Суддя Касаційного господарського суду Верховного Суду Богдан Львів опинився в центрі гучного скандалу, коли журналісти програми Радіо Свобода «Схеми» опублікували розслідування про його російське громадянство. Подія розгорталася стрімко: спочатку розслідування, потім спроба звільнення з посади голови суду, яка не вдалася через один голос, і врешті-решт втрата посади через рішення голови Верховного Суду.
Біографія та кар'єра
Богдан Юрійович Львів народився у Запоріжжі. Суддею він став 1992 року, розпочавши роботу у Військовому суді Київського гарнізону, потім у Військовому суді Центрального регіону України. Згодом перейшов до Київського апеляційного господарського суду. У квітні 2014 року очолив Вищий господарський суд, де на той час уже працював десять років. Претендуючи на цю посаду, він був конкурентом Віктора Татькова, який разом зі своїм заступником Артуром Омеляновим згодом став підозрюваним у справі про втручання у автоматизовану систему розподілу справ. Обидва згодом опинилися за межами України. У червні 2018 року у інтерв'ю «Лівому березі» Львів згадував про цей конкурс: «Скажу прямо, вийти на вибори проти Татькова було не надто безпечно. Це сьогодні він – колишній голова суду, який ховається за кордоном. А тоді не ховався. І реально був дуже впливовим».
Після судової реформи президента Петра Порошенка у грудні 2017 року Львів очолив господарську касацію. Він мав високі шанси стати головою Верховного Суду, але цю посаду отримала Валентина Данишевська, яка також працювала у господарських судах. Коли Данишевська пішла у відставку наприкінці листопада 2018 року, Львова переобрали головою касації.
Громадянство та документи
При конкурсі на посаду судді у 2017 році Львів подав анкету, в якій стверджував, що не має іншого громадянства, окрім українського. Згідно зі статтею 126 Конституції України та статтею 121 Закону «Про судоустрій та статус суддів», повноваження судді припиняються у разі набуття ним громадянства іншої держави. Законодавством розділені поняття припинення повноважень та звільнення судді з посади. Звільнити суддю може Вища рада правосуддя, але припиняються повноваження судді автоматично за законом.
15 вересня журналісти програми Радіо Свобода «Схеми» опублікували розслідування, в якому стверджували, що Львів має російське громадянство. Вони оприлюднили документи з російських реєстрів, що підтверджували це. За словами журналістів, Львів отримав громадянство 1999 року у Москві, хоча на той час уже був суддею військового суду Центрального регіону. Підставою для видачі паспорта стало посвідчення військовослужбовця, яке Львів отримав під час випуску з Військового Червонопрапорного інституту Міністерства оборони СРСР.
За даними розслідування, у 2012 році Львів оновив паспорт після досягнення 45 років. Журналісти встановили, що у день підпису заяви про отримання паспорта він перебував у Москві, куди приїхав із Києва поїздом. За їхніми даними, Львів володів у Москві частиною квартири своєї тещі, яку передав дружині 2012 року, уклавши договір-дарування за російським паспортом. При цьому у своїй податковій декларації він не вказав, що дружина володіє частиною московської квартири. Через це Національне антикорупційне бюро 19 вересня відкрило кримінальне провадження.
Перевірка адвокатом
Побачивши документи від журналістів, Львів попросив залишити їх йому, щоб звернутися до правоохоронних органів. Він заперечував наявність у нього російського громадянства та натякав, що документи підроблені з метою його дискредитації.
Адвокат Дмитро Гадомський провів власне розслідування, щоб перевірити достовірність інформації «Схем». Він направив запити та отримав документи з російських реєстрів, прорахував ймовірність збігу з однофамільцем, про що Львів заявляв як про одну з версій. У результаті адвокат дійшов висновку, що у Львова таки є російське громадянство. За інформацією Гадомського, дані «Схем» можна знайти у різних російських базах ще з 2001 року у різних варіантах у відомостях про людей, з якими Львів був так чи інакше пов'язаний.
