Скелет.Org неодноразово розповідав про осіб, які захоплювали та забудовували земельні ділянки у Києві та області. Цього разу видання вирішило розкрити механізм, за допомогою якого державні чиновники сприяли цьому процесу, передаючи міське майно, паркові зони та природні угіддя олігархам, аферистам та хабарникам. Головним героєм розслідування став Андрій Мальований, новий начальник Державної екологічної інспекції України, та його численні колеги, партнери та покровителі.
Корупціонери рідко діють самостійно. Працюючи у змові з іншими чиновниками з різних установ, вони можуть реалізувати схеми набагато більшого масштабу. Так виникають корупційні мережі, які називають «мафіями». Крім правоохоронної, податкової, медичної та будівельної мафій, існує й земельна – саме про неї йтиметься у цьому матеріалі.
Біографія та ранні роки
Андрій Миколайович Мальований народився 16 грудня 1981 року в Києві в сім'ї Миколи Івановича та Лідії Іванівни Мальованих. У нього є старший брат Юрій, народжений 1975 року. Детальна інформація про батьків та дівоче прізвище дружини Олени Вадимівни не розкривається, що ускладнює простеження сімейних зв'язків, які могли сприяти його успішній кар'єрі.
За інформацією джерел Skelet.Org, саме батьки допомогли синові встановити контакти з потрібними людьми. На відміну від більшості українських топ-чиновників, Мальований мав технічну, а не економічну, юридичну чи гуманітарну освіту. Він закінчив технічний ліцей при Київському політехнічному інституті, а 2003 року отримав диплом інженера за спеціальністю «метрологія та вимірювальна техніка». Цей вибір спеціальності наводить на думку про те, що він був спеціально підготовлений до роботи в земельному управлінні.
Про своє перше місце роботи після закінчення вишу Мальований не розповідає. У його офіційній біографії немає інформації про період майже двох років після 2003 року. Його кар'єра офіційно розпочинається лише 2005 року, коли він став менеджером у ТОВ «Центр сприяння підприємництву» (ЄДРПОУ 32594921). Ця фірма займалася оптовою торгівлею паливом – газом та нафтопродуктами. Компанія належала власникам ТОВ «Укрсервіс» (22193583) Ігорю Фрезюку та Василю Федоріву, які були пов'язані з корпорацією «Галнафтогаз» скандального бензинового олігарха та рейдера Віталія Антонова, якому належить мережа АЗС «ОККО».
Вхід у державну службу
У серпні 2006 року Мальований залишив цю роботу заради державної служби, отримавши посаду заступника начальника Відділу приватизації в Управлінні з питань комунального майна та підприємництва Шевченківської райради. Важливо відзначити, що він одразу отримав керівну посаду, а не почав з посади звичайного фахівця. Це свідчить про те, що він мав потужну протекцію та, можливо, раніше вже працював на державній службі, але цей факт приховує у своїй біографії.
На такі ключові посади, які дозволяли розпорядитися міським майном – землями, нерухомістю, підприємствами, – звичайно, не призначали без великої протекції. Однозначної відповіді на питання про те, хто саме «вписався» за молодого Мальованого, немає. Існувало припущення, що його влаштував колишній бос Антонов, але їхні стосунки згодом не проглядалися явно. Однак відомо, що Мальований одразу став членом корупційної команди, яка сформувалася навколо Леоніда Черновецького, який тоді захопив владу в столиці.
Ключові фігури оточення
За інформацією деяких джерел Skelet.Org, своєю кар'єрою Мальований був зобов'язаний Артему Марковичу Кадомському (1975 р.н.), одній із найголовніших фігур його оточення. Точніше, його батькові Марку Ароновичу Кадомському. Той розпочинав ще за радянських часів зі спекуляції меблями, а у 1990-х «прихватизував» цех і створив меблеву фірму «КМК-1». Артем Кадомський закінчив вуз 1997 року, рік попрацював у батька на фірмі, а потім батько влаштував його до КМДА, до Київського міського управління земельних ресурсів, де він зробив кар'єру від фахівця до начальника. За інформацією джерел, Марк Кадомський був якимось чином пов'язаний із батьками Андрія Мальованого. Цікаво, що саме 1998 року, коли Артем Кадомський влаштувався на роботу в Управзем, Андрій Мальований вступив до КПІ на спеціальність інженера-метролога.
