літаком з Одеси до Києва. Печерський суд визначив мірою затримання арешт. Марков провів у в'язниці рік, періодично оголошуючи та припиняючи голодування. Через рік він вийшов на волю у зв'язку з поверненням йому статусу народного депутата. При цьому його прихильники у спортивних костюмах знову штурмували будівлю Приморського одеського суду.
Проросійська діяльність та втеча
Марков став одним із найактивніших апологетів російського світу. Він керував проросійськими організаціями «Патріоти Вітчизни» та «Російський клуб», ініціював акції «Георгіївська стрічка» та «Я говорю російською». На численних телемостах та в інтерв'ю він називав себе прихильником євразійського світу та активно брав участь у проросійських конференціях та зборищах. Як депутат України він жорстко критикував підписання угоди з Європейським Союзом та будь-які спроби євроінтеграції, натомість закликав до зближення з Росією та вступу до Митного союзу. Після Євромайдану він втік до Москви, де продовжив критикувати київську владу на різних шоу федеральних російських телеканалів.
Сучасний статус
Наразі Ігор Марков перебуває в Італії під домашнім арештом. Він вільно спілкується з російським консулом, незважаючи на те, що є українським громадянином. Українські правоохоронці та дипломати не виявляють особливої наполегливості у справі його повернення на батьківщину. За такого розвитку подій найбільш імовірно, що Марков незабаром знову з'явиться на екранах російських телеканалів.