Гадомський написав у статті для порталу Dead Lawyers: «На мою думку, таке масштабне підроблення просто неможливе. Уявіть собі, що Гай Річі через десять років після виходу фільму “Карти, гроші, два стволи“ додав до нього нову сцену, а потім намагався заднім числом замінити копії фільму в усіх онлайн-архівах, кінотеатрах, на піратських ресурсах і торентах». Гадомський вважав подібну багаторічну фальсифікацію різних російських баз практично нереальною і припускав третій варіант: Богдан Львів помиляється, коли стверджує, що нічого не знає про російський паспорт.
При цьому адвокат окремо наголошував, що не має підстав вважати Львова ворогом України і йому невідомі факти свідомого ухвалення суддею неправосудних рішень. На думку Гадомського, сам по собі російський паспорт або нерухомість у Росії до 2014 року ще не кидали б такої тіні на українського суддю, однак після початку російської агресії подібна ситуація для нього стала неприпустимою.
Сам Львів, крім коментарів журналістам «Схем», опублікував у Facebook п'ять дописів, у яких намагався спростувати як журналістське розслідування, так і заяви громадських активістів. До скандалу його сторінка використовувалася переважно для щорічних подяк за привітання з днем народження.
Львів категорично заявляв, що ніколи не отримував і не мав російського громадянства, паспорта чи податкового номера. Поширення інформації про російські документи він пов'язував зі спробою змусити його залишити посаду голови суду — добровільно або примусово — і таким чином полегшити вплив зацікавлених осіб на господарські судові спори.
Суддя також повідомив, що звернувся до СБУ та Державного бюро розслідувань із проханням перевірити дані журналістів. На його думку, поширення такої інформації під час війни могло бути спрямоване не лише проти нього особисто, а й на підрив довіри до української державної системи та вплив на розгляд господарських справ, у яких фігурували Російська Федерація та особи, пов'язані з агресією.
Одним зі своїх основних аргументів Львів називав суперечності у датах російських документів. Він звертав увагу на те, що у заяві про видачу паспорта була зазначена серія 4598 та номер 589684, а датою видачі стояло 24 серпня 1999 року. Водночас в іншому документі від 9 грудня 1998 року паспорт із такими самими серією та номером уже значився недійсним.
Львів робив із цього висновок, що за версією журналістів він нібито отримав 1999 року документ, який став недійсним ще 1998-го. Окремо суддя звинуватив «Схеми» в тому, що вони нібито обрізали рядок документа, де була видна ця невідповідність, і запитував, чи могло це бути випадковістю.
Авторка розслідування «Схем» Наталія Седлецька пояснювала розбіжність тим, що паспортні справи 1990-х років тривалий час не були оцифровані. За її словами, правильною датою видачі першого російського паспорта Львова журналісти вважали 22 липня 1999 року. Вони посилалися на те, що саме липень 1999-го фігурував у низці інших баз і реєстрів, зокрема пов'язаних із нерухомістю, де дані могли вноситися з фізичного паспорта або його копії. Ця дата, за поясненням Седлецької, також узгоджувалася з послідовністю записів у формі: заява про оформлення громадянства була датована 29 червня 1999 року, а присвоєння паспорта — 22 липня.
Адвокат Гадомський водночас визнавав, що остаточного пояснення цієї часової невідповідності він не знайшов.
Ще одну суперечність Львів побачив у документі щодо заміни паспорта після досягнення 45-річного віку. Форма була датована 26 жовтня 2012 року, тоді як, за твердженням судді, відповідний зразок затвердили наказом Федеральної міграційної служби Росії №391 лише 30 листопада 2012 року, а чинності він набув 27 травня 2013-го.
Львів заявляв, що ситуація є спробою тиску на суддів через журналістів. Він повідомив про намір звернутися до президента Володимира Зеленського, представників західних демократичних інституцій та американських конгресменів і обіцяв до кінця захищати свою честь, гідність та незалежність судової системи.
