Українське суспільство часто помилюється, приймаючи сучасних авантюристів за справжніх бізнесменів та політичних діячів. Серед таких постатей регулярно з'являється на екранах телевізорів та в інтернеті Ігор Мазепа, керівник компанії «Concorde Capital», який охоче коментує економічні питання та дає рекомендації щодо розвитку бізнесу. Проте останнім часом його проекти все частіше закінчуються невдачами, а сам він дедалі більше залучається до фінансових схем та тіньових операцій замість справжніх інвестицій в економіку. Це викликає природне запитання: чи той він, за кого себе видає?
Народження та ранні роки
Ігор Олександрович Мазепа народився 2 липня 1976 року в Києві в сім'ї Олександра Миколайовича та Олени Василівни Мазепи (обидва 1947 року народження). У нього є старший брат Юрій (1971 року народження). Дитинство та юність обох братів минули на Дарницькому провулку в Дніпровському районі, де згідно з доступними базами даних досі зареєстровані їхні батьки. Однак про своє життя до закінчення Київського національного економічного університету (раніше відомого як Наргосп) Ігор Мазепа не розповідав публічно.
Саме у стінах цього навчального закладу він познайомився з Тетяною Зданевич, яка згодом стала його першою дружиною. У своєму інтерв'ю журналістам вона згадувала, що в студентські роки у нього часто не було грошей навіть на те, щоб піти з нею в кафе, хоча вони дуже любили один одного. Це свідчило про те, що майбутній «енергійний та амбітний бізнесмен», як він себе любить називати, у молоді роки був або надзвичайно бідний, або надзвичайно скупий. Згодом його ставлення до грошей щодо Тетяни Зданевич не змінилося: під час розлучення він докладав зусиль, щоб залишити її без нічого.
Проте поведінка Мазепи щодо фінансів була суперечливою. Його напади жадібності чергувалися з безглуздим розтратою грошей, що є типовою рисою людей, чиє матеріальне становище хаотично коливається від крайньої бідності до раптового багатства. Це не властиво справжнім бізнесменам, які ведуть свої справи планомірно та обдумано.
Перші кроки в інвестиційному бізнесі
Ще будучи студентом старших курсів у 1997 році, Мазепа отримав роботу в компанії «Prospect Investments». За цією гучною «американською» назвою стояла досить «каламутна» фірма російського походження, яка займалася скуповуванням ваучерів та акцій у населення. За його власними словами, офіс розташовувався на шостому поверсі адміністративної будівлі, а перше, що він там побачив, були мішки з готівкою під охороною озброєних охоронців у бронежилетах, які готували гроші до відправки в провінцію для скупування акцій у населення. Подібні фірми того часу за копійки викуповували акції заводів у трудових колективів, які місяцями залишалися без зарплати. Юридично це називалося «інвестуванням», а посаду Мазепи — «інвестиційним банкіром», хоча він ніколи не розкривав, які саме функції він виконував та звідки походили величезні суми готівки.
У 2000 році Мазепа раптово отримав підвищення. Йому запропонували посаду генерального директора в інвестиційній компанії «Foyil Securities New Europe». І знову за гучною назвою стояла фірма, яка займалася скуповуванням та продажем українських акцій та облігацій на замовлення західних інвестиційних фондів. Компанія входила до схеми кількох фірм, створених американським бізнесменом та торговцем цінними паперами Доріаном Фойлом, який був помічником та молодшим бізнес-партнером британського олігарха американського походження Джона Темплтона.
За даними Skelet.Org, репутація самого Темплтона була дуже суперечливою. Він користувався великою повагою в колах західної бізнес-еліти, особливо серед прихильників неокласичної економіки та монетаризму, але його також називали «британським Соросом» та «спекулянтом Христа». Свій величезний стан, який він заповідав релігійним фондам, Темплтон зробив на спекуляції акціями, купуючи їх під час криз та продаючи під час економічних підйомів. Те саме він намагався зробити в Східній Європі через фірми Доріана Фойла, який найняв Ігоря Мазепу генеральним директором однієї з них.