Працевлаштуванню Артема Кадомського в КМДА сприяла ще одна людина – Андрій Анатолійович Іванов, який раніше мав прізвище Дірнбергер. Це російсько-український олігарх та найближчий бізнес-партнер Василя Хмельницького, за яким тягнеться похмурий слід із 1990-х років. Іванов та Хмельницький мали великі плани щодо земель під Києвом та в області, а також щодо скупування столичної нерухомості. Вони реалізували ці плани за допомогою Артема Кадомського та Андрія Мальованого. Кадомський наділяв їх величезними ділянками паркової та рекреаційної землі, а Мальований піднімався службовими сходами в Управлінні комунального майна Шевченківського району, допомагаючи їм отримати «проблемні» підприємства та об'єкти для подальшої забудови.
Другим відомим покровителем Мальованого був Олександр Юхимович Луцький, одна з живих легенд київської корупції. Ця людина крала за будь-якої влади. Свою участь у владі вона розпочала 2004 року з посади радника київського міського голови. Спочатку Луцький радив Сану Саничу Омельченку, а з 2006 року – Леоніду Черновецькому. Того ж року він став депутатом Київради та секретарем земельної комісії, а за рік – заступником голови КМДА з питань земельних ресурсів. Протягом наступних 12 років він щільно займався землею. За часів Порошенка Луцький навіть став довіреною особою президента з питань землі у Царському селі.
Третьою людиною, тісно пов'язаною з Андрієм Малеванним, був скандальний Сергій Рудик. Як «грантоїд», націонал-патріот та член партії «Пора» і найближчий соратник скандального Каськіва, він прийшов у владу після першого Майдану, навесні 2006 року обиравшись до Київради. З історії Василя Мокана відомо, що «Пора» стала політичним трампліном для «бригади» покійного столичного «авторитету» Віктора Рибалка, серед колишніх найближчих «корешів» якого вирізнялися Віталій Кличко та Артур Палатний. Але це був лише один із численних зв'язків Рудика – він дружив та «плідно співпрацював» з усіма, від «Свободи» до регіоналів.
Осені 2006 року Рудик виторгував собі посаду голови Держкомітету з питань національностей та міграції і одразу почав «відбивати бабки», продаючи статус біженця та посвідку на проживання. Серед охочих був «злодій у законі» Равшан Джанієв, замішаний у вбивстві іншого «авторитету» – Діда Хасана. Джанієва ніби в глузування оформили як гнаного «представника сексуальних меншин», але він боявся в Росії помсти та арешту більше, ніж ганьби, тому погодився записатися «педерастом». За півроку Рудика зі скандалом виперли, і він примостився заступником голові КМДА Черновецькому, незважаючи на те, що Кличко тоді конфліктував із Льоною Космосом. Це красномовно характеризувало Рудика як безпринципну, наскрізь корумповану людину. Його конфлікт із Корбаном спровокував один із найгучніших політичних скандалів у постмайданній Україні.
Ще однією людиною з найближчого оточення Мальованого був Сергій Левцов, його колишній начальник та бізнес-партнер. Їхня трудова біографія дуже схожа, тільки Левцов починав в іншому районі Києва. За Левцовим досі числиться півтора десятки підприємств, в основному будівельних, у тому числі шість компаній «Будгруппроектінвест» №1-6.