«Схеми» відповіли, що оприлюднений ними документ був оформлений на бланку зразка 2009 року, а не на формі, про яку говорив Львів. Журналісти окремо проаналізували графи документа, на які посилався суддя.
Згодом Львів вирішив припинити публічну дискусію після того, як пройшов два поліграфи, результати яких, на його думку, мали переконати колег і громадськість у правдивості його заперечень. Він заявив, що очікує встановлення замовників кампанії, яку вважав спрямованою не лише проти себе, а й проти авторитету Верховного Суду.
Уже наступного дня після виходу розслідування Львів зустрівся із суддями та працівниками апарату Касаційного господарського суду і знову заперечив російське громадянство. Проте частина суддів зібрала необхідні підписи і з другої спроби домоглася скликання зборів для голосування щодо його звільнення з адміністративної посади голови суду.
За кілька годин до зборів, призначених на 3 жовтня, пресслужба Верховного Суду повідомила про відповідь СБУ: спецслужба підтвердила наявність у Львова російського громадянства та зазначила, що перевірка цього факту продовжується.
Однак навіть ця інформація не забезпечила необхідної кількості голосів. За звільнення Львова з посади голови Касаційного господарського суду проголосував 21 суддя при необхідних 22, проти — 18.
Суддя Іван Міщенко, один з ініціаторів зборів, назвав результат 21 проти 18 психологічною перемогою. На його думку, така більшість дозволяла продовжувати вирішення питання, а саме голосування стосувалося вже не стільки окремих аргументів, скільки світогляду суддів і їхнього бачення того, чи може судова система існувати у конфлікті із суспільством.
Суддя Ганна Вронська пояснювала, що за внутрішнім регламентом після невдалого голосування Львів формально отримував річний захист від повторної спроби звільнення з адміністративної посади. Водночас судді окремо проголосували за скасування такого обмеження, щоб мати можливість повернутися до питання раніше. Вронська вважала неприпустимим, щоб в умовах російської агресії настільки серйозні звинувачення щодо громадянства голови суду залишалися без належної реакції, оскільки це створювало репутаційний ризик для всього суду.
Її колега Олена Кібенко публічно закликала Львова добровільно залишити посаду голови. Вона була однією з чотирьох кандидатів на цю посаду ще у 2017 році, коли так зване молоде крило Верховного Суду не змогло об'єднатися навколо власного претендента, і касаційні суди очолили переважно «кар'єрні» судді, серед яких був і Львів.
При цьому Кібенко наголошувала: вона не стверджує сама, що Львів є громадянином Росії чи володів там нерухомістю — це мали встановити компетентні органи. Однак документи та характер звинувачень, на її думку, були настільки серйозними, що суд не міг просто їх проігнорувати.
На час перевірки правоохоронними органами Львів вирішив піти у відпустку. У листуванні з журналістами він повідомляв, що оформив її з 4 до 14 жовтня. На запитання про можливу добровільну відставку з адміністративної посади він відповів, що такий варіант можливий, якщо перевірка затягнеться, оскільки він не хоче «топити» суд.
Однак уже наступного дня голова Верховного Суду Всеволод Князєв відкликав Львова з відпустки та видав розпорядження, яким визнав його повноваження судді припиненими через набуття російського громадянства. Після цього Львова відрахували зі штату Верховного Суду.
Князєв назвав рішення безпрецедентним, оскільки відповідні положення Конституції та Закону «Про судоустрій і статус суддів» у такій ситуації застосовувалися вперше. Він пояснював, що в умовах повномасштабної війни з Росією Верховний Суд не може допустити навіть сумніву в об'єктивності, незалежності та неупередженості своїх суддів.
За словами Князєва, Верховний Суд довірився інформації Служби безпеки України, водночас залишивши Львову можливість спростувати ці дані у встановленому порядку. Голова Верховного Суду також зазначив, що сама ситуація та поведінка Львова вже завдали серйозної репутаційної шкоди судовій системі.