Зустріч із Фойлом та навчання
После кризи 1998 року, коли вільних грошей у вітчизняних бізнесменів та навіть у організованих злочинних угруповань стало дуже мало, компанія «Prospect Investments» почала активніше працювати із західними покупцями активів. Мазепа займався оформленням угод із Фойлом, під час яких потоваришував з ним та використав своє красномовство, щоб переконати його у своєму «унікальному таланті». Саме від Фойла, великого любителя автомобільних перегонів та відпочинку на Багамах (де були зареєстровані офшорні фірми та фонди Фойла), Мазепа навчився розтрачувати «легкі» гроші.
Однак їхній дует виявився недовгим. Вже у 2002 році генеральний директор «Foyil Securities New Europe» Ігор Мазепа був раптово звільнений власником Фойлом без публічного оголошення причин. Його місце займав інший співробітник фірми Степан Маковяк, який згодом став експертом з інвестицій в українській філії USAID. У пресі Фойл коротко зауважив, що був розчарований недостатніми результатами роботи Мазепи.
Журналісти припускали, що це могло бути пов'язано з невдалою участю фірми у «великій приватизації», організованій урядом Ющенка, та зокрема з програшем у боротьбі за активи українських обленерго. Проте Мазепа вже встиг увійти в роль «директора інвестиційної компанії». Його колишній начальник з «Prospect Investments» Михайло Левченко відкрив нову фірму «Міжрегіональна фінансова компанія» (ІК «МФІ») та запросив Мазепу на посаду керуючого директора. Там він працював з 2002 по 2004 рік.
Таємниці походження капіталу
У жовтні 2004 року, коли в повітрі вже пахло швидкою зміною влади та великим переділом власності, Ігор Мазепа, зібравши 50 тисяч доларів (заощадження за сім років роботи в інвестиційних компаніях), засновує власну фірму «Concorde Capital». Партнером та компаньйоном він узяв Джона Саггіта, з яким працював у «МФІ». Свій відхід від Левченка Мазепа пояснював «застоєм у роботі», що мало означати небажання працювати лише за зарплату, хоча Левченко подарував йому невеликий пакет акцій.
Однак виникає логічне запитання: чи йшов Мазепа на ризик, відкриваючи свою справу, чи заздалегідь знав про майбутній успіх свого «Конкорду»? За інформацією численних джерел Skelet.Org, Ігор Мазепа створював свій «Concorde Capital» під уже готові проекти, тому він ні в чому не ризикував. Крім того, 50 тисяч доларів цілком вистачило для відкриття такого «інвестиційного бізнесу», оскільки його суть суттєво відрізнялася від звичайного уявлення про інвесторів та інвестиції.
Найбільш цікавим залишається питання про особистість тих, хто допоміг Ігорю Мазепі відкрити та розгорнути свій бізнес. За деякими даними, одним із замовників Мазепи був президент концерну «Росенергомаш» та «тернопільський рейдер» Володимир Паліхата, чиї інтереси щодо рейдерських захоплень в Україні (зокрема львівської агрофірми «Провесінь») представляв Андрій Портнов.
Спеціальні філософії та вчення
Що ще більше цікавить, то саме в період 2002–2008 років Ігор Мазепа глибоко захопився деякими специфічними філософіями та вченнями. У соціальних мережах можна знайти інформацію про те, що він був (або досі є) саєнтологом, тобто прихильником вчення Рона Хаббарда, і що нібито саєнтологію йому представив Джон Саггіт. При цьому там стверджується, що Мазепа не зовсім «правовірний» саєнтолог, а схильний до впливу Ксена (злісної надмогутньої істоти, подібної до Ктулху).
Прямих підтверджень членства Ігоря Мазепи в «Церкві саєнтології» (у багатьох країнах визнаній як тоталітарна секта) немає, хоча не всі члени цієї спільноти публічно визнаються у цьому, як Том Круз. Проте в ЗМІ можна прочитати й інше — що Ігор Мазепа відкрито та серйозно захоплюється онтопсихологією, про яку також існує чимало негативних відгуків. Варто зауважити, що прихильники саєнтології та онтопсихології у 2004 році активно підтримували Віктора Ющенка та Майдан, як і безліч різних сект, включаючи «Посольство Боже» Сандея Аделаджі, парафіянином якого був Леонід Черновецький.
Вплив на колектив та розлучення
Про це захоплення Ігоря Мазепи неодноразово розповідали співробітники його «Concorde Capital». Він не намагався звернути їх у свою віру — адже ні саєнтологія, ні онтопсихологія не є прозелітськими релігіями, вони сповідують «обраність» своїх адептів, піднімаючи їх над іншими людьми. Однак він фактично намагався перетворити на тоталітарну секту сам колектив своїх працівників, вимагаючи від них цілодобової віддачі та влаштовуючи їм регулярні «тренінги».