Замикав це «ближнє коло» Олександр Сталиноленович Качний, який 2006 року перебрався із посади начальника Державного департаменту рибного господарства до Київської обласної ради, ставши заступником її голови. Потім, з травня 2010 до лютого 2014 року, Олександр Качний був головою Київської облради, догоджаючи регіоналам та «дахуючи» всі їхні земельні дерибани. Його роль у цих процесах була настільки велика, що саме Качного називають головним покровителем Мальованого, хоча часто забувають про перерахованих вище членів «земельної банди». Сьогодні Олександр Качний – народний депутат фракції ОПЗЖ (№35 у списку).
Синхронна кар'єра команди
Прослідкувавши загальну кар'єру цих людей, можна побачити чітку картину. У період 2006–2010 років Андрій Мальований працював у Відділі приватизації комунального майна Шевченківської райради, піднявшись до посади його начальника. У цей же час його друг та партнер Сергій Левцов, розпочавши з помічника депутата Київради Олександра Луцького (секретаря земельної комісії), був ним влаштований на аналогічну посаду у Подільській райраді. Існує версія, що саме Луцький одночасно «устромив» Малявого та Левцова у відділи приватизації двох районів Києва. Можливо, він мав своїх призначенців і в інших районах столиці.
Левцов просувався службою швидше: з кінця 2008 року він став заступником голови райвиконкому. Тим часом сам Луцький прилаштувався радником Черновецького, а потім заступником з питань земельних ресурсів. Ще одним заступником Черновецького у 2007–2010 роках був Сергій Рудик. Артем Кадомський тоді став заступником начальника Управління земельних ресурсів КМДА. Так склалася ця команда-банда.
Перемовини влади та подальший розвиток
2010 рік приніс деякі зміни. Артем Кадомський, знайшовши спільну мову з новою владою, піднявся до першого заступника голови Державного комітету (з 2011 року – агентства) України із земельних ресурсів. Коли 2012 року Черновецький залишив Київ, Олександр Луцький, який залишився без своєї посади, за допомогою Кадомського отримав посаду радника голови Держкомзему, де прослужив до другого Майдану. Сам Кадомський залишався на своєму місці аж до осені 2014 року.
Причина його довгого перебування на посаді була проста: Сергій Рудик, який після відходу Черновецького теж залишився без роботи, 2013 року прибився до ВО «Свобода» керівником секретаріату її фракції в Раді. Після другого Майдану Рудик став головою Держкомзему (за квотою «Свободи») і залишив Кадомського своїм заступником. Це яскравий приклад того, як рука руку миє.
Сергій Левцов у цей період добре піднявся: записався в ПР, очолив подільське відділення «Молодих Регіонів», познайомився та потоваришував із молодшим сином Януковича Віктором (який загинув 2015 року), з яким у нього потім з'явилася спільна фірма. Навесні 2011 року він попрацював заступником голови Вишневої міськради, потім сів у крісло заступника голови Києво-Святошинської РДА, був обраний депутатом райради та очолив земельну комісію.
Того ж 2011 року Андрій Мальований перебрався до Святошинського району заступником генерального директора з питань реєстрації прав власності КП «Бюро технічної інвентаризації». У квітні 2012 року Сергій Левцов раптово поїхав до Миколаєва на посаду начальника обласного управління Держкомзему.
Андрій Мальований теж залишив Святошинський район – місяць він попрацював начальником відділу приватизації у Фонді комунального майна Києва, а потім поїхав за Левцовим до Миколаєва, де став його заступником. Зрозуміло, що їхньому призначенню сприяв Кадомський, але чому саме до Миколаєва? Тому що цей переїзд відбувся також за допомогою Олександра Качного – чий рідний брат Ігор жив у Миколаєві та мав великий вплив у міській та обласній радах.
За інформацією джерел Skelet.Org, у Ігоря Качного в області виникли дуже важливі відносини, пов'язані з землею: йому потрібно було оформити на свої компанії великі ділянки. Із цим завданням Левцов і Мальований впоралися за кілька місяців. Вже в січні 2013 року Левцов повернувся до столиці на посаду начальника Головного управління Держземагентства Києва. За місяць до нього, знову як заступник, приєднався Андрій Мальований.