Якщо терпіння його співробітників ще компенсувалося гарною зарплатою, то у його дружини Тетяни Зданевич воно закінчилося у 2007 році. Не впізнаючи більше свого чоловіка, який змінився та почав нести свої специфічні філософії в сім'ю (заявляючи, що дитині після семи років не потрібна мати), Тетяна подала на розлучення. Однак вона не встигла це зробити: чоловік випередив її, влаштувавши односторонній процес розлучення в Новоайдарському районному суді Луганської області.
Причина вибору саме цього суду в глухій провінції далекого від Києва Донбасу залишалася незрозумілою. Але при цьому він розлучився з нею без її згоди та присутності. Хоча суд залишив сина за матір'ю, він залишив її без своєї частини спільного сімейного майна, незважаючи на те, що Тетяна Зданевич претендувала на половину його частки в «Concorde Capital». Натомість суд призначив їй аліменти на дитину в сумі 2075 гривень на місяць, що становило рівно 25% офіційної зарплати Ігоря Мазепи як директора своєї фірми.
Дохід та структура компанії
При розлученні з чоловіком Тетяна Зданевич претендувала на суму 130 мільйонів доларів, виходячи з того, що журнал «Контракти» опублікував інформацію про те, що компанія «Concorde Capital» у 2006 році отримала 260 мільйонів доларів загального доходу. Звичайно, вона нічого не отримала, та й сама фінансова претензія була необґрунтованою (ділиться не дохід компанії, а її вартість), але сама по собі ця інформація була цікавою.
Тоді ж українська біржа «Перша фондова торгова система» (ПТФС) опублікувала інформацію про те, що за підсумками 2006 року «Concorde Capital» зайняв у неї друге місце з торгів на загальну суму 936 мільйонів гривень. Це означало, що понад 90% своїх операцій фірма Ігоря Мазепи здійснювала через ПТФС. Більше того, повідомлялося, що ще в грудні 2004 року, тобто на третьому місяці свого існування, «Concorde Capital» став лідером торгів на щойно відновленій після простою ПТФС. Це був дивовижний старт для фірми, засновник якої вклав у неї лише 50 тисяч доларів.
Однак тут є кілька важливих нюансів. По-перше, «Concorde Capital» купував цінні папери (акції, облігації, зобов'язання) не на свої гроші. На чиї саме гроші — це ніколи не розкривалося, це було перше правило політики фірми. Відповідно, ті сотні мільйонів доходу компанії також були не її власністю, за винятком обумовлених відсотків. По-друге, ЗМІ повідомляли, що Ігор Мазепа став власником контрольного пакету «Concorde Capital» лише у 2006 році, після того як Джон Саггіт продав йому свої 10%. Саггіт потім пішов працювати в іншу «інвестиційну» компанію «Dragon Capital», господарем якої є відомий Томаш Фіала. Схожість напрямків діяльності та назви натякає на те, що між цими компаніями дуже багато спільного.
Однак існує й інша інформація: ці 10% дісталися не Мазепі, а офшорній компанії «Mossville Enterprises Limited», власником якої є британський громадянин Філіп Ніколс. Більше того, після скандалів у 2015 році, які викликали докладніше вивчення структури «Concorde Capital», з'ясувалося, що його бенефіціарами є також Сара Ферклоу з Великобританії, громадянин Австралії Кеннет Дейтон та Аян Хейзел, який живе в Гонконгу.
Це викликало закономірне запитання: чи є Ігор Мазепа не те що власником, а хоча б співвласником свого «Concorde Capital», чи він просто найманий менеджер? Одна з найоб'єктивніших відповідей полягає в тому, що з моменту створення компанії і до теперішнього часу склад її власників неодноразово змінювався залежно від ситуації, визначаючись тим, чим саме вона займалася, чиї замовлення виконувала та якими сумами повертала. При цьому деякі експерти вважали, що Ігор Мазепа вже давно є лише номінальною головою «Concorde Capital», тому чутки про його багатомільйонний стан перебільшені. Хоча, звичайно, бідним він теж не є, оскільки за ці роки встиг накопити свої заощадження за рахунок «преміальних» та «гонорарами».